Запитання. Завдання 1 страница

К

ОІ

І •І?

І

І

З: х

О.

І

І

О. о

Т

Зо

Т

ЗВІДСИ

Її

Послуги

Товари

Рис. 12.4. Класифікація операційних систем

автомобіля), користуючись каталогом варіантів комплектації-

У зв'язку з масовістю виробництва час виготовлення одиниці продукції відносно незначний. Наприклад, на збирання одного автобуса у ВАТ «ЛАЗ» витрачається одна година. Виробнича система упорядкована в певній послідовності і утворює технологічну лінію, яка проходить через усю систему.

Переробна система з безперервним циклом виробляє великі обсяги однорідної продукції. Ресурси безперервним потоком надходять на вхід системи, забезпечуючи на виході безперервний потік продукту (наприклад, добуте на шахті вугілля). Окремі одиниці продукції можна виділити із загального потоку лише шляхом виміру за допомогою довільних одиниць (об'єм, довжина, площа, вага або час).

Особливості операційних систем визначає вид економічної діяльності, яким займається організація.¹ Всі організації за особливостями виходу кінцевого продукту поділяють на організації, які переважно виробляють товари, та організації, які переважно виробляють послуги. Виробництво послуг організаціями з виробництва товарів може мати індивідуальний або дрібносеріинии характер.

В економіці кожної країни визначальним є виробництво товарів — як за кількістю задіяних у цьому процесі організацій, так і за кількістю їх працівників та сумарним внеском у валовий внутрішній продукт країни. Виробництво послуг супроводжує процес виробництва і споживання товарів, хоча в окремих видах економічної діяльності (торгівля, готелі і ресторани, траснпорт, фінансова діяльність, освіта, охорона здоров'я) є самодостатньою діяльністю.

Проектування операційних систем у сфері виробництва товарів

Підприємницька ідея у сфері виробництва матеріальних цінностей (товарів) потребує втілення — розроблення і прийняття стратегічних рішень проектного характеру бізнес-плану і проектування майбутнього підприємства (створення операційної системи), яке охоплює: обґрунту-

¹ Див. Наказ Держстандарту від 22 жовтня 1996 р. № 441 «Про затвердження Державного класифікатора України ГК 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності».

Забезпечення ефективної діяльності організації

Управління створенням операційних систем

вання виду виробничої діяльності; вибір оптимального варіанта розташування виробничого об'єкта; проектування (визначення номенклатури) виробів; проектування виробничих процесів; проектування матеріально-технічної бази.

Обґрунтування виду виробничої діяльності. Першим визначальним чинником доцільності вибору виду виробничої діяльності (будівництва підприємства з випуску певних видів продукції) є стан ринку і сегменту, який збирається освоїти організація. Для прийняття цього важливого стратегічного рішення необхідні масштабні маркетингові дослідження, які повинні дати відповідь на питання: Який прогноз попиту на товари, що виробляє галузь? Чи є реальні замовлення від майбутніх клієнтів? Які вимоги споживачів до асортименту і якості продукції? Який розмір інвестицій потрібний для будівництва підприємства? Який стан конкуренції на ринку цієї продукції?

Вибір оптимального варіанта розташування виробничого об'єкта. На вибір місця розташування виробничого об'єкта впливають наявність аналогічних підприємств конкуруючих організацій, природно-географічні і демографічні умови в регіоні, стан інфраструктури, особливості технології майбутнього виробництва тощо.

1. Наявність конкуруючих підприємств. Якщо певна група осіб вирішила побудувати, наприклад, підприємство з виробництва будівельних матеріалів, очевидно, що невиправдано будувати його в регіоні, де вже існує потужна мережа аналогічних підприємств. Таке рішення можливе лише тоді, коли передбачають випускати унікальну продукцію, необхідну споживачам як у регіоні, так і за його межами.

