Методичні рекомендації та пояснення

План заняття

1. Аналіз юридичної характеристики та правових підстав надання адміністративних послуг у сфері міграції.

2. Визначення та обґрунтування юридичної характеристики та правових підстав надання адміністративних послуг у сфері безпеки дорожнього руху.

3. Дискусія щодо змісту юридичної характеристики та правових підстав надання адміністративних послуг у сфері дозвільної системи.

4. Вирішення ситуативних задач щодо теми.

Загальною рекомендацією щодо надання відповідей на питання плану практичного заняття є необхідність правильного розуміння студентами сутності юридичної характеристики будь-якого правового явища. Тому для наведення юридичної характеристики адміністративних послуг у тій чи іншій сфері треба обов’язково вказувати на характерні ознаки таких послуг. Зокрема, слід пам’ятати, що згідно Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р. № 90-р, адміністративна послуга це результат здійснення владних повноважень уповноваженим суб’єктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації тощо). Тобто належність послуг до адміністративних визначається за такими критеріями (ознаками):

- повноваження адміністративного органу щодо надання певного виду послуг визначається законом;

- послуги надаються адміністративними органами шляхом реалізації владних повноважень;

- послуги надаються за зверненням фізичних та юридичних осіб;

- результатом розгляду звернення є адміністративний акт, що має індивідуальний характер (паспорт, свідоцтво, ліцензія, дозвіл тощо);

- надання послуг пов’язане із забезпеченням створення умов для реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів.

Готуючись до відповіді на перше питання, студентам треба з’ясувати ознаки поняття „міграція”, що дозволятиме забезпечити правильне та системне висвітлення характеристики правових засад надання адміністративних послуг у сфері міграції. Враховуючи те, що будь-який правовий механізм регулювання правовідносин у тій чи іншій сфері життєдіяльності українського суспільства повинен забезпечувати реалізацію новітнього завдання адміністративного права, яке пов’язане з впровадженням нової „ідеології виконавчої влади”, важливо перш за все ознайомитися з положеннями Конституції України, якими визначено засади державної політики у сфері міграції.

Для більш повної характеристики правових засад надання адміністративних послуг у сфері міграції треба пам’ятати, що система джерел адміністративного права є складною і багаторівневою. При цьому особливістю регулювання правовідносин у сфері міграції є істотне значення міжнародних правових актів. Тому після наведення норм Конституції України, законів України „Про державний кордон України”, „Про імміграцію”, „Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України”, „Про біженців”, „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, „Про міжнародні договори України” та інших, які є правовою основою для надання „міграційних” адміністративних послуг, доцільно звернутися до положень міжнародних правових актів. Зокрема до таких як Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року, Декларація про права людини щодо осіб, які не є громадянами країни, в якій вони проживають, від 13 грудня 1985 року, Конвенція про рівноправність громадян країни та іноземців і осіб без громадянства в галузі соціального забезпечення від 25 квітня 1964 року, Міжнародна конвенція про захист прав усіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей від 18 грудня 1990 року, Угода про співробітництво держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у боротьбі з незаконною міграцією від 6 березня 1998 року та інших.

Водночас найбільшу увагу треба приділити вивченню положень підзаконних нормативних актів, якими конкретизовано порядок надання адміністративних послуг у сфері міграції. При цьому треба використовувати різні за призначенням акти Президента України, Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади, а саме: 1) нормативні акти, що визначають повноваження органів публічної влади у сфері міграції та 2) акти, що встановлюють порядок надання адміністративних послуг. Адже обов’язковою ознакою адміністративної послуги є включення діяльності з видачі дозволу, здійснення державної реєстрації тощо до компетенції саме даного органу влади. Наприклад, для характеристики правових засад надання адміністративних послуг, пов’язаних з оформленням візових документів для в’їзду в Україну, треба звернутися до Указу Президента України „Про Положення про Міністерство закордонних справ України” від 3 квітня 1999 року № 357/99, постанови Кабінету Міністрів України № 227 від 20 лютого 1999 року „Про запровадження нового порядку оформлення візових документів для в’їзду в Україну” та інших актів, якими встановлюється правовий статус органу влади, що надає послугу, та процедура надання вказаного виду адміністративної послуги.

Важливе практичне значення для надання адміністративних послуг у сфері міграції мають нормативні акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України, що регламентують питання в’їзду та знаходження осіб на території України. Наприклад, наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону № 773 від 24 грудня 2001 року „Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації іноземців та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон”, наказ Міністерства внутрішніх справ України № 887 від 19 листопада 1999 року „Про затвердження Інструкції про порядок розгляду питань щодо продовження строку перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства” та інші.

