Стаття 134. Судовий виклик 2 страница

2. Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є: 1) розпис особи про отримання повістки (в тому числі на поштовому повідомленні); 2) відеозапис вручення особі повістки; 3) будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом (наприклад, пояснення очевидців ознайомлення особи із повісткою або оголошення їй змісту повістки).

3. Враховуючи розвиток електронних засобів зв'язку та необхідність забезпечення оперативності кримінального провадження, КПК передбачив можливість застосування електронної пошти для повідомлення про необхідність з'явитися до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду. Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти, тобто особа, якій направлено повістку, повинна відповісти електронним листом на адресу, з якої надійшла повістка, про отримання повістки.

Стаття 137. Зміст повістки про виклик

1. У повістці про виклик повинно бути зазначено:

1) прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснює виклик;

2) найменування та адреса суду або іншої установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв’язку;

3) ім’я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса;

4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик;

5) процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа;

6) час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи;

7) процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа;

8) наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу;

9) передбачені цим Кодексом поважні причини, через які особа може не з’явитися на виклик, та нагадування про обов’язок заздалегідь повідомити про неможливість з’явлення;

10) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.

1. Коментована стаття чітко регламентує зміст повістки про виклик.

2. У повітці про виклик має бути зазначено: прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснює виклик; найменування та адреса суду або іншої установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв’язку; ім’я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса; найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик; процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа; час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи; процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа; наслідки неприбуття особи за викликом; передбачені КПК поважні причини, через які особа може не з’явитися на виклик, та указання про обов’язок заздалегідь повідомити про неможливість з’явлення; підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.

3. Коментована стаття вимагає, щоб наслідки неприбуття особи за викликом викладалися у повістці із зазначенням тексту відповідних положень закону; тобто у повістці, у залежності від причини виклику особи, може бути зазначено про такі наслідки неявки:проведенняпроцесуальні дії без участі викликаної особи (наприклад, судовий розгляд у відсутності потерпілого; судовий розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів без участі особи, у володінні якої знаходяться речі і документи); можливість накладення грошового стягнення (ст. 139 КПК); застосування приводу (ст.ст. 140, 187 КПК); заміна запобіжного заходу (ст. 200 КПК); попередження про адміністративну відповідальність за ст. 185⁴ Кодексу України про адміністративні правопорушення.

4. Крім того, у повістці мають указуватися передбачені КПК поважні причини, через які особа може не з’явитися на виклик; перелік цих поважних причин закріплено ст. 138 КПК.

5. КПК передбачає спеціальні вимоги щодо повістки про судовий виклик у судове засідання із розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів: у повістці про судовий виклик, що слідчий суддя, суд надсилає особі, у володінні якої знаходяться речі і документи, зазначається про обов’язок збереження речей і документів у тому вигляді, який вони мають на момент отримання судового виклику (ч. 3 ст. 163 КПК).

Стаття 138. Поважні причини неприбуття особи на виклик

1. Поважними причинами неприбуття особи на виклик є:

1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;

2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;

3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);

4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;

5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров’я у зв’язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;

6) смерть близьких родичів, членів сім’ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;

7) несвоєчасне одержання повістки про виклик;

8) інші обставини, які об’єктивно унеможливлюють з’явлення особи на виклик.

1. Коментована стаття визначає перелік поважних причин неприбуття особи на виклик. Цей перелік не є вичерпним, адже п. 8 указує на "інші обставини, які об’єктивно унеможливлюють з’явлення особи на виклик".

2. Перелік поважних причин неприбуття особи на виклик включає в себе причини, пов'язані із обставинами, що унеможливлюють явку особи у силу норм закону або судового рішення (затримання, тримання під вартою або відбування покарання; обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення); обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); обставини, що унеможливлюють явку особи у зв'язку із відсутністю особи у місці її проживання протягом тривалого часу (внаслідок відрядження, подорожі тощо); обставини, пов'язані із станом здоров'я особи (тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров’я у зв’язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад); обставини, пов'язані із життям та здоров'ям близьких осіб (смерть близьких родичів, членів сім’ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю); обставини, пов'язані із несвоєчасним повідомлення про необхідність явки до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду (несвоєчасне одержання повістки про виклик).

Стаття 139. Наслідки неприбуття на виклик

1. Якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі:

від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;

від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

2. У випадку, встановленому частиною першою цієї статті, до підозрюваного, обвинуваченого, свідка може бути застосовано привід.

