Договори страхування 2 страница

5. Як класифікуються страховики за територію обслуговування, характером виконуваних операцій та за розміром?

СТРАХОВА ОРГАНІЗАЦІЯ

Лекція 9

РЕСУРСИ ТА ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ СТРАХОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Мета: Придбати знання щодо структури ресурсів страхової компанії, органів управління страхових компаній та їх об’єднань.

1. Ресурси страхової компанії.

2. Органи управління страховою компанією.

3. Об’єднання страховиків та їх функції.

______________________________________

1. Ресурси страхової компанії.

Комерційна діяльність не може здійснюватися без наявності необхідних факторів, а саме: основних і оборотних засобів, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів.

У діяльності страхових компаній вирішальними є розміри грошових фондів і наявність кваліфікованого персоналу.

Формування ресурсів ґрунтується на порівнянні витрат на їх придбання (залучення) і можливої віддачі від їх використання.

Велике значення має вдалий добір приміщень для офісу компанії. Цей захід починають з визначення потреби в приміщеннях для нормального розташування там усіх структурних підрозділів.

Важливо визначити, де саме буде визначена компанія. Під час вирішення цього питання береться до уваги, насамперед, створення максимальних зручностей для потенційних страхувальників.

Офіс має бути обладнаний сучасними, зручними меблями, пристосованими для виконання працівниками їхніх функціональних обов’язків, електронними видами зв’язку, комп’ютерною, копіювальною та іншою технікою.

Особливо слід наголосити на необхідності забезпечення компанії зручним транспортом. Автотранспорту належить значна частка у структурі основних засобів страховика.

Фінансові ресурси, що забезпечують надійність виконання зобов’язань страхової компанії, складаються насамперед із грошової частини сплаченого специфічністю формування та використання.

Страхування є однією з галузей бізнесу, найбільш залежних від інформаційного забезпечення. Кожний страховик відчуває потребу постійно аналізувати зміни зовнішніх і внутрішніх чинників, що можуть вплинути на наслідки роботи компанії. Цьому допомагають бази даних, які містять систему актів з правового забезпечення діяльності компанії, характеризують розвиток економіки як на макро-, так і на макрорівні, стан справ на національному і регіональному страховому ринках, дають уявлення про страхові тенденції і нові технології страхування.

Основу успіху страхової компанії становлять трудові ресурси є від інтелектуального та професійного рівня її персоналу залежить досягнення нею стратегічної мети. Працівники не сприймають механічного, неусвідомленого управління. Адже кожний з них приходить в організацію з певною метою, потребуючи сприяння в її досягненні. Тому керівництво компанії має постійно приділяти увагу кадровій політиці, дбаючи про максимальне розкриття професійних здібностей кожного працівника.

Після того, як визначено структуру компанії та кількісний склад персоналу окремих підрозділів, слід підготувати посадові інструкції та кваліфікаційні вимоги до осіб, котрі обіймають посади в цих підрозділах.

Компанії можуть посприяти здібним працівникам щодо здобуття ними страхової освіти в університетах за так званою дистанційною формою навчання.

Питання поліпшення підготовки та підвищення кваліфікації кадрів для страхової індустрії залишається дуже актуальним.

В Україні, де рівень середньої заробітної плати ще надто низький, і методи мотивації застосовуються відповідно дуже застарілі. Багато керівників, у тому числі страхових компаній, ще намагаються керувати за допомогою системи заохочень і стягнень (метод «батога і пряника»).

Мотивація – комплексне явище, яке має враховувати індивідуальні риси кожного працівника. У будь-якому колективі не буває двох абсолютно однакових співробітників. Тому й методи управління ними мають бути диференційованими.

2. Органи управління страховою компанією.

Органи управління страховою компанією визначаються залежно від того, на яких засадах створено організацію. Як зазначалося, на українському страховому ринку переважна більшість страхових компаній має статус акціонерного товариства.

Згідно із Законом України "Про господарські товариства" найвищим органом управління акціонерним товариством є загальні збори акціонерів, їх скликають засновники компанії після фундаментальної підготовчої роботи.

