Тема 10. Закони, закономірності і принципи навчання 28 страница

В оцінювальній діяльності потрібно обов´язково враховувати інтереси студента. Будь-яку оцінку треба об´єктивно аргументувати, обґрунтувати, пояснити, якщо оцінка незадовільна або низька, потрібно порадити, що необхідно зробити для її підвищення.

Нинішня суб´єктно-суб´єктна гуманістична педагогічна парадигма потребує від викладача коректності та поваги до людської гідності студента незалежно від його навчальних досягнень. Ніякими мотивами і причинами не можуть бути виправдані суб´єктивізм, несправедливість, грубість, безтактність, перенесення оцінки знань, умінь, компетенцій на особистість студента.

Функції оцінювання навчальних досягнень студентів

Процес аналізу й оцінювання навчальної діяльності студентів передбачає реалізацію таких функцій: виховної, розвивальної, навчальної, діагностичної, стимулювальної, коригувальної, прогностичної, контрольної (рис. 21).

Рис. 21. Функції оцінювання навчальних досягнень студентів

Навчальна функція виявляється в забезпеченні зворотного зв´язку як передумови підтримання дієвості й ефективності процесу навчання, в якому беруть участь два суб´єкти — викладач і студент. Тому система навчання може функціонувати ефективно лише за умов дії прямого і зворотного зв´язків. У переважній більшості у процесі навчання добре проглядається прямий зв´язок (викладач знає, який обсяг має сприйняти й усвідомити студент), але складно, епізодично здійснюється зворотний зв´язок (який обсяг знань, умінь та навичок і як засвоїв студент).

Дію цієї функції можна показати схематично:

Діагностична функція аналізу й оцінювання знань, умінь та навичок передбачає виявлення прогалин у знаннях студентів. Процес учіння має форму концентричної спіралі. Якщо на нижчих рівнях учіння трапилися прогалини, то буде порушена закономірність спіралевидної структури учіння. Тому так важливо своєчасно виявити прогалини, працювати над їх усуненням і лише потім рухатися далі.

Стимулювальна функція аналізу й оцінювання навчальної діяльності студентів зумовлюється психологічними особливостями людини, що виявляється в бажанні особистості отримати оцінку результатів своєї діяльності, зокрема навчальної. Це викликано ще й тим, що під час навчання студенти щоразу пізнають нові явища і процеси. Значна частина студентів не може (або не бажає) об´єктивно оцінити рівень, якість оволодіння знаннями, вміннями та навичками. Викладач же зобов´язаний допомогти студентам усвідомити якість і результативність навчальної праці, що психологічно стимулює їх до активної пізнавальної діяльності.

Виховна функція полягає у впливі аналізу й оцінки навчальної діяльності на формування в студентів низки соціально-психологічних якостей: організованості, дисциплінованості, відповідальності, сумлінності, працьовитості, дбайливості й охайності, наполегливості та ін.

Розвивальна функція виявляється в тому, що студент, отримавши оцінку, відчуває бажання і потребу в активізації пізнавальної діяльності. Це стимулює особистість до розвитку психічних властивостей і процесів — волі, уваги, мислення, мовлення та ін.

Коригувальна функція полягає у тому, що на основі виявленого рівня знань, умінь і навичок, утруднень, недоліків, причин неуспішності вживаються заходи щодо усунення прогалин у знаннях і компетенціях.

Прогностична функція — викладач отримує дані для оцінки результатів своєї праці, методики, для подальшого їх удосконалення. Оцінювання результатів навчальної діяльності студента допомагає йому скоригувати, поліпшити свою навчальну роботу.

Контрольна функція дає можливість визначити рівень знань, умінь, навичок і компетенцій студента, забезпечити об´єктивність оцінювання, підготуватися до засвоєння нового навчального матеріалу.

Принципи, види і методи аналізу й оцінювання навчальних досягнень студентів

Аналіз оцінювання навчальної діяльності студентів має здійснюватися з дотриманням певних педагогічних вимог. Окремі дидакти (A.M. Алексюк та ін.) називають їх принципами. Виділимо такі принципи (рис. 22).

