Законодавства в часі

Дія кримінального процесуального

Кримінальне процесуальне законодавство та сфера його дії

Процесуальна дія виконується, а процесуальне рішення приймається згідно з по­ложеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття та­кого рішення (ч. 1 ст. 5 КПК).

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, слідчий суддя і суд повинні застосовувати кримінальний процесуальний закон, який діє на момент по­чатку виконання процесуальної дії або прийняття процесуального рішення.

Необхідно уточнити, що виконання процесуальної дії може бути розпочато під час дії однієї норми КПК, а завершено під час дії іншої норми КПК. Тому, за загальним правилом, до такої дії застосовується положення КПК, яке діяло не момент початку її виконання.

Слід зазначити, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Судове рішення приймається у формі ухвали або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 КПК. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови (ст. ПО КПК). Тому прийняття слідчим, прокурором відповідної постанови, слідчим суддею або судом ухвали, а також судом - вироку повинно відбуватися згідно з положеннями КПК, чинними на момент прийняття такого рішення.

Визначення меж дії відповідної норми кримінального процесуального закону має важливе практичне значення та потребує встановлення моменту набрання чинності і припинення її дії, а також обумовлює визначення часових меж тих кримінальних процесуальних правовідносин, на які поширюється дія цієї норми.

Перш за все необхідно з’ясувати, з якого моменту набирає чинності Конституція України, оскільки саме її відповідні положення є складовими кримінального проце­суального законодавства. Відповідь на це питання надав КСУ, яку виклав у своєму Рішенні від 03.10.1997 у справі про набуття чинності Конституцією України. Згідно зі ст. 160 Конституції України, Конституція набуває чинності з дня її прийняття. Мо­ментом набуття чинності Конституцією України є момент оголошення результатів голосування за проектом Конституції України в цілому на пленарному засіданні ВР України (п. 2 резолютивної частини).

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон, а отже, КПК та інші закони України, які входять до системи кримінального процесуального законодавства, на­бирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Тому після на­брання кримінальним процесуальним законом законної сили, яке обумовлено його офіційним оприлюдненням, не можна посилатися на незнання закону (щпогапііо поп езі аг^итепт), як на підставу для його невиконання або задля ухилення від відпові­дальності, оскільки незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).

До речі, з цього питання діє Указ Президента України від 10.06.1997 № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» (далі - Указ Президента). Офіційними друкованими виданнями відповідно

Глава З

до ст. 1 наведеного Указу є «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний віснш України», інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України», газеп «Голос України» і «Урядовий кур’єр».

Якщо кримінальний процесуальний закон опубліковано в будь-якій із газет «Голос України» і «Урядовий кур’єр» чи в «Офіційному віснику Президента України» д < його опублікування в «Офіційному віснику України», «Відомостях Верховної Ради¹ України», він набирає чинності після опублікування в тій із вказаних газет чи в «Офі­ційному віснику Президента України», де його опубліковано раніше (ст. 6 Указу Пре­зидента).

Щодо припинення дії кримінального процесуального закону слід зазначити таке. Відповідно до п. З мотивувальної частини Рішення КСУ від 03.10.1997 у справі пр набуття чинності Конституцією України конкретна сфера суспільних відносин не мож бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами оді накової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, колЛ наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового ска] сування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщі інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметниі акт, який діяв у часі раніше.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-пра­вові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують абЛ скасовують відповідальність особи. Як зазначається у п. 2 мотивувальної частині Рішення КСУ від 09.02.1999 у справі про зворотну дію в часі законів та інших норма] тивно-правових актів, у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні спо соби дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулював суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ре­троактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші норматив­но-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, як уже зазначалося, за­кріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта! в часі слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чиннос-1 ті і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши у ч. 1 ст. 58 положення щодо неприпустимос­ті зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас перед­бачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом’якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене право­порушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття право-порушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у фор­мі примусу з боку уповноваженого державою органу.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 91; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!