Молодого подружжя 2 страница

Сучасні підлітки дорослішають скоріше своїх однолітків кінця 80-х. Якщо раніше молоді люди обирали свій життєвий шлях до 17-18 років, то у теперішніх 14-15 річних (переважно у мегаполісах) вже сформовано своє уявлення про майбутнє. Вони розуміють, що в першу чергу повинні розраховувати на власні сили. Серед них багато цілеспрямованих, працюючих над собою молодих людей. А ті, хто не зумів вчасно самовизначитися, у компаніях грають роль статистів, а у житті часто залишаються поза справами. Для однолітків, що самоутверджуються, характерна стійкість до нікотину, алкоголю та наркотиків. У той же час такі підлітки більш тривожні, неспокійні, частіше схильні до страху опинитися неспроможними у коханні, навчанні або на робочому місці.

Сучасне життя відбирає у підлітків віру в людей. Порівняння „довірливий, як дитина” зараз не припустимо: добре, якщо в умовах кризи довіри дитина має одну-дві прихильності, звертаючи свою любов до когось із членів сім’ї або найближчого оточення. Крім того, їм властиві елементи прагматизму, часто вони цинічні, агресивні. У підлітків часто зустрічаються спалахи імпульсивності. Це вік емоційної нестійкості та боротьби мотивів. Допитливість примушує їх з жадобою поглинати великі зливи інформації, яку вони отримують на уроках, у процесі спілкування, із книг, мас-медіа. Але запитайте середньостатистичну молоду людину про те, що є предметом його роздумів, попросіть назвати книгу, прочитану їм для душі, то не отримаєте відповіді. На це просто немає часу. Між тим інформаційне перевантаження призводить до швидкої втомлюваності. Якщо ж підліток не знайомий із соціально прийнятими формами виходу агресії, не може самостійно організувати свою діяльність, його „наставником” може стати ТВ. У рекламних цілях автори телепродукції свідомо акцентують увагу на нестандартності дій акторів – товари (фільми) повинні запам’ятовуватися. Але глядачі-підлітки мимоволі примірюють на себе багаторазово зрежисовані вчинки героїв, які у їх свідомості закріплюються як соціально припустимі норми. Закон України „Про телебачення і радіомовлення” (підписаний Президентом України 21 грудня 1993 року № 3759-ХП) Статтею 41 захищає права неповнолітніх телеглядачів і радіослухачів: „Передачі (фільми), що можуть завдати шкоди фізичному, психічному, моральному розвиткові неповнолітніх, забороняються” [1, с. 244]. Цим же Законом попереджається, що не допускається демонстрування на каналах мовлення фільмів, що мають обмеження глядацької аудиторії, без обов’язкового попередження про ці обмеження у програмах телепередач та перед демонструванням цих фільмів [1].

Чи можна стверджувати, що діти зараз менше займаються спортом? Спортивні секції, гуртки – все є. Фізична культура і спорт відіграють важливу роль у формуванні, зміцненні, збереженні здоров’я громадян, підвищення працездатності та збільшення тривалості активного життя. Але дуже мало уваги приділяється фізичному вихованню в сім’ях, середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах. Тому перевага у багатьох випадках віддається цільовому дозвіллю. Ще декілька років тому кожна дитина могла перерахувати біля 15 улюблених рольових ігор, які займали її та однолітків. На жаль, „дворова” гра як вид дозвілля поступово вмирає. Сучасні діти віддають перевагу універсальній гімнастиці для розуму та тіла, що розвиває рушійну активність, тренує адекватну поведінкову реакцію, що вчить гасити конфлікти та виражати свої побажання, вузьку спеціалізацію дозвілля, наприклад, гру в теніс або плавання. Свій вибір вони пояснюють так: це престижно, такі заняття можуть знадобитися у майбутньому. Жвавих, рушійних ігор сучасні діти майже не знають. Зате годинами сидять біля комп’ютера або телевізора, зостаючись наодинці із собою. І як наслідок: втрата здатності прогнозувати свої вчинки та поведінку.