До компетенції загальних зборів акціонерів належать:

– затвердження статуту компанії і всіх змін до нього, включаючи розмір статутного фонду;

– прийняття рішення щодо виду, кількості та вартості акцій, що підлягають продажу або викупу;

– затвердження річного звіту, зокрема розподіл прибутків і порядок покриття збитків компанії;

– обрання наглядової ради, ревізійної комісії, голови та членів правління товариства;

– прийняття при потребі рішення про зміну статусу акціонерного товариства (із закритого на відкрите або навпаки);

– прийняття рішення про ліквідацію товариства.

Наглядова рада обирається з числа акціонерів у кількості від трьох до дев'яти осіб. Цей орган контролює стан справ у компанії в період між загальними зборами акціонерів.

За наявності певних повноважень, наданих загальними зборами акціонерів, наглядова рада може приймати рішення про призначення і відкликання голови та членів правління, затверджувати річний звіт, вирішувати ряд інших важливих питань, що не є виключною прерогативою загальних зборів.

У деяких компаніях за прикладом західноєвропейських страховиків створюється Рада директорів. До її складу входять керівники, обрані загальними зборами акціонерів, що мають повноваження, визначені статутом.

До складу Ради залучаються також директори з числа керівників компанії, окремих інфраструктур останньої і зовнішні директори - здебільшого радники або провідні акціонери (директори без портфеля). Вони часто мають незалежний і добре аргументований погляд з питань, що розглядаються Радою директорів. Завдяки цьому рішення зазначеного органу стають більш обґрунтованими та позитивно впливають на роботу компанії.

Правління страхової компанії є виконавчим органом, який керує роботою компанії згідно з повноваженнями, визначеними статутом компанії і положенням про правління. Робота правління має будуватися з додержанням принципу колегіальності.

Спектр питань, які вирішуються правлінням, дуже широкий. Це планування діяльності, розставляння відповідальних кадрів, у тому числі затвердження генерального директора або головного менеджера компанії (у переважній більшості товариств ця посада окремо не вводиться, а її функції виконує голова правління), а також кошторису, інвестиційної політики компанії.

Голова правління може виконувати водночас функції і голови Ради директорів. Дозволяється також поєднувати в одній особі посади голови правління і головного менеджера.

Якщо такого поєднання немає, то функції голови правління здебільшого обмежуються організацією міжнародних контактів і координацією взаємодії компанії з органами влади тощо.

Президент – це посада, що за ієрархією йде після голови правління. Важлива особливість: якщо президент є одночасно і головним менеджером, то за рангом він може бути вищим за голову правління.

Залежно від того, на кого покладені функції управління оперативною діяльністю компанії – голову правління чи президента, – призначаються їхні заступники або віце-президенти, їх кількість і розподіл обов'язків визначаються потребами кожної компанії.

У Західних країнах оперативне керівництво компанією, як правило, здійснює головний менеджер. На нього покладаються дуже важливі функції. Насамперед такі: організація виконання рішень загальних зборів акціонерів, наглядової ради, ради директорів та правління компанії, внесення пропозицій щодо планів діяльності компанії, затвердження функціональних обов'язків посадових осіб. Можна прогнозувати, що зі збільшенням обсягів роботи й українські страховики частіше вводитимуть цю посаду до штатного розкладу.

При керівних органах компанії є секретаріат, на який покладаються важливі функції з контролю за виконанням їхніх рішень. Секретар ради веде облік акціонерів, а також книгу протоколів засідань цього органу.

У багатьох компаніях, які переймають повчальний зарубіжний досвід менеджменту, чергове засідання наглядової ради, Ради директорів або правління розпочинається з інформації про остаточну редакцію попередніх рішень і стан їх виконання. При секретаріаті є група працівників, які встановлюють зв'язки з громадськістю, інформуючи її про діяльність компанії.

Ревізійна комісія – контрольний орган страховика, що відстежує виконання статуту, рішень загальних зборів акціонерів, додержання чинного законодавства.

Останніми роками ревізійні комісії контактують з аудиторами, що дає змогу підвищувати професійний рівень перевірок і висновків.

Ефективність діяльності страхової компанії залежить, насамперед, від можливостей добору талановитих, чесних керівників, які знаються на страховій справі. Але такі особи повинні мати належно забезпечені мотиви до продуктивної праці. І в розвинених країнах відповідні мотиви створюються.

