Виробничий фактор «капітал» як основне джерело підвищення ефективності виробництва.

Аналіз джерел збільшення підприємницького потенціалу

З розвитком суспільства і науково-технічного прогресу посилюється роль інформації як виробничого фактору.

Вхід у виробничу систему являється сукупністю виробничих факторів: Х=Х (Х1,Х2,Х3,Х4,Х5)

Можна виділити наступні напрями і проблеми формування виробничих факторів, які виникли з переходом народногосподарський комплексу України на ринкові основи:

- організація промислової кооперації і науково-технічної співпраці по технологічному ланцюжку виготовлення продукції;

- забезпечення збалансованості діяльності по стадіях життєвого циклу продукції;

- створення нових механізмів інвестування в розширення і науково-технічний розвиток виробництва;

- труднощі, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю підприємств, створені геополітичними особливостями України;

- досягнення узгодженості інтересів держави і власників підприємств у використанні землі і природних умов;

- створення на підприємствах внутрішнього ринку робочої сили, який забезпечить вирішення проблем професійної перепідготовки і зайнятості;

- включення підприємств в глобальну систему інформації і подолання труднощів науково-технічної революції виробництва, викликаних закриттям каналів інформації у зв'язку зі встановленням права підприємств на комерційну таємницю.

Капітал - засоби, які в результаті виробничого процесу приносять прибуток і дають суспільно корисний ефект.

Прибуток - перевищення суми коштів від комерційної діяльності над розміром вкладених у виробництво засобів.

Капіталізацією (реінвестування) називають спрямування частини прибутку на розвиток виробництва.

Рис. 1.1 Схема відтворення капіталу

Доход приносить не тільки виробничий фактор «капітал», але і інші джерела (гроші, акції і т.д.).

Найнижчий відсоток власник капіталу отримує від вкладення капіталу на рахунок в банк і т.д.

Капітал як виробничий фактор виступає у формі грошового або речового капіталу, а також - у формі власного або чужого капіталу. Ця неоднозначність визначається структурою балансу підприємства. З боку пасиву можна виділити власний капітал підприємства і чужі позикові засоби, які утворюють чужий капітал. З боку активів виділяють: грошовий капітал (фінансові кошти); речовий (реальний) капітал.

Надання грошового капіталу для купівлі засобів виробництва називається фінансуванням.

Інвестування - перетворення грошового капіталу в реальний.

Якщо в капіталомісткому виробництві «капітал» повністю не завантажений, то постійні витрати діляться на меншу кількість продукції, це приведе до зростання повних витрат на одиницю продукції, зниженню прибули і рентабельності капіталу.

У1, У2 - виручка і повні витрати;

Х – об`єм продажів, натуральні одиниці;

а, а*- постійні витрати відповідно при повному і неповному використанні виробничих потужностей;

П1, П2, П3, П1*, П2*, П3* - прибуток, збиток в точках Х1, Х2, Х3 при повному і неповному використанні виробничих потужностей.

Точка перетину графіка виручки і витрат дає поріг прибутковості.

У ній прибуток рівний нулю. При меншому об`ємі виробництва підприємство терпить збитки, при більшому об`ємі отримує прибуток.

На підприємстві, яке повністю використовує свої виробничі потужності, при такому ж об`ємі виробництва, рентабельність продукції буде вищим.

Якщо ціна одиниці продукції Р і змінні витрати на одиницю продукції в постійні, тоді У1 = РХ – виручка;

У2 = а + у Х - витрати.

У точці беззбитковості Хо маємо (У1) про = (У2)про

РХо = а+вХо; Хо = а/Р-в

Чим нижчі постійні витрати і більше різниця між ціною виробу і змінними витрати на його виготовлення, тим при меншому об`ємі випуску, виробництво стає беззбитковим.

Це пояснюється тим, що при неповному використанні виробничих потужностей а*>а точка беззбитковості Хо*=Х2 зсувається вправо від точки Хо = Х, а*=2а те Хо*=2Хо.

Одним з найважливіших завдань управління підприємством є повне використання виробничих потужностей. Щоб забезпечити це необхідно:

1) Постійно підтримувати завойований ринок і проникати на інші ринки, де існує попит на дану продукцію.

2) Раціонально диверсифікувати виробництво шляхом розширення сфери діяльності підприємства:

а) по життєвому циклу продукції (наприклад, не тільки виготовлення технологічного обладнання, але і його монтаж, наладка у споживача, профілактичне обслуговування і ремонт);

б) розширення номенклатури продукції у межах даної технології (випуск різних модифікацій на основі базової конструкції).

Вплив на величину валового доходу (виручки) на одиницю продукції

(Р - в) мають:

- якість виробу (чим вища якість, вища ціна продажу);

- матеріаломісткість;

- енергоємність;

- фондомісткість;

- трудомісткість.

Значення цих параметрів визначається на стадії проектування розробки технологічної системи і виготовлення.

Задачею стратегічного управління являється розміщення виробництва в районах, які забезпечують зниження витратоємкості продукції, трансакції (компанії розміщує свої виробництва в регіонах з дешевою робочою силою). Матеріаломісткі виробництва розміщують поблизу джерел сировини (металургія).

Проте якщо якість продукції низька всі зусилля будуть марними.

Із графіку беззбитковості можна визначити:

1) Прибуток при заданому об`ємі випуску продукції (Хв)

П = У1-У2 = РХ - (а+вХв) = (Р-в)Хв-а

2) Межу беззбитковості (перевищення об`ємів продажів Х над критичним об`ємом Хо):

Х-Хо=П/Р-в

3) Об`єм продажів необхідний для отримання заданого прибутку Пв:

Х=Пв+а /Р-в

Прискорення оборотності капіталу можливе також і за рахунок прискореної амортизації (малі підприємства при прискореній амортизації мають нагоду збільшити норми амортизації в 2 рази). Можливе додаткове списування як амортизаційні відрахування до 50% первинної вартості основних фондів з терміном служби більш 3 роки.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 67; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!