Підлітковий вік завжди був складним періодом життя. У спілкуванні з підлітками необхідна особлива чуттєвість, увага, знання індивідуальних особливостей поведінки. Кожен з нас може внести у процес соціального виховання свою позитивну долю, якщо ми не хочемо, щоб нам на зміну прийшли апатичні статисти, соціально не розвинуті, зомбовані рекламою і не здатні до створення сім’ї та творчої діяльності. Дорослі мають змогу допомогти їм зорієнтуватися у світі дозвілля. Саме від тих, хто буде поруч, залежить, чи вважатиме підліток за краще полежати з банкою пива перед телевізором чи віддасть перевагу участі у авторалі, змаганнях на швертботах, футбольному матчі або занятті у літстудії чи театральному гуртку. Необхідно вкладати кошти у навчання дітей, дозвіллєву сферу, стабілізувати зарплату батькам. Кошти, витрачені сьогодні на розвиток гуртків, секцій, організацію оздоровчих таборів, підтримку соціальних педагогів, з лихвою повернуться через кілька років.

Чи залежить „проблемність” підлітка від ступеню його „занедбаності” у сім’ї, адже не секрет, що батьки цілими днями заробляють, а діти віддані собі на вулиці? Насправді „занедбаність” дитини прямо не залежить від зайнятості батьків. Дійсно, батьки можуть бути з ранку до вечора на роботі, а їх дитина читає книжки, захоплюється прекрасним, займається самоосвітою, навіть обіди їм готує. Буває навпаки: мати сидить вдома цілими днями і стереже доньку, щоб вона не крала. Все залежить від глибинних відношень у сім’ї, від „сімейного сценарію”, який у кожному окремому випадку унікальний. Але нерідко батьки самі провокують дитину і вона попадає до „пастки”. Необережний вислів про те, що будеш робити так і так, то попадеш до тюрми або станеш наркоманом, може штовхнути дитину до „обійм” вулиці. Ми знаємо, що підлітки часто роблять наперекір батькам. У результаті суспільство отримує неповнолітнього наркомана або хулігана.

Але у розвитку кожного суспільства життя родини є важливим соціальним інститутом, в основу якого покладена система шлюбних і родинних, господарських і правових, моральних і психологічних зв’язків між людьми. Негативні процеси, пов’язані з трансформацією українського суспільства, ускладнюють становище сім’ї, негативно позначаються на основних її функціях – економічній, репродуктивній та виховній. Це і призводить до того, що дедалі більше сімей обирають бездітність або відкладають народження дітей чи обмежуються народженням однієї дитини, зменшується кількість зареєстрованих шлюбів, високим залишається показник розлучень. Сім’я не в змозі реалізувати належною мірою свої можливості життєзабезпечення та виховання дітей, їх оздоровлення і лікування, набуття освіти і спеціальності, духовного і культурного розвитку. Знижується відповідальність батьків за долю дітей, їх матеріальне і духовне благополуччя, зазнає негативної трансформації виховна функція сім’ї, зростає дитяча бездоглядність, злочинність, проституція та соціальне сирітство. Програма „Українська родина” (схвалена Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2001 р. № 243) розроблена з метою поліпшення становища сім’ї, демографічної та соціальної ситуації в країні, підвищення рівня духовних, моральних цінностей і авторитету української родини, створення сприятливих умов для її всебічного розвитку як основи суспільства і держави. Одним із основних завдань програми є „...створення сприятливих умов для повноцінного морально-психологічного, соціального, культурного і духовного розвитку сім’ї, гармонізації взаємовідносин поколінь” [1, с. 322-323].

Протягом останніх років учасники багатьох публічних заходів, присвячених проблемам дитинства, марно намагаються виявити соціальний інститут, на який можна було б покласти відповідальність за виховання наших дітей та організацію їх дозвілля. Ні школа, ні сім’я з цими обов’язками не справляються. Вчителів у більшості турбують питання успішності своїх учнів. Батьки занепокоєні роботою. У кращому випадку, стараючись зайняти свою дитину у позаурочний час, пропонують їй відвідувати заклади додаткової освіти. Діти, які не мають яскраво виражених творчих здібностей, і ті, які із-за фінансових нестач сім’ї не можуть ходити до улюбленої секції, проводять час на вулиці. Але керівники дозвіллєвих клубів відмічають тенденцію зросту кількості дітей та підлітків за останні 2 роки. Завсідниками клубів за місцем проживання є 25 відсотків юнацтва. Основна функція дозвіллєвих клубів – комунікативна. Як правило, вони проводять психологічні консультування, організують кімнати спілкування, заняття літературною, художньою, музичною, театральною творчістю, працюють туристичні, краєзнавчі, екологічні, спортивні секції. Але на відміну від спортивної або художньої школи, де дитині необхідно показати свої досягнення, тут найважливішим є процес спілкування різних за віком підлітків, заняття ж є засобом його реалізації.

