Запобіжні заходи

чи ув’язненню в будь-якій формі від 09.12.1988, міститься вимога стосовно необхід­ності занесення до протоколу всіх відомостей щодо причин затримання, його часу, відповідних посадових осіб правоохоронних органів, які здійснювали затримання, а також точні дані щодо місця утримання (принцип 12). На необхідності конкретиза­ції в протоколі підстав затримання та точних відомостей стосовно його обставин на­полягає й ЄСПЛ, який у рішенні по справі «Корнейкова проти України» від 19.01.2012 визнав порушення п. 1 ст. 5 Конвенції з причини відсутності в протоколі затримання такої конкретизації, наведення в ньому стандартних посилань, які не враховували особливості розглядуваної справи1.

Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору;

6) повідомлення інших осіб про затримання - за змістом ст. 213 КПК уповнова­жена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи. Якщо є підстави для об­ґрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання особа може зашкодити досудовому розслідуванню, уповноважена службова особа може здійснити таке по­відомлення самостійно, проте без порушення вимоги негайності;

7) не пізніше 60 годин з моменту затримання особа має бути звільнена або до­ставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного за­ходу. Встановлення такого строку для доставления затриманого до суду обумовлено тим, що слідчий суддя повинен мати достатньо часу для розгляду клопотання в судо­вому засіданні. При доставленні затриманого не пізніше 60 годин з моменту затри­мання у слідчого судді залишається 12 годин у межах 72-годинного строку, передба­ченого ст. 29 Конституції України, що є цілком достатнім для постановления законної та обґрунтованої ухвали.

Розгляд клопотання про застосування запобіжних заходів під час досудового роз­слідування до особи, яку затримано без ухвали слідчого судді про дозвіл на затриман­ня за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, як виняток, може здій­снюватися слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана. Такий розгляд можливий тільки за умови, що затримана без ухвали слідчого судді, суду особа з об’єктивних причин не могла бути доставлена у строк не пізніше шістдесяти годин із моменту затримання до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч. 1ст. 192 КПК).

Право затриманого у будь-який час оскаржити в суді своє затримання гарантуєть­ся ст. 29 Конституції України, яка втілює міжнародно-правовий стандарт, що містить­ся у п. 4 ст. 5 КЗПЛ: «кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або триман­ня під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затриман­ня є незаконним». Право підозрюваного вимагати перевірки обґрунтованості затри-

1 Рішення ЄСПЛ у справі «Корнейкова проти України» від 19.01.2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: h«р://cmiskp.

Глава 13

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 80; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!