Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

Сторона захисту

Відповідно до п. 19 ч.1 ст. З КПК до сторони кримінального провадження з боку I захисту відносяться: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправ­даний, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медич- 1 ного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні за- 1 хисники та законні представники.

Підозрюваний. Обвинувачений. Частиною 1 ст. 42 КПК передбачено дві підстави! для визнання особи підозрюваним: 1) повідомлення їй про підозру, яке здійснюється! в порядку, встановленому статтями 276-279 КПК; 2) затримання особи за підозрою! у вчиненні кримінального правопорушення, порядок та підстави якого містяться! у ст. 208 КПК. З інших підстав особа не може набути правового статусу підозрюваного, І що має важливе значення для забезпечення правової визначеності у даному питанні. І

Процесуальними документами, на підставі яких особа набуває процесуального І статусу підозрюваного, є повідомлення про підозру, зміст якого встановлено у ст. 277 1 КПК, та протокол затримання особи за підозрою у вчиненні злочину, який складаєть-І ся відповідно до вимог ст. 208 КПК.

Фізична особа перебуває у статусі підозрюваного з моменту повідомлення їй про І підозру або затримання її за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення до моменту передачі обвинувального акту щодо неї до суду.

Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 КПК (ч. 2 ст. 42 КПК). Слід звернутиj увагу на те, що законодавець використовує терміни «обвинувачений» та «підсудний» як синоніми, що дозволяє констатувати їх рівнозначність, можливість використання у правозастосовній практиці як однакових.

Фізична особа перебуває у статусі обвинуваченого з моменту передачі обвину­вального акта щодо неї до суду до набуття вироком суду законної сили, після чого вона стає засудженим або виправданим.

Частиною 3 ст. 42 КПК закріплено перелік процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого, які в сукупності надають можливості здійснювати захист від підозри, обвинувачення. Встановлення єдиного переліку прав підозрюваного та обвинуваче­ного обумовлено тим, що ці суб’єкти здійснюють функцію захисту, а тому й мають! однакові процесуальні права, які, втім, дещо відрізняються у зв’язку із їх участю на різних стадіях кримінального провадження.

Зазначені у ч. З ст. 42 КПК процесуальні права підозрюваного, обвинуваченого визначені законодавцем з урахуванням засад змагальності та диспозитивності, що логічно передбачає необхідність широкого кола процесуальних можливостей цих суб’єктів сторони захисту. Закріплений у цій статті перелік їх процесуальних прав характеризується системністю. Першим із процесуальних прав підозрюваного, обви­нуваченого названо право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. Це право є елементом більш широкого за своїм обсягом права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 КЗПЛ.

Право бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, а також отримати їх роз’яснення, передбачено КПК. Таке право забезпечується обов’язком слідчого, про­курора, слідчого судді та суду повідомити підозрюваному, обвинуваченому права, роз’яснити їх суть, а також вручити пам’ятку, що передбачено ч. 8 ст. 42 КПК.

Пункт 3 ч. З ст. 42 КПК містить низку процесуальних прав підозрюваного, обви­нуваченого, які пов’язані із отриманням правової допомоги захисника. Важливою гарантією надання ефективної правової допомоги є конфіденційність спілкування підозрюваного, обвинуваченого із захисником. Тому побачення із захисником до пер­шого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а після першого допиту право мати такі побачення без обмеження їх кількості та тривалості визнається міжнародною спільнотою певним стандартом, що має забез­печуватися у демократичній країні1.

Право не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання та право давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитись їх давати є конкретизацією засади кримінального провадження - свободи від самови­криття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї (пп. 4, 5 ч. З ст. 42 КПК).

Підозрюваний, обвинувачений мають право вимагати перевірки обгрунтованості затримання, яка здійснюється слідчим суддею. Обґрунтованість затримання означає наявність достатніх передбачених законом підстав для застосування цього заходу за­безпечення кримінального провадження, які відповідно до вимог ст. 208 КПК мають бути зазначені в протоколі затримання (п. 6 ч. З ст. 42 КПК).

Гарантією забезпечення законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого є за­кріплене п. 7 ч. З ст. 42 КПК право на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце перебування затриманого або особи, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, про затримання і місце перебування згідно з положеннями ст. 213 КПК. Коло осіб, які є близькими родичами та членами сім’ї, закріплено в п. 1 ч. 1 ст. З КПК. Повідомлення здійснюється в по­рядку, передбаченому статтями 111, 112 КПК.

Підозрюваний, обвинувачений є суб’єктами доказування в кримінальному про­вадженні, у зв’язку з чим їм надано такі права: збирати і подавати слідчому, прокуро-

1 Підстави та порядок отримання безоплатної правової допомоги передбачені ЗУ «Про безоплатну правову допомогу», відповідно до якого безоплатна правова допомога - правова допомога, що гаранту­ється державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Глава 5

ру, слідчому судді докази; брати участь у проведенні процесуальних дій; під чаї проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та за] перечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу; застосовуваті з додержанням вимог КПК технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яки] він бере участь; заявляти клопотання про проведення процесуальних дій; заявляті відводи (пп. 8, 9, 10, 11, 12, 13 ч. З ст. 42 КПК).

Ефективність здійснення захисту багато в чому обумовлюється існуючим право­вим механізмом ознайомлення підозрюваного, обвинуваченого із матеріалами кримії нального провадження, адже своєчасне оскарження дій, бездіяльності та рішені суб’єктів, які його здійснюють, тактика захисту передбачають необхідність поінфорі мованості підозрюваного, обвинуваченого стосовно тих дій, які здійснюються у зв’язк] із досудовим розслідуванням кримінального правопорушення чи судовим розглядом! Низка процесуальних прав цих осіб спрямована на забезпечення такої поінформоваї ності, а саме: ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку! передбаченому ст. 221 КПК; вимагати відкриття матеріалів згідно зі ст. 290 КПКІ одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення; оскаржувані рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаї ченому КПК (пп. 14, 15, 16 ч. З ст. 42 КПК).

Державний захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого є обов’язком держави. Тому ці суб’єкти також мають права, що забезпечують можлиі вість отримання такого захисту, зокрема, заявляти клопотання про забезпечення без! пеки щодо себе, членів сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо (п. 12 ч. З ст. 42І КПК) та вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконним рішеннями, діями чиї бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розі слідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також віднов-І лення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися (п. 17 ч. З ст.42 КПК)1.

Пункт 18 ч. З ст.42 КПК закріплює право підозрюваного, обвинуваченого корис­туватися рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави. Це право також передбаї чено п. е) ч. З ст. 6 КЗПЛ як одна із гарантій забезпечення права на справедливий суд]

Частина 4 ст. 42 КПК містить перелік прав, які належать виключно обвинуваче­ному, а саме: 1) брати участь під Час судового розгляду у допиті свідків обвинувачен­ня або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; 2) збирати і подавати суду докази; 3)1 висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження; 4) виступати в судових дебатах; 5) ознайомлюватися з журна-' лом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження; 6) оскар­жувати в установленому КПК порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, зна-

1 Підстави та порядок забезпечення безпеки підозрюваного, обвинуваченого встановлені ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Підстави та порядок від­шкодування шкоди, завданої незаконними діями, передбачені ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. 1176 ЦК, ст. 130 КПК. Більш детально див. главу 6 цього підручника.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 63; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!