Таких працівників усіляко заохочують: крім достатньо високої заробітної плати вони мають ще й інші блага. Наприклад, у США, коли відповідальний працівник страховика звільняється, виходячи на пенсію, йому виплачують вихідну допомогу в розмірі трирічної заробітної плати. А оскільки середній річний заробіток відповідального працівника страхової галузі перевищує 40 тис. доларів, то зрозуміло, яку відчутну матеріальну підтримку одержує такий пенсіонер.

У Німеччині керівний склад компанії нагороджують найбільш престижними автомобілями. У Великій Британії увійшла в практику оплата за рахунок компанії сімейних турне.

Робити такі щедрі подарунки керівникам і відповідальним працівникам компаній українські страховики ще не мають матеріальної змоги. Зауважимо, що нині середня страхова компанія в ЄС збирає за рік понад 110 млн. євро страхових премій. Це близько 20 % загального обсягу страхових премій, зібраних в Україні.

Спільним у практиці багатьох країн є виділення для штатного керівного складу певної кількості (приблизно до 5 %) акцій своєї компанії. Вони можуть бути передані безплатно, зі знижкою до ціни або в борг. Це стимулює керівний персонал до ефективної роботи компанії. Такий спосіб заохочення працівників із додержанням чинного законодавства прийнятний і для України.

Дієвим стимулом, що не потребує значних грошових витрат, є своєчасна і, по можливості, об'єктивна рейтингова оцінка діяльності страховиків.

3. Об’єднання страховиків та їх функції.

Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єд­нання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України (ст. 13 Закону «Про страхування»).

Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після державної реєстрації.

Найбільш відомими об’єднаннями страховиків що діють в Україні є:

− Ліга страхових організацій України;

− Авіаційне страхове бюро;

− Моторне (транспортне) страхове бюро;

− Морське страхове бюро;

− Ядерний страховий пул;

− Українське медичне страхове бюро.

Ці об’єднання страховиків створені для спільної дії їх членів та взаємодопомоги у «титульних» галузях, є юридичними особами, має відокремлене майно, самостійний баланс, печатку, розрахунковий та інші рахунки в установах банків.

Фінансування діяльності цих об’єднань страховиків здійснюється за рахунок вступ­них і членських внесків та інших надходжень, не заборонених законодавством.

Як добровільне об'єднання страховиків Ліга страхових організацій України здійснює:

− захист прав та інтересів учасників ринку страхових послуг, що є членами Ліги;

− сприяння формуванню та вдосконаленню правової бази страхової діяльності;

− сприяння підвищенню кваліфікації та професіоналізму керівників та спеціалістів учасників ринку страхових послуг;

− ознайомлення громадськості з діяльністю учасників ринку страхових послуг та їх роллю в економічному житті України;

− сприяння реалізації антимонопольного законодавства у сфері страхової діяльності;

− утвердження взаємної довіри, надійності, порядності та ділового партнерства у взаємовідносинах між: учасниками ринку страхових послуг та споживачами страхових послуг.

На регіональному рівні діє Харківський союз страховиків, а за галузевою ознакою - Асоціація страховиків в аграрному секторі економіки.

Авіаційне страхове бюро є юридичною особою, яка діє на під­ставі Положення «Про авіаційне страхове бюро» та установчого договору, погодженого з Міністерством фінансів України та дер­жавною авіаційною адміністрацією. Бюро має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, набуває майнових та особистих немайнових прав, має право виступати в суді, виконувати будь-які дії відповідно до угод, що не суперечить законодавству України, Положенню «Про авіаційне страхове бюро» та установчому договору.

Бюро створюється страховиками, які мають ліцензію на проведення обов'язкового авіаційного страхування та зареє­стровані в Державній авіаційній адміністрації відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення безпеки авіації України», орган управ­ління яких прийняв рішення про вступ до Бюро за умови вико­нання вимог Положення «Про авіаційне страхове бюро».

Бюро може бути ліквідованим тільки після вибуття з нього всіх членів.

