ТЕМА 11. Органи контролю за виконанням бюджету.

1. Рахункова палата як один з основних органів бюджетного контролю

До органів бюджетного контролю входять рахункова палата, Державна податкова адміністрація України, Державна контрольно-ревізійна служба України.

Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який створений Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рішення про створення Рахункової палати було прийнято в 1996 р. згідно з Конституцією України і Законом України «Про Рахункову палату».

Діяльність рахункової палати залежить від виконавчих органів влади і їм не підпорядкована.

Рахункова палата здійснює не тільки контрольно-ревізійні, а й аналітичні функції з визначеного кола питань і, крім того, готує пропозиції щодо удосконалення відповідного законодавства.

Завданнями Рахункової палати є:

—організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;

—контроль за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;

—контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

—контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України;

—контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках;

—аналіз установлених відхилень від показників Державного бюджету України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому;

—регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій та ін.

До складу Рахункової палати входять голова Рахункової палати та члени Рахункової палати: перший заступник і заступник голови, головні контролери та секретар Рахункової палати, які утворюють Колегію Рахункової палати. Колегія розглядає питання планування й організації роботи Рахункової палати, методики контрольно-ревізійної діяльності, приймає колегіальні рішення і готує висновки за матеріалами перевірок, ревізій, обстежень та експертиз, а також звіти та інформаційні повідомлення.

Для організації своєї діяльності Рахункова палата має апарат, який здійснює організаційну, інформаційно-довідкову та іншу роботу під керівництвом секретаря Рахункової палати. Структуру і штатний розпис апарату затверджує Колегія за поданням голови Рахункової палати в межах бюджетних коштів, передбачених на її утримання.

Голова Рахункової палати призначається на посаду Верховною Радою України за поданням її голови терміном на сім років з правом призначення на другий термін. Перший заступник і заступник голови, головні контролери та секретар Рахункової палати також призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням голови Рахункової палати шляхом таємного голосування за списком терміном на сім років у порядку.

Вони можуть бути до­строково звільнені з посади за поданням Голови Верховної Ради України у разі: порушень ними законодавства, за рішенням Верховної Ради України; особистої заяви про відставку; досягнення ними 65-річного віку.

Залежно від функцій, які виконують департаменти, їх можна згрупувати у три блоки: ревізійний, контрольно-аналітичний і забезпечувальний.

Рахункова палата за результатами проведених контрольних заходів надсилає органам виконавчої влади, керівникам підприємств, установ і організацій, банків і кредитних установ, які перевірялись, постанови та висновки, затверджені її Колегією, для відповідного реагування і вжиття заходів. Постанови та висновки Колегії Рахункової палати повинні бути розглянуті в установлений термін, але не пізніше, ніж протягом 15 календарних днів з дня їх отримання. Про заходи реагування на отримані постанови і висновки Колегії Рахункової палати її сповіщають негайно.

У разі виявлення в процесі перевірок і ревізій привласнення грошових або матеріальних ресурсів, а також фактів корупції та інших зловживань Рахункова палата зобов'язана негайно за рішенням її Колегії передати матеріали перевірок або ревізій до правоохоронних органів та повідомити про це Верховну Раду України.

2. Організація податкового контролю

Податкова служба - це сукупність державних органів, які організовують і контролюють надходження податків, податкових і окремих видів неподаткових платежів.

Формування податкової служби України розпочалось у 1991 р., що було пов'язано з переходом від системи платежів у бюджет до системи оподаткування. У 1991 р. при Міністерстві фінансів була створена Державна податкова інспекція України, а в 1996 р. на базі Державної податкової інспекції України та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України з боротьби з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування була створена Державна податкова адміністрація України, якій надали статус центрального органу виконавчої влади.

До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах. У складі органів державної додаткової служби функціонують відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями (податкова міліція) і підрозділи з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів.

Податкова служба України має три рівні:

- вища ланка – Державна податкова адміністрація України

- середня ланка – державна податкова адміністрація Автономної Республіки Крим, областях, Києві та Севастополі

- базова ланка – державні податкові інспекції в районах, містах, міжрайонні та об’єднані.