Рис. 22. Принципи оцінювання навчальних досягнень студентів

Сутність означених принципів полягає:

—в плановості: аналіз і оцінювання мають здійснюватися не стихійно, а з дотриманням певного плану;

—систематичності й системності: аналіз і оцінювання мають відповідати структурним компонентам змісту вивченого матеріалу і бути постійними;

—об´єктивності: аналіз і оцінювання мають бути науково обґрунтованими і базуватися на засадах гуманізму і демократизму;

—відкритості й прозорості: студенти мають знати свої оцінки й оцінки однокурсників, що давало б змогу порівнювати успіхи, стимулювало б до підвищення активності;

—економічності: методи, прийоми, зміст завдань мають бути співвідносними з наявним бюджетом часу студентів, а методи — ще й доступними і зрозумілими;

—тематичності: перевірка якості знань студентів з окремих тем, розділів проводиться за темами (блоками, модулями);

—врахування індивідуальних можливостей студентів: необхідно перевіряти знання, уміння, навички кожного студента; у процесі підготовки дидактичних завдань для перевірки треба враховувати рівень навченості студентів та їхні інтелектуальні можливості;

—єдності вимог: врахування загальнодержавних стандартів змісту освіти відповідно до кваліфікаційних характеристик спеціальностей.

Залежно від дидактичної мети використовують різні види контролю за навчанням: діагностичний, попереджувально-застережливий, поточний, повторний, періодичний, тематичний, підсумковий (рис. 23).

Рис. 23. Види оцінювання (контролю) навчальних досягнень студентів

Діагностичний (попередній) контроль має бути спрямований на визначення рівня освітньої компетентності студентів з певної проблематики. Напередодні вивчення теми, засвоєння якої має ґрунтуватися на раніше вивченому матеріалі, викладач з´ясовує рівень розуміння опорних знань, актуалізує їх.

Поточний контроль передбачає перевірку якості засвоєння знань у процесі вивчення конкретних тем.

Повторний контроль спрямований на створення умов для формування умінь і навичок. При цьому треба виходити з позиції, яку визначив К. Д. Ушинський: хороші дидакти те й роблять, що без кінця повторюють і лише кожен раз додають щось нове. Повторна перевірка якнайкраще сприяє переведенню знань з короткотермінової до довготривалої пам´яті.

Тематичний контроль пов´язаний з перевіркою рівня знань, умінь та навичок в обсязі розділу чи теми конкретної навчальної дисципліни.

Періодичний контроль передбачає за мету встановити, яким обсягом знань студенти володіють з тих або тих проблем стосовно вимог програми.

Підсумковий контроль має своїм завданням з´ясувати рівень засвоєння студентами навчального матеріалу в кінці семестру або після завершення вивчення дисципліни. Він проводиться, як правило, у формі заліків, екзаменів.

В історії розвитку вищої школи виокремилися такі основні методи аналізу й оцінювання знань, умінь та навичок: усна, письмова, графічна, практична, тестова перевірка. Дещо умовно до методів перевірки можна віднести спостереження.

Усна перевірка займає значне місце у вищих навчальних закладах. Техніка усної перевірки полягає в тому, що педагог ставить перед студентами запитання, вони мають дати на них відповіді, використовуючи слово. Цей метод сприяє розвитку в студентів уміння мислити, грамотно висловлювати думки в логічній послідовності, розвивати культуру усного мовлення. Використання цього методу потребує від викладача значних зусиль і майстерності: уміння грамотно і логічно доцільно формулювати запитання, спонукати студентів до активного мислення, уважно слухати відповіді, об´єктивно оцінювати їх, враховувати індивідуальні особливості. Проте цей метод не позбавлений недоліків: він призводить до неефективного використання навчального часу на заняттях.

Письмова перевірка порівняно з усною більш ефективна, оскільки протягом певного часу можна одночасно перевірити рівень володіння знань, умінь та навичок усіх студентів академічної групи. Це сприяє підвищенню якості самостійної пізнавальної діяльності студентів, формуванню культури писемного мовлення, ефективності використання навчального часу. Викладач має готувати з кожної теми багатоваріантні завдання, аби забезпечити самостійність праці студентів. Тривалість таких робіт може бути різною (15—ЗО хвилин). Усі роботи викладач має ретельно пере­віряти й об´єктивно оцінювати.

Графічна перевірка спрямована на виявлення умінь і навичок студентів у процесі виконання ними різних видів графічних робіт: побудова таблиць, схем, графіків, діаграм та ін. Така робота сприяє розвитку в студентів просторового мислення, оволодінню методами систематизації, узагальнення, моделювання опорних схем тощо.