Основні завдання Авіаційного страхового бюро:

− координація діяльності національних страховиків у галузі страхування авіаційних ризиків;

− дослідження та прогнозування національного ринку страхо­вих послуг у галузі авіації;

− організація співпраці з підприємствами, їхніми об'єднан­нями та іншими організаціями, які експлуатують та обслу­говують засоби авіаційного транспорту;

− підготовка та внесення на розгляд державних органів про­позицій стосовно законодавчих та інших нормативних актів з обов'язкового авіаційного страхування, розроблення реко­мендацій з методології проведення відповідних видів авіа­ційного страхування;

− сприяння впровадженню прийнятих у міжнародній прак­тиці умов авіаційного страхування та форм уніфікованих полісів;

− збір, аналіз та опублікування статистичних даних щодо збитків, завданих авіаційними подіями;

− розроблення програм і методів страхування авіаційних ризиків, заходів щодо запобігання страховим випад­кам;

− організація та проведення консультацій з технічних, еконо­мічних і юридичних питань, пов'язаних з класифікацією страхових випадків, визначенням розміру збитків та стра­хового відшкодування;

− організація та проведення науково-практичних заходів з питань страхування авіаційних ризиків, забезпечення мето­дичними матеріалами, інформаційне забезпечення страхо­виків і страхувальників;

− видання бюлетенів і довідників; проведення навчання, під­вищення кваліфікації; організація конференцій, семінарів тощо;

− представництво інтересів страховиків-членів Бюро у між­народних об'єднаннях страховиків.

Моторне (транспортне) страхове бюро (МТСБ) – юридична особа, створена згідно з чинним законодавством і діє на основі свого Статуту, погодженого і затвердженого у визначеному зако­нодавством порядку. Страховики можуть входити до МТСБ як повні або асоційовані члени.

Повні члени МТСБ зобов'язані виплачувати страхові відшко­дування у разі настання страхового випадку, який спричинили їхні страхувальники на території інших держав, з уповноваженими організаціями по страхуванню цивільної відповідальності власни­ків транспортних засобів яких МТСБ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Якщо страхове відшкоду­вання виплачувало МТСБ, то повні члени відшкодовують (компен­сують) йому всі витрати, яких воно зазнало, і сплачують пеню.

Основні завдання Моторного (транспортного) страхового бюро:

− гарантування платоспроможності страховиків-членів Мото­рного (транспортного) страхового бюро щодо страхових зобов'язань;

− управління з централізованими страховими резервними фондами;

− співробітництво з відповідними організаціями інших дер­жав у галузі страхування цивільної відповідальності, коор­динація обов'язкового страхування цивільної відповідаль­ності нерезидентів власників (водіїв) транспортних засобів у разі в'їзду їх на територію України;

− збирання потрібної інформації про обов'язкове страхування цивільної відповідальності, підготовка рішень та пропозиції з цього питання;

− розроблення форм страхових полісів і договорів обов'язко­вого страхування цивільної відповідальності;

− затвердження тарифів за додатковими договорами обов'яз­кового страхування цивільної відповідальності в порядку, визначеному законодавством.

Морське страхове бюро (МСБ) є юридичною особою, яка діє на підставі Положення «Про морське страхове бюро» та установ­чого договору, погодженого з Державним департаментом мор­ського та річкового транспорту. Бюро має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, набуває майнових та особистих немайнових прав, має право виступати в суді, виконувати будь-які дії відповідно до укладених угод, що не супер­ечать законодавству України.

Фінансування діяльності МСБ відбувається за рахунок вступ­них та членських внесків його членів та інших дозволених видів комерційної діяльності. МСБ створюється страховиками, які мають ліцензію на проведення морського страхування та обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, що виникають під час морського перевезення, орган управління яких прийняв рішення про вступ до Бюро.

