Кримінальне процесуальне законодавство та сфера його дії

Законодавства у просторі

Дія кримінального процесуального

Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в по­рядку, передбачених КПК, незалежно від місця вчинення кримінального правопору­шення (ч. 1 ст. 4 КПК). Наведене положення ґрунтується, перш за все, на сувереніте­ті України, який поширюється на всю її територію (ст. 2 Конституції України).

Отже, правила чинності кримінального процесуального закону в просторі такі. Досудове розслідування і судове провадження на території України здійснюються з підстав та в порядку, передбачених КПК, незалежно від місця вчинення криміналь­ного правопорушення.

Склад території України визначено законодавством України, зокрема ЗУ «Про державний кордон», та міжнародними договорами України (Конвенцією ООН з мор­ського права 1982 р. (ратифікована ЗУ від 3 червня 1999 p.); Конвенцією про бороть­бу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства 1988 р. (ратифікована Постановою ВР України від 17.12.1993)). Так, ст. 1 ЗУ «Про державний кордон» встановлено, що державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України: 1) суші; 2) вод; 3) надр; 4) повітряного простору.

Таким чином, до території України належать:

1) суходіл у межах державних кордонів, у тому числі острови у відкритому морі, І що належать Україні (наприклад, острів Зміїний у Чорному морі);

2) внутрішні води (морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних І ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України; води портів України, обмежені лінією, яка проходить через постійні портові споруди, які найбіль­ше виступають у бік моря; води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега

в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морських миль (одна морська миля - 1853 метри); води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що історично належать Україні; об- І межена лінією державного кордону частина вод річок, озер та інших водойм, береги яких належать Україні);

3) надра, як частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та осво­єння (ст. 1 Кодексу України про надра);

4) повітряний простір, як частина повітряної сфери, розташована над суходолом і водною територією України, у тому числі над її територіальними водами (територі­альним морем), і обмежена вертикальною поверхнею, що проходить по лінії держав­ного кордону України (п. 81 ст. 1 Повітряного кодексу України);

5) територіальне море, до якого належать прибережні морські води шириною 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з’єднують відпо­відні точки. В окремих випадках інша ширина територіального моря України може встановлюватись міжнародними договорами України, а при відсутності договорів -відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права (ст. 5 ЗУ «Про державний кордон»);

6) континентальний шельф, який включає морське дно і надра підводних районів, що простягаються за межі його територіального моря на всьому протязі природного продовження його сухопутної території до зовнішнього кордону підводної окраїни материка або на відстань 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відміряєть­ся ширина територіального моря, коли зовнішня межа підводної окраїни материка не має таку відстань (ст. 76 Конвенції ООН з морського права 1982 p.);

7) військові кораблі чи шлюпки, що ходять під прапором України, незалежно від того, знаходяться вони у відкритому морі, у територіальних водах іншої держави чи іноземному порту;

8) військові повітряні об’єкти, що знаходяться в будь-якому місці за межами по­вітряного простору України;

9) невійськові кораблі чи шлюпки, що приписані до портів на території України та ходять під прапором України у відкритому морі.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується також при здійсненні провадження щодо кримінальних право­порушень, вчинених:

1) на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном. Територію дипломатичного представництва складають відповідно до ст. 1 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 p.: будинки або частини будинків, що використовуються для цілей представництва, включаючи резиденцію глави пред­ставництва, кому б не належало право власності на них, включаючи земельну ділянку для обслуговування даної будівлі або частини будівлі. Відповідно до ст. 1 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 р. консульською установою є будь-яке генераль­не консульство, консульство, віце-консульство або консульське агентство. Цією ж стат­тею Віденської конвенції про консульські зносини 1963 р. встановлено, що консульськи­ми приміщеннями є використовувані виключно для цілей консульської установи будів­лі або частини будівель і земельна ділянка для обслуговування даної будівлі або частини будівлі, незалежно від того, кому належить право власності на них;

2) на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами Укра­їни під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до

Глава З

порту, розташованого в Україні. Так, відповідно до ст. 27 «Кримінальна юрисдикція на борту іноземного судна» Конвенції ООН з морського права 1982 р. кримінальна юрисдикція прибережної держави не повинна здійснюватися на борту іноземного судна, що проходить через територіальне море, для арешту будь-якої особи або про-вадження розслідування у зв’язку з будь-яким злочином, вчиненим на борту судна під час його проходу, за винятком таких випадків: 1) якщо наслідки злочину поши­рюються на прибережну державу; 2) якщо злочин має такий характер, що ним по­рушується спокій в країні або добрий порядок у територіальному морі; 3) якщо капітан судна, дипломатичний агент або консульська посадова особа держави пра­пора звернеться до місцевої влади з проханням про надання допомоги; 4) якщо такі заходи необхідні для припинення незаконної торгівлі наркотичними засобами або психотропними речовинами.

Слід вказати, що кримінальне провадження на території дипломатичних пред­ставництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні, здійснюється в порядку, встановленому статтями 519-523 КПК.

Відповідно до ч. З ст. 4 КПК, якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВР України, передбачено поширення юрисдикції України на особовий склад Збройних Сил України, який перебуває на території іншої держави, то провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території іншої держави стосовно особи з такого особового складу, здійснюється в порядку, перед­баченому КПК. Відомо, що до повноважень ВР України Конституцією України відне­сено схвалення рішення про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави (п. 23 ст. 87). Статтею 1 ЗУ «Про Збройні Сили України» встановлено, що Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної ціліс­ності і недоторканності. Доречно зауважити, що особовий склад Збройних Сил Укра­їни складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України, які є громадянами України (ст. 5 ЗУ «Про Збройні Сили України»),

При виконанні на території України окремих процесуальних дій за запитом (до­рученням) компетентних органів іноземних держав у рамках міжнародного співро­бітництва застосовуються положення КПК (ч. 4 ст. 4 КПК). Проте необхідно брати до ' уваги положення ст. 543 КПК, згідно з вимогами якої порядок направлення запиту до іншої держави, порядок розгляду уповноваженим (центральним) органом України запиту іншої держави або міжнародної судової установи про таку допомогу і порядок, виконання такого запиту визначаються КПК і чинними міжнародними договорами України.

У частині 4 ст. 4 КПК зазначається, що на прохання компетентного органу іно- І земної держави під час виконання на території України таких процесуальних дій може застосовуватися процесуальне законодавство іноземної держави, якщо це передбаче­но міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана ВР України, а за І відсутності такого міжнародного договору України - за умови, що дане прохання не суперечить законодавству України.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 70; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!