Кодекс законів про працю 1 страница

(Витяг)

Стаття 176. Заборона залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихід­ні дні і направлення їх у відрядження

Не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років.

Стаття 177. Обмеження залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження

Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направля­тись у відрядження без їх згоди.

Стаття 178. Переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збе­реженням середнього заробітку за попередньою роботою.

До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медич­ного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за раху­нок підприємства, установи, організації.

Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості вико­нання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років.

Якщо заробіток осіб, зазначених у частинах першій і третій цієї статті, на легшій роботі є вищим, ніж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток.

Стаття 179. Відпустки у зв'язку з вагітністю, пологами і для догля­ду за дитиною

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до по­логів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення по­логів — 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона нада­ється жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використа­них до пологів.

За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відпо­відно до законодавства.

Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів мо­жуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збе­реження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині сьомій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть пра­цювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Стаття 180. Приєднання щорічної відпустки до відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами

У разі надання жінкам відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами влас­ник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додаткову відпустки незалежно від тривалості її роботи на даному підприємстві, в установі, організації в поточному робо­чому році.

Стаття 181. Порядок надання відпустки для догляду за дитиною і зарахування її до стажу роботи

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у час­тині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах уста­новленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зара­ховується.

Стаття 182. Відпустки жінкам, які усиновили дітей

Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з полого­вого будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 кален­дарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей) з виплатою державної допомоги у встановленому порядку.

Жінкам, які усиновили дитину старше трьох років, надається одноразо­ва оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 ка­лендарних днів без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини. Ця відпустка може бути використана також батьком дитини.

Жінкам, які усиновили дитину, надаються відпустки для догляду за нею на умовах і в порядку, встановлених статтями 179 і 181 цього Кодексу.

Стаття 182-1. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Зазначена у частині першій цієї статті відпустка надається понад що­річні відпустки, передбачені статтями 75 і 76 цього Кодексу, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переноситься на інший період або продовжується у порядку, ви­значеному статтею 80 цього Кодексу.

Стаття 183. Перерви для годування дитини

Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загаль­ної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини.

Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не мен­ше тридцяти хвилин кожна.

При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встанов­люється не менше години.

Строки і порядок надання перерв установлюються власником або упов­новаженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації і з врахуванням бажання матері.

Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачують­ся за середнім заробітком.

Стаття 184. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей ві­ком до трьох років, а одиноким матерям — за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — частина шоста статті 179), одиноких матерів при наяв­ності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаш­тування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення піс­ля закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Стаття 185. Надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і подання їм матеріальної допомоги

Власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу.

Стаття 186. Обслуговування матері на підприємствах, в органі­заціях

На підприємствах і в організаціях з широким застосуванням жіночої пра­ці організовуються дитячі ясла, дитячі садки, кімнати для годування груд­них дітей, а також кімнати особистої гігієни жінок.

Стаття 186-1. Гарантії особам, які виховують малолітніх дітей без матері

Гарантії, встановлені статтями 56,176,177, частинами третьою — вось­мою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу, по­ширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників).

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю

(Витяг)

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому
значенні:

менеджмент у соціальній роботі з сім'ями, дітьми та молоддю -
управління системою соціальної роботи з сім'ями, дітьми та
молоддю, спрямоване на реалізацію її завдань та пошук оптимальних
шляхів їх вирішення;

соціальна робота з сім'ями, дітьми та молоддю - діяльність
уповноважених органів, підприємств, організацій та установ, що
здійснюють соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю, а також
фахівців з соціальної роботи та волонтерів, яка спрямована на
соціальну підтримку сімей, дітей та молоді, забезпечення їхніх
прав і свобод, поліпшення якості життєдіяльності, задоволення
інтересів та потреб;

соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді - система
соціальних заходів, спрямованих на сприяння, підтримку і надання
послуг сім'ям, дітям та молоді з метою подолання або пом'якшення
життєвих труднощів, підтримку соціального статусу та повноцінної
життєдіяльності;

соціальна профілактика - вид соціальної роботи, спрямованої
на запобігання складним життєвим обставинам сімей, дітей та
молоді, аморальній, протиправній поведінці в сім'ях, серед дітей
та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і
здоров'я дітей та молоді і запобігання такому впливу та поширенню
соціально небезпечних хвороб серед дітей та молоді;

фахівець із соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю -
особа, яка має спеціальну освіту відповідно до вимог центрального
органу виконавчої влади у справах сімей, дітей та молоді і
здійснює соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю.