Отже, організація дозвіллєвої діяльності є однією із соціальних умов захисту дітей у сучасних умовах. Але, як вказувалося вище, проведення різноманітних заходів неможливе без фінансово-законодавчої бази. Професійна соціально-педагогічна робота вміщує у собі оптимальне вирішення питань „профілактики захворювань” з „лікуванням соціальних хвороб” дітей, молоді та їх сімей. Сучасні позашкільні соціально-культурні заклади повинні стати профілакторіями соціальної невдоволеності дітей, підлітків та молоді, бо через них вони можуть отримати найбільш кваліфікований соціально-дозвіллєвий захист та правову підтримку.

Питання для самостійної перевірки:

1. Коли був прийнятий Закон „Про охорону дитинства” і які основні права дітей у ньому визначені?

2. Обгрунтуйте, як завдяки дозвіллєвій діяльності формуються соціально-правові навички та назвіть основні форми роботи фахівця.

3. Визначте обмеження глядацької аудиторії для показу фільмів згідно законодавства України

Література:

1. Збірник міжнародних документів та нормативно-правових актів України з питань соціально-правового захисту дітей / М-во юстиції України; Редкол.: С.Р. Станік (голова) та ін. – 2-ге вид., допов. – К., Логос, 2001. – 595 с.

2. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник / За ред. А.Й. Капської. – К., 2000. – 264 с.

3. Діти та засоби масової інформації. – К., ЮНІСЕФ. Видання здійснене в рамках проекту „Діти та ЗМІ”, який проводила Міжнародна організація „Дитячий культурно-просвітницький центр” (FYCE) за підтримки Дитячого Фонду ООН в Україні (ЮНІСЕФ), 2002. – 28 с.

методичні матеріали до модуля IV

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про сприяння соціальному становленню
та розвитку молоді в Україні

(Витяг)

Цей Закон визначає загальні засади створення організаційних,
соціально-економічних, політико-правових умов соціального
становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах
особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації
державної молодіжної політики в Україні щодо соціального
становлення та розвитку молоді.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:

молодь, молоді громадяни - громадяни України віком від 14 до
35 років; (Абзац другий із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1659-IV (1659-15) від 23.03.2004)

неповнолітні - громадяни віком до 18 років;

соціальне становлення молоді - процес різнобічного включення
молоді в життєдіяльність суспільства як системи, сприйняття її як
елементу цієї системи;

перше робоче місце - місце роботи молодих громадян після
закінчення будь-якого навчального закладу або припинення навчання
в ньому, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а
також після звільнення зі строкової військової служби або
альтернативної (невійськової) служби;

молодіжні центри праці - спеціалізовані державні установи,
які створюються з метою вирішення питань працевлаштування молоді,
забезпечення її зайнятості у вільний від навчання час, сприяння
розвитку молодіжних ініціатив у трудовій сфері, перенавчання та
підвищення кваліфікації молоді;

молода сім'я - подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не
перевищує 35 років, або неповна сім'я, в якій мати (батько) віком
до 35 років; (Абзац сьомий із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1659-IV (1659-15) від 23.03.2004)

центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді -
спеціальні заклади, що надають соціальні послуги сім'ям, дітям та
молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та
потребують сторонньої допомоги; (Абзац восьмий статті 1 в
редакції Законів N 3109-III (3109-14) від 07.03.2002, N 2353-IV
(2353-15) від 18.01.2005)

молодіжні громадські організації - об'єднання громадян віком
від 14 до 35 років, метою яких є здійснення і захист своїх прав і
свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних,
культурних та інших спільних інтересів; { Абзац дев'ятий статті 1
із змінами, внесеними згідно з Законом N 271-V (271-16) від
19.10.2006 }

