Запитання. Завдання 3 страница

Закінчення таблиці 12.5

«Табло управління» використовують у «ручному» і комп'ютерному режимах. При використанні його в комп'ютерному режимі сигнальну інформацію можна отримувати щоденно, що дає менеджеру інструмент управління організацією.

Управління функціонуванням операційних систем має як рутинний характер (вирішення проблем організації виробництва за умови стабільного виробничого процесу), так і евристичний (при виникненні нових ситуацій і проблем).

Управління функціонуванням операційних систем з виробництва послуг

При управлінні функціонуванням операційних систем з виробництва послуг структура дій, нерідко і їх зміст, принципово не відрізняються від управління операційними системами з виробництва товарів, охоплюючи: планування діяльності (планування виробництва послуг), управління матеріальними запасами (якщо у виробництві послуг вони використовуються), оперативне управління виробничо-господарськими процесами. Відмінності існують лише у плануванні виробництва послуг. Обсяги виробництва послуг визначаються попитом покупців, параметри якого можна визначити лише стохастично (імовірнісно). Виробництво послуг планують переважно у грошовому вимірі, хоч деякі з них можуть мати й кількісний (наприклад, кількість відвідувань лікарняних закладів пацієнтами, кількість страв у громадському харчуванні, кількість студентів (учнів) на одного викладача тощо). Процес планування номенклатури та обсягу реалізації послуг здійснюють у певному порядку (рис. 12.10).

Забезпечення ефективної діяльності організації

Рис. 12.10. Послідовність етапів планування обсягу і номенклатури послуг та його виконання

Вибір пріоритетних цілей розвитку послуг. В основі плану надання послуг можуть бути реалізовані такі підходи (цілі):

— максимальне освоєння певного сегменту споживчого ринку з урахуванням майбутніх змін його кон'юнктури;

— досягнення показників обсягу послуг, що забезпечують максимальну ефективність використання наявного ресурсного потенціалу організації;

— максимізація прибутку.

Планування загального обсягу і номенклатури послуг має ітераційний (лат. їїегатло — повторення) характер. На рис. 12.11 показані три основні ітерації, хоч на практиці їх може бути й більше.

Визначення

номенклатури

послуг

Визначення

загального

обсягу послуг у

грошовому вимірі

Рис. 12.11. Процес планування номенклатури і обсягу послуг

Визначення планової номенклатури і обсягу реалізації послуг. Ця робота починається із складання переліку основних і супутніх (додаткових) послуг. Методика

Управління функціонуванням операційних систем

визначення переліку основних послуг залежить від виду економічної діяльності. Як правило, організації, що працюють тільки у сфері послуг, надають одну основну послугу, яка вимірюється відповідним показником. Наприклад, для лікарень — це ліжкомісця; в роздрібній торгівлі — обсяг роздрібного товарообігу; в оптовій — обсяг оптової реалізації товарів з участю підприємства в розрахунках тощо. Наступним кроком є визначення номенклатури супутніх послуг. Вони зумовлюються змістом основних. Для деяких організацій (наприклад, медичних і освітніх установ) цю номенклатуру визначає держава.

Знаючи номенклатуру послуг і їхні ціни, можна визначити плановий обсяг реалізації послуг:

«Зі = Е?,А, (12.30)

і=1

де С}і — плановий обсяг послуг у грошовому вимірі; <?; — планова кількість надання і-ої послуги (і = 1,..., ге); р_£ — ціна одиничної і-ої послуги, грн.

