Екологічні проблеми урбанізованих територій 6 страница

Вітроенергетика не зможе стати основним джерелом електроенергії, але разом з розширеним використанням гідроенергії та інших відновлюваних джерел її можна буде застосовувати для задоволення більшої частини потреб в електроенергії.

Енергія припливів і відпливів

Цей спосіб отримання енергії поки що використовується не досить широко. Але його перевага в тому, що цей вид природної енергії, у значній мірі постійний і не залежить від погоди та пори року. Особливістю енергії припливів є її пульсуючий характер, що ускладнює її використання. Припливні електростанції, як правило, будують в тих районах де є теплові електростанції для задоволення потреб в електроенергії в часи пік. До недоліків можна віднести високу вартість будівництва та малу кількість годин роботи за номінальною потужністю.

Геотермальна енергія

В місцевостях де близько до поверхні або на поверхні знаходяться природні гарячі води доцільним є використання геотермальної енергії. До геотермальних джерел енергії у вулканічних районах можна віднести гейзери, гарячі ключі і т. ін.; в невулканічних – глибинні термальні води. Гарячі води можуть бути використані для вироблення електричної енергії, в комунальному теплозабезпеченні, в технологічних цілях.

В наш час починають застосовуватись різноманітні методі отримання альтернативних видів енергії. Однак подібний шлях отримання енергії має недоліки, серед яких такі:

· далеко не всюди є природні умови для використання альтернативних джерел;

· подібний процес отримання енергії сьогодні коштує значно дорожче, ніж використання традиційних джерел.

Біотехнології

Одним із важливих напрямків НТП є біотехнології – комплекс біологічних знань і технічних засобів, що використовуються з метою отримання продуктів життєдіяльності клітин.

Початком біотехнологій можна вважати дослідження властивостей мікроорганізмів і розроблення методів їх використання Луї Пастером у середині XIX ст., але корені біотехнологій сягають значно далі, коли було виготовлено дріжджі, молочнокислі бактерії тощо. Нині мікроорганізми дуже широко використовуються в промисловості, де з їхньою допомогою отримують гліцерин, ацетон, вітаміни, антибіотики, гормони, білково-вітамінні концентрати, амінокислоти. Клітини мікроорганізмів, передовсім бактерій і дріжджів, - зручний об’єкт для біотехнологій. Їхні переваги обумовлені швидким ростом, високими темпами збільшення біомаси, здатністю жити в екстремальних умовах та утилізувати різні речовини й матеріали – нафту, вугілля, метали, целюлозу, пластмаси. Біомасу клітини організмів використовують як корми для худоби, продуктами їх життєдіяльності служать ферменти, антибіотики. Біохімічні властивості мікробів корисні для очищення стічних вод, вилуговування металів, вилучення домішок із вугілля.

З допомогою мікробних ферментів створюються повноцінні замінники цукру (монелін, аспартам). Налагоджено випуск глюкозо-фруктозного продукту з кукурудзи, солодких сиропів з деревини.

Мікробіотехнологія застосовується в промисловості з метою утилізації металів із розчинів. Деякі бактерії накопичують до 17% міді, 5% свинцю, 8% кадмію, існують мікроорганізми, здатні поглинати уран.

У сільському господарстві біотехнології дають змогу селекціонувати рослини з великою кількістю білка, азоту або такі рослини, що здатні виділяти отруту проти комах, а це може скоротити використання міндобрив і пестицидів.

У 70-х роках мікробіологічна промисловість зробила спробу синтезувати білок із рідких парафінів, що видаляються з нафти. Однієї тонни сировини достатньо для того, щоб отримати 600 кг кормового білка і вітамінів. Перше виробництво білково-вітамінних концентратів (БВК) було невдалим, бо супроводжувалося забрудненням повітря синтезованими білковими речовинами, а вони є алергенами. Крім того, споживання м’яса тварин, яким згодовували БВК, супроводжувалося зниженням імунітету, через що від промислового виробництва БВК багато країн відмовилося.