2. Природно-географічні і демографічні умови. Продовжуючи розгляд попереднього прикладу, можна констатувати, що для випуску будматеріалів необхідний важливий природно-географічний чинник — відповідна сировинна база. Не менш важливим чинником є обсяг потенційних трудових ресурсів і можливість забезпечення підприємства робочою силою відповідної кваліфікації. Необхідність спеціальної професійної підготовки значно збільшує витрати на введення в дію виробничих об'єктів.

3. Інфраструктура. На вибір місця розташування виробничого об'єкта суттєво впливає інфраструктура місцевості. Наявність шляхів сполучення, ліній зв'язку, елек-

тромереж, водогону і каналізації значно здешевлює будівництво і функціонування об'єктів.

4. Особливості технології виробництва. Вони можуть вимагати певної структури робочої сили (наприклад, у півейному виробництві задіяні переважно жінки); потужних енергоресурсів (наприклад, для виробництва алюмінію використовують значні обсяги електроенергії) тощо.

Проектування підприємства як фізичного об'єкта полягає в розробленні варіанта компонування елементів виробничого процесу на певній площі. Відправним моментом при цьому є схема розміщення виробництва. Проектуючи виробничі підприємства, застосовують поопераційну функціональну, лінійну (потокову) і фіксовану позиційну схеми виробничих процесів.

Поопераційне функціональне розміщення вимагає групування виробничих ресурсів за ознакою виконуваних робіт (процесів). Наприклад, у механічному цеху токарні станки групують на одній дільниці; всі свердлильні — на іншій і т. д.

Лінійне (потокове) розміщення передбачає поопераційне оброблення виробів. Наприклад, збирання автобуса розпочинається із зварювання рами, на яку потім поступово монтують ходову частину, двигун, кузов, проводять фарбування, опоряджувальні роботи і т. п.

Фіксоване позиційне — це таке розміщення, коли не сам виріб рухається етапами технологічного процесу виготовлення, а ресурси операційної системи подаються до виробу за необхідністю. Прикладом такого підходу є спорудження будинку.

Проектування (визначення номенклатури) виробів. Структуру й організацію функціонування операційної системи значною мірою визначають асортименти виробів та вимоги до їх технічних і споживчих характеристик. Асортимент запланованих до випуску товарів повинен відповідати виявленим у процесі маркетингових досліджень запитам покупців. Наприклад, основними споживчими характеристиками товарів культурно-побутового призначення для індивідуального й сімейного використання є: вартість, функціональність (багато- чи однофункціональний виріб), потужність, сумісність з іншими використовуваними виробами, простота користування, економічність використання, вимоги до обслуговування, безпечність, довговічність (тривалість напрацювання до першої відмови), естетичні характеристики.

Забезпечення ефективної діяльності організації

управління створенням операційних систем

' У техніко-технологічному аспекті при проектуванні виробів ураховують розміри і форми, сировину і матеріали, відповідність державним стандартам (якщо вони є), відповідність внутрішнім стандартам, ступінь модульності виробу, співвідношення стандартних та індивідуальних елементів, надлишкові компоненти (престижні або елементи розкоші), елементи безпеки в процесі виробництва.

Проектування виробничих процесів. Під спроектовані вироби проектують виробничі процеси. Розробляючи такий проект для конкретної організації, необхідно визначити тип переробної системи і технології виробництва, її виробничу потужність і продуктивність, передбачивши гнучкість, надійність, ремонтопридатність, безпечність виробничого процесу, його відповідність індивідуальним і соціальним потребам працівників; спроектувати роботи, розрахувавши проектну економічну ефективність виробничого процесу.

Проектування виробничого процесу розпочинають із вибору типу переробної системи: індивідуальне виробництво, масове виробництво, безперервний процес, поєднання названих типів. Визначальними при цьому є вид економічної діяльності, а також особливості попиту на конкретні вироби.