Стаття 2. Законодавство України про соціальну роботу з
сім'ями, дітьми та молоддю

Законодавство України про соціальну роботу з сім'ями, дітьми
та молоддю ґрунтується на Конституції України (254к/96-ВР) і
складається з цього Закону, Закону України "Про соціальні послуги"
(966-15) та інших нормативно-правових актів.

Стаття 3. Суб'єкти соціальної роботи з сім'ями, дітьми та
молоддю

Суб'єктами соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю є:

уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з
сім'ями, дітьми та молоддю;

фахівці з соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю;

об'єднання громадян, благодійні, релігійні організації;

юридичні та фізичні особи, які надають соціальні послуги
сім'ям, дітям та молоді;

волонтери у сфері соціальної роботи з сім'ями, дітьми та
молоддю.

До уповноважених органів належать:

органи виконавчої влади;

органи місцевого самоврядування;

центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та їх
спеціалізовані формування;

служби у справах дітей.

Стаття 4. Об'єкти соціальної роботи з сім'ями, дітьми та
молоддю

Об'єктами соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю є:

сім'ї, діти, молодь;

професійні та інші колективи;

соціальні групи, щодо яких здійснюється соціальна робота.

Стаття 5. Основні принципи здійснення соціальної роботи з
сім'ями, дітьми та молоддю

Соціальна робота з сім'ями, дітьми та молоддю ґрунтується на
загальновизнаних гуманістичних, демократичних та правових засадах.

Основними принципами здійснення соціальної роботи з сім'ями,
дітьми та молоддю є:

додержання і захист прав людини;

адресність та індивідуальний підхід;

доступність та відкритість;

добровільність вибору в отриманні чи відмові від отримання
соціальних послуг;

гуманність;

комплексність;

максимальна ефективність використання бюджетних та
позабюджетних коштів суб'єктами соціальної роботи з сім'ями,
дітьми та молоддю;

законність;

соціальна справедливість;

забезпечення конфіденційності суб'єктами соціальної роботи з
сім'ями, дітьми та молоддю, дотримання ними стандартів якості,
відповідальності за дотримання етичних і правових норм.

Стаття 6. Сфери та рівні здійснення соціальної роботи з
сім'ями, дітьми та молоддю

Сферами здійснення соціальної роботи з сім'ями, дітьми та
молоддю є:

громадська;

економічна;

освітня;

виховна;

культурна;

оздоровча.

Соціальна робота з сім'ями, дітьми та молоддю, державне
управління та контроль у цій сфері здійснюються на місцевому,
регіональному, державному рівнях.

Розділ II

ЗДІЙСНЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З СІМ'ЯМИ,
ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ

Стаття 7. Основні напрями державної політики у сфері
соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю

Основними напрямами державної політики у сфері соціальної
роботи з сім'ями, дітьми та молоддю є:

визначення правових засад соціальної роботи з сім'ями, дітьми
та молоддю;

розроблення та реалізація загальнодержавних, регіональних
програм соціальної підтримки сімей, дітей та молоді, соціального
становлення молоді та інших програм стосовно сімей, дітей та
молоді;

організація та здійснення соціальної роботи з сім'ями, дітьми
та молоддю, надання їм соціальних послуг;

здійснення менеджменту у соціальній роботі з сім'ями, дітьми
та молоддю;

забезпечення дотримання мінімальних соціальних стандартів
здійснення соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю;

створення сприятливих умов для функціонування і зміцнення
сім'ї;

сприяння відповідальному ставленню батьків до створення умов,
необхідних для всебічного розвитку та виховання дітей;

розвиток різних форм сімейного виховання дітей-сиріт та
дітей, позбавлених батьківського піклування;

утвердження здорового способу життя в сімейному, дитячому та
молодіжному середовищі;

здійснення соціально-профілактичної роботи, реабілітаційних
заходів щодо відновлення соціальних функцій, психологічного і
фізичного стану дітей та молоді, які зазнали жорстокості та
насильства, залучалися до найгірших форм дитячої праці, соціальна
підтримка ВІЛ-інфікованих дітей, молоді та членів їхніх сімей;

інтеграція в суспільство дітей та молоді з функціональними
обмеженнями;

сприяння громадським організаціям, іншим об'єднанням
громадян, фізичним особам у реалізації ними власних соціально
значущих ініціатив і проектів у сфері соціальної роботи з сім'ями,
дітьми та молоддю в порядку, визначеному законодавством;

розвиток та підтримка волонтерського руху у сфері соціальної
роботи з сім'ями, дітьми та молоддю;

здійснення кадрового, науково-методичного, фінансового,
матеріально-технічного, інформаційного забезпечення соціальної
роботи з сім'ями, дітьми та молоддю;

встановлення та зміцнення зв'язків з соціальними службами за
кордоном, інтеграція в міжнародну систему соціальної роботи.