8.4. Види очисного обладнання та споруд

Під процесом очистки розуміють:

знешкодження сторонніх і небажаних домішок з поверхні або об’єму якого-небудь об’єкту (атмосфери, гідросфери, сировини);

звільнення твердих, рідких або газоподібних відходів від шкідливих домішок (тобто очищення відходів від небажаних компонентів).

Позитивне значення очистки полягає у тому, що при ній раціонально розподіляються шкідливі речовини, з’являється можливість їх подальшої переробки.

Треба пам’ятати, що очистка вимагає витрат матеріальних засобів та енергії і глобально не знешкоджує самі забруднювачі. Вона дозволяє видаляти шкідливі домішки. Для токсичних речовин, особливо тих, що погано розчиняються, очистка є лише переміщенням їх в просторі з тих місць, де вони особливо небезпечні або небажані, в інші міста. Часто це призводить до їх небезпечного накопичення в місцях поховання чи скидів і неконтрольованій міграції з цих місць. Тому без вдосконалення методів очистки практично неможливий подальший промисловий розвиток людства.

Головними способами попередження забруднення повітря є видалення джерел їх утворення або шляхом заміни технологій або шляхом повної ліквідації процесу. Сьогодні більш доцільним є застосування підходів, що передбачають зменшення концентрації шкідливих викидів за рахунок використання різноманітних систем очистки повітря від газоподібних забруднювачів та твердих частинок.

Для очистки від газоподібних домішок використовують методи:

зв’язування молекул забруднювачів тим чи іншим способом, наприклад, за рахунок дифузії їх в об’єм чи на поверхню поглинача;

перетворення забруднювачів в інші менш небезпечні речовини з використанням каталізаторів;

допалювання забруднювачів в полум’ї.

Для очистки застосовують різноманітні конструкції апаратів. За способом поглинання пилу розрізняють апарати механічної (сухої та вологої) та електричної очистки газів.

Очистку від твердих частинок проводять з використанням обладнання:

осаджувальних камер, що в найпростішому вигляді являють собою просте розширення в трубопроводі – осадження відбувається за рахунок гравітаційних сил;

циклонів – частинки рухаються разом з газовим потоком, що обертається і осаджується під дією відцентрових сил на стінках;

фільтрів та пиловловлювачів;

скрубберах, де запилений газ промивається рідиною.

Вибір апаратів залежить від розмірів частинок пилу, вологості, об’єму газу, що надходить на очистку, потрібного ступеня чистоти.

Для очищення газів від шкідливих домішок використовують дві групи методів: каталітичні та некаталітичні. Суть каталітичних методів полягає в тому, що шкідливі домішки вступають в хімічні реакції і перетворюються в безпечні речовини на поверхні каталізаторів. Методи другої групи засновані на виведенні домішок з газоподібної суміші за допомогою поглинання рідкими або твердими речовинами.

Досить складний процес являє очищення стічних вод.

за призначенням води класифікують на:

господарсько-питні;

поливні;

технічні, які, у свою чергу, поділяють на охолоджувальні, енергетичні, технологічні (останні використовують як реагент, середовище, транспортний агент).

Використовуючи чисту воду для власних потреб, людина повертає в природу меншу її кількість і значно гіршої якості, найчастіше у вигляді стічних вод.

Стічні води – води які використовувались у виробничих процесах, сільському господарстві, побуті і які за своїми якостями не відповідають вимогам водоспоживачів. За походженням стічні води поділяють на:

промислові (містять важкі метали, нафтопродукти, різноманітні солі);

сільськогосподарські (характеризуються високим вмістом органічних сполук, сполук нітрогену і фосфору);

побутові (містять органічні речовини, сполуки нітрогену і фосфору, поверхнево-активні речовини).

Оскільки у найближчий перспективі, очевидно ще не вдасться запобігти забрудненню води у процесі технологічного використання, велике значення, як і раніше, матимуть різного роду очисні споруди та методи очищення.

Існують різноманітні методи очищення стічних вод, найважливіші з них механічні, хімічні і біологічні.