Практична перевірка тісно пов´язана із залученням студентів до конкретної практичної діяльності, під час якої перевіряються вміння застосовувати знання на практиці, формувати уміння і навички. Логічно така перевірка випливає із сутності процесу пізнання, в якому практика відіграє спонукальну і контролюючу роль. Здійснюючи практичну перевірку, треба ретельно підходити до підготовки завдань, які б спонукали студентів до застосування знань у практиці. Важливо, щоб ці завдання мали чітку професійну спрямованість. Адже в кінцевому підсумку рівень професійної підготовки майбутніх фахівців визначається не лише теоретичними знаннями, а передусім вміннями і готовністю застосовувати їх у конкретній практичній діяльності. Визначаючи завдання для практичної перевірки, треба дбати про забезпечення умов для самостійної діяльності студентів. Так звана колективна діяльність студентів над розв´язанням практичних завдань (один студент виконує завдання на дошці, а інші займаються переписуванням готових результатів) не дає бажаних результатів.

Тестова перевірка все більше набуває поширення. Сутність цього методу полягає в тому, що студентам у певному дидактичному блоці визначають конкретні завдання (запитання), на які подані альтернативні відповіді. Студент має обрати правильну відповідь. Якщо йти таким спрощеним шляхом, то це може призводити до простого вгадування відповіді. Важливо моделювати завдання в такий спосіб, щоб студент аргументував свій вибір відповіді, аналізував, чому інші відповіді він вважає помилковими чи неповними. Тестова перевірка може здійснюватися машинним і безмашинним способом.

Наведемо приклад завдання для тестової перевірки знань студентів з педагогіки. Запитання: Чи є здібності людини вродженими? Із наведених відповідей виберіть правильну, доведіть помилковість інших.

Відповіді:

1. Безумовно. Люди народжуються з різними здібностями. Генетичним кодом зафіксовано розвиток здібностей кожної людини.

2.Здібності є вродженими. Вони повністю залежать від індивідуальних психічних особливостей батьків.

3.Здібності людини не є вродженими. Здібності — це психічні явища, які утворюються в процесі пожиттєвого формування. Характер і якість здібностей цілком залежать від умов життя людини.

4.Здібності — це психічні якості людини. Народжується людина без психічних якостей. У неї в процесі життєдіяльності є лише можливість розвивати ті чи ті здібності. Це залежить від природних задатків та умов життя.

Викладач вищої школи має володіти повним спектром різноманітних методів аналізу й оцінювання навчальної діяльності студентів, творчо підходити до їх використання залежно від дидактичної мети, змісту навчального матеріалу, рівня навченості студентів і їх інтелектуального розвитку.

Варто зауважити, що у практиці діяльності педагогів вищої школи широко використовується термін "контроль за навчальною діяльністю". Ми вбачаємо в цьому рудименти авторитарної педагогіки доби тоталітаризму, коли все й усі контролювали, перевіряли, карали і т. д. З розвитком демократичного суспільства, побудованого на засадах гуманізму, доцільно відмовитись від терміна "контроль" як відлуння авторитарності.

Питання оцінювання результатів навчальної діяльності студентів було і залишається доволі складним. Певну допомогу в його розв´язанні може надати усвідомлення взаємопов´язаних понять "критерії оцінки" і "норми оцінки".

Критерії оцінки — це ті параметри, відповідно до яких педагог оцінює навчальну діяльність.

Норми оцінки — це показники, на які опирається викладач при виставленні оцінки.

Під оцінкою успішності студентів розуміють систему показників, які відображають їх об´єктивні знання та вміння, тобто оцінку можна розглядати як визначення ступеня засвоєння знань, умінь та навичок відповідно до вимог, що пред´являються програмами.

Оцінка включає в себе бал, тобто цифрову або іншу символічну форму вираження та фіксації оцінювання успішності, оцінні судження — коротку характеристику результатів учіння, їх позитивних моментів та недоліків, емоційне ставлення.

Бальна система оцінювання має багату історію. Уже в Києво-Могилянській академії була певним чином відпрацьована система оцінювання навчальної діяльності та здібностей студентів. Оцінки тоді були такими: "весьма прилежен", "весьма понятен и надежный", "добронадежный", "хорош", "зело доброго ученія", "очень добр", "добр, рачителен", "весьма средствен", "нижесред-ствен", "ниже средствен, плох", "преизрядного успеха", "весьма умеренного успеха", "малого успеха", "понятен, но неприлежен", "понятен, но ленив", "прилежен, но тупого понятия", "понятен, но весьма нерадив", "не худо успевает", "не худ", "не совсем худ", "малого успеха", "непонятен", "не совсем туп", "туп и непонятен", "туп", "очень туп".