молодіжні трудові загони - тимчасові формування, створені з
метою забезпечення вторинної зайнятості молоді у вільний від
навчання час. (Статтю 1 доповнено абзацом десятим згідно із
Законом N 3142-IV (3142-15) від 29.11.2005)

Стаття 2. Принципи соціального становлення та розвитку
молоді

Соціальне становлення та розвиток молоді базуються на таких
основних принципах:

повага до загальнолюдських цінностей, прав людини і народів,
історичних, культурних, національних особливостей України, її
природи;

безпосередня участь молоді у формуванні та реалізації
політики та програм, що стосуються суспільства взагалі та молоді
зокрема;

врахування потреб молоді, співвіднесення їх реалізації з
економічними можливостями держави;

доступність для кожного молодого громадянина соціальних
послуг і рівність правових гарантій;

відповідальність держави за створення умов щодо саморозвитку
і самореалізації молоді;

єдність зусиль держави, всіх верств суспільства, політичних і
громадських організацій, підприємств, установ, організацій та
громадян у справі соціального становлення та розвитку молоді;

відповідальність кожного молодого громадянина перед
суспільством і державою за додержання Конституції України,
(254к/96-ВР) законодавства України.

Стаття 3. Законодавство про сприяння соціальному становленню
та розвитку молоді

Законодавство України про сприяння соціальному становленню та
розвитку молоді базується на Конституції України і складається з
цього Закону, Закону України про Загальнодержавну програму
підтримки молоді на відповідні роки та інших нормативно-правових
актів. (Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2203-IV (2203-15) від 18.11.2004)

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті,
що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного
договору.

Стаття 6. Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

З метою підтримки соціального становлення та розвитку молоді
утворюються центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та
їх спеціалізовані формування.

(Стаття 6 в редакції Законів N 3109-III (3109-14) від
07.03.2002, N 2353-IV (2353-15) від 18.01.2005)

Стаття 7. Праця молоді

Держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими
громадянами право на працю. Особливості праці неповнолітніх
встановлюються законодавством.

Держава забезпечує працездатній молоді надання першого
робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або
припинення навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і
вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і
перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової
або альтернативної (невійськової) служби. Дворічний строк першого
робочого місця обчислюється з урахуванням часу роботи молодого
громадянина до призову на строкову військову або альтернативну
(невійськову) службу.

Молоді громадяни, які звернулися до державної служби
зайнятості в пошуках роботи, одержують безплатну інформацію та
професійну консультацію з метою вибору виду діяльності, професії,
місця роботи, а також, у разі необхідності, проходять професійну
підготовку і перепідготовку.

Держава сприяє створенню молодіжних центрів праці, а також
молодіжних громадських організацій (агентства, біржі, бюро та
інші) для забезпечення працевлаштування молоді, реалізації програм
професійного навчання молоді та вдосконалення її професійної
майстерності. Типове положення про молодіжні центри праці
затверджується Кабінетом Міністрів України.

{ Частина четверта статті 7 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 294-IV (294-15) від 28.11.2002, N 429-IV (429-15)
від 16.01.2003 }

Квота робочих місць для працевлаштування молоді визначається
місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування в межах, встановлених Законом України "Про
зайнятість населення" (803-12). Працевлаштування молоді з
інвалідністю здійснюється в межах нормативів робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів, визначених згідно із
Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні" (875-12).

{ Частина п'ята статті 7 в редакції Законів N 2429-IV (2429-15)
від 01.03.2005, N 3483-IV (3483-15) від 23.02.2006 }

У разі відмови в прийомі на роботу молодих громадян у межах
встановленої квоти з підприємств, установ та організацій
стягується штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного
мінімуму доходів громадян за кожну таку відмову. Ці кошти
спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття і
використовуються для надання роботодавцям дотацій на створення
додаткових робочих місць для молоді та її професійну підготовку і
перепідготовку.

{ Частина шоста статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 429-IV (429-15) від 16.01.2003 }

Державна служба зайнятості разом з органами виконавчої влади,
центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді надає учням,
студентам та аспірантам денної форми навчання допомогу в
працевлаштуванні у позанавчальний час.

