Клінічна симптоматика

Клініка колапсу розвивається, як правило, в період розпалу основного захворювання і характеризується прогресивним погіршенням загального стану хворого. У залежності від клінічних проявів умовно виділяють три фази (варіанти) колапсу: симпатикотонічний, ваготонічний і паралітичний.

Симпатикотонічний колапс обумовлений порушенням периферичного кровообігу внаслідок спазму артеріол і централізації кровообігу, конпенсаторного викиду катехоламінів. Для нього характерні: збудження дитини, підвищений м'язовий тонус, блідість і мармуровість шкірних покривів, похолодання кистей і стоп, тахікардія, АТ нормальний або підвищений. Однак ці симптоми короткочасні, і колапс частіше діагностується в наступних фазах.

При ваготонічному колапсі відзначається значне розширення артеріол і артеріовенозних анастомозів, що супроводжується депонуванням крові в капілярному руслі. Клінічно характерні: загальмованість, адинамія, зниження м'язового тонусу, виражена блідість шкіри з мармуровість, сіро-ціанотичним колоритом, виражений акроціаноз, різке падіння артеріального тиску, пульс слабкого наповнення, нерідко брадикардія, галасливе і прискорене дихання типу Куссмауля, олігурія.

Паралітичний колапс обумовлений пасивним розширенням капілярів внаслідок виснаження механізмів регуляції кровообігу. Для цього стану характерні: відсутність свідомості з пригніченням шкірних і бульбарних рефлексів, поява на шкірі тулуба і кінцівок синьо? Багрових плям, брадикардія, брадіпное з переходом в періодичне дихання Чейн-Стокса, артеріальний тиск падає до критичних цифр, пульс ниткоподібний, анурія. При відсутності невідкладної допомоги настає летальний результат.

Невідкладна допомога:

· Укласти дитини горизонтально на спину зі злегка закинутою головою, обкласти теплими грілками і забезпечити приплив свіжого повітря.

· Забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів, провести ревізію ротової порожнини, зняти одяг, що стискує.

· При явищах симпатикотонічного колапсу необхідно: зняти спазм периферичних судин в / м введенням спазмолітиків:

- 2% розчин папаверину 0,1 мл / рік життя;

- 0,5% розчин дибазолу 0,1 мл / рік життя;

- 2% розчин но-шпи 0,1 мл / рік життя.

· При нейротоксикозі, гострій наднирниковій недостатності необхідно призначення глюкокортикоїдів в / в струйно або в / м:

- Гідрокортизон (препарат вибору) у разовій дозі 4 мг / кг або преднізолон в дозі 1-2 мг / кг.

· При явищах ваготонічного і паралітичного колапсу:

- Забезпечити доступ до периферичної вені і почати інфузійну терапію розчином реополіглюкіну або кристалоїдами (0,9% розчин натрію хлориду або розчин Рінгера) з розрахунку 20 мл / кг протягом 20-30 хв;

- Одночасно ввести глюкокортикостероїди у разовій дозі:

- Гідрокортизон 10-20 мг / кг в / в;

- Преднізолон 5-10 мг / кг в / в або в / м;

- Дексаметазон 0,3-0,6 мг / кг (в 1 мл 0,4% розчину - 4 мг) в / в або в / м.

· При некупіруємій артеріальної гіпотензії:

- Повторно ввести в / в крапельно 0,9% розчин натрію хлориду або розчин Рінгера в обсязі 10 мл / кг у поєднанні з розчином реополіглюкіну 10 мл / кг під контролем ЧСС, АТ та діурезу;

- Призначити 1% розчин мезатону 0,1 мл / рік життя в / в струминно повільно або 0,2% розчин норадреналіну 0,1 мл / рік життя в / в крапельно (в 50 мл 5% розчину глюкози) зі швидкістю 10-20 крапель за хвилину (в дуже важких випадках - 20-30 крапель на хв) під контролем АТ.

· При відсутності ефекту від проведених заходів в / в титрованих введення допаміну в дозі 8-10 мкг / кг за хв під контролем АТ та ЧСС.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 77; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!