Метод механічного очищення полягає в механічному видаленні зі стічних вод нерозчинених домішок, для чого застосовують спеціальні споруди. Видалення різнорідних домішок при цьому здійснюється з допомогою різноманітних пристроїв: решіток і сит,

жиро-, масло-, нафто- і самовловлювачів. У відстійниках відбувається осадження важких часток, а легкі речовини спливають на поверхню води відстійників.

Механічним очищенням можна досягти виділення з побутових та виробничих стічних вод значної кількості нерозчинених домішок.

Метод хімічного очищення ґрунтується на додаванні у стічні води таких реагентів, які вступаючи в реакцію із забрудненнями, сприяють випадінню нерозчинених колоїдних і частково розчинених речовин. Деякі нерозчинні речовини перетворюються у нешкідливі розчинені.

Хімічний метод очищення дає змогу зменшити кількість нерозчинених забруднень стічних вод до 95% і розчинених до 25%.

Метод біологічного очищення полягає в мінералізації органічних забруднень стічних вод за допомогою аеробних біохімічних процесів. Здійснюється він у природних або штучних умовах.

Біологічне очищення в природних умовах здійснюється на спеціально підготовлених ділянках землі – полях зрошення або полях фільтрації. На цих полях планується зрошувальна мережа магістральних і розподільних каналів, по яких розливаються стічні води. Очищення забруднень відбувається в процесі фільтрації вод через грунт. Шар ґрунту у 80 см забезпечує досить надійне очищення.

Для біологічного очищення використовують також біологічні ставки, в яких відбуваються ті ж процеси, що й при самоочищенні водойм. Звичайно, вони будуються у вигляді чотирьох-п’яти серій на похилій місцевості. Їх розташовують сходами так, щоб вода з верхнього ставка, самопливом надходила у розташований нижче. Біологічне очищення вод у штучних умовах здійснюється у спеціальних спорудах – біофільтрах або аеротенках. Очищення стічних вод здійснюється фільтрацією їх крізь крупнозернисті матеріали. Поверхня зернин цього матеріалу вкрита біологічною плівкою, заселеною аеробними мікроорганізмами. Суть біологічного очищення стічних вод на біофільтрах не відрізняється від процесу очищення на полях зрошення або на полях фільтрації, однак біохімічне окиснення відбувається більш інтенсивно.

Промислові стічні води, які не підлягають очищенню переліченими методами, піддають термічній обробці, тобто спалюють або закачують під землю. З метою знезараження стічних вод від мікроорганізмів, бактерій, які містяться в побутових стічних водах, застосовують хлорування у спеціальних відстійниках. Процес очищення стічних вод – це багатоступеневий процес. Як правило ступінь очищення не перевищує 95%, тобто повністю ліквідувати забруднення водних басейнів неможливо.

Контрольні питання

1. Які проблеми впровадження очисних споруд на підприємствах?

2. Охарактеризуйте напрямки маловідходних технологій.

3. Що являють собою ресурсозбереження та енергозбереження.

4. Які перспективи використання альтернативних джерел енергії?

5. Які перспективи розвитку біотехнологій?

6. Які методи очистки використовують для очищення повітря від газоподібних домішок?

7. Які методи використовують для очистки газів від шкідливих домішок?

8. Що являє процес очистки стічних вод?

Тема 9. Екологічні проблеми рідного краю

План

9.1. Причини кризового екологічного стану в Україні

9.2. Екологічний стан окремих регіонів України

9.3. Наслідки аварії на ЧАЕС

9.1. Причини кризового екологічного стану в Україні

Україна – одна з найбільших за територією, чисельністю населення й ресурсним потенціалом країн Європи, член-засновник ООН, після отримання статусу незалежної держави, внаслідок негативного впливу цілого комплексу факторів, переживає тяжку екологічну кризу. Вона є однією з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країн Європи. Складні екологічні проблеми, що виникли в найрозвиненіших, найбільш індустріалізованих і урбанізованих регіонах планети характерні і для України.

