Стаття 134. Судовий виклик 1 страница

Затримання особи;

Арешт майна;

Тимчасове вилучення майна;

Накладення грошового стягнення;

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

4) відсторонення від посади;

5) тимчасовий доступ до речей і документів;

9) запобіжні заходи.

1. Коментована стаття не визначає поняття заходів забезпечення кримінального провадження, але, враховуючи їх систему, їх можна вважати заходами кримінально-процесуального примусу, які мають такі ознаки: 1) процесуальний характер; 2) їх забезпечення гарантується державно-правовим примусом; 3) метою застосування є забезпечення дієвості кримінального провадження; 4) специфічні умови та порядок застосування; 5) визначене коло суб'єктів, до яких можуть бути застосовані ці заходи; 6) визначене коло суб'єктів, які застосовують ці заходи; 7) виключний характер — вони застосовуються лише в тих випадках, коли іншими заходами публічні завдання кримінального процесу досягнути неможливо[1]. Враховуючи різну спрямованість заходів кримінально-процесуального примусу, їх узагальнююча назва "заходи забезпечення кримінального провадження" є такою, що за своїм змістовним навантаженням найбільшою мірою відповідає призначенню цих заходів[2].

2. Метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження є досягнення дієвості цього провадження, тобто забезпечення ефективної реалізації завдань кримінального провадження, закріплених ст. 2 КПК, та завдань окремих стадій кримінального провадження.

3. Систему заходів забезпечення кримінального провадження, у відповідності до ч. 2 коментованої статті, становлять: виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; накладення грошового стягнення; тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади; тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення майна; арешт майна; затримання особи; запобіжні заходи. Однак цей перелік заходів забезпечення кримінального провадження не є вичерпним. Враховуючи вище перелічені ознаки заходів забезпечення кримінального провадження, до їх системи також можна віднести тимчасовевилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, у затриманої особи (слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа мають право тимчасово вилучити документи, які посвідчують користування спеціальним правом, у законно затриманої ними особи – ч. 1 ст. 148 КПК); поміщення особи, яка після досягнення 11-річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, у приймальник-розподільник для дітей (ч. 4 ст. 499 КПК); попередження про можливість видалення із зали судового засідання (ст. 330 КПК); попередження про відповідальність за неповагу до суду (ст. 330 КПК); покладення на спеціаліста витрат, пов’язаних з оголошенням перерви в судовому засіданні, при його неприбутті до суду без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття (ст. 72 КПК).

4. Законодавець окремою групою у системі заходів забезпечення кримінального провадження запобіжні заходи. Запобіжними заходами, у відповідності до ч.1 ст. 176 КПК, є: особисте зобов’язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Крім того, спеціальними запобіжними заходами є передання неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - під нагляд адміністрації цієї установи (ч. 1 ст. 493 КПК).

Стаття 132. Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження

1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

2. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

3. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

4. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов’язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

5. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

6. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

1. За загальним правилом, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Винятки встановлені для таких заходів, як виклик слідчим, прокурором (ч. 1 ст. 133 КПК); тимчасовевилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, у затриманої особи (слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа мають право тимчасово вилучити документи, які посвідчують користування спеціальним правом, у законно затриманої ними особи – ч. 1 ст. 148 КПК); відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України (ч. 3 ст. 154 КПК); відсторонення судді від посади (ч. 3 ст. 154 КПК); тимчасового вилучення майна (тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 КПК – ч. 1 ст. 168 КПК): затримання особи (у випадках, передбачених ст. 207, 208 КПК).

2. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді повинне подаватися слідчим, прокурором до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

3. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання. Витяг з Реєстру – це документ про внесення певних відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру або про відсутність таких у Реєстрі, отриманих за параметрами пошуку (п. 4.2 Положення п ро порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України від 17.08.2012 р.). До витягу з Реєстру включається інформація про: номер кримінального провадження; дату надходження заяви, повідомлення та дату внесення відомостей про заяву, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Реєстру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення; прізвище, ім’я, по батькові потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та ідентифікаційний код ЄДРПОУ); короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім’я, по батькові та дату народження особи, яку повідомлено про підозру; орган досудового розслідування; прізвище, ім’я, по батькові слідчого, який здійснює досудове розслідування або прокурора, який здійснює процесуальне керівництво (п. 4.3 цього Положення).

4. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов’язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Таким чином, законодавець встановив спростовну презумпцію незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, адже для винесення слідчим суддею, судом рішення про їх застосування слідчий, прокурор повинні довести: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; що у результаті застосування заходів кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Тягар доказування цих обставин покладено на слідчого, прокурора. Однак елементом локального предмету доказування[3] при вирішенні питання про застосування заходу кримінального провадження є і можливість отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, без застосування цього заходу.

