Протокол психодіагностичного дослідження

Структура програми психологічного дослідження

1. Визначення проблеми дослідження. Передбачає опис наявної проблемної ситуації та доцільності проведення дослідження.

2. Визначення предмета і об'єкта дослідження. Обов'язково вказати вікову категорію респондентів. Об'єктом може бути психічне явище, а предметом – окремі психічні властивості, стани, процеси, функції, види поведінки, діяльності і спілкування, взаємозв'язки між психічними явищами, характеристики певних явищ тощо.

3. Висування гіпотези, мети та завдань дослідження.

4. Обґрунтування вибору методів і методик дослідження, їх опис:

· назва діагностичної методики;

· автор, літературне джерело;

· яку функцію, якість, особливість досліджує;

· інструкція для проведення методики;

· опитувальник, стимульний матеріал до інструментарію, бланки відповідей;

· ключ аналізу результатів дослідження;

· інтерпретація результатів досліджень.

· Термін проведення психологічного дослідження.

Приклад оформлення протоколу психодіагностичного заключення:

1. Код респондента:

2. Експериментатор:

3. Стать:

4. Вік:

5. Соціальний статус:

6. Дата та час обстеження:

7. Психодіагностичний запит, мета дослідження:

8. Психодіагностична методика:

9. Стимульний матеріал, обладнання:

10. Отримані результати по методиці:

11. Психологічний діагноз відповідно запиту, висновки:

12. Прогноз та рекомендації

Корекційно–відновлювальна та розвивальна робота слугує відродженню та розвиткові пластичності особистісних якостей, конструктивній видозміні та переорієнтації несприятливих моделей поведінки на соціально прийнятні способи реагування. Психокорекція є напрямом психологічного впливу на ті або інші психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку та функціонування особистості, а також основною умовою та провідним механізмом активізації прийняття та засвоєння нових соціальних ролей.

Застосуванню психологічної корекції повинна передувати системна, комплексно організована психологічна діагностика, спрямована на виявлення психічних особливостей і сторін особистості клієнта, що тісніше всього пов'язано з проблемою його соціальної і трудової реабілітації. Програми цього психодіагностичного і психокорекційного комплексу і його методів повинні бути відібрані й адаптовані з урахуванням вікової специфічності контингенту хворих, а також їх патопсихологічних характеристик.

Успішна психокорекція передбачає єднання зусиль у пошуку причин труднощів спілкування та взаємин між людьми. Власні розробки питань групової психокорекції мають напрям на забезпечення пізнання першопричин тих проблем, які відчуває людина у спілкуванні з іншими, а не наведення поверхової «косметики». Без дослідження цих причин і без внесення корективів у диспозиційні утворення неможливо добитися довготривалого успіху.

Основні етапи психокорекційної роботи:

1. Встановлення психологічного діагнозу. У діагнозі (на основі психологічної діагностики з використанням тестів) фіксуються показники психічного розвитку, їхня відповідність нормам, формулюється гіпотеза щодо причин відхилень. Після встановлення діагнозу формулюється гіпотеза щодо причин відхилень. Психологічний діагноз включає також формування прогнозу. Прогноз є передбаченням подальшого розвитку особистості за умови своєчасної корекції та за відсутності такої. Далі психолог планує мету, завдання, етапи проведення корекційної роботи.

2. Розробка програми та змісту корекційних занять, вибір форми корекційної роботи (індивідуальна, групова). Відбір методик і технік корекційної роботи, планування форм участі батьків у корекційній програмі. Особливостями програми корекції є наявність суто психологічної та педагогічної частини. Психолог розробляє і здійснює психологічну частину. Педагогічну частину психолог може розробляти як самостійно, так і разом з батьками, соціальними працівниками, педагогами, родичами (залежно від того, хто буде працювати з дитиною). Педагогічна частина реалізується під постійним контролем психолога.

Структура психокорекційної програми. Програма складається з наступних розділів:

І. Пояснювальна записка.

1.1. Обґрунтування актуальності.

1.2. Мета та завдання курсу.

1.3. Очікувані результати.

1.4. Показання до участі, критерії комплектування групи, відбору учасників.

1.5. Опис теоретичного підходу, методичних принципів, що покладені в основу програми.

1.6. Організація занять (загальний об’єм курсу, тривалість та частота занять, кількість учасників в групі).

ІІ. Тематичний план занять:

ІІІ. Програма занять згідно плану за наступною схемою:

2.1. Тема.

2.2. Кількість годин, що необхідні для проведення кожного заняття.

2.3. Мета та завдання.

2.4. Найменування та короткий опис форм та видів роботи, ігор, вправ, завдань, з яких складається кожне заняття.

ІV. Список використаної та рекомендованої літератури.

Примітка: в тексті програми повинні бути посилання на літературні джерела, з

яких взято матеріал.

V. Опис досвіду впровадження програми з аналізом ефективності роботи:

5.1. Місце і термін апробації програми.

5.2. З ким проводилась робота за програмою.

5.3. Аналіз ефективності роботи за програмою:

- Результати вхідної та вихідної діагностики, їх порівняльний аналіз.

- Експертна оцінка ефективності: відгуки дітей, батьків, вчителів.

3. Реалізація корекційної програми. Проведення занять із дітьми відповідно до корекційної програми. Відстеження динаміки корекційної роботи. Залучення батьків до реалізації програми.

4. Оцінка ефективності корекції. Оцінка результативності корекційної програми. Розроблення рекомендацій, спрямованих на закріплення позитивних результатів корекційної роботи.

Специфіка психологічного консультування як окремого виду психологічної допомоги визначається особливостями проблематики, змістом і методами діяльності. Цілі ж консультування лежать в площині особистого благополуччя клієнта. Індивідуальне консультування - це вид спеціально організованого спілкування, у процесі якого психолог-консультант допомагає клієнтові дослідити і прояснити свою життєву ситуацію, актуалізувати додаткові сили і здібності, щоб знайти вихід із складних для нього обставин. Результатом консультування може вважатись «сповідь», або, як вважають сповнена розуміння, підтримки і співпереживання «зустріч», яка, можливо, стане поворотним моментом у процесі життєтворчості.

Для консультування характерний м'який психологічний вплив на людину, коротка тривалість роботи (5-6 зустрічей). Завданнями консультування є переважно: надання психологічної інформації; інтеграція особистості, подолання внутрішньої конфліктності та узгодження її інтересів; активізація психічних ресурсів; подолання особистісних обмежень та освоєння нових поглядів на власну життєву ситуацію; професійні підтримка і порада; смислотворення та перебудова ієрархії цінностей; створення основи для формування інсайтів з приводу «глухих кутів життя» та допомога у розв'язанні гострих життєвих проблем; вироблення адекватних форм поведінки в різних життєвих ситуаціях.

При проведенні консультативної роботи студентом-практикантом текст звіту повинен містити протоколи проведених сесій індивідуальних психологічних консультацій або групових занять та аналіз та інтерпретація сесій індивідуальних психологічних консультацій або групових занять;

Приклад оформлення протоколу консультування:

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 143; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!