Наступний крок полягає у визначенні сумарного загального планового обсягу послуг. Вибір методу визначення планового обсягу надання основних послуг залежить від мети організації. Маючи на меті максимальне освоєння певного сегменту ринку, роблять такі розрахунки:

а) розраховують коефіцієнт еластичності обсягу реалізації послуг від доходів населення:

Е = —-х —, Ах у

(12.31)

де х — грошові доходи населення; у — реалізація послуг; Ах — приріст грошових доходів населення; Ду — приріст реалізації послуг;

б) визначають темпи приросту доходів населення у плановому періоді

-і,

(12.32)

де Т>і'\І)₀ — доходи населення відповідно в плановому і передплановому періодах, тис. грн.;

в) розраховують темп можливого приросту обсягу послуг (7\):

Т_г =І_Г)хЕ; (12.33)

г) визначають можливий темп (коефіцієнт) приросту обсягу реалізації послуг у зв'язку із більш повним задоволенням попиту споживачів:

560 Забезпечення ефективної діяльності організації

Т_К=К₁-К_О, (12.34)

де К\ — прогнозне відношення обсягу реалізації послуг до обсягу платоспроможного попиту споживачів на них у плановому періоді; Я_о — фактичне відношення обсягу реалізації послуг до обсягу платоспроможного попиту споживачів на них у передплановому періоді;

ґ) визначають плановий обсяг реалізації послуг (£?;) за формулою:

Є!=ОЬ (1 + 20(1 +?*), (12.35)

де Фо — обсяг реалізації послуг у передплановому періоді, тис. грн.

При орієнтації на підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу організації планові розрахунки здійснюють у такій послідовності:

а) аналізують досягнуту ефективність використання окремих видів ресурсів, задіяних у процесі виробництва послуг (показники абсолютної ефективності, динаміка, порівняння з показниками конкуруючих організацій);

б) визначають провідний ресурс, ефективне використання якого є передумовою підвищення загальної ефективності використання ресурсного потенціалу організації.

Намагаючись отримати чітко визначену суму прибутку, планові показники розраховують за формулами:

(12.36)

де Р/ — цільова сума балансового прибутку, грн.; 5; — плановий рівень рентабельності послуг, %.

Наступна ітерація необхідна, якщо варіант загального планового обсягу послуг, розрахованого одним чи кількома розглянутими способами, не збігається з величиною, визначеною за формулою 12.30. Позначимо через £?_І2 загальну суму послуг, розраховану на підставі обраних цільових установок, а через (?_1п— план надання послуг, визначений за формулою 12.30. Між цими показниками можливі такі співвідношення:

= Єї»; Яи > Єї»;

< Яш-

(12.37)

Якщо Яіг = (?і„, досягнуто оптимальний план; у випадку С?_1г > Я_іп необхідно переглянути номенклатуру послуг, планову кількість їх або ціни на окремі види послуг. Нарешті, якщо ф_І2 < £?і„, потрібно перевірити обґрунтованість розрахунків величин чинників, які були закладені в основу розрахунків ф_І2.

Управління функціонуванням операційних систем

Оцінювання ступеня напруженості розробленого плану реалізації послуг. Напруженим вважають план реалізації послуг, який забезпечує достатній рівень ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства. Оцінюють ступінь напруженості плану реалізації послуг у два етапи.

На першому етапі розраховують індекси напруженості плану для окремих видів ресурсів за формулами:

- ^х

(12.38)

де 7^ — індекс фондовіддачі; Р_г і Р_о — фондовіддача відповідно у плановому періоді і у передплановому (вартість послуг на 1 грн. вартості основних і оборотних промислово-виробничих фондів); І_н — індекс продуктивності праці; Л/ і Е_о — вартість послуг у розрахунку на одного працівника відповідно в плановому і передплановому періодах; /₅ — індекс інтенсивності використання матеріально-технічної бази підприємства; 5/ і 8д — вартість послуг у розрахунку на 1 кв. м виробничих площ підприємства відповідно у плановому і передплановому періодах. На другому етапі визначають зведений індекс напруженості розробленого плану виробництва послуг за формулою:

І_Р =

хі_кхі₈. (12.39)

Розраховане за формулою (12.39) значення індекса напруженості плану реалізації послуг необхідно порівняти з середньорічним темпом зростання фактичної реалізації послуг за попередні 3—5 років для діючого підприємства, або з відповідними показниками динаміки загального обсягу реалізованих послуг конкурентами за такий же період — для підприємства, що розпочинає діяльність. З урахуванням ступеня напруженості плану до нього можуть бути внесені відповідні корективи з метою ефективнішого використання виробничих ресурсів.

