Тема 10. Закони, закономірності і принципи навчання 21 страница

—своєчасно зайняти робоче місце, підготувати зошит, письмове приладдя для записів;

—ознайомитися зі змістом попередньої лекції для встановлення логічного зв´язку з наступною;

—зусиллям волі зосередити увагу на змісті лекції;

—з´ясувати зміст лекції, окремих її частин шляхом ставлення запитань лектору, якщо у цьому є потреба.

Самоорганізація і самодисципліна є запорукою успішного сприйняття лекції.

Засвоєння лекційного матеріалу буде мати більшу ефективність, якщо лекцію не лише слухати, а й записувати, тобто конспектувати. Це сприяє глибокому осмисленню навчального матеріалу, використанню його при підготовці до семінарських чи практичних занять, заліків і екзаменів.

Уміння правильно вести конспект лекцій формуються поступово. Звичайно, першокурсники намагаються повністю, слово в слово, вести записи лекцій. Така спроба, як правило, не має успіху, виявляється невдалою: повністю записати лекцію не вдається, студент швидко стомлюється, а головне — у нього не задіяне активне мислення, немає аналізу і синтезу змісту лекції. Несистематизовані записи окремих уривків не дають можливості відновити зміст лекційного матеріалу пізніше при підготовці до семінарських занять чи підсумкового контролю. Тому головне, до чого треба прагнути при конспектуванні лекції, — записувати в логічній послідовності суттєві думки, положення, викладені в лекції, які є результатом аналізу і синтезу власного мислення.

Треба мати на увазі й такі вимоги до ведення конспектів лекцій:

—з кожної навчальної дисципліни потрібно мати окремий зошит, на титульній сторінці якого слід зазначити назву навчальної дисципліни, курс, прізвище та ініціали студента, вчений ступінь, звання, прізвище, ім´я і по батькові лектора;

—з лівого боку кожної сторінки варто відводити широкі поля (4—5 см), на яких під час лекції і пізніше при самостійному опрацюванні матеріалу можна робити помітки;

—записи потрібно робити чорнилом і розбірливо;

—цитати, важливі думки виділяти чорнилом іншого кольору.

Треба навчитися швидко писати. Це досягається, у першу чергу, за рахунок умовних позначень і скорочень окремих слів і фраз. Однак, не варто скорочувати закінчення слів, оскільки це може викликати спотворення їх змісту під час роботи з конспектом. Скороченню, як правило, підлягають слова і фрази, які найбільш часто вживаються в тому чи тому лекційному курсі, вони виробляються практикою конспектування. Для прикладу наведемо скорочення, які можуть бути використані під час записів лекцій із психолого-педагогічних, суспільних та інших наук:

амер. — американський

англ. — англійський

АН — академія наук

арх. — архітектор

АПН — Академія педагогічних наук

вид-во — видавництво

док-ти — документи

б-ка — бібліотека

3. — захід

букв. — буквально

іл. — ілюстрація

псих-и — психологічний

кн. — книга

р-н — район

м. — море

мін-во — міністерство

с-во — суспільство

н.-д. — науково-дослідний

с.-д. — соціал-демократичний

пед-ка — педагогіка

ст. — століття

пост. — постанова

ун-т — університет

проф. — професор

у т.ч. — у тому числі

чл. — член

ф-т — факультет

япон. — японський та ін.

Для студента важливо вміти поєднувати роботу думки і руки, розподіляти увагу, зосереджувати її на головному. Це дає змогу здійснювати своєрідну "фільтрацію" навчального матеріалу. Тут відбуваються два процеси: відокремлення другорядного від головного, узагальнення і систематизація змісту лекції.

Головні думки, на відміну від другорядних, звичайно виділяються інтонацією, сповільненим темпом мовлення лектора. Систематизація досягається вмінням студентів виділяти вузлові питання, здатністю до узагальнення і логічного осмислення послідовності та взаємозв´язку окремих компонентів лекції.

Конспектуючи лекцію, треба повністю записувати назву теми, план, рекомендовану літературу. Особливу увагу необхідно приділяти записам правил, цитат, формул, схем тощо.

Книга в системі професійної підготовки

Головним джерелом знань у навчальній роботі у ВНЗ, та й у житті, є, безперечно, книга. Яскраво висвітлив роль книги у становленні особистості російський письменник М. Горький: "Я міг би багато розповісти про те, як читання книги — цей звичний для нас, буденний, але за суттю своєю таємничий процес духовного злиття людини з великими умами всіх часів і народів — як цей процес читання іноді раптом осяює світлом людині смисл життя і місце в ньому...

...Любіть книгу, вона полегшить вам життя, по-дружньому допоможе розібратися в пістрявій і бурхливій плутанині думок, почуттів, подій, вона навчить вас поважати людину і самих себе...

...Любіть книгу — джерело знань, лише знання можуть врятувати, лише вони можуть зробити нас духовно сильнішими, чесними, розумними людьми, здатними щиро любити людину, поважати її працю і сердечно милуватися прекрасними плодами її неперервної великої праці".

