Провадження у Верховному Суді України

Верховним Судом України

Підстави для перегляду судових рішень

Підстави перегляду судових рішень ВСУ регламентовано ст. 445 КПК. Установ­лений ст. 445 КПК перелік підстав для перегляду судових рішень ВСУ є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Отже, підставами для перегляду ВСУ судових рішень, що набрали законної сили, є: 1) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм за­кону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримі-

нальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Разом з тим перегляд судових рішень з такої підстави, як встановлення міжнарод­ною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом, з метою застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або збільшити обсяг обвинувачення чи з інших підстав погіршити становище засудженого, а також виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи не допускається.

Комітет міністрів Ради Європи рекомендував державам - учасницям КЗПЛ прий­няти закони, якими врегулювати порядок перегляду справ і відновлення провадження справ на внутрішньодержавному рівні у зв’язку з рішеннями ЄСПЛ (Рекомендація № К (2000)). Остання ґрунтується на рішенні ЄСПЛ від 31.10.1995 у справі «Папамі-халопулос проти Греції», згідно з яким суд, визнавши порушення прав людини, робить репарацію за наслідками цього порушення таким чином, щоб, наскільки це можливо, відновити становище, що мало місце до такого порушення. У такий спосіб ЄСПЛ висловив широко відомий принцип міжнародного права геsіігаїіо іп іте₈шт (віднов­лення в попередніх правах) для особи.

Неоднакове застосування одних і тих самих норм кримінального закону може по­лягати, зокрема:

- у різному тлумаченні судом (судами) касаційної інстанції змісту і сутності норм закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до різних висновків про кваліфікацію суспільно небезпечного діяння, про наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення;

- у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різному незастосуванні закону України про кримі­нальну відповідальність, який підлягав застосуванню;

- у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосу­ванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різному застосуванні кримінального закону, який не підлягав застосуванню.

У свою чергу, правильність застосування норми закону про кримінальну відпо­відальність (кваліфікація кримінального правопорушення) полягає у точності (адек­ватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-право­вої норми, дійсності (об’єктивності) фактичних обставин певного суспільно небез­печного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу кримінального право­порушення.

Під подібними суспільно небезпечними діяннями слід розуміти діяння, у яких ознаки складу кримінального правопорушення є тотожними (ідентичними). Крім того, як зазначається у рішенні ВСУ від 15.11.2012 у справі № 5-15 кс 12, подібність сус­пільно небезпечних діянь за обсягом та змістом, як правило, повинна орієнтувати на

Глава 28

однакове застосування однієї й тієї самої норми закону про кримінальну відповідаль­ність щодо таких діянь та запобігати ухваленню різних за правовими наслідками су­дових рішень. У цьому сенсі подібність суспільно небезпечних діянь, які отримали неоднакову кримінально-правову оцінку в правозастосуванні, є (може бути) підставою! для перегляду справи ВСУ. Але слід мати на увазі, що така подібність не може бути! вагомою підставою для визнання оспореного рішення незаконним лише тому, що у порівнюваному чи порівнюваних судових рішеннях одна й та сама норма закону про! кримінальну відповідальність застосована інакше.

Утім не є подібними суспільно небезпечні діяння, якщо, наприклад, в одному ви­падку між співучасниками мала місце попередня змова на вчинення умисного вбивства! потерпілого, а в іншому випадку такої змови не було і дії особи щодо позбавлення! життя потерпілого мали характер ексцесу виконавця, оскільки виходили за межі до- 1 мовленості з іншим співучасником та не охоплювалися його умислом.

Під ухваленням різних за змістом судових рішень слід розуміти неоднакові за правовими висновками рішення касаційного суду у двох або більше кримінальних І провадженнях, предметом розгляду яких були подібні суспільно небезпечні діяння за І конкретно визначеними нормами закону України про кримінальну відповідальність. І

Не може бути підставою для перегляду ВСУ судових рішень, що набрали законної І сили, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих нормі кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень, якщо у заяві про перегляд судового рі-шення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, йдеться про питання призначен­ня покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності. Адже ці питання завжди мають індивідуальний характер, оскільки пов’язані з конкретною особою, необхідністю врахування обтяжуючих та пом’якшуючих покарання обставин тощо.

При цьому питання призначення покарання пов’язані із застосуванням норм КК, що регламентують цілі, систему покарань, види, підстави, порядок та межі призна­чення покарання особі, яка вчинила злочин. Таким чином, питання звільнення від кримінальної відповідальності пов’язані із застосуванням норм Загальної та Особли­вої частин КК, що регулюють матеріально-правові підстави, порядок та види звіль­нення особи від кримінальної відповідальності. Зокрема, звільнення від покарання пов’язано із застосуванням норм Загальної частини КК, що регламентують підстави звільнення від покарання особи, засудженої за діяння, караність якого законом усуне­на (ч. 2 ст. 74), внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74), у зв’язку із закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74), у зв’язку з хворобою (ст. 80), на підставі закону України про амністію чи акта про помилування (ст. 85).

Крім того, слід мати на увазі, що постановления касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчестоящих інстанцій і призначення нового судово­го розгляду не означає розгляду кримінальної справи по суті, а тому відповідні ухва­ли не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому гл. 33 розд. V КПК, на них не може здійснюватися посилання як на підтвердження підстави, встановленої п. 1ч. 1ст. 445 КПК.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 51; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!