Розроблений і вивірений план виробництва послуг може бути успішно виконаний тільки за умови оперативного управління виробничим процесом.

Оперативне управління виробництвом послуг. Передбачає: розроблення заходів з реалізації плану надання послуг, календарне планування надання послуг, календарне планування й регулювання затрат живої праці (складання графіків і регулювання виходу на роботу оперативних працівників).

Забезпечення ефективної діяльності організації

Реалізація плану надання послуг. Охоплює організаційні, економічні та фінансові заходи. Організаційні заходи передбачають розширення асортименту послуг, перерозподіл виробничих площ, використовуваних для надання конкретних видів послуг; розширення використання чи запровадження нового обладнання для виробництва послуг; активізацію рекламної діяльності тощо; економічні — удосконалення оплати і стимулювання праці працівників, підвищення ефективності цінової політики та ін.; фінансові — напрями формування фінансових ресурсів, які б забезпечували необхідний приріст оборотних і позаоборотних активів; удосконалення структури цих активів; підвищення оборотності оборотних коштів тощо.

Календарне планування надання послуг. Здійснюється на квартал, місяць, робочий тиждень або декаду місяця. Квартальні й місячні плани виробництва послуг складають на основі відповідних даних за минулі роки про частку відповідного кварталу або місяця відповідно у річному (квартальному) обсязі послуг, наприклад:

Аналогічно розраховують помісячні плани виробництва послуг на кожний квартал.

Тижневі (декадні) плани виробництва послуг розраховують за формулою:

-і,

(12.40)

де Т_о — тижневий (декадний) план виробництва послуг; Т_п — місячний план виробництва послуг; К_т — кількість робочих днів на місяць; і — тривалість періоду (декади, тижня) в днях.

Календарне планування й регулювання затрат живої праці. Складання графіків і регулювання виходу на роботу оперативних працівників полягає у визначенні графі-

Управління функціонуванням операційних систем

ків виходу працівників на роботу з врахуванням піків потоку споживачів.

Для оперативного управління операційними системами з виробництва послуг може бути застосованим розглянуте вище «табло управління».

Управління функціонуванням операційних систем з виробництва послуг має надзвичайно мобільний характер, пов'язаний зі стрімкими змінами асортименту послуг (необхідність негайної реакції на зміну попиту споживачів), з короткими часовими інтервалами виробничого процесу, з відсутністю технологічної інерційності виробництва.

Забезпечення якості продукції і послуг

У вузькому розумінні якістю продукції (послуг) вважають відсутність дефектів, які унеможливлюють використання товару (послуги) або певних їх складових.

Якість продукції (послуг) — сукупність властивостей та характеристик товару (послуги), завдяки яким товар (послуга) здатний задовольняти потреби споживачів.

В економічно розвинутих країнах існують системи загального управління якістю. «Загальне управління якістю (Тоіаі ^иа1і1;у тапа^ешепі; — ТО.М) — це система організації праці, за якої всі працівники компанії, на всіх рівнях, беруть участь у безперервному процесі поліпшення якості товарів, послуг та процесу виробництва»¹.

Проблема управління якістю товарів (послуг) у більшості країн є загальнонаціональною, а стимулюють високу якість товарів і послуг різноманітні премії. Так, у Японії існує спеціальна національна нагорода за високу якість товарів (послуг) — премія Лемінга, у СІЛА — національна премія якості імені Малкольма Болдріджа, в країнах Європейського союзу — Європейська премія якості. У межах Європейського союзу розроблена базова система стандартів якості, яку називають І8О 9000. І8О — це абревіатура від назви Іпіегпатлопаі Зіапйагйгз Ог£апІ2ат,іоп — Міжнародна організація зі стандартизації. І8О 9000 є пакетом загальноприйнятих специфікацій на конкретні характеристики товарів чи послуг. Нині до 100 країн світу визнали І8О 9000 міжнародним стандартом оцінки якості. Споживачі в цих країнах, купуючи товар, вимагають сертифікат І8О.

