Диспетчерування та оперативне розпорядництво.

Диспетчеризація — це система безперервного контролю та оперативного регулювання ходу виробництва з метою за­безпечення виконання плану згідно з відпрацьованим кален­дарним графіком.

Основні форми діяльності з диспетчерування зво­дяться до таких видів робіт:

• постійне збирання та облік інформації про хід виконан­ня реалізації прийнятих до виконання календарних графіків виробництва;

• виявлення відхилень від встановлених планових завдань та аналіз їх причин;

• здійснення оперативних заходів з усунення та подальшо­го попередження відхилень від плану;

• координація поточних робіт взаємопов'язаних ланок ви­робництва для забезпечення чіткого ритму роботи у відповідності з календарним графіком;

• керівництво оперативною підготовкою виробництва.

Уся робота з диспетчерського керівництва вироб­ництвом у межах підприємства покладається на персонал цен­трального диспетчерського бюро (змінні диспетчери та опе­ратори), що знаходиться в підпорядкуванні головного диспет­чера підприємства (який, у свою чергу, підлягає замісникові керівника з виробництва).

Організаційна побудова диспетчерського апарату підприємства залежить від типу, характеру та масштабу ви­робництва. На крупних підприємствах існують планово-диспетчерські відділи, в рамках яких функціонують центральні диспетчерські бюро, очолювані головним диспетчером. У складі центрального диспетчерського бюро створюються дис­петчерські групи, які здійснюють взаємодію з різними струк­турними підрозділами по забезпеченню ритмічного ходу ви­робництва.

Служба головного диспетчера здійснює такі основні функції:

• контроль ходу виконання виробничої програми за основ­ними видами виробів та за стадіями виробничого процесу;

• здійснення заходів із запобігання перебоїв у виробничо­му процесі;

• облік та аналіз внутрішньозмінних простоїв обладнання;

• облік і контроль забезпечення робочих місць усім не­обхідним.

На рівні цехів контроль за ходом виробництва здійснюється диспетчерами цехів підприємства. До їх компе­тенції відноситься:

• контроль виконання номенклатурного плану випуску виробів;

• контроль комплектуючих виробів та контроль міжцехо­вих заділів;

• контроль оперативної підготовки та забезпечення вироб­ництва;

• спостереження за роботою відстаючих підрозділів тощо.

5. Система оперативного управління “точно в строк”.

Сенс роботи за системою «точно в строк» полягає в тому, щоб на усіх фазах виробничого циклу потрібний напівфабрикат до місця наступної виробничої операції надходив саме тоді, коли це потрібно. Така система є у якійсь мірі що "витягає", тобто такий, коли ділянки, розташовані на подальших етапах виробничого циклу, як би витягає необхідну ним продукцію з попередньої ділянки.

Головна мета виробничої системи «точно в строк» - забезпечити гнучку перебудову виробництва при зміні попиту. Така система забезпечує оперативне регулювання кількості проведеної продукції на кожній стадії виробництва.

Система «точно в строк» побудована на підході: ритм роботи, обсяг та номенклатуру деталей, що знаходяться у виробництві, і вузлів визначає не заготовчу ділянку, а лише ділянка загальної збірки.

Замовлення продукції

комплектуючих

Замовлення

матеріалів

Замовлення матеріалів Замовлення комплектуючих

Замовлення продукції

Мал..6.3: Схема організації з застосуванням системи «точно в строк»

Якщо система «точно в строк» діє на усій фірмі, то становиться непотрібними запаси матеріалів. Вони можуть бути повністю ліквідовані, що приведе також до ліквідації складських запасів і самих приміщень. З економічної точки зору запаси матеріалів грають роль носіїв витрат, "заморожених грошей". Витрати на зміст виробничих запасів зменшуються. Це приводить до зменшення об'ємів витрат на виробництво. Оборотність капіталу зростає.

Література

1. Курочкін А.С. Операційний менеджмент. К.: МАУП, 2000. – с. 92-113

2. Гелловей Л. «Операционный менеджмент. Принципы и практика: Пер с англ.» - СПб.: Питер, 2001. – с. 205-224

3. Бай С.І. Операційний менеджмент: Практикум: Навчальний посібник. – Київ., 2004 – с. 99-116

4. Василенко В.О. Виробничий (операційний) менеджмент. – К., ЦУЛ. 2003. – с. 248-259

5. Гевко І. Б. Операційний менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Кондор, 2005. – с. 165-183

6. Козловский В. А., Маркина Т. В., Макаров В. М. Производственный и операционный менеджмент: Практикум. – СПб.: Специальная литература, 1998, - с. 131-160

7. Школа І. М., Михайловська О. В. Операційний менеджмент: Практикум: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Київський національний торговельно – економічний ун-т; Чернівецький торговельно – економічний ін-т. – Чернівці: Книги-, 2004. – с. 181-229

Тема 7: Планування трудового процесу та нормування праці.

План заняття:

1. Управління продуктивністю

2. Планування трудового процесу

3. Методи праці (засоби планування)

4. Вимірювання та нормування праці

5. Оплата та стимулювання праці

6. Концепція «якості трудового життя» як основа управління трудовими ресурсами

1. Управління продуктивністю

Управління трудовими ресурсами включає в себе такі етапи (мал..7.1):

1. Планування ресурсів: розробка плану задоволення майбутніх потреб в людських ресурсах.

2. Набір персоналу: створення резерву потенційних кандидатів за всіма посадами.

3. Відбір: оцінка кандидатів на робочі місця та відбір кращих з резерву, створеного під час набору.

4. Визначення заробітної плати та пільг: розробка структури заробітної плати та пільг з метою залучення, найму та збереження службовців.

5. Профорієнтація та адаптація: введення найнятих працівників в організацію та її підрозділи, розвиток у працівників розуміння того, що очікує від нього організація і яка праця у ній отримує заслужену оцінку.

6. Навчання: розробка програм для навчання трудових навиків, які потрібні для ефективного виконання роботи.

7. Оцінка трудової діяльності: розробка методик оцінки трудової діяльності і доведення її до робітника.

8. Підвищення, пониження, переведення, звільнення: розробка методів переміщення працівників на посади з більшою чи меншою відповідальністю, розвиток їх професійного досвіду шляхом переміщення на інші посади чи ділянки роботи, а також процедур розриву контракту про найм.

9. Підготовка керівних кадрів, управління просуванням по службі: розробка програм, спрямованих на розвиток здібностей та підвищення ефективності праці керівних кадрів.

Мал..7.1: Управління трудовими ресурсами

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 64; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!