Об’єктивний аналіз сучасної екологічної ситуації, причин і джерел погіршення екологічного стану природного середовища України став можливим лише кілька років тому завдяки розсекреченню великої кількості архівних матеріалів. Причинами виникнення нинішньої екологічної ситуації виявилися такі:

екстенсивне використання всіх видів ресурсів;

довготривале концентрування на невеликих площах великої кількості промислових, хімічних комплексів, незадовільна структура виробництва за рахунок надмірного розвитку енерго- та ресурсомістких галузей, що виступають основними забруднювачами довкілля;

перехімізація сільського господарства;

відсутність об’єктивних довгострокових екологічних експертиз;

недостатність інвестицій у сфері охорони природи;

різке прискорення негативних економічних, соціально-політичних і екологічних процесів в Україні у зв’язку з найбільшою техногенною катастрофою XX ст. – аварією на Чорнобильській АЕС;

відсутність дійового державного контролю за виконанням законів про охорону природи й системи ефективного покарання за шкоду довкіллю.

Ці та інші причини сприяли формуванню нинішньої екологічної ситуації, і тому в 1991 р. територію всієї держави парламент України офіційно оголосив зоною екологічного лиха.

Серед багатьох екологічних проблем в Україні найбільш гостро в останній час постали такі проблеми:

гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на ЧАЕС;

поліпшення екологічного стану басейнів рік України та якості питної води;

стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

будівництво нових та реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд;

запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліпшення їх екологічного стану;

перебудова виробничого потенціалу економіки, екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті.

9.2. Екологічний стан окремих регіонів України

Більшість територій нашої держави характеризується як забруднена й дуже забруднена, а 15% цієї території віднесено до категорії „надзвичайно забруднені регіони з посиленням ризику для здоров’я людей і регіони екологічної катастрофи”. У ці 15% входять тридцяти кілометрова зона Чорнобильської атомної електростанції, південь Херсонської області, зона, обмежена лінією Дніпропетровськ – Кіровоград - Кривий Ріг – Нікополь - Запоріжжя - Дніпропетровськ, а також район Донбасу.

Вирішення проблеми поліпшення екологічного стану території України слід починати з впровадження системи природоохоронних заходів у тих регіонах, де сьогодні екологічна ситуація найбільш напружена. Такими регіонами уряд визнав: Донецько-Придніпровський, Поліський, Карпатський, Азово-Чорноморський з річкою Дніпром.

Екологічні проблеми найбільших річок України, Чорного, Азовського морів

Дніпро і Дністер – головні водні артерії нашої держави, в басейнах яких проживає майже 80% населення.

Сьогодні, через порушення людиною всіх правил і принципів раціонального природокористування, екосистема Дніпра деградована, порушена більшість зв’язків між біотичними та абіотичними елементами. Основними причинами кризової ситуації є:

1) будівництво на Дніпрі каскаду водосховищ;

2) великомасштабні меліорації;

3) будівництво великих промислових комплексів у басейні;

4) величезні об’єми водовідбору для промисловості й зрошення;

5) надзвичайно сильні забруднення.

З подібних причин деградувала й екосистема Дністра.

З Дніпра для потреб промисловості і сільського господарства щорічно відбирають 15 млрд. м3 води, в атмосферу басейну викидається близько 10 млн. тонн газопилових забруднень. Щорічно з річними стоками у Дніпро і водосховища потрапляє близько 500 тис. тонн сполук нітрогену, 40 тис. тонн сполук фосфору, 1 тис. тонн сполук феруму, 40 тонн нікелю, 2 тонни цинку, 1 тонна сполук купруму, 0,5 тонни хрому. В басейні Славутича діють сім АЕС!

Штучно річковий режим Дніпра трансформовано в озерний, водообмін різко уповільнився, створились зони застою, посилилась ерозія берегової зони. Втрати від затоплення чорноземів Дніпровських заплав становлять до 18 млрд. крб. щорічно, а прибуток від всіх шести ГЕС на Дніпрі дорівнює 25-28 млн. крб. на рік (у цінах 1990 р.).