Головні завдання державної податкової служби:

- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, повною та своєчасністю сплати до бюджетів;

- внесення пропозицій щодо податкового законодавства;

- прийняття рекомендацій з прийняття податкового законодавства;

- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб;

- роз’яснення законодавства з питань оподаткування;

- запобігання злочинам, віднесеним до компетенції податкової адміністрації.

Структура вищої ланки податкової служби побудована за блоками з певними функціональними обов’язками:

- блок методологічної та функціональної роботи;

- блок організації контрольної роботи податкової адміністрації;

- блок економічного аналізу та внутрішньовідомчого контролю;

- блок програмного забезпечення та оперативної звітності;

- блок податкової міліції.

Середня ланка – головна ланка консультаційної роботи, де можуть вести безпосередню роботу з деякими категоріями платників податків.

Безпосередній податковий контроль здійснюється низовою ланкою Державної податкової служби - податковою інспекцією.

Головні завдання: виявлення та облік платників податків; перевірка правильності обчислення податків і податкових платежів; контроль за своєчасністю надходження нарахованих сум у бюджет.

Облік платників податків ведеться окремо за юридичними і фізичними особами.

Обліковим реєстром юридичних осіб є «Єдиний банк даних про платників податків юридичних осіб». У реєстр вносяться всі підприємства, ідо розташовані на території району чи міста, а також їхні філії, відділення та інші структурні підрозділи незалежно від їх місцезнаходження.

З Єдиного банку даних відомості про платників вносяться до журналу обліку платників податків та зборів.

Для реєстрації в податковому органі новоутворені підприємства зобов'язані подати в податкову інспекцію за місцем свого розташування документи за встановленим переліком (заява, копія статуту тощо). Податкові органи перевіряють подані документи і за відсутності зауважень протягом двох днів з моменту подання заяви реєструють підприємство і вносять його до Єдиного банку даних. Після взяття на облік платника на примірнику статуту ставиться спеціальний штамп за підписом відповідальної особи і платникові видається довідка про взяття його на облік.

Документи для зняття з обліку подаються у триденний термін з дати прийняття рішення про ліквідацію. Це:

—заява про зняття з обліку платника податку за встановленою формою;

—заява про зняття з обліку платника ПДВ, а також оригінал свідоцтва платника ПДВ і завірені в ДПІ копії цього свідоцтва;

—оригінал довідки про взяття на облік;

—копія розпорядчого документа (рішення) про ліквідацію;

—копія розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії;

—ліквідаційна картка органів державної статистики.

У 10-денний термін з дня подання заяви платник зобов'язаний скласти ліквідаційний баланс та подати його для перевірки органу державної податкової служби. Ліквідаційний баланс складається у формі річного звіту на дату прийняття рішення про ліквідацію.

Якщо ж після проведеної перевірки платника податків установлено факт заборгованості його перед бюджетом, податковий орган не знімає його з обліку, а складає повідомлення про наявність обов'язків зі сплати податків і зборів (інших) обов'язкових платежів і надсилає його ліквідаційній комісії.

Дещо інший порядок організації податкової роботи з обліку фізичних осіб.

До 1996 р. реєстрації у податковій інспекції підлягали лише громадяни, які вели підприємницьку діяльність без оформлення прав юридичної особи. З 1 січня 1996 р. створено «Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», який передбачає облік усіх громадян-платників незалежно від джерела їх доходу. Тобто поряд з громадянами, що отримують доходи не за місцем основної роботи та від підприємницької діяльності, до Державного реєстру вносяться також дані про громадян, що отримують доходи лише за місцем основної роботи.

Громадяни зобов'язані з'явитися у податкову інспекцію, отримати і заповнити облікову картку за формою №1ДР. Надалі дії податкової інспекції такі ж самі, як і в роботі з підприємствами та організаціями, починаючи з перевірки заповнених облікових карток і закінчуючи видачею громадянам карток фізичної особи з ідентифікаційними номерами та переданням облікових карток цих громадян до архіву.