{ Частина сьома статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3109-III (3109-14) від 07.03.2002, N 2353-IV (2353-15) від
18.01.2005 }

Держава забезпечує умови для вторинної зайнятості молоді.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
відповідно до законодавства можуть встановлювати додаткові пільги
щодо прибуткового податку з громадян студентам та учням, що
працюють у складі студентських та учнівських трудових загонів на
сільськогосподарських роботах чи на інших видах робіт, на
підприємствах державної або комунальної форми власності.

Молодіжні центри праці, що діють відповідно до Типового
положення, а також громадські молодіжні організації (агентства,
біржі, бюро та інші) за наявності в них відповідного дозволу,
виданого державною службою зайнятості, сприяють працевлаштуванню
молоді, у тому числі учнів, студентів, аспірантів у позанавчальний
час, надають послуги, пов'язані з профорієнтацією та підготовкою
до роботи за новою професією.

Державна служба зайнятості надає місцевим органам виконавчої
влади, органам місцевого самоврядування, молодіжним центрам праці,
центрам соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді інформацію про
наявність вільних робочих місць (вакантних посад), у тому числі
призначених для працевлаштування інвалідів.

{ Частина десята статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3109-III (3109-14) від 07.03.2002, N 2353-IV (2353-15) від
18.01.2005, N 3483-IV (3483-15) від 23.02.2006 }

Держава сприяє діяльності молодіжних трудових загонів.
Засновниками молодіжних трудових загонів можуть виступати органи
виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, молодіжні
громадські організації, загальноосвітні, професійно-технічні і
вищі навчальні заклади, молодіжні центри праці. Типове положення
про молодіжні трудові загони (899-2006-п) затверджується
Кабінетом Міністрів України.

{ Статтю 7 доповнено частиною згідно із Законом N 3142-IV
(3142-15) від 29.11.2005 }

Держава гарантує надання роботи за фахом на період не менше
трьох років молодим спеціалістам - випускникам державних
професійно-технічних та вищих навчальних закладів, потреба в яких
була визначена державним замовленням.

Стаття 9. Сприяння підвищенню рівня життя молоді

Держава, враховуючи вартість прожиткового мінімуму та
виходячи з реальних можливостей бюджету, підвищує розміри допомоги
сім'ям на неповнолітніх дітей, стипендій та інших видів
матеріального забезпечення молоді, яка отримує
професійно-технічну, вищу освіту у відповідних навчальних
закладах.

Для сприяння пріоритетним напрямам розвитку суспільства та з
метою заохочення молоді до активної роботи у відповідних галузях
держава встановлює заохочувальні стипендії та визначає інші форми
підтримки молоді згідно із законодавством. (Частина друга статті
9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2203-IV (2203-15)
від 18.11.2004)

Матеріальне забезпечення, включаючи стипендії учнівської та
студентської молоді, яка перебуває на повному державному
забезпеченні, встановлюється на рівні прожиткового мінімуму.

Порядок виплати надбавок до стипендій за успіхи в навчанні, а
також підвищених стипендій для окремих категорій молоді
встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 10. Житлові умови молоді

Держава забезпечує молодим громадянам рівне з іншими
громадянами право на житло, сприяє молодіжному житловому
будівництву, створенню молодіжних житлових комплексів тощо.

При відведенні земельних ділянок для індивідуального
житлового будівництва органи місцевого самоврядування затверджують
квоти ділянок, які надаються молодим сім'ям під будівництво житла.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування
разом з підприємствами, установами та організаціями розробляють та
реалізують програми створення сприятливих житлово-побутових умов
для молоді, яка проживає в гуртожитках.

Молоді сім'ї та молоді громадяни можуть одержувати за рахунок
бюджетних коштів пільгові довгострокові державні кредити на
будівництво і придбання жилих будинків і квартир, на оплату
вступних пайових внесків при вступі до молодіжних житлових
комплексів, житлово-будівельних кооперативів, а також на
обзаведення домашнім господарством.

Молодь, яка переселяється у трудонедостатні сільські населені
пункти, а також місцева молодь, зайнята в сільському господарстві,
переробних, обслуговуючих галузях агропромислового комплексу,
соціальній сфері цих населених пунктів, забезпечується житлом і
господарськими будівлями за рахунок Державного бюджету України.