3. За злісне ухилення від явки свідок, потерпілий несе відповідальність, встановлену законом.

1. Одним із наслідків неявкина виклик без поважних причин підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, цивільного відповідача або неповідомлення про причини неприбуття є накладення на них грошового стягнення. Грошове стягнення накладається у розмірі: від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду. Порядок накладення грошового стягнення регламентується Главою 12 КПК (детальніше див. коментар до цієї глави).

2. Крім того, наслідком неявки на виклик без поважних причин підозрюваного, обвинуваченого, свідка або неповідомлення про причини неприбуття є застосування до них приводу. Порядок застосування приводу регламентується ст.ст. 140-143 КПК (детальніше див. коментар до цих статей).

3. За злісне ухилення від явки свідок, потерпілий несе відповідальність, встановлену законом, а самест. 185⁴ Кодексу України про адміністративні правопорушення. У відповідності до цієї статті (у редакції від 13.04.2012 р.), злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до органів досудового розслідування чи прокурора, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 140. Привід

1. Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.

2. Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.

3. Привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого або свідка. Привід свідка не може бути застосований до неповнолітньої особи, вагітної жінки, інвалідів першої або другої груп, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно із цим Кодексом не можуть бути допитані як свідки. Привід співробітника кадрового складу розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов’язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу.

1. Привід є заходом забезпечення кримінального провадження, пов'язаний із фізичним впливом на підозрюваного, обвинуваченого, свідка, який не з’явився на виклик без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, спрямованим на забезпечення виконання їх обов'язку щодо явки на виклик до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду. Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Примус при його проведенні проявляється в тому, що особа без її волі доставляється в потрібне місце[5].

2. Примус може бути застосовано до: підозрюваного; обвинуваченого; свідка.

3. Ч. 3 коментованої статті визначає певне коло свідків, до яких не може бути застосовано привід: до неповнолітньої особи; вагітної жінки; інвалідів першої або другої груп; особи; яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей-інвалідів; осіб, які згідно із КПК не можуть бути допитані як свідки. Перелік осіб, які не можуть бути допитані як свідки, закріплено у ч. 2 ст. 65 КПК.

4. Привід співробітника кадрового складу розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов’язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу.

5. Підставами застосування приводу є неприбуття підозрюваного, обвинуваченого, свідкана виклик без поважних причин або неповідомлення про причини свого неприбуття. Таким чином, неповідомлення про причини неприбуття прирівнюється за своїми юридичними наслідками до неприбуття без поважних причин. Однак до застосування цього заходу слід встановити, що відсутні поважні причини неявки, передбачені ст. 138 КПК, враховуючи при цьому, що перелік зазначених у цій статті причин не є вичерпним, тобто слідчий суддя, суд, слідчий, прокурор можуть визнати поважними причинами неприбуття і інші обставини, які об’єктивно унеможливлюють з’явлення особи на виклик (п. 8 зазначеної статті). Тобторішенню про застосування приводу повинна передувати досконала перевірка причин неявки викликаної особи. Причини неявки викликаної особи можуть бути встановлені шляхом допиту її родичів, знайомих, сусідів, матеріалами оперативно-розшукової діяльності тощо[6].

6. Під час досудового розслідування рішення про здійснення приводу приймається слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.

Стаття 141. Клопотання про здійснення приводу

1. У клопотанні про здійснення приводу під час досудового розслідування зазначаються:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) процесуальний статус особи, про здійснення приводу якої заявлено клопотання, її прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання;

3) процесуальна дія, учасником якої повинна бути особа, про здійснення приводу якої заявлено клопотання;

4) положення цього Кодексу, яким встановлено обов’язок особи з’явитися за викликом, та обставини невиконання особою цього обов’язку;

5) відомості, які підтверджують факти здійснення виклику особи у встановленому цим Кодексом порядку та отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом;

6) прізвище, ім’я, по батькові та посада слідчого, прокурора;

7) дата та місце складення клопотання.

До клопотання додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує свої доводи.

1. Клопотання про здійснення приводу є процесуальним рішенням слідчого, прокурора.

2. Клопотання про здійснення приводу має обов'язково містити наступну інформацію: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) процесуальний статус особи, про здійснення приводу якої заявлено клопотання, її прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання; 3) процесуальна дія, учасником якої повинна бути особа, про здійснення приводу якої заявлено клопотання; 4) посилання на положення КПК, яким встановлено обов’язок особи з’явитися за викликом, та обставини невиконання особою цього обов’язку; 5) відомості, які підтверджують факти здійснення виклику особи у встановленому КПК порядку та отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом; 6) прізвище, ім’я, по батькові та посада слідчого, прокурора; 7) дата та місце складення клопотання.