Є деякі особливості взяття на податковий облік фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Для цього фізична особа-підприємець у 5-денний термін після одержання свідоцтва про державну реєстрацію повинна з'явитись до податкового органу за місцем проживання і подати такі документи: заяву; копію свідоцтва про державну реєстрацію; документ, що посвідчує особу (паспорт).

Працівники податкового органу перевіряють подані документи і за відсутності зауважень вносять платника до Реєстру фізичних осіб. Платникові видається довідка про взяття на облік.

Крім того, облік фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності ведеться у журналі обліку платників податків і зборів фізичних осіб.

Усі операції з обліку фізичних осіб комп'ютеризовані і виконуються за допомогою спеціального програмного забезпечення.

Другою складовою податкового контролю є перевірка правильності обчислення податків і податкових платежів.Вона здійснюється в два етапи:

Перший етап — попередня перевірка (під час прийняття податкової звітності);

Другий етап — документальна перевірка.

Платники податків зобов'язані у встановлений термін подавати до податкових органів декларації, розрахунки та інші документи, пов'язані з нарахуванням та сплатою податків до бюджету. Податківці зобов'язані виявляти методологічні та арифметичні помилки у поданих деклараціях. А це можна зробити лише під час здійснення перевірки.

Візуальний контроль передбачає перевірку на предмет заповнення всіх реквізитів податкової звітності.

Потім суми нарахованих платником платежів вносяться у базу даних.

Якщо в ході попередньої перевірки арифметичні та методологічні помилки не виявлені, то ні акт, ні довідка не складаються, а на перевіреній декларації ставиться дата та робиться запис, що порушення не встановлено.

Кожна перевірка щодо виявлення арифметичних і методологічних помилок реєструється у спеціальному журналі. Журнал ведеться за кожний звітний період окремо за кожним платником податку.

До другого реєстру вносяться платники, які не подали звітність у встановлений строк. На підставі цього реєстру працівники галузевих відділів у триденний термін зобов'язані направити таким платникам повідомлення-виклики про необхідність подання звітності та явки до ДПІ для узгодження акта про неподання декларацій та розрахунків. На підставі оформлених актів керівники податкових органів або їх заступники у 10-ний термін приймають рішення про застосування фінансових санкцій.

Територіально-дільничний контроль здійснюється силами всіх підрозділів ДПІ. Для цього формуються спеціальні бригади у кількості не менше, ніж три особи з обов'язковою присутністю фахівців підрозділів оподаткування юридичних осіб і податкової міліції. За кожною бригадою закріплюються територіальні дільниці.

Якщо під час рейдів виявлені факти порушення податкового законодавства, складаються акти і винні особи притягаються до відповідальності. У разі відсутності платника за юридичною адресою вживаються заходи щодо встановлення його місцезнаходження.

У разі виявлення недоїмки, тобто суми, не внесеної в бюджет, після закінчення встановлених строків сплати відповідних платежів податкові органи вживають заходи щодо усунення заборгованості платників перед бюджетом. Так, із сум недоїмки за кожний день прострочення нараховується пеня.

Початок терміну нарахування пені залежить від порядку узгодження податкового зобов'язання і строку його сплати. Строки подання декларації залежать від тривалості податкового періоду.

Нарахування пені починається з 11-го дня,наступного за днем узгодження податкового зобов'язання.

Якщо платник до початку перевірки його контрольним органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання і погашає його, пеня не нараховується.

З 1998 р. як засіб забезпечення погашення платником податкової заборгованості встановлено податкову заставу.Якщо розглянуті вище заходи не призвели до погашення податкового боргу, податкові органи мають право стягувати грошові кошти, які є власністю платника або продавати його активи.

Контроль за правильністю нарахування і своєчасністю сплати податків та податкових платежів у бюджет здійснюють також: державні автомобільні інспекції та митні органи, нотаріальні контори, органи екологічно­го контролю, гірського нагляду, лісового господарства тощо.

3. Повноваження митних органів України.

Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України, до яких належать Державна митна служба України як центральний орган виконавчої влади, регіональні митниці, митниці. Крім митних органів до складу митної служби України входять спеціалізовані митні установи та організації (експлуатаційні, транспортні, інформаційно-аналітичні, освітні тощо), які створюються для виконання завдань, покладених на митні органи.

Завдання митних органів:

1) виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;

2) захист економічних інтересів України;

3) застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання під час переміщення товарів через митний кордон України;

4) здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;

5) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

6) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;

7) ведення митної статистики;

8) здійснення верифікації (установлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України та ін.

Одним з головних завдань митних органів є здійснення митного контролю, тобто контролю за виконанням законодавства України про митну справу.

Підприємства, що переміщують через митний кордон України товари та інші предмети, а також громадяни, які перетинають митний кордон України, зобов'язані у передбачених законодавством випадках подати митниці необхідні для митного контролю документи.

Адміністративне затримання особи, яка вчинила порушення митних правил, провадиться посадовими особами митних органів України за рішенням начальника митного органу України чи особи, яка його заміщає. Про адміністративне затримання складається протокол;

У разі вчинення порушення митних правил особою, яка не має в

За порушення митних правил передбачена адміністративна і кримінальна відповідальність. Адміністративна відповідальність передбачає накладення таких стягнень: попередження; штраф; конфіскація товарів та транспортних засобів.

Адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а у разі, коли правопорушення продовжується, - не пізніше як через два місяці з дня його виявлення або митним органом, або місцевими судами, залежно від виду порушення митних правил. Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду незалежно від часу вчинення або виявлення порушення митних правил.

Постанова у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, або представником такої особи. Скарга на постанову митниці регіонального підпорядкування може бути подана до відповідної регіональної митниці (або до митного органу вищого рангу у разі незадовільного вирішення скарги митним органом нижчого рангу) або до місцевого суду за місцезнаходженням митниці, яка винесла постанову.

Скарга на постанову митного органу подається протягом десяти днів з дати вручення заінтересованій особі копії постанови у справі або повідомлення про прийняте рішення.

ТЕМА 12. Контрольно-ревізійна робота з бюджету.

1. Сутність та напрями контрольно-ревізійної роботи.

Здійснення контролю за формуванням, виконанням бюджетів і використанням бюджетних коштів є одним із основних напрямів роботи державної контрольно-ревізійної служби в Україні.

Перевірка роботи органів державної влади та місцевого самоврядування щодо формування та виконання бюджету включає такі напрями:

• аналіз складання і виконання зведеного бюджету території;

• перевірка законності операцій по рахунках бюджету основного рівня території (АР Крим, обласного, районного, міського) та дотримання законодавства при його формуванні та виконанні;

• перевірка операцій по рахунках з обліку коштів державного та місцевих бюджетів;

• перевірка використання коштів на реалізацію бюджетних програм;

• аналіз економічної і контрольної роботи фінорганів та підрозділів Держказначейства;

• перевірка використання бюджетних коштів, державного (комунального) майна розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів;

• перевірка витрачання коштів, виділених із бюджетів усіх рівнів підприємствам, установам та організаціям окремих галузей бюджетної сфери;

• перевірка використання бюджетних коштів на утримання місцевих органів виконавчої влади та самоврядування, фінансових та казначейських органів.

Особливістю даних перевірок є те, що всі контрольні дії здійснюються передусім з метою визначення й оцінки роботи органів виконавчої влади щодо забезпечення формування і виконання і бюджетів.

Контрольно-ревізійна робота з бюджету проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби у формі ревізій і перевірок. Найповнішу характеристику стану економічної і контрольної роботи фінансових органів і органів Державного казначейства дають комплексні ревізії, які повинні сприяти виконанню бюджету з кожного джерела доходів, виявленню можливостей додаткового надходження платежів до бюджету, цільовому й ефективному використанню бюджетних коштів.

Ревізії виконання бюджету та стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя проводяться комплексно Головним контрольно-ревізійним управлінням України разом з Міністерством фінансів України, Державним казначейством України за узгодженим між ними планом.

