Повідомлення про підозру

Закон чітко не встановлює, коли саме слідчий та/або прокурор повинні повідо­мити особу про підозру при наявності достатніх доказів для цього, надаючи стороні обвинувачення право вирішити це питання самостійно, керуючись внутрішнім пере­конанням. Однак слід вказати на те, що штучне затягування з повідомленням про підозру обмежує не лише процесуальні, але й конституційні права особи, яка своє­часно не набуває адекватного її реальному становищу правового статусу Крім того, при тлумаченні ч. 1 ст. 276 КПК слід звернути увагу на імперативність її припису про те, що повідомлення про підозру обов’язково здійснюється при наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

На відміну від розглянутої підстави для повідомлення про підозру, яка міститься у п. З ч. 1 ст. 276 КПК, в інших випадках повідомлення особи про підозру закон вста­новлює момент, з яким пов’язується необхідність складання цього процесуального документа. Це затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення та обрання до особи одного з передбачених КПК запобіжних заходів (пп. 1, 2 ч. 1 ст. 276).

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК запобіжними заходами є: особисте зобов’язання, особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Повідомлення про підозру здійснюється при обранні одного з вказаних запобіжних заходів. Причому слід зауважити щодо деякої непослідовності законодавця, який, з одного боку, закріп­лює правило про те, що повідомлення про підозру обов’язково здійснюється у ви­падку обрання до особи одного із запобіжних заходів (п. 2 ч. 1 ст. 276 КПК), а з друго­го - що обрати запобіжний захід на стадії досудового розслідування можна тільки відносно підозрюваного (ч. 1 ст. 177, ст. 178, ч. 1 ст. 179, ч. 1 ст. 180, ч. 1 ст. 181, ч. 1 ст. 182,ч.1 ст. 183 КПК). Здається, що при вирішенні цього логіко-змістовного дефек­ту норм кримінального процесуального законодавства слід виходити із пріоритетнос­ті ч. 2 ст. 177 КПК, яка закріплює, що підставою застосування запобіжного заходу є серед інших «наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення». Отже, перш ніж звернутися до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу, слідчий або прокурор повинні повідомити особу про підо­зру. Причому по суті ця підстава для повідомлення про підозру є близькою до тієї, що міститься у п. З ч. 1 ст. 276 КПК, оскільки закон забороняє слідчому та прокурору іні­ціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК (ст. 177 КПК). Крім того, слідчий судця при вирішенні питання про обрання запо­біжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Отже, на цьому етапі слідчим та/або прокурором по суті вже повинні бути зібрані достатні докази для підозри особи у вчиненні злочину, що дає також можливість ініціювати обрання щодо неї запобіжного заходу.

Ще одним випадком повідомлення про підозру є затримання особи на місці вчи­нення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення (п. 1 ч. 1 ст. 276 КПК). КПК передбачені такі види затримання: 1) затримання на підставі ухвали слідчого судці, суду про дозвіл на затримання з метою приводу (у порядку статей 190-191 КПК); 2) законне затримання (ст. 207 КПК); 3) затримання уповноваженою службовою особою (ст. 208 КПК); 4) затримання особи, яка вчинила кримінальне пра-

Глава 1 7

вопорушення за межами України, з метою екстрадиції (ст. 582 КПК). Проте не щ вказані види затримання можуть розглядатися як момент, з яким закон пов’язі обов’язковість повідомлення особи про підозру. Зокрема, затримання на підставі ухві ли слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу (статті 190-191 КІГОІ здійснюється для забезпечення участі підозрюваного в розгляді клопотання про засті сування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Таке затримання має прі цедурно-превентивний характер і не пов’язано з необхідністю наділення особи статусої підозрюваного. Крім того, як вже було зазначено, повідомлення про підозру повинні передувати зверненню слідчого або прокурора до слідчого судді з клопотанням прі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв’язку із вчиненням кримінального правопорушення, здійснюється на виконання за­питу цієї держави з метою екстрадиції такої особи (ст. 582 КПК) і також не має на меті висунення підозри.

Закон пов’язує обов’язковість повідомлення про підозру тільки із затриманням особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинеЛ ня, тобто із затриманням уповноваженою службовою особою (ст. 208 КПК). Законне за­тримання в порядку ст. 207 КПК не може розглядатися як підстава для повідомлення пД підозру, незважаючи на те, що таке затримання може бути здійснене при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення, безпосередньо після вчинення крим.1 нального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюєтьі ся у його вчиненні (ст. 207 КПК), оскільки такий вид затримання здійснюється будь-якої особою, яка за допомогою фізичного захоплення припиняє кримінальне ггоавопорушенняі Крім того, при законному затриманні в порядку, передбаченому ст. 207 КПК, відомості про вчинення кримінального правопорушення ще не внесені до ЄРДР, не складається! протокол затримання та не виникають кримінальні процесуальні правовідносини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК письмове повідомлення про підозру повинно бути вручено особі в день його складення слідчим або прокурором. При затриманні осої би за підозрою у вчиненні злочину письмове повідомлення про підозру затриманому! вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту його затримання (ч. 2 ст. 278 КПК). У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню (ч. З ст. 278 КПК).

У випадку неможливості безпосередньо слідчому або прокурору вручити особі повідомлення про підозру, таке вручення може відбутися у спосіб, передбачений у гл. 6 КПК «Повідомлення» (ч. 1 ст. 278, статті 111,112 КПК).

Проте слід особливо наголосити на тому, що повідомлення про підозру є проце­суальним документом, який знаменує собою новий етап стадії досудового розсліду­вання - появу підозрюваного, можливість застосовування до нього заходів забезпе-чення кримінального провадження, які пов’язані із суттєвим обмеженням його кон-1 ституційних прав, початок притягнення до кримінальної відповідальності, саме тому слідчий та прокурор повинні віддавати перевагу безпосередньому повідомленню про підозру особи, яка за їх обгрунтованою підозрою вчинила кримінальне правопору­шення. Крім того, ст. 278 КПК має назву «Вручення письмового повідомлення про підозру», вказуючи таким чином на спосіб ознайомлення особи із підозрою, яка міс­титься у повідомленні. Тобто наданим слідчому та прокурору правом, яке пов’язано

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 61; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!