3. До клопотання повинні додаватися копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує свої доводи. Маються на увазі матеріали, які підтверджують факти здійснення виклику особи у встановленому КПК порядку та отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом (розпис особи про отримання повістки; розпис дорослого члена сім’ї особи чи іншої особи, яка проживає з викликаною особою, відповідальної особи житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або представника адміністрації за місцем її роботи; розпис законного представника неповнолітньої особи; розпис представника адміністрацію місця ув’язнення; розпис піклувальника обмежено осудної особи; відеозапис вручення особі повістки, фотографія вручення особі повістки, пояснення очевидців вручення повістки, підтвердження отримання повістки листом електронної пошти, факсимільним зв'язком; докази виклику телеграмою або телефонограмою; інші матеріали, що підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом). Крім того, мають бути додані матеріали, що підтверджують факт неявки особи без поважних причин (наприклад, рапорт слідчого, прокурора) та неповідомлення про причини неприбуття (наприклад, копія сторінок журналу вхідної кореспонденції).

4. Крім того, за загальним правилом, яке стосується клопотань про застосування будь-якого заходу кримінального провадження, до нього додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання (ч.6 ст. 132 КПК).

Стаття 142. Розгляд клопотання про здійснення приводу

1. Під час досудового розслідування клопотання слідчого, прокурора про здійснення приводу розглядається слідчим суддею у день його надходження до суду. У разі необхідності слідчий суддя може заслухати доводи особи, яка подала клопотання.

2. Під час судового провадження клопотання про здійснення приводу розглядається негайно після його ініціювання.

3. Слідчий суддя або суд, встановивши, що особа, яка зобов’язана з’явитися на виклик слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, була викликана у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання нею повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), та не з’явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здійснення приводу такої особи.

4. Копія ухвали про здійснення приводу, завірена печаткою суду, негайно надсилається органу, на який покладено її виконання.

1. Під час досудового розслідування клопотання слідчого, прокурора про здійснення приводу розглядається слідчим суддею. Клопотання повинне бути розглянуто у день його надходження до суду. У разі необхідності слідчий суддя може заслухати доводи особи, яка подала клопотання. Участь слідчого, прокурора у розгляді клопотання не є обов'язковою, питання про його повідомлення про розгляд клопотання та можливість присутності при розгляді клопотання визначається слідчим суддею за власною ініціативою.

2. Під час судового провадження клопотання про здійснення приводу розглядається судом негайно після його ініціювання. При цьому повинна бути заслухана думка учасників судового провадження.

3. Слідчий суддя або суд вправі постановляє рішення про здійснення приводу, встановивши, по-перше, що підозрюваний, обвинувачений, свідок був викликаний у встановленому КПК порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), по-друге, що підозрюваний, обвинувачений, свідок не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття. До прийняттярішення про застосування приводу необхідно перевірити причини неявки викликаної особи.

4. За результатами розгляду клопотання може бути винесено ухвалу про застосування приводу або відмову у його застосуванні.

5. Копія ухвали про здійснення приводу, завірена печаткою суду, негайно надсилається органу, на який покладено її виконання.

6. Ухвали про застосування приводу або відмову у його застосуванні окремому оскарженню не підлягають. Заперечення проти ухвали слідчого судді можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а заперечення проти ухвали суду можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення, передбачені ч.1 ст. 392 КПК.

Стаття 143. Виконання ухвали про здійснення приводу

1. Виконання ухвали про здійснення приводу може бути доручене відповідним підрозділам органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства або органів державного бюро розслідувань.

2. Ухвала про здійснення приводу оголошується особі, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу.

3. Особа, рішення про здійснення приводу якої прийнято слідчим суддею, судом, зобов’язана прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу.

У випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику. Застосуванню заходів фізичного впливу повинно передувати попередження про намір їх застосування. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання ухвали про здійснення приводу, і мають зводитися до мінімального впливу на особу. Забороняється застосування заходів впливу, які можуть завдати шкоди здоров’ю особи, а також примушення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу більшого, ніж необхідно для негайного доставлення особи до місця виклику. Перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

4. У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.