Проектні рішення з технології виробництва вимагають з'ясування, проектується закінчений цикл виробництва продукції чи закуповуватимуться певні комплектуючі; чи матиме підприємство субпідрядників; які методи обробки виробів застосовуватимуться; яким буде ступінь механізації й автоматизації виробничих процесів; який передбачається тип спеціалізації робітників (поетапний, поопераційний, поелементний).

Виробничу потужність процесу проектують, орієнтуючись на прогнози обсягів реалізації майбутнього випуску продукції. Як правило, виробнича потужність проектується з певним запасом, який забезпечуватиме випуск необхідної кількості продукції у разі різкого зростання попиту в короткотерміновому періоді, а також розширення випуску в перспективі.

З виробничою потужністю тісно пов'язана проектована продуктивність виробничого процесу, яку визначають кількістю виробів, що виготовляються за певний час на виробничих потужностях і за певної кількості задіяної робочої сили. У проекті необхідно передбачити прогресивне зростання продуктивності виробничого процесу.

Гнучкість виробничого процесу означає можливість достатньо простої зміни асортименту певного виду продукції. її забезпечують використанням сучасного багатофункціонального обладнання з програмним управлінням.

Надійність виробничого процесу полягає в мінімізації випадків браку у виробництві комплектуючих і готових виробів, попередженні виробничих аварій і технологічних простоїв. Мінімізацію браку досягають створенням відповідних систем контролю, а запобігання виробничих аварій — використанням засобів контролю й сигналізації про порушення в роботі пристроїв і механізмів, створенням «запасу міцності» технологічних систем тощо.

Ремонтопридатність виробничого процесу вимагає мінімальних затрат часу і коштів на ремонт задіяного у процесі виробництва обладнання. Для цього необхідно надавати перевагу використанню модульно-блочного обладнання, яке дає змогу замінювати блоки, що потребують ремонту, без перерв у виробничому процесі.

Безпечність виробничого процесу потребує дотримання вимог охорони праці й техніки безпеки у виробництві. Виробничий процес повинен бути спроектований так, щоб унеможливити випадки травматизму, професійних захворювань і втрати працездатності працівників.

Відповідність виробничого процесу індивідуальним і соціальним потребам працівників полягає у поєднанні перебігу технологічних операцій з режимом праці і відпочинку, відповідності їх фізіологічним параметрам працівників тощо. Технологія виробництва не може суперечити вимогам трудового законодавства та колективного договору між адміністрацією і профспілковою організацією.

Проектування виробничого процесу охоплює точне визначення змісту кожного виду роботи в організації і побічно — порядок розподілу робіт у ній. При проектуванні робіт необхідно враховувати принципи економічної ефективності і поведінкові принципи, якими керуються працівники. Робота має відповідати здібностям працівника й можливостям підприємства. При визначенні комплексу операцій, які виконує кожний працівник, проектування робіт повинно передбачати:

— певне напруження й елементи різноманітності в роботі;

— можливість навчатись і продовжувати освіту;

— можливість у певних межах приймати рішення;

— визнання добре виконаної роботи;

— соціальну підтримку роботи;

Забезпечення ефективної діяльності організації

управління створенням операційних систем

— реалізацію залежності між результатами праці й соціальним становищем особистості;

— зв'язок роботи із бажаним майбутнім людини (перспективи службового росту).

Розробляючи операції виробничого процесу й методи організації праці, необхідно визначати оптимальні методи виконання виробничих завдань. Це досягається через нормування праці. У виробництві застосовують норми часу, норми виробітку, норми обслуговування.

Норма часу визначає тривалість затрат робочого часу на виробництво певного обсягу продукції або на операції, що належать до цього комплексу робіт.

Норма виробітку виражається в натуральному вимірі кількістю одиниць продукції (роботи), деталей, операцій, вироблених за певну одиницю часу (година, зміна, місяць тощо).