Крім планових ревізій, державною контрольно-ревізійною службою проводяться і позапланові ревізії та перевірки.

Контрольно-ревізійну роботу з бюджету можна розглядати як послідовний процес, який починається з підготовки до її проведення і закінчується перевіркою усунення порушень і недоліків, виявлених під час ревізії.

Виходячи з цього визначають такі етапи ревізійного процесу:

1) підготовка до ревізії;

2) складання програми проведення ревізії;

2) організація роботи на місці (об'єкті) ревізії;

3) систематизація матеріалів ревізії та складання акта, висновків і пропозицій;

4) узгодження та обговорення результатів ревізії;

5) затвердження матеріалів ревізій і рішень за ними;

7) контроль за виконанням прийнятих рішень.

Підготовча робота передбачає ознайомлення з низкою матеріалів та документів, що включають законодавчі документи і нормативними матеріалами; звітом про виконання бюджету і пояснювальною запискою до нього; зведеними даними про виконання надходжень податків, зборів і платежів та про стан недоїмки за платежами в бюджет; актом попередньої комплексної ревізії і матеріалами щодо реалізації її результатів; матеріалами про виявлені фінансовими органами порушення, розтрати, недостачі і розкрадання та іншими документами які стосуються діяльності та фінансового стану об'єкта контролю.

Після вивчення зазначених матеріалів керівник перевірки бюджетів розробляє програму її проведення, в якій визначається період перевірки, її мета та основні питання, на яких потрібно зосередити увагу.

На основі затвердженої програми керівник перевірки бюджетів складає план ревізії, в якому щодо кожного основного питання програми визначаються конкретні завдання, об'єкти перевірки, виконавці і терміни виконання.

Термін проведення ревізії і склад ревізійних груп залежать від обсягу передбачених робіт, але граничний строк, як правило, не повинен перевищувати 30 днів.

У разі виявлення фактів порушень законів, постанов та інших нормативних актів, незаконного і нецільового використання державних коштів та інших порушень фінансової дисципліни або зловживань перевіряльники повинні отримати письмові пояснення від посадових та інших причетних до цього осіб, установити розмір завданого державі збитку та інші наслідки допущених порушень; причини цих порушень; посадових осіб, з вини яких вони сталися, а також вжити в ході ревізії необхідних заходів щодо ліквідації виявлених порушень і недоліків.

За необхідності вилучення під час ревізії документів у зв'язку з їх підробленням або виявленими зловживаннями керівник перевірки зобов'язаний повідомити про це правоохоронні органи.

У разі виявлення зловживань і порушень чинного законодавства матеріали ревізії передаються правоохоронним органам, а про зловживання і порушення повідомляються державні органи влади й органи, уповноважені управляти державним майном.

Підготовка матеріалів ревізії включає складання акта, довідок, отримання письмових пояснень тощо.

Ревізія закінчується підписанням акта і додатків до нього. За результатами ревізії розробляються заходи, спрямовані на усунення виявлених порушень і недоліків.

2. Проведення ревізійної роботи.

Ревізія складання і виконання бюджету охоплює весь обсяг роботи місцевих органів державної влади, зокрема фінансових і казначейських, та органів місцевого самоврядування. Розпочинається вона з перевірки виконання зведеного бюджету території і має на меті дати об'єктивну оцінку стану виконання бюджетів регіону (міста, району) та внести пропозиції щодо усунення й попередження недоліків у діяльності органів державної влади і підпорядкованих їм установ, підприємств та організацій.

Питаннями, що підлягають обов'язковому контролю при перевірці виконання зведеного бюджету території, є встановлення:

• наявності та правильності розрахунків доходів і видатків бюджетів;

• законності, обґрунтованості і правильності внесення уточнень до бюджетних призначень у процесі виконання бюджетів;

• дотримання нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів та інших платежів між рівнями бюджетів;

• правильності розмежування доходів між бюджетами, розподілу платежів до відповідних фондів бюджету та асигнувань із цих фондів бюджету;

• дотримання порядку перерахування коштів з державного бюджету місцевим бюджетам і розподілу їх між бюджетами територіальних громад;

• правильності розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів;

• законності та ефективності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна.