5. Частина 5 коментованої статті вказує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду* докази обставин, на які вони посилаються. Тобто слідчий, прокурор за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів (а не припущень) повинні обґрунтувати наявність обставин, що передбачені ч. 3 коментованої статті. Якщо сторона захисту при розгляді цього питання посилається на обставини, що виключають застосування заходів кримінального провадження (наприклад, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного або інших осіб; що завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням, може бути виконане без застосування заходів забезпечення кримінального провадження; що можливо без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні тощо), то вона також повинна подати слідчому судді, суду докази обставин, на які вона посилається.

Глава 11. Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід

Стаття 133. Виклик слідчим, прокурором

1. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії.

2. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов’язковою.

1. Виклик як захід забезпечення кримінального провадження поділяється на два види: 1) виклик слідчим, прокурором; 2) судовий виклик.

2. Виклик слідчим, прокурором застосовується у стадії досудового розслідування.

3. Виклик слідчим, прокуроромзастосовується до підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження (тобтоцивільного позивача, цивільного відповідача, законних представників, заставодавця, перекладача, експерта, спеціаліста ). Як уявляється, до кола цих суб'єктів не можна віднести понятого, адже у ч. 3 ст. 66 КПК указує на особу, яку " залучають до проведення процесуальних дій під час досудового розслідування як понятого"; а ч.7 ст. 223 КПК передбачає, що слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Вважаємо, що судовий виклик не може бути застосований до захисника та представника.

4. Виклик слідчим, прокурором здійснюється із метою допиту особи чи участі в іншій процесуальній дії. При цьому у стадії досудового розслідування проводиться допит підозрюваного; потерпілого; свідка; експерта.

5. Виклик слід відмежовувати від повідомлення, оскільки виклик здійснюється у випадках, коли участь особи у процесуальній дії є обов'язковою і вона зобов'язана з'явитися до слідчого, прокурора; повідомлення жучасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов’язковою (ч. 2 ст. 11 КПК).

1. Слідчий суддя під час досудового розслідування чи суд під час судового провадження має право за власною ініціативою або за клопотанням слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, потерпілого, його представника здійснити судовий виклик певної особи, якщо слідчий суддя чи суд встановить наявність достатніх підстав вважати, що така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов’язковою.

2. Суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов’язковою.

1. Судовий виклик може бути здійснений: 1) у стадії досудового розслідування – слідчим суддею; 2) у судовому провадженні – судом.

2. Підставами здійснення судового виклику є: 1) наявність достатніх даних, що особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження; 2) обов'язковість участі особи у процесуальній дії; 3) обов'язковість участі учасника кримінального провадження у судовому провадженні.

3. У стадії досудового розслідування виклик здійснюється слідчим суддею за власною ініціативою або за клопотанням слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, потерпілого, його представника.

4. Під час досудового розслідування судовий виклик здійснюється: щодо підозрюваного – при розгляді клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом та про продовження строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом (оскільки ч. 1, 2 ст. 151 передбачають, що це клопотання розглядається слідчим суддею за участю прокурора та/або слідчого, підозрюваного, його захисника; клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, якщо документи, які посвідчують користування спеціальним правом, не були тимчасово вилучені, може розглядатися лише за участю підозрюваного, його захисника); підозрюваного – при розгляді клопотання про відсторонення від посади та продовження строку відсторонення від посади (оскільки, у відповідності до ч. 1 ст. 156 КПК, клопотання про відсторонення особи від посади розглядається слідчим суддею, судом не пізніше трьох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора та підозрюваного чи обвинуваченого, його захисника); особи, у володінні якої знаходяться речі і документи – при розгляді клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів (крім випадків, коли сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів); щодо підозрюваного, який перебуває на свободі – у судове засідання для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 1 ст. 187 КПК); щодо потерпілого, свідка – для допиту під час досудового розслідування в судовому засіданні (у порядку, передбаченому ст. 225 КПК).

5. У судовому провадженні виклик здійснюється судом за власною ініціативою або за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника, потерпілого, його представника.

6. У судовому провадженні обов'язково здійснюється судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов’язковою. Коло відповідних учасників відрізняється у залежності від стадії судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника (ч.2 ст. 314 КПК); виняток становить підготовче судове засідання у кримінальному провадженні на підставі угод, де обов'язковою є участь лише сторін угоди (ч.2 ст. 474 КПК)[4]. Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов’язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених КПК (наприклад, участь прокурора не є обов'язковою у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення). У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження. У апеляційному провадженні КПК не встановлено спеціальних правил щодо обов'язкової участі учасників судового провадження (крім обвинуваченого): апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК. Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами КПК або рішенням суду апеляційної інстанції є обов’язковою, апеляційний розгляд відкладається (ч.1, 4 ст. 405 КПК). Однак ч. 4 ст. 401 КПК передбачає, що обвинувачений підлягає обов’язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов’язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання. У відповідності до ч. 1 ст. 406 КПК, суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності. Для участі у касаційному провадженні засуджений підлягає обов’язковому виклику, якщо суд визнає обов’язковою його участь, а засуджений, що тримається під вартою, - також у випадках, якщо про це надійшло його клопотання (ч. 4 ст. 430). Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню касаційного розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами КПК або рішенням суду касаційної інстанції є обов’язковою, касаційний розгляд відкладається (ч.4 ст. 434 КПК). У стадії перегляду судових рішень Верховним Судом України неприбуття учасників судового провадження, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, для участі у судовому засіданні не перешкоджає судовому розгляду справи (ч. 6 ст. 453 КПК). Учасники судового провадження за нововиявленими обставинами повідомляються про дату, час та місце розгляду заяви. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення (ч. 2 ст. 466 КПК).