Наведені вище рекомендації потрібно враховувати й під час підготовки до обговорення другого та третього питання плану практичного заняття. Втім, зрозуміло, що правові засади, тобто система нормативно-правових актів, які регламентують діяльність компетентних органів публічної влади з надання адміністративних послуг у сфері безпеки дорожнього руху та у сфері дозвільної системи, істотно відрізняються. Адже право щодо надання таких послуг встановлюється низкою інших законів, актів Президента та Кабінету Міністрів України, наказів міністерств і центральних органів виконавчої влади. Крім того, у даних сферах дещо знижується відсоток міжнародних правових актів, але водночас помітно зростає роль правових актів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Певною особливістю регулювання надання адміністративних послуг у сферах безпеки дорожнього руху та дозвільної системи є виникнення у одержувача адміністративної послуги правових обов’язків, недотримання яких тягне для володаря дозволу чи ліцензії настання юридичної відповідальності. Доцільно також враховувати й те, що наявність у особи дозволу вимагає від нього знання вимог Державних стандартів, Правил дорожнього руху, Правил експлуатації та користування технічними засобами чи пристроями, адже значна частина з них є засобами підвищеної небезпеки для оточуючих. Тому слід пам’ятати про необхідність знання власниками транспортних засобів, зброї тощо вимог правових норм технічного характеру, а також положень адміністративно-деліктного законодавства. Наприклад, положень глави 10 „Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі дорожнього господарства та зв’язку” Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розкриваючи юридичну характеристику адміністративних послуг та вказуючи на правові підстави їх надання у сфері безпеки дорожнього руху, важливо дотримуватися послідовності посилання на правові акти в залежності від їхньої юридичної сили. Так, для розгляду сутності адміністративної послуги, пов’язаної з видачею дозвільних документів на перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом, доцільно використовувати нормативні положення таких актів:

- Закони України „Про дорожній рух” від 30 червня 1993 р. № 3353-ХІІ, „Про автомобільний транспорт” від 5 квітня 2001 р. № 2344-ІІІ в редакції Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3492-IV, „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 року № 1775-ІІІ, „Про транспорт” від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР, „Про транзит вантажів” від 20 жовтня 1999 р. № 1172-XIV, „Про перевезення небезпечних вантажів” від 6 квітня 2000 р.;

- Європейська угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ): Вчинена в Женеві 30 вересня 1957 р.

- Указ Президента України від 27 серпня 2004 р. № 1009/2004 „Положення про Міністерство транспорту і зв’язку України”, постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 „Правила дорожнього руху”, від 8 вересня 2004 р. № 1190 „Про затвердження Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті”, від 15 жовтня 2004 року № 1373 „Про затвердження Положення про порядок здійснення перевезення радіоактивних матеріалів територією України”;

- наказ Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 „Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом”, накази Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства транспорту України від 18 грудня 2003 р. № 136/985 „Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг перевезення пасажирів та їх багажу на таксі”, від 2 березня 2004 р. № 26/153 „Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг перевезення пасажирів та їх багажу на таксі”, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25 лютого 1994 р. № 91 „Про виконання Закону України від 23 грудня 1993 р. “Про внесення змін і доповнень у деякі законодавчі акти України про відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху” та інші.

Певні особливості має підготовка до розгляду третього питання плану заняття. Адже правова основа надання адміністративних послуг у сфері дозвільної системи є достатньо різноманітною та складною. Тим більше, що сьогодні превалює широке розуміння цієї системи. Тобто під останньою треба розуміти особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку та використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття і функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян. Це має принципове значення тому, що раніше дозвільну систему зазвичай пов’язували з видачею дозволів на виготовлення, придбання, користування тощо зброєю (вузьке розуміння). Водночас, враховуючи специфіку навчального процесу вищих навчальних закладів МВС України, під час практичного заняття за даною темою доцільно навести характеристику таких видів адміністративних послуг у сфері дозвільної системи, які надаються працівниками ОВС.

Зокрема, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 р. № 795 „Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ” до таких послуг відносяться:

- оформлення реєстраційних документів та документів посвідчення особи (реєстрація (перереєстрація) мисливської, холодної зброї, пневматичної та газової зброї; термінове оформлення та видача (протягом одного, трьох робочих днів) документів щодо реєстрації (перереєстрації) мисливської, холодної зброї, пневматичної та газової зброї; реєстрація нагородної зброї; термінове оформлення та видача (протягом одного, трьох робочих днів) документів щодо реєстрації нагородної зброї; переоформлення зброї за місцем її обліку з одного власника на іншого; термінове переоформлення (протягом одного, трьох робочих днів) зброї за місцем її обліку з одного власника на іншого);

