Види організаційних структур управління

1) Бюрократична організаційна структура

На відміну від поняття «бюрократія» організаційна бюрократична структура - одна з ідеальних структур управління, яка є нормативною моделлю, до досягнення якої підприємства повинні прагнути.

Модель передбачає:

1. Чіткий розподіл праці.

2. Контроль управління з верху до низу (кожен нижчестоячий керівник контролює вищестоячого).

3. Розроблену систему узагальнених правил і стандартів, по яких здійснюється управління.

4. Формалізацію посадових обов'язків.

5. Наймання робітників в суворій відповідності з класифікаційними вимогами.

Таким чином, бюрократична модель є класичною, не звертаючи уваги на деякі недоліки.

2) Інтегральна структура управління

Розробляється з метою досягнення об`єднаних зусиль всіх структурних підрозділів підприємства для виконання поставлених цілей і задач. На сьогодні всі західні фірми використовують лінійно-функціональну організаційну структуру управління, яка має ряд переваг:

1. Забезпечує швидке здійснення дій відповідно з розпорядженнями, вказівками, які даються вищестоящими керівниками нижчестоячим, чому сприяє ієрархія такої структури управління

2. Вона припускає формування функціональних підрозділів на основі їх оптимізації, що відображає розподіл інженерної праці. Кожний з них виконує строго певні функції, а разом - весь комплекс функцій, що забезпечує безперебійну роботу виробництва.

3. Розподіл праці між функціональними підрозділами полегшують роботу по підвищенню ділової кваліфікації, сприяє загальному розширенню знань в рамках кожного функціонального підрозділу в ході послідовного накопичення досвіду.

4. Відбувається швидке здійснення дій по прийнятих розпорядженнях, які спускають з верху в низ і швидко реалізується зворотний зв'язок

5. Утворюється можливість для швидкого маневрування підприємствами, трудовими і матеріальними ресурсами, виходячи із задач керівників верхнього рівня.

3) Функціональна організаційна структура

Це процес розділення на окремі елементи, кожний з яких має своє чітке, конкретне завдання і обов'язки, тобто модель передбачає розподіл персоналу на групи, залежно від конкретних задач, які виконують співробітники.

Позитивні сторони: стимулююча роль в активізації ділових якостей і професійної спеціалізації; усунення дублювання функцій і зменшення споживання матеріальних ресурсів у функціональних сферах; поліпшення координації дій.

Недоліки-велика зацікавленість у виконанні цілей і задач саме свого функціонального підрозділу ніж загальних цілей фірми; ускладнення виконання управлінських рішень з верху в низ.

4) Дивізіональна структура

Передбачає вирішення проблем управління шляхом поділу організації на елементи і блоки по видам товарів і слуг, групам покупців і географічних регіонах.

Таблиця 4.1.

Переваги і недоліки дивізіональної структури

5) Продуктова система управління

При цій системі управління повноваження по керівництву виробництвом і збутом продукту або послуги передаються одному керівнику: який відповідає за даний вид продукції. Завдяки такому підходу увага, яка приділяється продукту, не залежить від розмірів підприємства.

На практиці такий підхід призводить до підвищення витрат внаслідок дублювання робіт для різних видів продукції.

Переваги: повноваження керівника дослідження можуть бути більшими, ніж в більшості організаційних структур; концентрація висококваліфікованих фахівців на певній тематиці сприяє підвищенню якості досліджень і прискоренню виконання робіт; порівняльно проста організація робіт і чіткий контроль над їх ходом спрощують взаємозв'язок між окремими підрозділами.

Недоліки: орієнтація на дисципліну, може мати місце дублювання зусиль; можливість нерівномірного завантаження роботою окремих співробітників підрозділів; неповне використання устаткування, необхідність мати власні спеціалізовані майстерні.

6). Організаційна структура орієнтована на споживача. При такій структурі управління всі підрозділи підприємства групуються навколо обслуговування повних груп споживачів. Головна мета - задоволення бажань груп споживачів. Переваги і недоліки співпадають з продуктовою системою

7). Регіональна організаційна структура. Використання у випадках, коли підприємство розширює свою діяльність в зоні більшій, ніж географія однієї країни, це частіше зустрічається серед збутових організацій. У діючій практиці управління епізодично використовується проектна організація, яка створюється для вирішення конкретного завдання. Група для виконання завдання формується із найбільш кваліфікованих фахівців, після вирішення завдання розпускається.

8). Матрична. Відрізняється від всіх розглянутих вище і має спільні риси з проектною організацією. У такій структурі весь колектив проектної групи і окремих її членів підкоряються не тільки керівнику проекту, але і керівникам функціональних відділень.

Переваги: керівники звільнені від організаційних обов'язків і можуть більше уваги приділяти творчій роботі; добре сприймаються персоналом НДіДКР і дає добрі результати; допускає перехід проекту із сфери наукових досліджень у виробництво без тривалої перерви.

9). Організація конгломератного типу. Використовується для підприємств, які вирішують конкретні задачі, виходячи з ситуації проблем. На одному підприємстві одночасно може функціонувати декілька структур управління (функціональна, продуктова, матрична)

10). Централізована. Підприємства де керівництво вищої ланки утримає за собою велику частину обов'язків, необхідних для ухвалення управлінських рішень називається централізованими.

11). Децентралізована. Організація, в якій повноваження розділені по нижчих рівнях управління. У такій структурі більшість рішень приймається на нижчому рівні управління.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 56; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!