Започаткував книгодрукування німецький винахідник Іоган Гутенберг в середині XV ст. Його відкриття виявилося геніальним. Воно сприяло збереженню на віки найціннішого людського скарбу — витворів людського розуму, дало змогу зміцнити зв´язки поколінь. Особливо збільшилася кількість книг в останні десятиріччя. Вважають, що за останні 25—30 років у світі видруковано стільки книг, скільки за всі попередні роки з початку книгодрукування. Зорієнтуватися в цьому потоці друкованої продукції без спеціальної підготовки складно.

Для успішної роботи з літературою особливо важливим є вміння відшукати потрібну книгу чи статтю. І тут студент не може обійтися без оволодіння навичками бібліографування. Пошуки літератури доцільно починати з перегляду бібліотечних каталогів, а також каталогів, що їх ведуть у навчально-методичних кабінетах. Є різні каталоги: алфавітний, систематичний, предметний, або тематичний. В алфавітному каталозі, коли відоме прізвище та ініціали автора, можна швидко знайти потрібну книгу, виписати її шифр, який необхідно вказати при заповненні бланка замовлення на потрібне видання. Це значно полегшить роботу бібліотекаря і пришвидшить пошуки літератури.

Якщо необхідно знайти книгу з певного питання, а автор її невідомий, звертаються до систематичного каталогу. Він складений за десятковою системою. У систематичному каталозі картки групуються за такими розділами:

0. Загальний розділ (довідники, словники, покажчики).

Філософія, психологія, логіка.

2. Релігія, атеїзм.

3. Суспільно-політичні науки. Право.

4. Мовознавство.

5. Природознавство, математика, фізика.

6. Техніка. Сільське господарство. Медицина.

7. Мистецтво. Гра. Спорт.

8. Літературознавство.

9. Історія. Географія.

Розділ поділяється ще на 10 підрозділів, кожен з яких, у свою чергу, поділяється на 10 груп тощо.

Крім алфавітного і систематичного каталогів є також предметні, або тематичні. У тематичному каталозі картки розміщені в алфавітному порядку за темами книг приблизно так, як розміщуються статті в енциклопедіях. Користуючись таким каталогом, легко дібрати літературу з конкретних питань.

Вдаючись до пошуку книг у систематичному каталозі, варто дотримуватися схеми (рис. 19).

Рис. 19. Схема пошуку книги в систематичному каталозі

У бібліотеці, крім книжкових каталогів, є картотека газетно-журнальних статей. Такий каталог дає змогу також відшукати статті з певної проблеми.

Відомості про найновіші наукові роботи, а також художню літературу можна знайти у спеціальних збірниках, що видаються Книжковою палатою, зокрема у "Книжковому літопису", який виходить щотижня. У цьому виданні реєструються книги, які видаються в країні з усіх галузей знань. "Літопис журнальних статей" виходить теж щотижня. Тут вміщено перелік статей, які з´явилися в журналах, альманахах, збірниках, наукових запис­ках. "Літопис газетних статей" виходить щомісяця, у ньому реєструються важливі статті, надруковані в газетах.

Бібліографічними джерелами є також енциклопедії і словники. Уміння користуватися ними значно полегшує самостійну роботу студента. Це та довідкова література, яка допомагає орієнтуватися у великому потоці інформації.

До довідкових посібників, які можна знайти в бібліотеці ВНЗ, належать:

1. Большая советская энциклопедия: В 30 т. / Под ред. A.M. Прохорова. — 3-е изд. — М: Сов. энциклопедия, 1969—1976.

2. Большая советская энциклопедия: В 50 т. / Под ред. Б.А. Введенского. — 2-е изд. — М: БСЭ, 1950—1958

3. Малая советская энциклопедия / За ред. Б.А. Введенского. — 3-е изд. — М.: БСЭ, 1958 — 1960. — Т. 1—10.

4.Українська радянська енциклопедія: У12 т. / За ред. М.П. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Голов, ред. УРЕ, 1977—1985.

5.Українська мова: Енциклопедія / НАН України, Ін-т мовознавства НАН України. — К.: Вид-во "Укр. енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 2000. — 750 с.

6. Плющ MM., Грипас НЛ. Українська мова: Довідник. — К.: Рад. шк., 1990.— 254 с.

7. Сучасна українська мова: Довідник / Л.Ю. Шевченко, В.В. Рі-зун, Ю.В. Лисенко; За ред. О.Д. Пономарьова. — 2-ге вид., випр. — К.: Либідь, 1996. — 320 с

8. Ющук І.П. Практичний довідник з української мови. — К.: Рідна мова, 1998. — 223 с.

9. Енциклопедія сучасної України / За ред. М.Г. Желізняка. — К.: Координаційне бюро ЕСУ НАН України, 2001. —Т. 1. —823 с.

10.Всемирный биографический словарь / Ред. кол.: В.И. Бо-родулин, Н.М. Кузнецов, Н.М. Ланда и др. — М.: БРЭ, 1998. — 926 с.