¹ Армстронг Г., Котлер Ф. Маркетинг. Загальний курс, 5-те видання. Пер. з англ.: Навч. пос. — М.: Видавничий дім «Вільямс», 2001. — С. 29.

Забезпечення ефективної діяльності організації

Надзвичайно гострою є проблема управління якістю в Україні. На загальнодержавному рівні за дотримання стандартів якості вироблюваної та імпортованої продукції (послуг) відповідає Державний комітет України з питань стандартизації, метрології та сертифікації (Держкомстандарт). У складі Держкомстандарту функціонує Національний інформаційний центр із стандартизації та сертифікації Міжнародної інформаційної мережі І8СЖЕТ, який є складовою частиною Національного автоматизованого інформаційного фонду стандартів і оперує сукупністю нормативних документів із стандартизації та сертифікації, автоматизованих баз і банків даних чинних нормативних документів і проектів цих документів.

На громадському рівні якістю вітчизняних товарів (послуг) займаються Спілка підприємців і промисловців України, інші об'єднання. В межах акції «Золота фортуна» проводиться нагородження підприємств у номінації «За високу якість товарів (послуг)».

Система загального (тотального) управління якістю ґрунтується на таких засадах:

1. Якість оцінює споживач.

2. Якість повинна виявлятися не тільки в товарах компанії, але й у всіх сферах її діяльності.

3. Якість потребує участі кожного працівника компанії.

4. Для досягнення високої якості необхідно, щоб усі партнери працювали на одному рівні.

5. Програма боротьби за якість не здатна поліпшити первісно неякісний товар.

6. Підвищувати якість можна завжди.

7. Іноді для підвищення якості потрібно згадати про кількість.

8. Якість не може коштувати забагато.

9. Якість — необхідна, але не завжди достатня умова. Загалом управління якістю в конкретній організації

охоплює визначення вимог споживачів до якості товарів (послуг) і забезпечення якості товарів (послуг) відповідно до стандартів та вимог споживачів, які вивчаються за допомогою маркетингових досліджень.

Управління якістю товарів (послуг) у процесі виробництва передбачає контроль якості і профілактику виробництва неякісних товарів (послуг).

Методи контролю якості вироблюваних товарів (послуг), їх поділяють на методи вимірювання й оцінювання. Вимірювання якості товарів (послуг) — це зіставлення фактичних параметрів виробу (послуги) з парамет-

Управління функціонуванням операційних систем

рами, передбаченими стандартом. Оцінювання якості товарів (послуг) здійснюють за допомогою тотального контролю або методів статистичного контролю якості:

1) елементарних статистичних методів (карта Паретто, причинно-наслідковий аналіз, групування даних за загальними ознаками, контрольний лист, гістограма, кореляцій-но-регресійний аналіз, графік і контрольна карта Шухарта);

2) проміжних статистичних методів (вибіркові обстеження, статистичний вибірковий контроль, методи статистичних оцінок і визначення критеріїв, метод сенсорних перевірок та ін.);

3) статистичних методів з використанням ЕОМ (методи розрахунку експериментів, багатофакторний аналіз, методи дослідження операцій).

Основна вада контролю полягає у фіксації недоліків без дослідження причин дефектів.

Методи профілактики виготовлення неякісної продукції чи послуг. Використання їх забезпечує високу якість товарів (послуг). Мета профілактики полягає не у вилученні дефектних товарів, а в недопущенні появи неякісної продукції чи послуг. Система управління якістю повинна локалізувати дефект, проаналізувати його причини і вжити заходів для їх усунення.

Причинами неякісної продукції можуть бути задіяні у виробництві люди, машини, неякісна сировина чи комплектуючі.

Для людини основною проблемою є неуважність, яка долається застосуванням системи запобігання помилкам. Наприклад, при виробництві промислової продукції такими засобами є фізичні калібри (пристрої, які пропускають тільки вироби, що відповідають стандарту, технічні сигналізатори тощо).

Випуск дефектних виробів «з вини» машин полягає у розрегульованості чи поломках. Тепер існують автоматичні системи стеження за станом виробничих машин і обладнання, що значно знижує ризик випуску дефектної продукції.

