Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

ти про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.

Законодавець встановлює додаткові гарантії захисту прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, який є іноземцем і тримається під вартою (ч. 6 ст. 42 КПК). Така особа має право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов’язана забезпечити адміністрація місця ув’язнення.

Підозрюваний, обвинувачений мають також інші процесуальні права, передбаче­ні КПК.

Поряд із процесуальними правами, які визначені КПК, правовий статус підозрю­ваного, обвинуваченого становлять також його процесуальні обов’язки. їх невиконан­ня тягне можливість застосування заходів, які передбачені КПК, про що підозрюва­ному, обвинуваченому має бути повідомлено. Підозрюваний, обвинувачений зобов’язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідо­мити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов’язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Крім того, ч. 5 ст. 194 КПК містить перелік обов’язків підозрюваного, обвинува­ченого, які можуть бути покладені на нього за рішенням слідчого судді, суду у зв’язку із вирішенням питання про застосування запобіжного заходу.

З моменту набрання законної сили виправдувальним вироком суду обвинувачений набуває процесуального статусу виправданого. Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому об­винувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. А також, коли: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена від­сутність в діянні складу кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 373 КПК).

З моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду обвинувачений набуває процесуального статусу засудженого. Обвинувальний вирок ухвалюється у разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального право­порушення.

За загальним правилом, моментом набрання законної сили вироком суду вважа­ється закінчення строку оскарження в апеляційному порядку судового рішення, яке було ухвалене судом першої інстанції і не набрало законної сили. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридця­ти днів з дня його проголошення.

Реалізація виправданим, засудженим процесуальних прав обвинуваченого здій­снюється з врахуванням особливостей відповідної стадії судового провадження, а також тієї мети, яку переслідує особа, беручи участь в кримінальному провадженні.

У випадках, коли: 1) підозрюваний, обвинувачений є неповнолітньою особою; 2) підозрюваний, обвинувачений є особою, яка у встановленому законом порядку визна­на недієздатною; 3) підозрюваний, обвинувачений є особою, яка у встановленому

Глава 5

законом порядку визнана обмежено дієздатною, до участі в кримінальному провар дженні залучається його законний представник (ч. 1 ст. 44 КПК). Його участь сл] розглядати як додаткову гарантію забезпечення прав і законних інтересів підозрюв] ного, обвинуваченого, який не може самостійно реалізувати надані їм як учасника! кримінального провадження процесуальні права, а тому й ефективно захистити свЛ законні інтереси.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. З КПК неповнолітньою особою є малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Підстави визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною встановлені ци­вільним законодавством1.

Законодавець встановив перелік осіб, які можуть бути залучені як законні пред-ставники підозрюваного та обвинуваченого. До них відносяться батьки (усиновлюва чі), а в разі їх відсутності - опікуни, піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний. Перелік осіб, які визнаються близькими родичами та члена ми сім’ї, міститься у п. 1 ст. З КПК. Залучення інших осіб як законних представників підозрюваного, обвинуваченого не допускається.

Про залучення законного представника до участі в кримінальному провадженні слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд постановляє ухвалу. Копі,] постанови, ухвали має бути вручена законному представнику.

Участь законного представника підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні є гарантією забезпечення прав і законних інтересів цих осіб. Тому, якщ] дії чи інтереси законного представника суперечать інтересам особи, яку він представ] ляє, за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду такий законний представ^ ник замінюється іншим з числа осіб, передбачених ч. 2 ст. 44 КПК.

Законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє. Ці права закріплені у частинах 3, 4, 6 ст. 42 КПК. Закон обмежує] представника лише у використанні невід’ємних прав підозрюваного, обвинуваченого, які безпосередньо пов’язані із особою останнього. До таких, зокрема, слід віднести право: не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-] який момент відмовитися відповідати на запитання; давати пояснення, показання

1 Згідно зі ст. 39 ЦК фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ч.Іст. 40 ЦК).

Підставами для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи можуть буга дві обставини. По-перше, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 1 ст. 36 ЦК).' По-друге, суц може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними на­поями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи¹ свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище (ч. 2 ст. 36 ЦК). Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання закон­ної сили рішенням суду про це (ч. 4 ст. 36 ЦК).

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 83; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!