Адаптаційні механізми серцево-судинної системи в процесі м‘язової діяльності.

Як в процесі одноразового так і багаторазового фізичного навантаження, серцево-судинна система адаптовує свої функції, щоб задовольнити зрослі потреби активних м‘язів. Після повторювальних навантажень ці адаптаційні механізми серцево-судинної системи закріпляються і в цілому організм покращує свою діяльність, що потребує прояву витривалості, тобто фізіологічні та метаболічні процеси, які забезпечують надходження кисню в організм, його розподіл та засвоєння активними тканинами стають ефективнішими й досконалими.

Виокремлюють м‘язову і кардіореспіраторну витривалість. Перша відображає здатність окремого м‘яза або групи м‘язів витримувати високо інтенсивне фізичне навантаження циклічного або статичного характеру;друга пов‘язана зі здатністю всього організму витримувати тривале ритмічне навантаження і якщо м‘язова витривалість тісно пов‘язана з м‘язовою силою та анаеробним резервом, то кардіореспіраторна витривалість – з розвитком та функціонуванням серцево-судинної та дихальної систем, а отже – з аеробними можливостями.

Оцінка витривалості. Вважають, що такий показник, як максимальне споживання кисню (МСК), що відображає аеробну потужність, є найоптимальнішою та об‘єктивною мірою оцінки кардіореспіраторної витривалості. Нагадаємо, що МСК – це максимальна інтенсивність утилізації кисню у випадках максимального або виснажливого навантаження. Подальше збільшення навантаження після досягнення МСК призводить до стабілізації (плато) або деякого зниження показника утилізації кисню.

Досягнення плато вказує на те, що виконувана вправа наближається до завершення, оскільки організм вже не в змозі збільшувати доставку кисню м‘язам.

Таким чином показник МСК визначає інтенсивність роботи або теми, котрий ви можете підтримувати.

Протягом короткого часу після досягнення МСК можна продовжувати виконання вправи, але вже за рахунок анаеробних резервів.

Тренування, спрямоване на розвиток витривалості, збільшує кількість кисню, що доставляється та утилізується (наприклад, у нетренованих після 6-ти тижневої програми тренувань на 20% і більше). Збільшення витривалості дозволяє виконувати роботу з вищою інтенсивністю або у вищому темпі, що сприяє поліпшенню кінцевого результату.

Деяке покращення кардіореспіраторної функції можливе і в наслідок анаеробного тренування «вибухового» типу та силового тренування, однак МСК при цьому практично не підвищується.

Система транспорту кисню. Функціонування даної системи визначається взаємодією серцевого викиду та артеріовенозної різниці за киснем (АВР – О₂). Серцевий викид (С О Х ЧСС) вказує, яка кількість крові, що несе кисень, перекачується серцем за 1 хв. Артеріовенозна різниця за киснем, котра являє собою різницю між вмістом кисню в артеріальній і венозній крові, показує, яку кількість кисню споживають тканини. Добуток цих показників ілюструє інтенсивність ути лізації кисню тканинами тіла

Потреба активних тканин у кисні зростає під час навантаження. Витривалість залежить від здатності транспортної системи кисню доставляти його у достатній кількості до активних тканин для задоволення їх зрослих потреб. Тренування, спрямовані на розвиток витривалості, викликають численні зміни у компонентах системи транспорту кисню, що забезпечують їх ефективне функціонування.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 74; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!