Законодавства за колом осіб

ни та міжнародними договорами України. Іноземець - особа, яка не перебуває в гро­мадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає, своїм громадянином (ст. 1 ЗУ «Про громадянство»).

Статтею 26 Конституції України встановлено, що іноземці та особи без громадян- і ства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами І України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України І визначається статус іноземців та осіб без громадянства. Статтею 2 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» у разі якщо міжнародним договором Укра­їни встановлено інші правила, ніж передбачені ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України. ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» також встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрис­дикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб’єктності та основних прав і свобод людини (ч. 2 ст. 3).

Рівність перед законом також передбачає і певні винятки, які полягають у засто­суванні до окремих категорій осіб особливого порядку кримінального провадження. Такі винятки обумовлені необхідністю забезпечення з боку держави публічно-право­вого інтересу.

До осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження, І ст. 480 КПК відносить: 1) народного депутата України; 2) суддю КСУ, професійного І суддю, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуд­дя; 3) кандидата у Президенти України; 4) Уповноваженого ВР України з прав люди­ни; 5) Голову Рахункової палати, його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати; 6) депутата місцевої ради, яким відповід­но до ст. 2 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» є депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради; 7) адвоката; 8) Генерального про­курора України, його заступника.

Особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб визначають­ся гл. 37 КПК та полягають у наданні для забезпечення виконання особами, визна­ченими у ст. 480 КПК, відповідних функцій, додаткових гарантій при повідомленні про підозру та під час притягнення їх до кримінальної відповідальності, затримання і обрання запобіжного заходу. Крім того, до зазначених осіб крім положень КПК під­лягають застосуванню норми Конституції України та інших законів, які визначають їх правовий статус та надають додаткові гарантії у кримінальному провадженні. На­приклад, особливості порядку притягнення народного депутата України до відпові­дальності визначаються Конституцією України, ЗУ «Про статус народного депутата України», Регламентом ВР України та КПК (ч. 4 ст. 482 КПК).

Крім того, рівність перед законом передбачає також процесуальні відмінності, підставою для яких є обставини, як правило, особистого характеру, що роблять особу особливо вразливою в кримінальному провадженні, наприклад: неповноліття (гл. 38 '