Ревізія, як правило, починається з одночасної перевірки всіх ділянок роботи фінансового органу, Держказначейства й інших об'єктів, передбачених програмою.

Насамперед установлюється дотримання відповідних законодавчих і нормативних актів при складанні, розгляді і затвердженні проекту бюджету; виконання вимог Бюджетного кодексу щодо змісту та структури рішення про бюджет території; наявність розпису доходів і видатків бюджету, бюджетного розпису за місяцями у розрізі головних розпорядників бюджетних коштів, затверджених кошторисів і штатних розписів, планів використання бюджетних коштів підприємствами й організаціями, які є їх одержувачами.

У процесі перевірки звертається увага на правильність визначення у складі бюджету загального і спеціального фондів. Водночас треба враховувати, що формування спеціального фонду місцевих бюджетів можливе лише за умови, якщо це передбачено законом про державний бюджет.

Належить також з'ясувати, які загальнорегіональні (районні, міські) програми, що потребували виділення коштів бюджетів різних рівнів, прийнято місцевими радами та як забезпечувався контроль за повнотою виконання заходів за цими програмами.

При перевірці перерахування коштів з державного бюджету місцевим бюджетам та розподілу їх між бюджетами територіальних громад встановлюється, чи забезпечено дотримання Порядку перерахування дотації вирівнювання, додаткової дотації на зменшення фактичних диспропорцій між місцевими бюджетами через нерівномірність мережі бюджетних установ та субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, а також міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами.

Аналізуючи роботу органів державної влади та місцевого самоврядування щодо формування бюджету, слід також звернути увагу на правильність розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів

У процесі контролю за виконанням дохідної частини бюджету проводиться аналіз рівня виконання доходів за кожним джерелом і кожним видом платежів у бюджет, установлюються причини відхилень від запланованих сум.

Перевірка правильності передбачених у бюджеті видатків здійснюється за кожною статтею видаткової частини. При цьому перевіряється не тільки цільова спрямованість видатків, а й можливий обсяг їх фінансування виходячи із запланованих надходжень до бюджету.

Перевірці підлягають такі питання: відповідність витрат кошторисним призначенням на зазначені цілі; повнота надходжень та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей; правильність проведення переоцінок, дооцінок та індексацій основних засобів і малоцінних предметів; наявність договорів про матеріальну відповідальність з матеріально відповідальними особами; своєчасність і повнота проведення річних інвентаризацій товарно-мате­ріальних цінностей; правильність списання матеріальних цінностей; обґрунтованість реалізації або безплатного передання основних засобів, обладнання та інвентарю.

У разі створення держадміністрацією (радою) господарських підприємств для власного обслуговування за необхідності проводять перевірки правильності розрахунків за надані цими підприємствами послуги. Перевіряється також економічне обґрунтування створення таких підприємств.

У процесі перевірки дотримання органами Держказначейства порядку виконання державного бюджету та місцевих бюджетів за доходами ревізори зосереджують увагу на перевірці таких питань:

• правильність ведення бухгалтерського обліку доходів бюджету відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів;

• дотримання порядку відкриття рахунків та зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів;

• повнота і своєчасність перерахування платежів до державного та місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань;

• правильність проведення операцій з коштами від повернення бюджетних позичок та кредитів, наданих під державні гарантії;

• правильність повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету;

• правильність зарахування коштів до загального фонду та спеціального фонду державного бюджету та місцевих бюджетів;

• дотримання черговості при проведенні операцій із обробки платежів та ін.

До основних питань, які необхідно встановити під час перевірки дотримання органами Державного казначейства порядку касового виконання бюджету за видатками, включають:

• правильність формування мережі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, що безпосередньо обслуговуються у від повідному органі Держказначейства;

• правильність та своєчасність складання розпорядниками й одержувачами бюджетних коштів кошторисів та планів використання бюджетних коштів на основі затверджених лімітів;

• контроль за правильністю здійснення бюджетних видатків, зокрема наявність в органах Держказначейства документальних підтверджень для оплати рахунків (угод, звітів тощо);

• законність здійснення операцій з власними надходженнями бюджетних установ;

• дотримання встановленого порядку перерахування міжбюджетних трансфертів та інших коштів за міжбюджетними розрахунками.

