Підготовче провадження

Інстанційна підсудність (ст. 33 КПК). Право на судовий захист, гарантоване ст. 55 Конституції України та ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» становить сукупність юридичних можливостей особи щодо захисту її прав, свобод та законних інтересів незалежним і неупередженим судом, створеним відповідно до закону, в за­конодавчо закріпленій процедурі шляхом судового розгляду. Це право має комплексний характер. Одним із його елементів є право на оскарження судового рішення (п. 8 ч. З ст. 129 Конституції України, п. 5 ст. 14 МПГПП, ч. 2 ст. 2 Протоколу № 7 КЗПЛ), яке ініціює його перегляд у порядку відповідного провадження. Для забезпечення права на оскарження судового рішення передбачається інстанційність судової системи, яка знайшла своє закріплення у ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Інстанцій­ність передбачає організацію судової системи відповідно до необхідності забезпечен­ня права на перегляд судового рішення судом вищої інстанції.

Відповідно до інстанційності судової системи ст. 33 КПК передбачена інстанцій­на підсудність. Так, кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місце­ві (районні, міські, районні у містах, міськрайонні) суди. Судами апеляційної інстан­ції є Апеляційний суд АРК, апеляційні суди областей, міст Києва й Севастополя. Кримінальне провадження в касаційній інстанції здійснює ВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судові рішення переглядаються ВСУ з питань неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень і встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення нею міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом (статті 444, 445 КПК). За нововиявленими обставинами провадження здійснюється судом, який ухвалив рішення, що переглядається (ст. 463 КПК).

Спеціальна (персональна) підсудність вирізняється перш за все специфікою суб’єкта кримінального правопорушення. Системне тлумачення відповідних норм законодавства дозволяє констатувати, що цей вид підсудності стосується кримінальних проваджень щодо:

1) неповнолітніх: кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповно­літньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної від­повідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміни чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляцій­ному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень - здійснюються суддею, уповноваженим згідно із ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх. Якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із цим Законом на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх (ч. 10 ст. 31 КПК);

2) суддів: кримінальне провадження стосовно обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, у якому обвину­вачений обіймає (чи обіймав) посаду судді. У такому разі кримінальне провадження здійснюється судом, найбільш територіально наближеним до суду, в якому обвинува­чений обіймає (чи обіймав) посаду судді, іншої адміністративно-територіальної оди-

Глава 22

ниці (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя) (ч. 6 ст. 48 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», ч. 2 ст. 32 КПК);

3) службових осіб, зазначених у хп. 1-3 ч. 3 ст. с З2 «Про державну службу»! Голови Верховної Ради України, його першого заступника чи заступника, Прем’єр! міністра України, Генерального прокурора України, його першого заступника чи за-1 ступника, Голови Конституційного Суду України, його заступника чи судді Консти| туційного Суду України, Голови Верховного Суду України, його першого заступника,! заступника чи судді Верховного Суду України, голів вищих спеціалізованих судів, їх І заступників чи суддів вищих спеціалізованих судів, Голови Національного банку! України, його першого заступника чи заступника, члена Ради національної безпеки! і оборони України, а також осіб, посади яких згідно зі ст. 6 ЗУ «Про державну службу»! віднесені до посад державної служби підгруп 1-1,1-2,I-З. Кримінальне провадження! щодо цих осіб здійснюється: а) у суді першої інстанції - колегіально судом у складі! трьох професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яті років, якщо кримінального провадження здійснюється щодо злочинів, за вчинення| яких передбачено довічне позбавлення волі, то за клопотанням обвинуваченого - су-1 дом присяжних у складі двох професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років, і трьох присяжних; б) в апеляційному порядку - колегі-| ально судом у складі п’яти професійних суддів, які мають стаж роботи на посад! судді не менше семи років; в) у касаційному порядку - колегіально судом у складі семи професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше десяти| років (ч.9ст. 31 КПК).

Територіальна (місцева) підсудність являє собою визначений процесуальним законодавством (ст. 32 КПК) порядок розподілу кримінальних проваджень між суда-І ми одного й того самого рівня залежно від території, на яку поширюється їх юрисдик-І ція. Цей вид підсудності означає, що кримінальне провадження здійснює суд, у меж-| ах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Якщо було І вчинено декілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює! суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення; І якщо вони були однаковими за тяжкістю, то це прерогатива суду, в межах територі­альної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. І Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кри-І мінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого І закінчено досудове розслідування.

Виходячи з правил визначення підсудності за місцем закінчення досудового роз­слідування, на практиці вирішується питання підсудності й у тих випадках, коли місце вчинення кримінального правопорушення не може бути точно встановленої (наприклад, кримінальне правопорушення вчинено під час польоту на повітряному чи переїзду на залізничному транспорті).

Порушення правил про підсудність є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалення судом вироку з порушенням цих правил 1 тягне скасування судового рішення (п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК).

У разі порушення правил територіальної підсудності кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду до початку судового розгляду.

Підготовче провадження

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 55; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!