Пізніше в школах дореволюційної Росії мали місце різні підходи до оцінювання навчальної діяльності учнів. Так, наприклад, відповідно до статуту міністерства освіти 1804 р. вводилась система оцінювання успіхів учнів кульками. Із кожної дисципліни директор визначав певне число кульок для з´ясування рівня знань учнів. Найвищий рівень успішності визначався 90 кульками. За статутом 1818 р. рівень знань уже оцінювався за чотири­бальною цифровою системою ("4", "З", "2", "1").

Наприкінці XIX — на початку XX ст. у дипломах та атестатах оцінки позначалися словами "відмінно", "вельми добре", "добре", "досить добре", "посередньо", "слабо". Поширювалась також п´ятибальна, семибальна шкала оцінок. Наприклад, семибальна: 7 — "відмінно", 6 — "вельми добре", 5 — "дуже добре", 4 — "добре", 3 — "досить добре", 2 — "посередньо", 1 — "слабо".

У радянській школі продовжувалися пошуки критеріїв і форм оцінювання знань, умінь та навичок учнів. У 1918 р. постановою Наркому освіти була відмінена бальна система для оцінювання знань учнів. Відповіді оцінювалися словами "задовільно" і "незадовільно". Переведення учнів з класу в клас відбувалося на основі успіхів учнів та відгуків педагогічної ради. У 1935 р. повернулися до п´ятибальної словесної оцінки знань учнів: "відмінно", "добре", "посередньо", "погано", "дуже погано". Напочатку 1944/45 навчального року словесна система була замінена цифровою ("5", "4", "З", "2", "1"). У1993 р. діапазон оцінювання успішності звузили до чотирибального ("5", "4", "З", "2").

Критерієм оцінювання умінь та навичок є точно обрана величина, що є визначником якості навчальної діяльності. Обрані критерії мають відповідати цілям і завданням навчання. З вересня 2000 р. в школах України запроваджено 12-бальну шкалу оцінювання навчальних досягнень у системі загальної середньої освіти України. У методичному листі Міністерства освіти і науки України таким чином обґрунтовано запровадження 12-бальної шкали оцінювання навчальних досягнень учнів: "Динаміка змін, що відбуваються в сучасному світі, вимагає змін у підходах до оцінювання навчальних досягнень учнів. Визначення рівня навчального прогресу учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому результаті повинна не просто дати людині суму знань, умінь чи навичок, а сформувати рівень компетенції.

Поняття компетенції не зводиться ні до знань, ні до навичок, а належить до сфери вмінь. Власне, вміння — це компетенція в дії. Отож, під компетенцією розуміється загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, нахилах, набутих завдяки навчанню <...>.

З метою забезпечення ефективних визначників якості навчальних досягнень та об´єктивного їх оцінювання в основній та старшій школі вводиться 12-бальна шкала оцінювання, побудована за принципом сумування набутих знань, умінь і навичок з урахуванням зростання рівня особистих досягнень учня".

У цьому ж документі визначені критерії 12-бальної системи оцінювання (табл. 17).

Таблиця 17

Рівні компетенції

Бали

Критерії

І.Початковий

Учень володіє навчальним матеріалом на рівні елементарного розпізнавання і відтворення окремих фактів, елементів, об´єктів, що познача­ються учнем окремими словами чи реченнями

Учень володіє матеріалом на елементарному рівні засвоєння, викладає його уривчастими реченнями, виявляє здатність викласти думку на елементарному рівні

Учень володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу

II. Середній

Учень володіє матеріалом на початковому рівні, значну частину матеріалу відтворює на репродуктивному рівні

Учень володіє матеріалом на рівні, вищому за початковий, здатний за допомогою вчителя логічно відтворити значну його частину

Учень може відтворити значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень, за допомогою вчителя може аналізувати навчальний матеріал, порівнювати та робити висновки, виправляти допущені помилки

III. Достатній

Учень здатний застосовувати вивчений матеріал на рівні стандартних ситуацій, частково контролювати власні навчальні дії, наводити окремі власні приклади на підтвердження певних тверджень

Учень вміє порівнювати, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом вчителя, в цілому самостійно застосовувати її на практиці, контролювати власну діяльність, виправляти помилки і добирати аргументи на підтвердження певних думок під керівництвом вчителя

Учень вільно (самостійно) володіє вивченим обсягом матеріалу і застосовує його на практиці; вільно розв´язує задачі в стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, добирає переконливі аргументи на під­твердження вивченого матеріалу

