Стаття 169. Припинення тимчасового вилучення майна

1. Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:

1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

3) у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.

1. Тимчасове вилучення майна діє до вирішення питання або про арешт цього майна (у порядку, передбаченому Главою 17 КПК) або до його повернення.

2. Рішення про повернення майна може бути прийнято: прокурором шляхом винесення постанови (у разі визнання ним безпідставності вилучення майна); слідчим суддею у стадії досудового розслідування шляхом винесенні ухвали (у разі відмови у задоволенні клопотання про арешт цього майна); судом у судовому провадженні шляхом винесенні ухвали (у разі відмови у задоволенні клопотання про арешт цього майна).

3. Незважаючи на те, що ч. 1 ст. 167 КПК указує, що тимчасове вилучення майна може бути застосовано щодо підозрюваного, у випадках, передбачених ст. 333 КПК, цей захід може бути застосовано і щодо обвинуваченого. Це можливо у ситуаціях, коли суд дає доручення органу досудового розслідування провести обшук або огляд (крім огляду на місці), і при проведенні цих дій тимчасово вилучається майно, щодо якого надалі подається клопотання про арешт.

4. Крім того,тимчасово вилучене майно має бути повернено у випадку, коли клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна не подане у строк не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна (ч. 5 ст. 171 КПК). У цьому випадку рішення про повернення майна повинен примати прокурор (оскільки коментована стаття не указує слідчого серед суб'єктів, що мають повноваження щодо повернення тимчасово вилученого майна).

5. Ч. 6 ст. 173 КПК передбачає, що ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено. У цьому випадку рішення про повернення майна повинен примати слідчий суддя, суд шляхом постановлення ухвали.

Глава 17. Арешт майна

Стаття 170. Підстави для арешту майна

1. Арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

2. Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

3. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

4. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

5. Заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи, не допускається.

1. Арешт майна – це захід забезпечення кримінального провадження, що полягає у тимчасовому позбавленні підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне майно, а також у забороні для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його, за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна.

2. Арешт може бути накладено на майно підозрюваного; обвинуваченого; осіб, які несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

3. Метою накладення арешту є забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

4. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності[25], гроші у будь-якій валюті (готівкою або у безготівковому вигляді), цінні папери[26], корпоративні права[27]. Ці об'єкти повинні перебувати у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння; але фактично вони можуть знаходитися у вище перелічених осіб або в інших фізичних або юридичних осіб.

5. Рішення про накладення арешту на майно у стадії досудового розслідування приймається слідчим суддею, у судовому провадженні – судом. Це рішення оформлюється ухвалою слідчого судді або суду.

6. Коментована стаття передбачає накладення арешту на речові докази. Слідчий суддя, суд накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов’язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення. Ці ознаки відповідають ознакам речових доказів, якими, у відповідності до ч.1 ст. 98 КПК є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. Метою арешту речових доказів є забезпечення їх збереження у незмінному стані, уникнення їх реалізації, втрати, знищення. У якості додаткової мети арешту об'єктів, на які було спрямоване кримінальне правопорушення, можна розглядати і забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Адже при вирішенні питання про долю речових доказів судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, гроші, цінності та інше майно, які були об’єктом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, повертаються законним володільцям. Крім того, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, повертаються власнику або передаються йому на відповідальне зберігання, або передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації. У даному випадку застосовується такий засіб відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, як реституція[28].

7. Арешт майна може полягати у: позбавленні можливості відчужувати майно; забороні розпоряджатися майном та використовувати його. При цьому заборона на використання майна та заборона розпоряджатися майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи, не допускається.

8. Коментована стаття уточнює, що накладення арешту можливе у випадку задоволення цивільного позову у вироку суду. У цьому випадку суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо раніше такі заходи не вживалися. Це питання може бути вирішено у вироку суду (якщо відповідне клопотання заявлялося у ході судового розгляду) або у окремому судовому засіданні.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 78; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!