До програми ревізії виконання бюджету в обов'язковому порядку включають питання щодо перевірки економічної і контрольної роботи фінансових і казначейських органів. Зокрема, установлюється використання фінансовими органами й органами Державного казначейства наданого їм права обмеження або призупинення фінансування за наявності фактів незаконного витрачання коштів, а також у разі ненадання звітів про використання раніше виділених коштів.

4. Оформлення документів по результатам ревізії

За результатами контрольних заходів з формування, виконання бюджетів та використання бюджетних коштів і в процесі проведення контролю складаються робочі, офіційні, додаткові і супровідні документи.

У робочій документації фіксується отримана в процесі перевірки інформація, яка після опрацювання використовується для складання офіційних документів. Після завершення контрольного заходу робоча документація знищується особою, яка безпосередньо її склала, за винятком передбачених законодавством випадків, що регламентують її зберігання.

Офіційна документація є основною частиною матеріалів контролю і включає акти, довідки та протоколи. Документування контрольних заходів і їх результатів, проведених під час аудиту ефективності виконання бюджетної програми (використання бю­джетних коштів), здійснюється в аудиторському звіті.

Невід'ємну частину офіційних матеріалів контролю становить додаткова документація, оформлена як додатки (найчастіше у вигляді зведених реєстрів, розрахунків, пояснень тощо), що підтверджує підсумки дослідження за окремими напрямами або процесами контрольного заходу, які зафіксовано в акті, довідці чи протоколі.

Супровідна документація включає листування з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, суб'єктами господарювання і громадянами з питань, які стосуються результатів контрольного заходу; внутрішні документи суб'єктів державного фінансового контролю щодо розгляду або оцінки результатів контрольних заходів.

За результатами контрольних заходів, здійснених органами державної контрольно-ревізійної служби, найчастіше складається акт ревізії. Наслідки перевірки оформляються довідкою, але в разі виявлення порушень чинних законодавчих і нормативних актів, зловживань, приписок, істотних недоліків у веденні обліку і звітності за результатами перевірки складається акт.

При виявленні фактів недотримання учасниками бюджетного процесу установленого Бюджетним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету складається протокол про бюджетне правопорушення.

У тих випадках, коли за виявленими фактами необхідно вжити термінових заходів щодо усунення суттєвих порушень або притягнення до відповідальності осіб, які винні у зловживаннях, під час ревізії, не чекаючи її закінчення, складається проміжний акт, а від посадових осіб вимагаються необхідні пояснення.

Оформлені належним чином справи за матеріалами ревізій та перевірок, проведених у міністерствах і відомствах АР Крим, обласних, міських, районних управліннях і відділах, на підприємствах, в установах і організаціях керівники ревізійних груп передають керівникові перевірки бюджетів.

До цих матеріалів додаються:

• письмовий висновок щодо спірних питань;

• довідка стосовно недоліків і порушень, які, на думку ревізора, доцільно включити до зведеного акта ревізії, з пропозиціями щодо конкретних заходів для їх усунення;

• цифрова довідка за підсумками ревізії (перевірки) на кожному перевіреному об'єкті.

Зведений акт ревізії складає керівник перевірки бюджетів. Згідно з установленими вимогами зміст акта має включати: вступ, описову і підсумкову частини.

У вступній частині акта вказуються: дата і номер акта ревізії; назва місця проведення ревізії; назва акта, яка зазвичай відображає тему ревізії; дані про категорію ревізії — комплексна, тема­тична, зустрічна тощо; назва та юридична адреса об'єкта контро­лю; склад ревізійної групи (із зазначенням дати і номера посвідчення на проведення ревізії); дата початку і закінчення ре­візії; прізвище та ініціали посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю впродовж періоду ревізії; дані про дату, виконавців і тему попередньої ревізії.