IV. Високий

Учень виявляє початкові творчі здібності, самостійно визначає окремі цілі власної навчальної діяльності, оцінює окремі нові факти, явища, ідеї; знаходить джерела інформації та самостійно використовує їх відповідно до ці­лей, поставлених учителем

Учень вільно висловлює думки і відчуття, визначає програму особистої пізнавальної діяльності, самостійно оцінює різноманітні життєві явища і факти, виявляючи особисту позицію щодо них; без допомоги вчителя знаходить джерела інформації і використовує набуті знання і вміння в нестандартних ситуаціях

Учень виявляє особливі творчі здібності, самостійно розвиває власні обдарування і нахили, вміє самостійно здобувати знання

Ми більш детально зупиняємося на 12-бальній системі оцінювання, оскільки проблематичним залишається питання про пошуки нової системи оцінювання знань студентів.

В історії розвитку школи в різних країнах, та й у колишньому Радянському Союзі, мали місце різні підходи до оцінювання знань, умінь та навичок студентів. Нині в Україні діє традиційна словесна чотирибальна система: "відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно".

Чи можна визначити загальні вимоги до оцінювання знань, умінь та навичок студентів? Певною мірою можна. Вони необхідні для означення критеріїв оцінювання навчальної діяльності студентів. Конкретно можна вказати на такі вимоги:

1.Глибина розуміння знань, їх повнота.

2.Уміння студента самостійно мислити.

3.Розуміння важливості отриманих знань для встановлення рівня сформованості наукового світогляду.

4.Готовність студента до застосування набутих знань у практиці.

5.Рівень сформованості умінь і навичок.

6.Рівень сформованості культури систематизації наукових знань.

7.Рівень інтелектуального розвитку.

8.Готовність студента здійснювати трансляцію набутих знань.

Методика проведення контрольних дій у вищій школі

Традиційно домінантне місце в системі навчально-виховної роботи у вищих навчальних закладах України займають заліки та екзамени. Педагоги-вчені по-різному ставилися до цих видів навчальної роботи. К.Д. Ушинський прихильно ставився до екзаменів, вважав, що вони сприяють організації учнів, підвищують їх відповідальність. М.І. Пирогов виступав проти екзаменів, які "викрадають у викладачів чимало часу на шкоду науці, вони підтримують шкідливий напрям у студентів — вчитися для екзамену".

Різні погляди на екзамени у вищій школі були і в радянський період (особливо в 20—30-ті pp. XX ст.). Але в другій половині XX ст. цей вид навчальної роботи набув обов´язкого характеру.

Нині кількість екзаменів та заліків з кожної навчальної дисципліни визначається навчальними планами. Процес перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок студентів на екзаменах базується на таких принципах:

—достатньої обґрунтованості;

—єдності вимог;

—гуманізму;

—доброзичливості.

Студенти по-своєму оцінюють якості викладачів, які мають значення для забезпечення оптимальних умов проведення контрольних заходів. Експериментальний зріз (опитано 180 студентів старших курсів Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького) показав, що студенти виділили такі основні якості викладачів, які позитивно впливають на перебіг екзамену (оцінювали якості за 10-бальною шкалою).

1. Справедливість 9,2

2.Глибоке знання предмета 9,1

3.Педагогічний такт 8,1

4.Доброзичливість 7,57

5.Знання індивідуальних особливостей студентів 7,23

6.Педагогічна майстерність 6,89

7.Вимогливість 6,76

8.Володіння методикою опитування 6,66

9.Уміння виявляти знання з усього обсягу курсу 5,6

10. Щедрість в оцінюванні знань, умінь та навичок 2,62

У процесі підготовки студентів до екзаменів і їх проведення у вищих навчальних закладах трапляється чимало недоречностей, педагогічних помилок. По-перше, надія на екзамени як важливий чинник підсумкової перевірки якості знань, умінь та навичок (ЗУН) студентів не завжди виправдовує себе. Коли студенти протягом семестру не включені в активну навчальну роботу, немає системи організації самостійної навчальної роботи, її оцінювання, вони підходять до екзаменаційної сесії з надто бідним багажем знань. За три-чотири дні перед екзаменом, маючи молоду, активну пам´ять, студенти заучують значний обсяг знань, на екзамені "видають" їх, після чого залишається надто мало знань, а тим більше умінь і навичок.