Стаття 8. Соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді

Соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді здійснюється
в порядку, визначеному законодавством, шляхом надання комплексу
соціальних послуг сім'ям, дітям та молоді, що передбачає:

формування здорового способу життя, збереження здоров'я
сімей, дітей та молоді;

інформування з питань працевлаштування та сприяння в цьому;

соціальну адаптацію, соціальний супровід дітей-сиріт та
дітей, позбавлених батьківського піклування;

захист прав та інтересів осіб, посередництво у представництві
інтересів сімей, дітей та молоді;

виявлення, підтримка талановитих дітей та молоді;

поширення просвітницьких та культурно-освітніх знань,
об'єктивної інформації про види соціальних послуг, формування
відповідального ставлення суспільства до соціальних проблем.

Стаття 9. Соціальна профілактика серед сімей, дітей та молоді

Соціальна профілактика в сімейному, дитячому та молодіжному
середовищі передбачає здійснення:

комплексних заходів, спрямованих на запобігання сімейному
неблагополуччю, соціальному сирітству, насильству в сім'ї та
жорстокому поводженню з дітьми, найгіршим формам дитячої праці;

системного обліку і догляду за дітьми та молоддю, які виявили
схильність до асоціальної поведінки;

інформаційно-просвітницької, пропагандистської роботи в
сім'ях, серед дітей та молоді за місцем проживання, навчання або
роботи, спрямованої на формування в особистості стандартів
позитивної поведінки, здорового способу життя.

Стаття 10. Соціальна реабілітація сімей, дітей та молоді

Соціальна реабілітація дітей та молоді передбачає здійснення:

навчально-виховної реабілітації у загальноосвітніх

соціально-лікувальної та психологічної реабілітації у
відповідних закладах охорони здоров'я дітей та молоді, які зазнали
жорстокості, насильства, а також які постраждали внаслідок аварії
на Чорнобильській АЕС;

соціально-освітньої реабілітації в школах соціальної
реабілітації та професійних училищах соціальної реабілітації
дітей, які скоїли правопорушення.

Соціальна реабілітація передбачає також працевлаштування,
надання соціально-медичних, психолого-педагогічних, юридичних,
інформаційних та інших видів соціальних послуг дітям, які
відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та
молоді, яка відбувала покарання у виді обмеження волі або
позбавлення волі на певний строк.

Соціальна реабілітація спрямовується на оптимізацію і
коригування ставлення дітей та молоді, які перебувають у складних
життєвих обставинах, до сім'ї та суспільства, виховання в них
навичок до самообслуговування та самостійного проживання.

Стаття 11. Соціальне інспектування у сфері соціальної роботи
з сім'ями, дітьми та молоддю

Соціальне інспектування здійснюється з метою виявлення,
обліку, здійснення аналізу та оцінки потреб сімей, дітей та
молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах і
потребують сторонньої допомоги, контролю за умовами
життєдіяльності, моральним, психічним і фізичним станом дітей та
молоді, забезпеченням захисту їх прав, свобод і законних
інтересів, дотриманням державних стандартів і нормативів у сфері
соціальної роботи.

Соціальне інспектування здійснюється центрами соціальних
служб для сім'ї, дітей та молоді. Порядок та умови здійснення
соціального інспектування визначаються центральним органом
виконавчої влади з питань сім'ї, дітей та молоді.

За результатами соціального інспектування центри соціальних
служб для сім'ї, дітей та молоді:

за необхідності звертаються до органів виконавчої влади,
органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ,
організацій усіх форм власності;

порушують перед відповідними органами клопотання про
застосування передбачених законодавством санкцій до підприємств,
установ та організацій усіх форм власності, громадян, накладення
дисциплінарних та адміністративних стягнень на посадових осіб у
разі порушення ними законодавства стосовно сімей, дітей та молоді;

повідомляють про випадки вчинення насильства в сім'ї або
загрозу його вчинення службу у справах дітей, органи опіки і
піклування, кримінальну міліцію у справах дітей.