Норму обслуговування визначає кількість одиниць обладнання, агрегатів, робочих місць або зону роботи (виробнича площа), які припадають на одного працівника чи групу і підлягають обслуговуванню протягом певного періоду (зміна, місяць і т. п.).

Економічна ефективність виробничого процесу оцінюється шляхом чіткого економічного розрахунку ефективності окремих операцій і виробництва продукції загалом. Для цього в грошовому вимірі визначають поелементні витрати, зумовлені сутністю технологічних операцій, розраховують їх собівартість і внутрівиробничий ефект. Зіставлення ефекту із собівартістю є мірою економічної ефективності операцій і виробничого процесу загалом.

Отже, проектування виробничого процесу є надзвичайно складним, багатоетапним і відповідальним. Від його якості залежить ефективність чи неефективність діяльності організації в майбутньому.

Проектування матеріально-технічної бази. Це завершальний етап процесу проектування операційної системи.

Матеріально-технічна база — це сукупність спеціалізованих матеріально-речових елементів виробництва (засобів і предметів праці), за допомогою яких виробляють певні види однорідної продукції або надають послуги, що задовольняють однорідні потреби. До її складу належать будівлі, споруди, передаточні пристрої, верстати, сировина і комплектуючі деталі, засоби інфраструктури тощо.

Матеріально-технічну базу підприємства проектують на основі передбачуваного обсягу і структури випуску продукції. У проекті передбачають її поетапне розширення

відповідно до перспективного розширення асортименту і обсягів продукції, що випускається.

При проектуванні операційних систем з виробництва товарів виконують надзвичайно складні комплекси робіт, до яких залучають фахівців багатьох спеціальностей: менеджерів, економістів, фінансистів, технологів, юристів, будівельників, товарознавців тощо. Ефективна операційна система може бути спроектована тільки за умови їх спільної злагодженої діяльності.

Проектування операційних систем у сфері виробництва послуг

Послідовність проектування операційних систем у сфері виробництва послуг принципово не відрізняється від проектування операційних систем з виробництва товарів і здійснюється в аналогічній послідовності. Деяку специфіку має проектування підприємства.

Проектування підприємств. Для того щоб спроектувати операційну систему з надання послуг, необхідно визначити наявність і обсяг потреби в послугах, передбачених бізнес-планом, і проаналізувати вимоги споживачів до них, визначити місце розташування підприємства для надання послуг і його потужність, спроектувати процеси виробництва, матеріально-технічну базу.

Проектування обсягу і структури послуг. Підприємства з надання послуг, як правило, мають чітко локалізовані територіальні межі ринку. Для прийняття важливого стратегічного рішення щодо структури і обсягу майбутніх послуг проводять маркетингові дослідження, які мають дати відповідь на такі питання: Чи є потенційні споживачі даних послуг в обраному регіоні діяльності підприємства? Чи є вже аналогічні підприємства на території? Який прогнозований обсяг платоспроможного попиту? Наскільки задовольняють попит підприємства-конкуренти? Які вимоги споживачів до асортименту і якості послуг? Який розмір інвестицій потрібний для відкриття підприємства?

За значущістю послуги поділяють на основні й супутні. Надання основної послуги зумовлене виробничим призначенням організації у системі суспільного поділу праці. Наприклад, торговельні організації надають основну послугу — реалізують товари споживачам відповідно до попиту. Для реалізації товарів створюють відповідні організаційні системи — магазини, кіоски, ятки тощо.

Забезпечення ефективної діяльності організації

Управління створенням операційних систем

Особливістю супутньої послуги є необов'язковість, але вона може бути надана за бажанням споживача. Наприклад, доставка великогабаритних товарів із магазину до вказаного покупцем місця, збирання корпусних меблів, встановлення складних виробів культурно-побутового призначення, розкрій тканин тощо. Супутні послуги можуть бути платними й безплатними.