За навчальними планами на екзамени виділяється багато часу. Наприклад, студенти, які навчаються за спеціальністю "Історія", мають скласти 37 екзаменів і 84 заліки. У цілому за п´ять років навчання на екзаменаційні сесії виділяється 25 робочих тижнів (175 днів). Майже півроку витрачається на процедуру екзаменів. А результати цієї роботи низькі. За даними окремих дослідників, випускник ВНЗ володіє 5—6 відсотками інформації, яка передбачена навчальними планами і програмами. Навіть поверховий аналіз свідчить не на користь традиційної системи перевірки й оцінки знань, умінь та навичок студентів. Більш ефективними і продуктивними є модульно-рейтингова та кредитно-модульна системи.

По-друге, під час екзаменів студенти витрачають надто багато фізичних і психічних зусиль. Велика нервова напруга, стресові ситуації, які зумовлюються недостатньою педагогічною культурою окремих викладачів, та інші чинники призводять до невиправданих витрат енергії. Період навчання у ВНЗ не сприяє збереженню здоров´я.

По-третє, традиційно під час екзаменів надмірним тягарем для студентів є "система шпаргалок". На їх підготовку витрачається багато часу. Безпосередня процедура їх використання під час екзаменів, реакція викладачів на це явище — усе це принизливо і недостойно. Користі — ніякої, а шкоди багато: даремна витрата часу і сил на підготовку, створення на екзамені стресових ситуацій, породження конфліктів між студентами і викладачами, виникнення передумов для необ´єктивності оцінки знань, умінь та навичок студента та виявів соціальної несправедливості в оцінюванні.

Чи можна боротися з цим явищем? Яким чином уникати таких виявів? Можна і потрібно боротися. Найбільш доцільний спосіб — дозволити студентам на екзаменах користуватися необхідними джерелами інформації: записами, додатковою літературою. Але запитання мають бути побудовані таким чином, щоб вони орієнтували студентів не на репродуктивні відповіді, а спонукали до творчих роздумів, виявляли розуміння сутнісних процесів. Необхідно переконувати студентів, що час і здоров´я, витрачені на підготовку шпаргалок, не дають результатів. Адже немає установки на запам´ятання, усвідомлення закономірностей, процесів, явищ. Діє лише установка написати шпаргалку, таємно скористатися нею, обманути викладача. Поряд з цим у процесі адаптації студентів до навчальної роботи у ВНЗ необхідно навчити їх раціональним методам підготовки до заліків і екзаменів.

—У процесі підготовки і складання екзаменів мають розв´язуватися такі соціально-педагогічні завдання: формування соціальної відповідальності студентів перед собою, викладачами, батьками;

—відчуття радості від успіхів навчальної роботи;

—забезпечення умов для коригування здобутих знань, самостійної навчальної діяльності;

—забезпечення виховного впливу педагога на студента.

Технологія організації і проведення екзаменів має охоплювати такі аспекти:

—ознайомити студентів із програмою проведення екзаменів, яка містить перелік вузлових питань навчальної дисципліни та літературу, яку студенти можуть використати у процесі підготовки до екзаменів;

—ознайомити студентів з ефективними методами підготовки до екзамену з урахуванням особливостей конкретної навчальної дисципліни;

—ознайомити студентів з методикою проведення екзамену. Екзамен може проводитись за екзаменаційними білетами і без них; можуть бути використані різні методи перевірки: усна, письмова, тестова (з використанням комп´ютерів і на паперових носіях);

—напередодні екзамену викладач має організувати консультування для студентів, у яких виникли певні утруднення при підготовці;

—безпосередньо на екзамені педагог має створити позитивний емоційний фон, аби зменшити психологічне напруження студентів;

викладач має уважно, зацікавлено вислуховувати відповіді студентів, стимулюючи їх до активного мислення словами ("добре", "правильно мислите", "так", "молодець") та стверджувальними і підбадьорливими жестами. Монологічну відповідь студента ні в якому разі не можна переривати зауваженнями, додатковими запитаннями, виразами здивування. Студент, готуючись до відповіді, у своїй пам´яті певним чином побудував виклад навчального матеріалу. Коли викладач перериває студента, вдаючись до діалогу, це викликає у більшості студентів занепокоєн­ня, нервовість, від чого відповідь стає плутаною, логічно непослідовною. У процесі монологічної відповіді на запитання викладач, зрозумівши, що студент відповідає впевнено, змістовно, може зупинити його і попросити перейти до розкриття наступного запитання білета. Після з´ясування усіх питань, що були в екза менаційному білеті, варто поставити кілька запитань з інших розділів навчальної дисципліни. Такий підхід допомагає уник­нути випадковостей.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 75; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!