Ще однією причиною браку може бути придбаний у постачальників неякісний товар. Для такого браку попередження необхідна система контролю якості сировини, матеріалів і комплектуючих на «вході» операційної системи. Однак за тривалого зберігання навіть добротні товари, отримані від постачальників, можуть втратити якість. Отже, складовою частиною управління якістю товарів (послуг) є дотримання технології складського зберігання матеріальних цінностей.

Забезпечення ефективної діяльності організації

Управління продуктивністю організацій

Ризик отримання неякісної продукції значно знижується за використання системи ТС}М.

Управління якістю товарів і послуг вимагає комплексного підходу, який передбачає заходи контролю, попередження та недопущення дефектів у виробах і в послугах.

12.5. Управління продуктивністю організацій

Дбаючи про правильне господарювання, управлінці послуговуються індикаторами і характеристиками, які сукупно відображають результативність господарської системи. Одним із найважливіших параметрів оцінювання успішності діяльності організації є продуктивність — відношення між виробленою системою продукцією і затратами на її виробництво. Затратами є праця (людські ресурси), капітал (фізичні й фінансові активи), енергія, матеріали та інформація. Тобто продуктивність є відношенням кількості продукції, виробленої певною системою за певний період, до кількості ресурсів, спожитих для створення або виробництва цієї продукції.

Продуктивність не тотожна результативності. Вона є одним із семи (дієвість, економічність, якість, прибутковість, продуктивність, якість трудового життя, інновацій-ність) критеріїв результативності.

Сутність управління продуктивністю організацій

Метою діяльності виробничо-господарської організації є зростання її продуктивності як передумови стабільної позиції на обраному сегменті ринку, ефективного використання задіяних ресурсів, розвитку і розширення обсягів діяльності. Досягнення цієї мети потребує свідомого управління продуктивністю організації.

Управління продуктивністю організації —комплекс стратегічних і оперативних заходів та практичних дій з оптимізації співвідношення між виробленою продукцією і затраченими виробничими ресурсами.

Управління продуктивністю охоплює такі аспекти: 1. Забезпечення основи для управління, тобто концентрацію уваги на результативності та продуктивності, й розроблення загальної політики у цьому напрямі.

2. Розроблення стратегічних планів і програм управління продуктивністю.

3. Розроблення підходів до стратегій, методів вимірювання й оцінки продуктивності.

4. Розроблення підходів до стратегій, методів контролю й підвищення продуктивності.

5. Забезпечення організації планування й ефективності впровадження всіх названих вище (п. 1—4) елементів.

Дотримання такої послідовності робіт є запорукою успішного управління результативністю. (Модель процесу управління продуктивністю організації наведено на рис. 12.12).

Для пізнання стадійності управління необхідно осмислити суть певних термінів.

Змінна затрат — будь-який контрольований фактор або вид ресурсів, які можна придбати в різних кількостях і різновидах і/або різної якості (енергія, праця, матеріали й інформація).

Поняття «змінної затрат» дає змогу оптимізувати співвідношення між ними, оскільки існують такі закономірності: зростання однієї із змінних затрат не завжди вимагає пропорційного зростання іншої змінної; існує граничне значення зростання змінних затрат, при досягненні якого приріст затрат не супроводжується зростанням продуктивності організації.

Процес (перетворення) — зміна форми, зовнішнього вигляду, кондиції, природи, функції, властивостей, характеру і т. п. змінної затрат (оброблення, навчання й перероблення).

Функціонування операційної системи спрямоване на перетворення змінної затрат у кінцеву продукцію.

Змінна продукція — будь-який контрольований фактор чи ресурс, який є результатом перетворення змінної затрат (енергія, праця, послуги й інформація).

Зміни продукції у фізичному чи вартісному вимірі визначаються ефективністю використання змінних затрат, необхідних для її випуску.

Змінна результату — результат^) продажу і/або поставки продукції особам чи організаціям, що оточують конкретну організацію (елемент, який не впливає на продуктивність).