Безплатні супутні послуги проектують для всіх споживачів і включають у ціну основної послуги. Платні супутні послуги надають за бажанням споживача. Вони не є обов'язковими ні для організації-виробника, ні для споживача.

Розташування об'єкта. Проектування розпочинають з визначення цільового ринку послуг. Наприклад, проектуючи перукарські салони, як правило, зважають на географічні і демографічні змінні. Цільовими споживачами невеликих перукарень є чоловіки, що мешкають поблизу, незалежно від рівня їх доходів. Спеціалізовані салони краси приваблюють чоловіків і жінок з достатньо високими доходами незалежно від місця проживання. Туристичні агенства сегментують ринок за категоріями споживачів, соціальним статусом і рівнем доходу. Розміщення підприємства, що надає послуги, в основному визначає місце розташування споживачів, а не сировини й ресурсів.

Проектування матеріально-технічної бази. Наступним кроком у створенні операційної системи є прийняття рішень щодо розміру виробничих потужностей. На цій стадії розроблення операційної системи вирішують, скільки об'єктів і якої потужності будувати. Визначення розмірів і кількості об'єктів сфери послуг залежить від профілю об'єкта, попиту на послуги, наявних об'єктів конкуруючих організацій. Так, у роздрібній торгівлі діє принцип концентрації торговельних підприємств, згідно з яким у центрі населеного пункту функціонують великі універсальні торговельні підприємства, далі від них — спеціалізовані магазини з продажу окремих груп або комплексів товарів, і на околицях — магазини з реалізації товарів повсякденного попиту. В економічно розвинутих країнах цей принцип реалізується дещо інакше: великі супермаркети розташовують на околицях населених пунктів, за умови легкого транспортного доступу до них.

У сфері послуг великі підприємства не є типовими.

Проектування процесів виробництва послуг. При проектуванні операційних систем для надання послуг використовують лінійний, зонний, комплексний і комбінований типи виробничо-технологічних процесів.

Лінійний тип виробничо-технологічних процесів передбачає надання послуг, згрупованих за певною номенклатурою. Споживач обирає необхідну послугу, оплачує її вартість, отримує послугу і залишає систему (надання послуг електрика, фахівця з ремонту і регулювання ходової частини чи моториста на станції обслуговування автомобілів).

За зонного типу послуги концентрують за принципами єдності споживання або комплексного задоволення потреб. Наприклад, у торгівлі групування за принципом єдності споживання — це виділення комплексів товарів типу «Товари для жінок», «Товари для чоловіків» «Товари для дітей», де представлено весь комплекс товарів, необхідних для існування відповідної статево-вікової групи споживачів.

Групування за принципом комплексного задоволення потреб ■ — це створення комплексів послуг, спрямованих на всебічне задоволення певної потреби. Прикладами можуть бути торговельні комплекси в супермаркетах: «Все для дому», «Все для рибної ловлі», «Все для домашнього майстра», «Все для туризму».

Комбінований тип поєднує зонний і лінійний залежно від специфіки виробництва та надання послуг. У кожному конкретному випадку тип виробничо-технологічного процесу залежить від типу організації, асортименту та спрямованості послуг, що нею надаються.

Операційні системи у сфері послуг мають такі особливості:

— тісна взаємодія зі споживачем у процесі виробництва послуги;

— індивідуалізація послуги відповідно до вимог споживача;

— нестабільність надходження заявок у часі і в асортименті на отримання послуг;

— значна трудомісткість виробництва послуг.

При розробленні системи надання послуг необхідно враховувати такі фактори:

1. Календарне планування виробництва послуг повинно погоджуватися з ритмом вхідного потоку споживачів.

2. Визначення та вимір якості більшості послуг досить складні.

3. Виробничі потужності розраховують на пік попиту споживачів, а не на його середній рівень.

4. Неможливо створити «запаси послуг» в період низького попиту для використання їх у період пікових навантажень.