В описовій частині акта докладно викладаються виявлені факти порушень законодавчих і нормативних актів, неправильних розра­хунків з бюджетом, незаконного і не за цільовим призначенням витрачання бюджетних коштів та інші порушення фінансової дис­ципліни, факти неправильного ведення обліку і звітності, безгос­подарності, недостач, розкрадань і присвоєння бюджетних коштів та державного й комунального майна з посиланням на відповідні документи; зазначаються розміри завданих державі збитків, інші наслідки допущених порушень, а також посадові особи, з вини яких мали місце недоліки і порушення.

Кожний факт порушення має бути підтверджений відповідними документами.

Акт ревізії складається не менше як у двох примірниках, один з яких передається керівництву об'єкта контролю, а інший зберігається у контролюючому органі. Якщо під час ревізії виявлено правопорушення, про які необхідно інформувати правоохоронні органи чи ініціаторів її проведення, то складаються три чи чотири примірники акта. Протокол про бюджетне правопорушення відразу складається в чотирьох примірниках.

Підсумковий етап ревізії, крім складання акта, включає вжиття заходів щодо реалізації її результатів та контроль за усуненням виявлених недоліків. Існують такі основні форми реалізації ревізійних матеріалів:

• забезпечення усунення виявлених недоліків і порушень та контроль за станом їх усунення;

• відшкодування збитків (заподіяної шкоди);

• покарання осіб, винних у порушеннях законодавства з фінансових питань;

• передання матеріалів ревізій правоохоронним органам;

• інформування про наслідки проведення ревізії.

Усі форми реалізації матеріалів ревізії є самостійними, але постійно взаємодіючими і тісно пов'язаними між собою.

За результатами ревізії бюджетів району, міста обласного підпорядкування, району у місті не пізніше ніж через десять днів після підписання акта направляється доповідна записка голові райдержадміністрації (міськвиконкому), а в двотижневий термін після закінчення ревізії надсилається інформація регіональному фінансовому управлінню й доповідна записка відповідно до Ради міністрів АР Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій та місцевої ради такого ж рівня. Разом із зазначеною інформацією подається проект відповідного (розпорядження) рішення.

Результати перевірки бюджетів в АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя доповідаються керівництву ГоловКРУ, Міністерству фінансів України та, за необхідності, Кабінету Міністрів України.

Проведену ревізію (перевірку) можна вважати закінченою лише після того, як забезпечено усунення виявлених фінансових порушень і недоліків. З цією метою працівники державної контрольно-ревізійної служби зобов'язані направляти до відповідних місцевих органів виконавчої влади та самоврядування клопотання про:

• притягнення керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління відповідної держадміністрації, до відповідальності;

• звернення в межах компетенції до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій;

• накладення адміністративних стягнень на винних осіб за вчинені ними правопорушення;

• прийняття рішення щодо скасування раніше наданих пільг по місцевих податках і зборах;

• подання цивільних позовів від імені держави до осіб, діями яких було заподіяно шкоду державі.

За результатами перевірки бюджетів в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі керівниками груп з проведення ревізій (перевірок) складаються узагальнені цифрові довідки виявлених порушень у розрізі установ, підприємств та організацій, які разом з матеріалами ревізій передаються для контролю відповідному територіальному контрольно-ревізійному підрозділу.

Контроль за усуненням порушень, виявлених ревізіями (перевірками) поточних рахунків обласних (республіканського в АР Крим, міських Києва та Севастополя) бюджетів, основних казна­чейських рахунків, кошторисів обласних рад, обласних держав­них адміністрацій, обласних фінансових управлінь та обласних управлінь Державного казначейства в області здійснюється праців­никами ГоловКРУ, які їх проводили. Ними ж готуються обов'язкові вимоги керівникам перевірених установ, а в разі необхідності пере­даються відповідні матеріали до правоохоронних органів.

Матеріали ревізії (перевірки), які містять факти суттєвих порушень фінансово-бюджетної дисципліни, оприлюднюються через засоби масової інформації.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 69; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!