Стаття 135. Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні

1. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

2. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

3. Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув’язнення.

4. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження.

5. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику.

6. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв’язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.

7. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

8. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

1. Ч.1 коментованої статті передбачає такі способи виклику особи: 1) повісткою (шляхом її вручення, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком); 2) здійснення виклику по телефону; 3) здійснення виклику телеграмою. Обрання одного із цих способів залежить від місця знаходження особи, виклик якої здійснюється, місцевих умов, статусу особи у кримінальному провадженні, її поведінки у кримінальному провадженні.

2. Зміст повістки про виклик регламентується ст. 137 КПК (детальніше див. коментар до цієї статті).

3. Повістка вручається особі, на ім'я якої вона виписана. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

4. Коментована стаття передбачає деякі особливості щодо виклику окремих категорій учасників кримінального провадження.

5. Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув’язнення.

6. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або іншому законному представнику (піклувальнику особи, іншому повнолітньому близькому родичу чи члену сім’ї, представнику органів опіки і піклування, установ і організацій, під піклуванням яких перебуває неповнолітній).Інший порядок вручення повістки неповнолітній особі допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження (наприклад, за необхідності негайного допиту малолітнього підозрюваного, у випадку, якщо конкретного законного представника усунено від участі у кримінальному провадженні; якщо неповнолітній підозрюваний знаходиться під вартою).

7. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику.

8. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв’язку (якщо виклик здійснюється за допомогою органів зв'язку, наприклад, пошти, кур'єрської служби); працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором (КПК не встановлює обмежень щодо способу та місця вручення повістки цими особами); секретарем судового засідання (якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду).

9. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва. У відповідності до ст. 10 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 р., запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до порядку, діючого у її державі, якщо документи, які вручаються, написані її мовою або російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на ці мови. У протилежному випадку вона передає документи одержувачеві, якщо він згоден добровільно їх прийняти. Якщо документи не можуть бути вручені за адресою, указаною у дорученні, запитувана установа юстиції за власною ініціативою вживає заходи для встановлення адреси. Якщо встановлення адреси запитуваною установою юстиції буде неможливим, вона повідомляє про це запитуючу установу та повертає їх документи, що підлягають врученню. Ст. 7 Конвенції Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р. передбачає, що Запитувана Сторона здійснює вручення письмових документів і письмових доручень суду, які їй для цього надсилаються запитуючою Стороною. Вручення може здійснюватися шляхом простої передачі відповідній особі письмових документів або наказів суду. Якщо запитуюча Сторона звертається з ясно висловленим проханням про це, запитувана Сторона здійснює вручення у спосіб, передбачений її власним законодавством для вручення аналогічних документів, або у спеціальний спосіб, сумісний з цим законодавством. Підтвердження вручення здійснюється шляхом надання розписки, датованої і підписаної відповідною особою, або заяви запитуваної Сторони про здійснення вручення, в якій зазначається спосіб і дата такого вручення. Той чи інший з цих документів негайно надсилається запитуючій Стороні. На прохання запитуючої Сторони запитувана Сторона відзначає, чи було вручення документів здійснено відповідно до законодавства запитуваної Сторони. Якщо вручення документів не може бути здійсненим, запитувана Сторона негайно повідомляє про це запитуючу Сторону.

10. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього по телефону або телеграмою не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом.

11. У випадках, коли КПК прямо передбачає строки проведення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у строк не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом. До подібних випадків можна віднести, наприклад, виклик у судове засідання із розгляду клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом та про продовження строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом; виклик у судове засідання із розгляду клопотання про відсторонення від посади та продовження строку відсторонення від посади.

Стаття 136. Підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом

1. Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

2. Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.

1. Для того, щоб особа вважалася повідомленою про необхідність з'явитися до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, повинні бути докази її належного повідомлення. Тільки за їх наявності можливо проводити процесуальні дії без участі належним чином викликаної особи (наприклад, проводити судовий розгляд у відсутності потерпілого; розглядати клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів без участі особи, у володінні якої знаходяться речі і документи – якщо вона не прибула без поважних причин або не повідомила про причини неприбуття); приймати рішення про накладення грошового стягнення (ст. 139 КПК); приймати рішення про здійснення приводу (ст.ст. 140, 187 КПК); подавати клопотання про заміну запобіжного заходу (ст. 200 КПК).

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 111; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!