Основні теорії та погляди щодо джерел, факторів і критеріїв оцінки суспільного розвитку

У центрі суспільного розвитку перебуває людина, наділена розумом і волею. Люди належать до певних соціальних груп, етносів, націй, між якими в процесі життєдіяльності виникають суспільні відносини. Розрізняють відносини в сфері матеріального виробництва (вони забезпечують суспільству матеріальні можливості функціонування та розвитку) і в сфері духовного життя суспільства. Останні (юридичні, ідеологічні, політичні, моральні та ін.) результат й умова взаємодії людей у процесі створення та поширення духовно-культурних цінностей, орієнтація на які значною мірою визначає вектор суспільного розвитку.

Соціальний розвиток як зміни в суспільстві в результаті соціальних процесів

Соціальний розвиток суспільства проходить, як уже зазначалось, шляхом змін у суспільстві внаслідок соціальних процесів, під час яких відбуваються кількісні та якісні перетворення соціальної системи, що приводять до якісно нового стану суспільства. Соціальний розвиток, в зв’язку з цим, може бути еволюційним і революційним, прогресивним і регресивним. Для соціального розвитку шляхом еволюції характерне, як і для соціального процесу, поступове відмирання старих елементів існуючої соціальної системи та накопичення, витіснення й поступова заміна новими елементами.

Інша форма соціального розвитку — революційні перетворення, коли відбувається відносно швидке й одноразове руйнування всіх застарілих елементів системи й заміна їх новими елементами, що відразу ж виникають у системній єдності.

Еволюція та революція (лат. evolution — розгортання; rеvоlutіоn — поворот, зміна) — це нерозривноо пов’язані між собою сторони розвитку.

Суспільство перебуває в безперервному русі, тобто воно є динамічною системою та включає величезну кількість складових його елементів і підсистем, що оновляються й перебувають у змінюваних зв'язках і взаємодіях(див. рис. 1.3.).

Рисунок 1.3. Класифікація основних соціальних підсистем суспільства

Як видно з рисунка 1.3.до підсистем належать різні сфери громадського життя: економічна (відносини в процесі матеріального виробництва), соціальна (взаємодія суспільних страт, соціальних груп і прошарків), політична (діяльність держави, політичних партій, громадських організацій і рухів), духовна (мораль, релігія, мистецтво, філософія, діяльність наукових, релігійних, освітніх установ та організацій).

Матеріальні і духовні суспільні відносини взаємозв'язані й тим самим забезпечують розвиток суспільства. Учені вже давно замислювалися над напрямом суспільного розвитку, його залежністю від свідомої діяльності людей, над оцінками прогресивного та регресивного суспільного розвитку.

Тип, напрям розвитку, для якого характерний перехід від нижчого до вищого, від менш до більш досконалого суспільного устрою визначаєтьсся як соціальний прогрес ( від лат. рrоqrеssus — рух уперед, успіх).

Рух від вищого до нижчого, процесів соціальної деградації, повернення до віджилих форм, і структур суспільного устрою це є соціальним регресом.

Соціальний розвиток, оцінка його рівня, динаміки та якісних характеристик є актуальним напрямом наукового пошуку. Учені вже давно шукають джерела й критерії оцінки суспільного розвитку, пропонуючи різні підходи. Деякі відомі дослідники стверджували, що найбільш значущими є зміни соціальної структури суспільства. До елементів цієї структури належать соціальні групи, соціальні інститути та структурні відносини. Основні чинники та критерії соціального розвитку показано на рисунку 1.4.

Так, американський соціолог-теоретик Т. Парсонс припускав, що зміни прогресивного характеру, які збільшують здатності суспільства втілювати в життя ті чи інші цінності, які проявляються в диференціації, тобто в утворенні нових взаємопов’язаних інтегративних і солідарних соціальних груп, структур зокрема й класів.

Для розуміння оцінки суспільного розвитку стосовно змін його соціальної структури розглянемо основні теорії, що висвітлюють цю проблему. Відповідно до концепції соціальної мобільності специфіка процесу зміни соціальної структури полягає в переміщенні людей. Деякі дослідники вважають, що індивідуальне переміщення людей є універсальним засобом перетворень у соціальній структурі суспільства та його розвитку. Так, американський соціолог М. Міллер підкреслював, що більш широкий масштаб соціальних переміщень є основним чинником суспільного розвитку.

Рисунок 1.4. Основні чинники та критерії соціального розвитку суспільства

Він припускає можливість досягнення змін в соціальній структурі суспільства шляхом управління соціальним розвитком таким чином, щоб перемістити людей з нижчих соціальних прошарків в інші прошарки й страти. Однак, як свідчить історія, такі соціальні переміщення істотно не впливають на соціальну структуру суспільства й соціальний розвиток. Це пояснюється тим, що зміна співвідношень класів прошарків і страт може відбутися лише в результаті зміни співвідношень виробничих функцій суспільства.

На думку деяких учених, соціальна мобільність — це форма латентного процесу, що є стрижнем перетворень у соціальній структурі суспільства і його соціального відтворення.

Найважливішим фактором соціального відтворення, з погляду французького соціолога П’єр Бурдье, є такий соціальний інститут, як система освіти, яка і формує соціальний простір, в якому і здійснюються соціальні відносини та взаємодії та реаліхаційні устремління.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 66; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!