У тяжкому екологічному стані перебуває Азовське море. Якихось 40-50 р. тому в ньому виловлювали риби в 35 разів більше, ніж у Чорному, в 12 разів більше ніж в Балтійському морі. У басейні водилось 114 видів риб, сьогодні вилови риби впали в 6 разів, а риба, що виловлюється містить значні концентрації забруднювачів. До головних причин кризового стану Азовського моря слід віднести:

· хижацький вилов риби методом потужного океанічного лову;

· будівництво гребель і водосховищ на живлячих море річках;

· інтенсивне впровадження в сусідніх регіонах зрошуваного землеробства і рисосіяння;

· збільшення викидів і стоків з прилеглих територій;

· посилений антропогенний тиск на прибережні території.

Викликає тривогу стан Чорного моря. Води впадаючих річок щорічно вносять мільйони кубометрів стоків, забруднених різноманітними речовинами. Територія шельфових зон забруднюється побутовими, каналізаційними стоками. Викликає занепокоєння підняття рівня глибинних вод моря, насичених гідрогенсульфуром, вони досягли глибин 80-110 м (раніше були на глибинах 150-200 м).

До всіх інших екологічних проблем водних екосистем України з травня 1986 р. додалася ще одна – забруднення радіонуклідами вод Дніпровського басейну і морів. Концентрація радіонуклідів у водах Дніпровського басейну у 35 разів перевищує рівень, що передував катастрофі (дані за 1995 р.).

Порятунок Дніпра можливий за умови реалізації комплексної програми національного рівня, складовою якої має бути система заходів для екологічного оздоровлення малих річок, а також співробітництво з Росією та Бєларуссю в цих питаннях. В лютому 1997 р. Верховна Рада України затвердила Національну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води.

Донецько-Придніпровський регіон

Займає близько 19% території України, де проживає 28% населення. У цьому регіоні розміщено близько 5 тис. підприємств, це район інтенсивного ведення сільського господарства, у зв’язку з чим понад 70% земель опинились в деградованому стані.

Від підприємств цього регіону в атмосферне повітря України потрапляє понад 70% загального обсягу викидів оксидів карбону, нітрогену, сульфуру.

Протягом тривалого часу не розв’язується проблема утилізації промислових відходів, яких накопичилось понад 12 млрд. т. Найзабрудненішими містами регіону залишаються Донецьк, Макіївка, Горлівка, Дніпропетровськ.

Подібний стан вимагає негайного застосування комплексу природоохоронних заходів, модернізації промисловості, проведення рекультиваційних робіт, переорієнтації на ресурсо- й енергозберігаючи технології.

Українські Карпати

Карпати – один з найбільш цінних східноєвропейських оздоровчо-рекреаційних об’єктів, зона лісових масивів, що очищають повітряний басейн над значною частиною Східної Європи. Карпати є своєрідними легенями Європи.

Карпати містять третину лісових запасів України, лісистість становить 53,5%. Тут ростуть 2110 видів квіткових рослин (50% рослинного фонду України), багато цінних видів і лікарських рослин.

Нині Карпати зазнають все більших втрат від людської діяльності. Ліси перебувають під загрозою знищення не лише від лісорозробок, але й від хімічного перезабруднення, кислотних опадів, що надходять як зі сходу, так і з заходу, від великих промислових центрів (Калуш, Стебник, об’єкти Чехії, Словакії, Румунії).

Збереження біологічної різноманітності Карпат має велике значення для підтримання рівноваги екосистем. Тому структурні зміни в економіці регіону мають передбачити підвищення рекреаційного значення Карпат для населення не лише України, а й Центральної, Східної Європи. Особливе значення при цьому надається співробітництву всіх країн карпатського регіону.

Українське Полісся

В регіоні переважає сільськогосподарський напрям, що базується на використанні переважно осушених земель. Більшість вчених схиляються до думки, що райони меліорації стали справжніми зонами екологічного лиха. В областях Українського Полісся, де проведено осушення земель, відбувається неконтрольоване зниження рівня ґрунтових вод, зменшення потужності органічної маси, обміління рік, дефіцит прісної води. Рівень ґрунтових вод знизився на 1,1-1,8 м, порушились умови відтворення дикої флори і фауни, різко зменшились площі та кількість болотних видів рослин і тварин, триває винищення лісів. Страшного удару екосистемам Полісся завдала Чорнобильська катастрофа.