Основні завдання Морського страхового бюро:

− координація діяльності національних страховиків у галузі страхування на морському транспорті;

− дослідження та прогнозування національного ринку страхо­вих послуг у галузі торговельного мореплавства;

− організація співпраці з підприємствами, їхніми об'єднан­нями та іншими організаціями, які експлуатують або обслу­говують засоби морського транспорту;

− підготовка та внесення на розгляд державних органів пропо­зицій стосовно законодавчих та інших нормативних актів з морського страхування, розроблення рекомендацій з методо­логії проведення відповідних видів морського страхування;

− сприяння впровадженню прийнятих у міжнародній практиці умов морського страхування та форм уніфікованих полісів;

− збір, аналіз та публікування статистичних даних щодо збит­ків на морському транспорті;

− розроблення програм та методів страхування морських ризиків, заходів щодо запобігання страховим випадкам;

− організація та проведення консультацій з технічних, еконо­мічних і юридичних питань, пов'язаних з класифікацією страхових випадків, визначенням розміру збитків та стра­хового відшкодування;

− організація та проведення науково-практичних заходів з питань страхування на морському транспорті, забезпечення методичними матеріалами, інформаційне забезпечення страховиків та страхувальників;

− видання бюлетенів і довідників, проведення навчання, під­вищення кваліфікації, організація конференцій, семінарів тощо;— представництво інтересів страховиків-членів МСБ у міжна­родних об'єднаннях страховиків.

Ядерний страховий пул – це об'єднання страховиків-резидентів України, які в установленому порядку отримали ліцензію на проведення обов'язкового страхування цивільної відповідаль­ності за ядерну шкоду. Пул є юридичною особою, яка утворюється і діє відповідно до установчого договору, його статуту і Положення про Ядерний страховий пул.

Основні завдання Ядерного страхового пулу:

− організація співстрахування на принципах солідарної від­повідальності у рамках Пулу;

− організація перестрахування за страховими ризиками, стра­хові обов'язки за якими перевищують фінансові можливості членів Пулу щодо страхового покриття цих ризиків влас­ними активами;

− впровадження єдиних для всіх членів Пулу зразків догово­рів страхування, документів, у тому числі стандартів, і пра­вил поведінки на страховому ринку, інших правил та поло­жень, спрямованих на захист прав страховиків і запобігання порушенням та зловживанням;

− участь у розробленні проектів актів законодавства, що спри­яють досягненню цілей Пулу;

− забезпечення представництва Пулу у відносинах з органами державної влади, страхувальниками, іншими страховиками, об'єднаннями страховиків і громадськими організаціями, захист інтересів членів Пулу;

− установлення та підтримання зв'язків з іноземними фахів­цями страхової діяльності, координація взаємовідносин з ядерними пулами інших країн;

− виконання представницьких функцій, пов'язаних з досяг­ненням цілей Пулу, за дорученням фізичних та/або юридич­них осіб як на території України, так і поза її межами;

− аналіз і узагальнення досвіду страхування у сфері викорис­тання ядерної енергії;

− сприяння проведенню експертизи безпеки ядерних устано­вок і розміру ядерної шкоди;

− організація навчання і підвищення кваліфікації працівни­ків страхових компаній, інших підприємств, установ та орга­нізацій, проведення семінарів, конференцій з питань стра­хової діяльності;

− поширення інформації про діяльність Пулу, ведення реклам­ної діяльності в його інтересах;

− утворення філій, представництв та інших відокремлених підрозділів як на території України, так і поза її межами;

− організація наукового та методологічного супроводження діяльності Пулу.

Метою діяльності Українського медичного страхового бюро є сприяння розвитку відкритого та рівнодоступного медичного страхового ринку в Україні шляхом впровадження єдиних правил, вимог та стандартів діяльності, забезпечення необхідної допомоги страховим компаніям у прова­дженні медичного страхування, організація юридичного захисту прав страховиків та страхувальників, координація зусиль страхо­виків на ринку послуг медичного страхування і забезпечення рів­них умов для всіх страхових компаній в Україні.

Українське медичне страхове бюро здійснює таку діяльність:

− представляє інтереси своїх членів у відносинах з держав­ними органами України, міжнародними організаціями та ін.;

− розробляє методологію медичного страхування, стратегію і тактику його впровадження в Україні;

− сприяє формуванню розвинутої інфраструктури медичного страхового ринку в Україні;

− аналізує стан і перспективи розвитку медичного страху­вання в Україні та за її межами;

− аналізує чинне законодавство України з питань страхової діяльності та охорони здоров'я;

− залучає членів Асоціації до участі у виконанні програм з питань удосконалення медичного обслуговування населення з використанням медичного страхування;

− сприяє залученню іноземних інвесторів для розробки і впро­вадження програм медичного страхування;

− проводить конференції, семінари та інші заходи науково-практичного характеру;

− пропагує ідеї страхової медицини серед широких верств населення України тощо.

