КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Ознаки, сутність
Відповідно до ч. 5 ст. 28 КПК кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите. Аналіз кримінального процесуального законодавства дає підстави вважати, що термін «обвинувачення» може розглядатися у двох аспектах. По-перше, як твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК (п. 13 ч. 1 ст. З КПК). По-друге, як процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Така процесуальна діяльність здійснюється під час судового розгляду і має назву підтримання державного обвинувачення (п. З ч. 1 ст. З КПК). Обвинувачення як твердження про вчинення кримінального правопорушення певною особою формулюється в обвинувальному акті, який є підсумковим процесуальним документом стадії досудового розслідування (ч. 4 ст. 110 КПК). Обвинувальний акт складається слідчим та/або прокурором, коли зібрано достатньо доказів для того, щоб передати його до суду, коли сторона обвинувачення впевнена, що проведеним досудовим розслідуванням встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, процес доказування завершений, повно та всебічно встановлені та досліджені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК). Проте перш ніж дійти переконання про необхідність складання підсумкового процесуального рішення - обвинувального акта - слідчий та/або прокурор проходять складний шлях, пов’язаний із ретельним збиранням, перевіркою, оцінкою доказів, із висуненням та перевіркою версій, формулюванням певних висновків та прийняттям низки процесуальних рішень. Цей процес пізнання неминуче пов’язаний із накопиченням доказів, просуванням від майже повного незнання про подію кримінального правопорушення та особу, яка його вчинила, на етапі внесення відомостей до ЄРДР до знання все більше повного та достовірного. На певному етапі досудового розслідування у слідчого чи прокурора логічно виникає імовірне судження про вчинення кримінального правопорушення певною особою. Такі ситуації можуть бути пов’язані з тим, що особа затримана на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення, щодо неї необхідно обрати один із запобіжних заходів або у матеріалах кримінального провадження вже містяться докази для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому закон категорично забороняє допитувати таку особу як свідка та вказує на необхідність визнання істотним порушенням прав людини отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним у кримінальному провадженні (п. 6 ч. 2 ст. 87 КПК). Отже, Глава 1 7 в означених випадках особа невідкладно повинна бути повідомлена про підозру і набути процесуального статусу, який надає їй можливість стати суб’єктом права н.| захист (ст. 42 КПК). Аналіз підстав повідомлення особи про підозру, які містяться в ч. 1 ст. 276 КПК дає можливість поділити їх залежно від кількості доказів, які обґрунтовують підозру! на два види. До першого виду належать випадки, коли слідчому та/або прокурору в и достовірно відомо про факт вчинення кримінального правопорушення певною особою! зібрано достатньо доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопору! шення та/або щодо особи необхідно обрати один із запобіжних заходів (пп. 2, 3 ч. І ст. 276 КПК). До другого виду належать випадки, коли доказів ще замало, знанні слідчого чи прокурора на цьому етапі є ще невизначеними, неповними, уривчастим! а висновок про вчинення кримінального правопорушення певною особою можні зробити лише на підставі того, що вона затримана на місці вчинення кримінальної правопорушення чи безпосередньо після його вчинення (п. 1 ч. 1 ст. 276 КПК). Але у будь-якому випадку підозра, що виникла, - це попередній висновок про І причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, припущення, яке повинно бути перевірено та оцінено у сукупності зі всіма доказами, перш ніж обґрун-І тувати в обвинувальному акті твердження про вчинення цього кримінального право-! порушення конкретною особою. Можна виокремити певні основні ознаки підозри у кримінальному провадженні. І 1. Підозра може сформуватися тільки після внесення відомостей до ЄРДР, почат- 1 ку кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових), негласних (розі шукових) та інших процесуальних дій. 2. Підозра може виникнути в осіб, які здійснюють досудове розслідування, - слід! чого та/або прокурора. Це положення має важливе значення, оскільки припущенні про вчинення кримінального правопорушення певною особою, яке виникло у потер! пілого, його представника, заявника, свідка, особи, яка здійснила законне затриманні у порядку ст. 207 КПК, тощо, не тягнуть за собою правових наслідків та можуть буті підставою для висунення та перевірки слідчих версій стороною обвинувачення. 3. Підозра завжди є суб’єктивною, оскільки виникає на підставі внутрішнього І переконання слідчого та/або прокурора, яке формується, виходячи із зібраних у кримінальному провадженні доказів. 4. Підозра - це імовірне судження, припущення, попередній висновок про при- 1 четність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення. У разі! отримання нових доказів раніше повідомлена підозра може бути змінена. Це від-| різняє підозру від підсумкового висновку слідчого чи прокурора про винуватість! особи, який формулюється в обвинувальному акті та повинен бути з точки зору сторони обвинувачення обґрунтованим, достовірним та остаточним. Саме тому обвинувачення відповідно до п. 13 ч. 1 ст. З КПК є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, ' висунуте в порядку, встановленому КПК. Підозра не може бути твердженням, її І сутність полягає в тому, що це тільки припущення, яке необхідно перевірити під час нового етапу досудового розслідування, який настає після повідомлення про підозру І конкретної особи.
Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 85; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! |