Українське Полісся потребує розробки програми екологічного оздоровлення й відтворення. Адже це разом з Карпатами - легені України.

Незадовільною є екологічна ситуація в південних областях України, де відбувалося зрошення. Сьогодні тут розгортається інтенсивний процес підтоплення й засолення ґрунтів. Нині 14,8% загальної площі поливних земель еродують, 1,5% - перезволожені, понад 4% - солонцюваті й засолені. Збільшення мінералізації ґрунтових вод загрожує вторинним засоленням земель.

Третій ангел затрубив, і упала з неба велика зірка, що горіла, ніби світильник, і упала на третю частину рік і на джерела вод. Ім’я цій зірці „полин” і третя частина вод стала полином, і багато хто з людей померли від вод, тому що вони стали гіркі.

Апокаліпсис 10,11

9.3. Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС

Найбільша аварія за всю історію розвитку атомної енергетики сталася на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 р. Під час вибуху її четвертого блоку був повністю зруйнований ядерний реактор.

Вибух на ЧАЕС був механічним, а не ядерним. У реакторі 4-го енергоблоку на момент вибуху було близько 180-200 тонн ядерного палива – урану (U-235, U-238), 400 кг плутонію-239 (Pu-239), 170 кг плутонію-240 (Pu-240). Близько 8 т (4% цієї кількості) було викинуто в навколишнє середовище.

Загальна активність викинутих речовин становила 6,2 млрд. кюрі. Під час вибуху виникла пожежа. Горіння графіту спричинило підвищення температури всередині зруйнованого реактора. Тому та частина радіонуклідів, що потрапила в навколишнє середовище під час пожежі, була у вигляді оксидів і карбідів рідкоземельних металів.

Радіонукліди не розпорошилися до атомного рівня в повітрі, а були зв’язані в аерозольних частинках – хімічно активних і нерозчинних у воді. На зараженій поверхні, де грунт не перекопувався, радіонукліди й досі перебувають у верхньому 5-сантиметровому його шарі. Тому вони легко переносяться вітром, пиловими бурями і навіть бризками від капель дощу.

В атмосферу було викинуто близько 450 типів радіонуклідів, які, зазнавши ядерних перетворень, створювали радіоактивне опромінення середовища. У 1986 р. 50-70% загальної радіоактивності створював йод-131 (І-131) періодом напіврозпаду 8,04 доби.

Протягом трьох днів після аварії кияни дихали повітрям, у кожному кубічному метрі якого було до 10 гарячих частинок (залишків ядерного палива).

Лише за рахунок внутрішнього бета- і гамма-опромінення жителі Києва протягом 1986 р. одержали дозу опромінення до 5 бер на людину.

Після аварії на ЧАЕС сумарна активність забруднення за стронцієм і цезієм становить 500 млн. кюрі. Значний „внесок” у забруднення роблять також більш живучі ізотопи ніобію-95, цезію-141, рутенію-101, стронцію-89, цирконію-95, цезію-144, рутенію-106, цезію-134, свинцю-210, ксенону-133, криптону-85.

Період напіврозпаду йоду-131 становить 8,04 доби. Через 8 днів після аварії на ЧАЕС його залишилася половина від попередньої кількості, ще через 8 днів – 1/4, потім 1/8, 1/16 і т.д. тобто через 2 місяці активність йоду знизилася практично до нуля. Його ж біологічна дія на організм людини виявилася лише через три роки.

За офіційними даними, внаслідок аварії на ЧАЕС було забруднено радіонуклідами 3,5 млн. га сільськогосподарських угідь, 2,5 млн. га орних земель, 1,5 млн. га лісів і садів у 12 областях України. Через 10 років після аварії на ЧАЕС у зв’язку з високим рівнем забруднення (понад 15 Кі/км2) з користування вилучено 180 тис. га орних земель і 157 тис. га лісів.