Забезпечення ефективної діяльності організації

5. Ефективність праці з надання послуг визначити складно, оскільки низька її продуктивність може бути наслідком відсутності попиту, а не поганої роботи працівників.

6. Маркетинг і виробництво послуг складно розділити.

Є певні особливості в проектуванні робіт з виробництва послуг. Спеціалізацію праці у сфері послуг визначають їх особливостями, кількістю й складністю операцій, необхідних для їх виробництва. Комплекс операцій з надання послуги може виконувати одна людина або група спеціалізованих за операціями і видами робіт працівників. Наприклад, надання освітніх послуг вимагає спеціалізації працівників за видами робіт (навчальними предметами) і операціями (видами навчальних занять); при наданні фінансових послуг усі операції виконує один працівник, який спеціалізується на них. У торговельних підприємствах спеціалізація праці здійснюється за операціями (операції доставки, складування, переміщення товарів та реалізації), за товарними групами, за операціями обслуговування (демонстрація і вибір товарів, упаковка й видача товару покупцю, розрахунок за придбаний товар).

Підвищення ефективності надання послуг забезпечує їх спеціалізація та урізноманітнення.

Спеціалізація в наданні послуг, як і спеціалізація у виробництві товарів, сприяє підвищенню якості і зниженню їх собівартості.

Методи урізноманітнення послуг спрямовані на зростання не стільки ефективності, скільки конкурентоздат-ності організації. Наприклад, у магазинах, що продають товари («бутиках»), пропонують каву; у багатьох магазинах практикують видачу картки «постійного покупця», яка гарантує при наступних закупівлях знижки з ціни купленого товару, тощо.

У деяких сервісних організаціях власне послуги супроводжують процес передавання або безпосереднє споживання матеріальних продуктів (наприклад, товарів у торговельних підприємствах), отже, неефективність самої послуги компенсується ефективністю основних операцій. Багато організацій досягають успіху на ринку за рахунок участі споживачів у виробництві послуг. Прикладами можуть бути організація продажу товарів за поштовими замовленнями, автозаправні станції самообслуговування, кафетерії самообслуговування.

Підвищує ефективність надання послуг заміна живої праці технікою там, де це можливо (торговельні автомати, автоматичні станції для миття автомобілів, автоматич-

Управління створенням операційних систем

ні електронні довідкові автомати в аеропортах і на залізничних вокзалах, читаючі пристрої у магазинах самообслуговування, прямий набір номерів при міжміських розмовах, банкомати). Іноді супутня послуга може бути неефективною, але її наявність є запорукою ефективності основної послуги. Наприклад, у великих магазинах обладнують дитячі кімнати, де можна залишити дітей під наглядом працівників на період здійснення покупок батьками. Вартість цієї послуги належить до витрат обігу магазину, однак стимулює відвідування покупцями, а отже зростання обсягу товарообігу.

У багатьох випадках загальну ефективність надання послуг підвищують за рахунок штучного формування супутніх послуг завдяки наданню такої основної послуги, яка автоматично спричиняє потребу в супутній. Наприклад, поступове «нарощування» супутніх послуг при оснащенні додатковими пристроями складних технічних товарів.

Проектування матеріально-технічної бази. Більшість підприємств з виробництва послуг не потребують створення матеріально-технічної бази «з нуля», тобто будівництва спеціальних споруд, комунікацій тощо (за винятком великих підприємств — супермаркетів, фабрик побутового обслуговування населення тощо). Для відкриття таких підприємств найчастіше підшуковують приміщення у вже існуючих спорудах, використовуючи їх інфраструктуру. Інколи вона потребує оновлення і пристосування відповідно до особливостей виробничо-технологічного процесу підприємства.

Складовою процесу проектування матеріально-технічної бази є визначення типів і потужності обладнання відповідно до передбачених обсягів і структури послуг та технології їх виробництва.