−

Питання для самоперевірки:

1. За якими принципами може будуватися організаційна структура страхової компанії?

2. Чим відрізняють функції філій, представництв та агенцій страхової компанії?

3. Які існують системи роботи страховика зі своїми філіями?

4. Які функції належать до загальних зборів акціонерів?

5. Охарактеризуйте основні функції головних органів управління та посадових осіб страхової компанії.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Лекція 10

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Мета: Придбати знання щодо структури ресурсів страхової компанії, органів управління страхових компаній та їх об’єднань.

1. Необхідність та зміст державного регулювання страхової діяльності.

2. Ліцензування страхової діяльності.

3. Оподаткування страховиків.

______________________________________

1. Необхідність та зміст державного регулювання страхової діяльності.

Страховий ринок як частина фінансової сфери є об'єктом державного регулювання і контролю. Державне регулювання спрямоване на:

– забезпечення формування і розвиток ефективно функціонуючого ринку страхових послуг;

– створення в Україні необхідних умов для діяльності страховиків різноманітних організаційно-правових форм;

– недопущення на страховий ринок спекулятивних та фіктивних компаній, що можуть заподіяти шкоду як страховій справі, так і майновим інтересам страхувальників;

– дотримання вимог законодавства України про страхування.

Основні чинники, що зумовлюють необхідність державного регу­лювання страхової діяльності, пов'язані з:

– захистом страхувальника;

– економічною політикою, що проводиться державою.

Головною метою державного регулювання страхової діяльності є забезпечення формування страховиками достатнього обсягу коштів, за рахунок яких вони зможуть виконати свої зобов'язання перед страху­вальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечення платоспромож­ності кожного конкретного страховика.

Державне регулювання розвитку страхового бізнесу здійснюється у таких напрямах:

– пряма участь держави у становленні системи страхового захисту майнових інтересів;

– законодавче регулювання (прийняття державою базових законів та нормативно-правових актів);

– здійснення спеціального нагляду за діяльністю відповідно до інтересів страхувальників та загальнодержавних потреб.

Цілісний механізм державного регулювання страхової діяльності включає прямі і непрямі методи впливу держави та її втручання у здійснення страхової діяльності та розвиток страхового ринку.

До ринкових, тобто непрямих методів державного регулювання відносяться проведення державою спеціальної податкової (фіскальної) політики, а також тарифної, цінової, кредитної, грошової та інвестиційної політики.

Пряме державне втручання в механізм функціонування страхового бізнесу здійснюється за допомогою законодавчої бази та нагляду за страховою діяльністю. Надання страхових послуг передбачає індивідуальні конкретні страхові відносини між страховиком і страхувальником, реалізація яких потребує наявності системи правового регулювання страхової діяльності.

Система законодавства щодо регулювання страхової діяльності складається з:

– загального законодавства;

– спеціалізованого страхового законодавства,

– підзаконних актів.

Норми та принципи правового регулювання страхової діяльності визначені Конституцією України, міжнародними угодами, законами та постановами Верховної ради України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, інструкціями, методиками, наказами, листами міністерств і відомств, нормативними актами Уповноваженого органу, що здійснює нагляд за страховою діяльністю (Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг в Україні).

Основою системи законодавчого регулювання страхового ринку є Закон України «Про страхування».

Певні принципи здійснення страхування викладені в Господарському кодексі України.

Законодавство визначає обов'язки та права суб'єктів страхового ринку, договірні відносини між сторонами, порядок та умови здійснення страхових виплат, страхового відшкодування, форми страхування, перелік добровільних та обов'язкових видів страхування, систему державного регулювання, повноваження органів державного регулювання, умови ліцензування страхової діяльності, вимоги до правил страхування, умови забезпечення платоспроможності страховика, вимоги до його статутного капіталу, формування страхових резервів, правила і напрями розміщення коштів страхових резервів тощо.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 57; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!