На нове місце було переселено 186 населених пунктів (116 тис. жителів). Зона відчуження складає 2044 км2, її більша частина – 1856 км2 - забруднена радіоактивним цезієм, стронцієм і плутонієм. Повне розпадання плутонію настане через 23 тис. років, період напіврозпаду інших трансуранових елементів буде тривати 300 років. Спостерігається підвищення радіаційного фону проти природного на третині території України, забруднення цезієм-137 понад 1 Кі/км2 охоплює 7% території, 15% лісів і сільськогосподарських угідь. Сильне забруднення стронцієм-90 і цезієм-137 зареєстровано на площі, що перевищує 3 400 км2.

Від аварії на ЧАЕС постраждало 4,8 млн. людей. У районах жорсткого контролю близько 170 тисяч людей отримали дозу загального опромінення від 1 до 5 бер, біля 90 тисяч – від до 10 бер.

Великі дози місцевого опромінення окремих органів були обумовлені дією радіоактивного йоду: з 1,5 млн. людей, які проживали в зоні радіоактивного забруднення, приблизно 1,2 млн. дорослого населення отримали дозу внутрішнього опромінення щитовидної залози до 300 бер, близько 150 тис. чоловік – від 30 до 100 бер, майже 30 тис. чоловік – більше 100 бер. Ще більш високими були дози опромінення щитовидної залози у дітей. Отримані дози ведуть до ризику виникнення злоякісних пухлин щитовидної залози з імовірністю 1 на 50 тисяч чоловік для дорослого населення і 1 на 12 тисяч – для дітей. За десять років померло 167 653 особи з числа ліквідаторів (повідомлення прес-служби Кабінету Міністрів України в газеті „Урядовий кур’єр” №77-78 від 25 квітня 1996 р.) У 4 229 випадках встановлено причинний зв’язок смерті з радіаційним ураженням. Здоров’я ліквідаторів поступово погіршується: кількість здорових людей серед них зменшувалася з 78% у 1987 році, до 20% у 1994 році. Збільшилася кількість серцево-судинних захворювань, хвороб крові і щитовидної залози.

За прогнозами загальне опромінення жителів районів жорстокого контролю може призвести до збільшення кількості уражень лейкемією і онкологічних захворювань.

Радіоактивне забруднення від ЧАЕС було виявлено і в інших країнах – Білорусії (уражено 500 тис. га землі, 215 тис. га стали зоною), Росії, Австрії, Угорщині, Італії, Польщі, Румунії, Туреччині, Німеччині, Англії, радіонукліди виявлені в Бразилії.

Щорічно витрати України на ліквідацію наслідків від ЧАЕС складають 1 млрд. доларів. Економічна “вартість” Чорнобиля за 10 років склала 200 млрд. доларів. Ніякими аргументами про економічну ефективність АЕС жертви ЧАЕС не можуть бути виправдані.

Контрольні питання

1. Назвіть причини кризового екологічного стану на території України.

2. Які галузі належать до розряду екологічно небезпечних?

3. Охарактеризуйте екологічні проблеми водних басейнів України, назвіть шляхи їх вирішення.

4. Донецько-Придніпровський регіон, основні напрями поліпшення екологічної ситуації.

5. Які основні причини змін властивостей екосистем в Українському Поліссі?

6. Які галузі народного господарства в Криму і Карпатах вплинули на погіршення рекреаційних ресурсів цих регіонів?

7. Які наслідки аварії на ЧАЕС?

Тема 10. Забруднення навколишнього середовища і здоров’я людини

План

10.1. Зв’язок між станом навколишнього середовища та здоров’ям людини

10.2. Вплив хімічних забруднювачів на здоров’я людини

10.3. Біологічний вплив радіоактивного випромінювання на здоров’я людини

10.1. Зв’язок між станом навколишнього середовища та здоров’ям людини

Одним з найважливіших нормативних показників успішності природокористування щодо охорони природи є здоров’я людини. Стан навколишнього середовища і здоров’я людини - тісно пов’язані між собою явища. Здорове природне середовище сприяє оздоровленню людського організму. Негативні екологічні явища на певних територіях сприяють виникненню тих чи інших захворювань, зумовлюють підвищення смертності, скорочення середньої тривалості життя.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 54; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!