Провадження в суді апеляційної інстанції

Ради України, його першого заступника чи заступника, Прем’єр-міністра України, Генерального прокурора України, його першого заступника чи заступника, Голови Конституційного Суду України, його заступника чи судді Конституційного Суду Укра­їни, Голови Верховного Суду України, його першого заступника, заступника чи судді Верховного Суду України, голів вищих спеціалізованих судів, їх заступників чи суддів вищих спеціалізованих судів, Голови Національного банку України, його першого заступника чи заступника, члена Ради національної безпеки і оборони України, а також осіб, посади яких згідно зі ст. 6 ЗУ «Про державну службу» віднесені до посад дер­жавної служби підгруп 1-1,1-2,1-3.

Розгляд апеляційних скарг за вказаними матеріалами в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі п’яти професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше семи років. У разі якщо в суді, який згідно з прави­лами підсудності має здійснювати кримінальне провадження, неможливо утворити суд у такому складі, кримінальне провадження здійснює найбільш територіально на­ближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду (ч. 9 ст. 31 КПК).

При цьому в будь-якому випадку кількість суддів, які входять до колегії суддів, що здійснюють апеляційне провадження, має бути непарною (ч. 4 ст. 31 КПК).

Кримінальне провадження в апеляційному порядку щодо перегляду прийнятих судових рішень стосовно неповнолітньої особи здійснюється колегією суддів, голо­вуючим якої під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх (ч. 10 ст. 31 КПК).

Порядок провадження в суді апеляційної інстанції регулюється гл. 31 КПК, яка входить до розд. V «Судове провадження з перегляду судових рішень».

Метою провадження в суді апеляційної інстанції є перевірка законності й об­ґрунтованості вироків, ухвал суду, слідчого судді, що не набрали законної сили. Рі­шення, які постановляє суд апеляційної інстанції, виправляють допущені порушення закону або підтверджують законність і обґрунтованість судових рішень, ухвалених судами першої інстанції та слідчими суддями, що є важливою гарантією дотримання прав і свобод особи, забезпечення її судовим захистом, виконання обов’язку держави щодо утвердження прав людини, передбаченого ст. З Конституції України.

Апеляційний перегляд (від лат. ареіаіііо - звернення) розуміється як форма пере­гляду судового рішення, що не набрало законної сили, вищою судовою інстанцією.

Як частині судового провадження апеляційному провадженню притаманні певні риси. Однак, оскільки при апеляційному провадженні перевіряється правильність застосування судами першої інстанції норм матеріального та процесуального права, для цього виду судового провадження характерні деякі особливості, зокрема, щодо визначення обсягу доказів, які підлягають дослідженню. Так, суд апеляційної інстан­ції зобов’язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за одночасної наявності таких умов: 1) якщо вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями та 2) за клопотанням учасників кримінального провадження. Неповнота або порушення, допущені судом першої ін­станції під час дослідження обставин, на які можуть посилатися учасники судового провадження, полягають у поверховій їх оцінці, помилках або плутанині у фактичних

Глава 26

обставинах, недотриманні вимог § 1 гл. 28 КПК щодо загальних положень судового! розгляду стосовно строків, незмінності складу суду, безперервності судового розгля-І ду, наслідків неприбуття когось із учасників судового провадження тощо. Відповідне! клопотання щодо цього має право заявити не лише особа, яка подала апеляційну скаргу, а й будь-який інший учасник судового провадження.

Судове слідство у суді апеляційної інстанції не повинно дублювати дослідження І доказів, яке проводилось у суді першої інстанції. Натомість воно здійснюється в об] сязі, необхідному для перевірки законності та обґрунтованості вироку чи ухвали! з урахуванням доводів і вимог, що наведені в апеляційній скарзі. У пункті 5 ППВСУІ від 15.05.2006№ 1 «Про практику постановлена судами вироків (постанов) при роз-1 гляді кримінальних справ в апеляційному порядку» зазначено, що під час судового] слідства апеляційний суд може досліджувати всі докази, що є в справі, або лише тії правильність оцінки чи повноти дослідження яких судом першої інстанції оспорені в апеляції (апеляціях), або ж які він зовсім не досліджував.

Докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції лише у двох випадках: 1) якщо про їх дослідження учас-І ники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої ін] станції або 2) якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскар] жується. Завдяки зазначеному забезпечуються реалізація засади змагальності та свобода сторін у наданні доказів і доведенні їх переконливості перед судом апеляцій­ної інстанції. У пункті 7 зазначеної Постанови вказано, що коли суд першої інстанції! докази не досліджував або досліджував частково, апеляційний суд має провести су­дове слідство з метою з’ясування лише тих фактичних обставин справи, які оспорю­валися у суді першої інстанції. Якщо ж суд першої інстанції визначив обсяг дослідже­них ним доказів із порушенням вимог КПК, апеляційний суд не має права ухвалити! свій вирок, а повинен за наявності до того підстав скасувати вирок суду першої ін­станції у зв’язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та направити справу до цього суду на новий судовий розгляд. Таким чином, закон об­межує розгляд справи в суді апеляційної інстанції в тій частині вироку або ухвали суду першої інстанції, законність і обґрунтованість яких була оскаржена в апеляційній скарзі.

Основними рисами провадження в суді апеляційної інстанції с: 1) свобода оскарження, яка полягає у тому, що кожній особі, інтересів якої стосується судове] рішення, надається можливість його оскарження (ст. 393 КПК); 2) специфічність пред­мета оскарження - оскарженню підлягають рішення судів першої інстанції та слідчих | суддів (ст. 392 КПК); 3) дія правила про недопустимість погіршення правового ста­новища обвинуваченого (ст. 421 КПК); 4) ревізійні начала перевірки судом апеляцій- ' ної інстанції кримінального провадження, які полягають у тому, що суд апеляційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої інстанції чи слідчим суддею норм матеріального та процесуального права, а також обґрунтованість їх пра- 1 вової оцінки обставин лише у межах апеляційної скарги. Разом з тим, якщо задово­лення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших обвинувачених, від яких не надійшли скарги, суд апеляційної інстанції зобов’язаний прийняти таке

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 89; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!