- оформлення дозвільних документів (оформлення документів, пов'язаних з видачею дозволу на придбання і перевезення вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових матеріалів, інших предметів, на які поширюється дозвільна система, громадянам України та особам без громадянства, що постійно проживають в Україні; термінове оформлення та видача (протягом одного, трьох робочих днів) документів, пов'язаних з видачею дозволу на придбання і перевезення вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових матеріалів, інших предметів, на які поширюється дозвільна система, громадянам України та особам без громадянства, що постійно проживають в Україні; оформлення документів, пов'язаних з видачею дозволу на придбання і перевезення вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових матеріалів, інших предметів, на які поширюється дозвільна система, іноземцям, а також особам без громадянства (крім тих, що постійно проживають в Україні); термінове оформлення та видача (протягом одного, трьох робочих днів) документів, пов'язаних з видачею дозволу на придбання і перевезення вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових матеріалів, інших предметів, на які поширюється дозвільна система, іноземцям, а також особам без громадянства (крім тих, що постійно проживають в Україні); оформлення документів, пов'язаних з видачею дозволу на ввезення з-за кордону та вивезення з України зброї, боєприпасів, інших предметів, на які поширюється дозвільна система; термінове оформлення та видача (протягом одного, трьох робочих днів) документів, пов'язаних з видачею дозволу на ввезення з-за кордону та вивезення з України зброї, боєприпасів, інших предметів, на які поширюється дозвільна система; оформлення документів, пов'язаних з видачею дозволу на транзит через територію України зброї, боєприпасів, вибухових матеріалів, інших предметів, на які поширюється дозвільна система, юридичними та фізичними особами інших держав; термінове оформлення та видача (протягом одного, трьох робочих днів) документів, пов'язаних з видачею дозволу на транзит через територію України зброї, боєприпасів, вибухових матеріалів, інших предметів, на які поширюється дозвільна система, юридичними та фізичними особами інших держав; видача направлення на реалізацію зброї);

- видача довідок та дублікатів документів, надання консультаційної допомоги, довідкових та інформаційних матеріалів (надання консультаційної допомоги, довідкових та інформаційних матеріалів з питань оформлення документів з питань дозвільної системи; повторна видача, замість утрачених, документів, щодо реєстрації (перереєстрації) мисливської, холодної зброї, пневматичної та газової зброї; повторна видача, замість утрачених, документів щодо реєстрації нагородної зброї; повторна видача, замість утрачених, дозвільних документів, пов'язаних з видачею дозволу на ввезення з-за кордону та вивезення з України зброї, боєприпасів, інших предметів, на які поширюється дозвільна система; повторна видача, замість утрачених, дозвільних документів, пов'язаних з видачею дозволу на транзит через територію України зброї, боєприпасів, вибухових матеріалів, інших предметів, на які поширюється дозвільна система, юридичними та фізичними особами інших держав).

Відповідно до визначеної компетенції послуги можуть надаватися структурним підрозділом центрального апарату МВС (у нашому випадку Департаментом громадської безпеки), підрозділами дозвільної системи у структурі територіальних управлінь або у структурі міських чи районних органів внутрішніх справ.

Аналіз положень законодавства свідчить про те, що надання послуг у сфері дозвільної системи у своїй більшості пов’язане з оформленням реєстраційних документів та документів посвідчення особи, оформленням дозвільних документів, видачею довідок та дублікатів документів, наданням консультаційної допомоги, довідкових та інформаційних матеріалів. Не складно помітити й те, що з визначених послуг значна частина (7 послуг) пов’язана з терміновістю, тобто їх наданням у скорочені строки. А чотири послуги пов’язані з видачею дозволів повторно замість утрачених дозвільних документів. Тому фактично можна стверджувати про те, що законодавством передбачено надання працівниками ОВС дев’яти окремих видів послуг у сфері дозвільної системи.

Виходячи з наведеного та з урахуванням чисельності адміністративних послуг у розглядуваних сферах, студентам доцільно розподілити між собою види конкретних адміністративних послуг, відносно яких буде готуватися юридична характеристика для обговорення її на занятті.

А для оволодіння положеннями чинного законодавства під час підготовки до четвертого питання плану заняття треба вирішити запропоновані у рамках самостійної роботи ситуативні задачі та виконати практичні завдання до теми.

Питання для самоконтролю та самоперевірки

1. Розкрийте поняття „громадський порядок”. Які сутнісні ознаки є притаманними цій правовій категорії?

2. Наведіть поняття громадської безпеки і вкажіть на його співвідношення з поняттям громадського порядку

3. Як Ви розумієте поняття „адміністративна послуга”?

4. Визначите систему основних критеріїв класифікації адміністративних послуг

5. Наведіть види адміністративних послуг у сфері міграції

6. Вкажіть конкретні види адміністративних послуг у сфері безпеки дорожнього руху та надайте їх стислу юридичну характеристику

7. Що таке „дозвільна система” у вузькому та широкому розумінні?

8. Які основні нормативно-правові акти України регулюють порядок надання адміністративних послуг у сфері міграції?

9. Які основні нормативно-правові акти України регулюють порядок надання адміністративних послуг у сфері безпеки дорожнього руху?

10. Які основні нормативно-правові акти України регулюють порядок надання адміністративних послуг у сфері дозвільної системи?

11. Надайте характеристику адміністративно-правового статусу МВС України як органу виконавчої влади, який є суб’єктом надання адміністративних послуг

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 50; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!