Стаття 12. Завдання суб'єктів соціальної роботи з сім'ями,
дітьми та молоддю

Завданнями суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та
молоддю є:

участь у виконанні загальнодержавних, регіональних та інших
програм соціальної підтримки сімей, дітей та молоді;

надання різноманітних соціальних послуг, соціально-медичної,
психолого-педагогічної, правової, інформаційної, матеріальної та
інших видів соціальної допомоги, консультування дітей та молоді;

здійснення соціально-профілактичної роботи серед дітей та
молоді, реалізація системи заходів щодо запобігання негативним
явищам та їх подолання;

розроблення та здійснення реабілітаційних заходів щодо
відновлення соціальних функцій, морального, психічного і фізичного
стану дітей та молоді, пристосування їх до безпечних соціальних та
інших умов життєдіяльності, а також надання допомоги сім'ям, дітям
та молоді, які потрапили у складні життєві обставини;

впровадження державних соціальних стандартів і нормативів,
нових форм, методів проведення соціальної роботи з сім'ями, дітьми
та молоддю;

здійснення міжнародного співробітництва, вивчення і поширення
передового міжнародного досвіду з питань соціальної роботи з
сім'ями, дітьми та молоддю;

здійснення інших повноважень у сфері соціальної роботи з
сім'ями, дітьми та молоддю відповідно до законодавства.

Стаття 13. Права та обов'язки суб'єктів соціальної роботи з
сім'ями, дітьми та молоддю

Суб'єкти соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю мають
право:

вносити до органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування пропозиції щодо вдосконалення соціальної роботи з
сім'ями, дітьми та молоддю, брати участь у їх реалізації;

укладати в установленому порядку договори з підприємствами,
установами та організаціями, у тому числі іноземними, про
виконання ними робіт, що спрямовані на виконання завдань,
передбачених статтею 12 цього Закону, та сприяють підвищенню
ефективності соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю;

створювати спеціалізовані формування, займатися
благодійництвом у порядку, визначеному законодавством;

одержувати від підприємств, установ та організацій усіх форм
власності інформацію з питань соціальної роботи з сім'ями, дітьми
та молоддю;

проводити на підприємствах, в установах та організаціях
соціологічні дослідження з проблем сімей, дітей та молоді;

представляти інтереси сімей, дітей та молоді в їх відносинах
з підприємствами, установами, організаціями.

Суб'єкти соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю
зобов'язані:

сумлінно здійснювати соціальну роботу з сім'ями, які
перебувають у складних життєвих ситуаціях, дітьми та молоддю;

керуватися у своїй діяльності основними принципами здійснення
соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю;

поважати гідність громадян;

не допускати негуманних і дискримінаційних дій щодо об'єктів
соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю;

зберігати в таємниці інформацію, отриману в процесі виконання
своїх обов'язків.

Стаття 14. Права та обов'язки фахівця з соціальної роботи з
сім'ями, дітьми та молоддю

Права та обов'язки фахівця з соціальної роботи з сім'ями,
дітьми та молоддю визначаються центральним органом виконавчої
влади з питань сім'ї, дітей та молоді.

Стаття 15. Підстави для зміни або припинення надання
соціальних послуг сім'ям, дітям та молоді

Підставами для зміни або припинення надання соціальних послуг
сім'ям, дітям та молоді визнаються:

досягнення дітьми 18 років та молодими громадянами 35 років;

добровільна відмова від отримання відповідного виду
соціальних послуг, якщо ця відмова або її наслідки не порушують
прав і свобод інших осіб та не становлять загрози життю особи, яка
відмовляється від отримання відповідного виду соціальних послуг;

припинення наявності підстав для надання соціальних послуг;

інші обставини, встановлені законом.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 21 червня 2001 року
N 2558-III

3. Додаткові методичні матеріали для самостійної роботи та індивідуальних завдань

Короткий поняттєвий словник

Агресивність дітей – емоційний стан і риса характеру дитини. Характеризується імпульсивною активністю поведінки, ефективністю переживань (гніву, злості, намагання заподіяти іншому травму фізично чи морально). Є наслідком негативного ставлення до них – брак чуйності, поваги, надмірна суворість, зловживання покаранням.

Адаптація – пристосування людини або групи людей до нового соціального середовища, а частково і пристосування до них цього середовища з метою співіснування та взаємодії.

Активністьособистості – здатність людини до свідомої діяльності, міра цілеспрямованого, планомірного перетворення нею навколишнього середовища й самої себе на основі засвоєння багатств матеріальної і духовної культури.

Активністьсоціальна – свідома цілеспрямована діяльність людини, орієнтована як на перетворення об’єктивних соціальних умов, так і на формування соціальних якостей власної особистості (активної життєвої позиції); характеристика діяльності, відображена міра реалізації і розвитку соціальних потенцій, можливостей людини (її здібностей, знань, навиків, прагнень).

Асоціальнаособистість – людина, соціальний індивід, поведінка якого не співпадає із загальноприйнятими в даному суспільстві соціальними нормами. А.О. порушує права та інтереси суспільства в цілому і його громадян, зокрема, але ці порушення не досягають протизаконних дій.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 53; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!