1. Копія ухвали про здійснення приводу, завірена печаткою суду, негайно надсилається органу, на який покладено її виконання. Органами, яким може бути доручено виконання ухвали про застосування приводу, є відповідні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства або органів державного бюро розслідувань. Так, п. 9 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про міліцію" (в редакції закону від 13.04.2012 р.) передбачає, що міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право: за дорученням слідчого органу досудового розслідування, прокурора проводити або брати участь у проведенні процесуальних дій у кримінальному провадженні та виконувати ухвали слідчого судді, суду про привід учасників кримінального провадження у порядку, передбаченому КПК.

2. До фактичного виконання ухвали про привід особа, яка виконує ухвалу, повинна оголосити її підозрюваному, обвинуваченому, свідку. При цьому закон не вимагає вручення особам, стосовно яких винесено ухвалу, її копії.

3. Підозрюваний, обвинувачений, свідок, щодо яких прийнято рішення про здійснення приводу, зобов’язаний прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу.

4. У випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику.

5. Ч.3 коментованої статті, як і Закон України "Про міліцію", встановлює певні обмеження та регламентує порядок застосування заходів фізичного впливу. Застосуванню заходів фізичного впливу повинно передувати попередження про намір їх застосування. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання ухвали про здійснення приводу, і мають зводитися до мінімального впливу на особу. Забороняється застосування заходів впливу, які можуть завдати шкоди здоров’ю особи, а також примушення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу більшого, ніж необхідно для негайного доставлення особи до місця виклику.

6. Правила застосування заходів фізичного впливу встановлені у Законі України "Про міліцію". Застосуванню сили повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила може застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору. У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк. Про застосування заходів фізичного впливу, а також про будь-які ушкодження або смерть, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, працівник міліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві.

7. Перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Службова особа, у залежності від характеру вчинених дій, може підлягати кримінальний або дисциплінарній відповідальності.

Глава 12. Накладення грошового стягнення

Стаття 144. Загальні положення накладення грошового стягнення

1. Грошове стягнення може бути накладено на учасників кримінального провадження у випадках та розмірах, передбачених цим Кодексом, за невиконання процесуальних обов’язків.

2. Грошове стягнення накладається: під час досудового розслідування - ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою, а під час судового провадження - ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.

1. Грошове стягнення – це захід забезпечення кримінального провадження, який застосовується до учасників кримінального провадження за невиконання процесуальних обов’язків без поважних причин, пов'язаний із несприятливими наслідками у покладенні на особу обов'язку зазнати обмеження майнового характеру у розмірі, визначеному КПК.

2. Коментована стаття чітко не визначає коло суб'єктів, до яких може бути застосовано грошове стягнення, указуючи у ч.1 на "учасників кримінального провадження". Однак, незважаючи на те, що п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК до учасників кримінального провадження відносить сторони кримінального провадження, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, особу, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявника, свідка та його адвоката, понятого, заставодавця, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання, судового розпорядника, ураховуючи положення коментованої статті, слід зробити висновок, що цей захід забезпечення кримінального провадження може бути застосований не до усіх учасників кримінального провадження, перелічених у п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК. Ч. 1 коментованої статті вказує, щогрошове стягнення може бути накладено у випадках, передбачених КПК. Тобто кримінально-процесуальна санкція у вигляді грошового стягнення може бути застосована лише за наявності кримінально-процесуального правопорушення, формалізованого у КПК, об'єктивна сторона якого становить невиконання процесуальних обов’язків без поважних причин.

3. Грошове стягнення може бути застосоване тільки у випадках, прямо передбачених КПК, а саме: неприбуття підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, цивільного відповідача на виклик без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття (ч. 1 ст. 139 КПК, ст. 323 КПК, ст. 325 КПК, ч. 2 ст. 326 КПК); невиконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, покладених на нього при застосуванні особистого зобов'язання (ч.2 ст. 179 КПК); невиконання поручителем взятих на себе зобов’язань (ч. 5 ст. 180 КПК); порушення взятих на себе зобов’язання із нагляду за неповнолітнім підозрюваним чи обвинуваченим з боку батьків, опікунів і піклувальників (ч. 5 ст. 493 КПК).

4. Суб'єктами, до яких може бути застосоване грошове стягнення, є: підозрюваний; обвинувачений; свідок; потерпілий; цивільний відповідач; поручитель; батьки, опікуни, піклувальники.

5. Під час досудового розслідування грошове стягнення накладається ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою.

6. Під час судового провадження грошове стягнення накладається ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 107; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!