Необхідно також передбачити елементи матеріально-технічної бази, які створюють зручності і підвищують привабливість підприємства для споживачів (зручні підходи (під'їзди) до підприємства, автостоянки, камери схову дрібних речей тощо).

Створення операційної системи, призначеної для виробництва товарів (надання послуг), — важливий етап за-початкування нового підприємницького проекту. Тільки за умови управління цим процесом (проектуванням всіх складових, що утворюють зміст функціонування операційної системи) можна досягти успіху.

Забезпечення ефективної діяльності організації

Управління функціонуванням операційних систем

12.4. Управління функціонуванням операційних систем

Управління функціонуванням операційних систем незалежно від того, що вони виробляють (товари чи послуги), формується з однотипних сфер. Однак дії в їх межах мають конкретні особливості залежно від призначення кожної операційної системи.

Управління функціонуванням ¹

операційних систем з виробництва товарів?

Управління функціонуванням операційних систем з виробництва товарів охоплює планування діяльності (планування виробництва товарів), управління матеріальними (товарними) запасами і матеріалопостачанням (товаро-постачанням), оперативне управління виробничо-господарськими процесами.

Планування виробництва товарів. Основою плану випуску продукції (виробничої програми) є:

— інформація про кількість замовлень на певні типи виробів;

— номенклатура комплектуючих для випуску кінцевих виробів;

— перелік оперативних дій, необхідних для виробництва одиниці кожного виду виробів;

— обмеження на виробничі ресурси організації.

Це можна відобразити у математичній моделі. Якщо відома номенклатура випуску виробів, на які є потенційні замовлення, можна ввести наступні позначення: у —

номер виробу у = 1,...,е/.Ці вироби обробляються на гру-

пах обладнання \ Н = 1,..., Н. Час на обробку виробів у-го

виду на Н-й групі обладнання позначено а_А;-. Реальний річний фонд часу роботи Л-ої групи обладнання у плановому періоді — В_н. Через сі_і і й_] позначимо відповідно

нижню і верхню межі обсягу випуску у-го виду виробу; и>) і Сі — відповідно відпускну ціну і витрати на одиницю

виробу, а X] — пошукуваний обсяг випуску виробу у плановому періоді.

Необхідно визначити оптимальний план випуску виробів для організації (підприємства, цеху) щодо певного критерію так, щоб були виконані обмеження на фонд часу роботи обладнання і обсяг випуску виробів.

Критерій — максимізація прибутку:

(12.6)

(12.7)

(12.8)

(12.9)

Обмеження на фонд часу роботи обладнання:

/=1

Обмеження на випуск продукції:

Обмеження на невід'ємність невідомих:

х_} >0

у =!,...,</

Ця модель є досить простою і використовується найчастіше. Однак вона не враховує суттєвих для організації обмежень, не відображає організаційно-технологічної структури підприємства, а використовуване обладнання занадто агреговане в групи.

Раціональнішим є дещо ускладнений тип моделі, яка одночасно з обмеженнями (12.7—12.9) враховує обмеження на лімітуючі матеріали, на фонд заробітної плати, випуск товарної продукції, структуру випуску, виробничі площі тощо.

Обмеження на ресурси матеріалів:

^

(12.10)

де Сц — норма витрат 1-го виду матеріалів на випуск одиниці у-го виробу.

Обмеження на затрати праці:

XV/^ ік = 1,...,к\ (12.11)

Де 2,щ — норма часу, що витрачає один робітник к-ої спеціальності на випуск одиниці виробів у; к — номер спеці-

Забезпечення ефективної діяльності організації

альності; — загальна кількість спеціальностей; 2,_к — фонд часу робітника к-оі спеціальності. з в

Обмеження на фонд оплати праці:

к і ^1Сі

^ї_к2_кіх,<¥, (12.12)

*=1;=1

де /_А — вартість однієї години праці робітника к-ої спеціальності; Р — фонд оплати праці робітників. Обмеження на площі:

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 62; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!