Змінна продукція є лише потенційно орієнтованою на продаж (поставку). Факт реалізації (поставки) продукції є показником результативності, а не продуктивності організації.

Ознака — одиниця виміру або властивість змінної (розмір, колір, вік, характер, час реакції, якість, кількість, вага, кіловати).

Забезпечення ефективної діяльності організації

Будь-яку змінну можна описати й визначити за допомогою однієї або кількох ознак.

Вимірювач — розроблення і/або вибір шкали, за допомогою якої на підставі деяких «правил» ознакам присвоюють «знаки» — цифри, букви або символи.

«Правила» у цьому контексті є певним послідовним і логічно обґрунтованим процесом порівняння ознаки і певної шкали. Дотримання їх дає змогу оперувати зрозумілою для працівників організації та зовнішнього середовища мовою і підтримувати ефективні комунікації.

Вимірювання продуктивності — відбір фізичних, часових і/або чуттєвих вимірювачів для змінних затрат і продукції та конструювання відношення вимірювача (вимірювачів) продукції до вимірювача (вимірювачів) затрат.

Для вимірювання продуктивності можуть використовувати фізичні і вартісні вимірювачі. У кожному конкретному випадку вибір вимірювачів визначає специфіка виробництва певних товарів (послуг), специфіка задіяних у виробництві ресурсів, прийнята система управління продуктивністю організації.

Зростання продуктивності — результат управління і втручання в ключові процеси перетворення або праці.

Зростання продуктивності — керований процес, який охоплює такі етапи: вибір вимірювачів продуктивності; формулювання політики управління продуктивністю; стратегічне й оперативне управління продуктивністю.

Передусім необхідно обрати вимірювачі продуктивності, які поділяють на дві групи. Перша охоплює статичні коефіцієнти продуктивності, які отримують шляхом ділення показника виробленої продукції на показники витрат за певний період; друга — динамічні індекси продуктивності, які розраховують діленням статичного коефіцієнта продуктивності за певний період на аналогічний коефіцієнт за певний попередній період.

Усередині кожної групи є часткові факторні, багато-факторні і сукупні факторні типи вимірювачів продуктивності. Кожний із вимірювачів відображає відношення продукції до затрат, але вони різняться кількістю елементів затрат у знаменнику.

Якщо йдеться про один елемент (працю, капітал, енергію, інформацію, матеріали), то такий показник називається частковим факторним. Якщо у знаменнику кілька елементів затрат, то йдеться про багатофакторний

Управління продуктивністю організацій

Контур зворотного зв'язку від здійснених дій

га

аіпияоїґасТаз знгпиігонявн

Я" пз.2 'і пз

§

і ш

с з:

>ч

Забезпечення ефективної діяльності організації

вимірювач. Якщо до розрахунку залучають усі елементи затрат, такий показник є сукупним факторним.

Політику управління продуктивністю обирають, орієнтуючись на прийнятне для організації базове співвідношення між обсягом випуску продукції і затратами на її випуск.

Позначимо через О — обсяг продукції, а через І — затрати на її випуск. Підвищення продуктивності відбудеться за дотримання будь-якої із наведених нижче умов:

ОТ

1. Продукція зростає, затрати зменшуються —-р.

2. Продукція зростає, затрати залишаються незмінни-

ОТ

ми ——.

3. Продукція залишається незмінною, затрати скоро-

О

чуються ~гг.

4. Продукція скорочується, затрати скорочуються, але

більш високими темпами — -г.

/ 4-

Обрану з наведених співвідношень політику деталізують у комплексі заходів стратегічного управління продуктивністю організації.

Стратегічне управління організаціями за критерієм продуктивності

Управління продуктивністю організацій здійснюють у стратегічному і оперативному інтервалах часу. Стратегічне управління продуктивністю охоплює такі параметри: плановий горизонт; бажані результати; діапазон стратегічного управління; передбачувану взаємодію з іншими системами управління продуктивністю; плани й процедури розроблення; механізми перетворення стратегії на тактичні оперативні плани, а потім на конкретні заходи.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 86; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!