{ Частина п'ята статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1276-VI (1276-17) від 16.04.2009 }

Молоді сім'ї, які не мають дітей, сплачують кредит з
відсотковою ставкою у розмірі три відсотки річних від суми
заборгованості по кредиту.

Молоді сім'ї, які мають одну дитину, звільняються від сплати
відсотків за користування кредитом; молодим сім'ям, які мають двох
дітей, за рахунок бюджетних коштів, крім того, погашається
25 відсотків суми зобов'язань по кредиту, а молодим сім'ям, які
мають трьох і більше дітей, - 50 відсотків суми зобов'язань по
кредиту.

Молодь, яка проживає у сільських населених пунктах і працює у
сільськогосподарському виробництві, переробній та обслуговуючих
галузях агропромислового комплексу, що функціонують у сільській
місцевості, соціальній сфері села та органах місцевого
самоврядування на селі, користується також пільгами, передбаченими
Законом України "Про пріоритетність соціального розвитку села та
агропромислового комплексу в народному господарстві" (400-12).
{ Частина восьма статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1276-VI (1276-17) від 16.04.2009 }

Порядок надання пільгових довгострокових кредитів молодим
сім'ям та їх пільгового погашення встановлюється Кабінетом
Міністрів України.

При народженні дітей у молодій сім'ї, яка отримала кредит,
цій сім'ї може бути надано допомогу для погашення кредиту за
рахунок коштів, що залишаються у розпорядженні підприємств, де
працює молоде подружжя (мати або батько).

Дія цієї статті поширюється на молодих вчених, на подружжя,
в якому чоловік або дружина є молодим вченим, та на неповні сім'ї,
в яких мати (батько) є молодим вченим, якщо зазначені молоді вчені
є громадянами України та працюють на державних підприємствах, у
державних науково-дослідних (науково-технічних) установах та
організаціях, вищих навчальних закладах та закладах післядипломної
освіти III-IV рівнів акредитації на посадах наукових
(науково-педагогічних) працівників, перелік яких визначається
Кабінетом Міністрів України, або навчаються за денною формою
навчання в аспірантурі, ад'юнктурі, докторантурі. (Статтю 10
доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом N 581-IV
(581-15) від 20.02.2003)

Стаття 13. Гарантії правового захисту молоді

Будь-які прямі або непрямі обмеження прав і свобод молоді
залежно від віку, крім передбачених законодавством, є
протиправними і тягнуть за собою відповідальність, встановлену
законами України.

Реалізація молодими громадянами прав і свобод при соціальному
становленні та розвитку не повинна завдавати шкоди інтересам
суспільства, правам інших громадян.

Неправомірні рішення державних або громадських органів, дії
або бездіяльність посадових осіб можуть бути у встановленому
порядку оскаржені молодими громадянами або їх представниками в
суді.

Захист прав неповнолітніх громадян здійснюється державою
відповідно до закону.

Стаття 14. Правовий статус молодіжних громадських
організацій

Держава забезпечує право молоді на створення молодіжних
громадських організацій. Молодіжні громадські організації є
неприбутковими організаціями, їх правовий статус визначається
законодавством України.

Молодіжні громадські організації мають право вносити до
органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування
пропозиції з питань соціального становлення та розвитку молоді.

Стаття 15. Гарантії діяльності молодіжних громадських
організацій

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування
мають право здійснювати фінансування програм і проектів молодіжних
громадських організацій, що сприяють соціальному становленню та
розвитку молоді та реалізації її суспільно корисних ініціатив,
надавати дотації і субсидії молодіжним організаціям, надавати у
безплатне користування молодіжним громадським організаціям та
фондам будинки, споруди, земельні ділянки та інше майно, необхідне
для здійснення їх статутної діяльності.

Президент України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 5 лютого 1993 року
N 2998-XII

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про державну допомогу сім'ям з дітьми

(Витяг)

Цей Закон відповідно до Конституції України (254к/96-ВР)
встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки
сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з
урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований
на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у
загальній системі соціального захисту населення.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Право сімей з дітьми на державну допомогу

Громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають
неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та
на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 65; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!