11.Новый энциклопедический словарь. — М: БРЭ, 2001. — 1456 с.

12.Биология: Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. М.С. Гилеров. — 3-е изд. — М.: БРЭ, 1998. — 864 с.

13. Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М.С. Гилеров. — 2-е изд. — М.: Сов. энциклопедия, 1998. — 864 с.

14. Скиннер М. География. А — Я: Словарь справочник. — М., 1999.— 528 с.

15.Географический энциклопедический словарь / Гл. ред. А.Ф. Трешников. — М.: Сов. Энциклопедия, 1989. — 522 с.

16.Геодезичний енциклопедичний словник / За ред. В. Лі-тиського. — Л.: Евросвіт, 2001. — 668 с.

17.Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи: Словник-довідник. — К.: Т-во "Знання", 2002.—550 с.

18.Великая Отечественная война. 1941—1945: Энциклопедия / Гл. ред. М.М. Козлов. — М: Сов. энциклопедия, 1985. — 832 с.

19.Дюпон Р.З., Дюпон Т.Н. Всемирная история войн: Энциклопедия военной истории. — СПб.: Полигон, 1998. — Т. 1—3.

20.Кіндер Г., Хільгеман В. Всесвітня історія: dtv-Atlas: Пер. з нім. — К.: Знання-Прес, 2001. — 631 с.

21.Советская историческая энциклопедия: В 16 т. / Гл. ред. Е.М. Жуков. — М.: Сов. энциклопедия, 1960—1976.

22.Гренвіл Д. История XX века. Люди. События. Факты / Пер. с англ. О. Суворова. — М.: Аквариум, 1999. — 896 с.

23.Безсмертя. Книга пам´яті України. 1941—1945 / Гол. ред. І.О. Герасимов. — К.: Книга пам´яті України, 2000. — 944 с.

24.Довідник з історії України (А — Я): Посібник для загаль-ноосвіт. навч. закл. / За ред. І. Підкови. — 2-ге вид. — К.: Ґене-за, 2001. —113 с.

25.Енциклопедія українознавства: У 3 ч. / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. — Репр. вид. — К., 1985.

26 Українське козацтво: Мала енциклопедія. — К.: Ґенеза; Запоріжжя: Прем´єр, 2002. — 568 с

27.Математическая энциклопедия: В 5 т. / Под ред. И.М. Виноградова. — М.: Сов. энциклопедия, 1977. — 1985.

28.Математический энциклопедический словарь / Под ред. Ю.В. Прохорова. — М.: Сов. энциклопедия, 1988. — 847 с.

29.Малая медицинская энциклопедия: В 12 т. / Под ред. В.Х. Василенко. — М.: Сов. энциклопедия, 1965—1970.

30.Популярная медицинская энциклопедия / Под ред. П.В. Петровского. — М.: Сов. энциклопедия, 1979. — 704 с.

31. Червяк П.І. Медична енциклопедія. — К.: Просвіта, 2001.—1024 с.

32.Словникукраїнськоїмови:В11т. /Ред. кол.:Н.С. Васильева, М.М. Друченко, B.C. Дурко, Л.В. Туник, H.I. Шарапова. — К.: Наук, думка, 1970—1980.

33.Новий словник української мови: У 4 т. / Укл.: В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. — К.: Аконіт, 1999.

34.Искусство стран и народов мира: В 5 т. / Гл. ред. Б.В. Йо-гансон. — М.: Сов. энциклопедия, 1962—1981.

35.Власов В.Г. Большой энциклопедический словарь изобразительного искусства: В 8 т. — СПб.: Лита, 2000. — Т. 1. — 864 с.

36.Історія українського мистецтва: У 5 т. — К.: Рад. Україна, 1966—1968.

37.Театральная энциклопедия: В 5 т. / Под ред. С.С. Мо-кульського. — М.: Сов. энциклопедия, 1961—1967.

38.Большой толковый социологический словарь: В 2 т. — М.: Вече, 1999.— 650 с.

39.БерихинА.Б. Экономика и право: Энциклопедический словарь. — М.: Книжный мир, 2000. — 908 с.

40.Економічна енциклопедія: У 3 т. / Ред. СВ. Мочерний та ін. — К.: Академія, 2002. — 952 с.

41. Політологічний енциклопедичний словник / Ред.:

Ю.С. Шемшученко, Д. Бабкіна. — К.: Генеза, 1997. — 400 с.

4 2. Юридична енциклопедія: У 6 т. / Ред. кол.: Ю. С. Шемшученко та ін. — К.: Укр. енциклопедія, 1998.

43.Юридическая энциклопедия / Гл. ред. Б.Н. Топорнин. — М.: Юрист, 2001. — 1272 с.

44.Большой юридический энциклопедический словарь. —М.: Книжный мир, 2002. — 720 с.

45. Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред.

А.Я. Сухарев. — М.: Сов. энциклопедия, 1984. — 415 с.

46.Энциклопедический юридический словарь / Под ред. В.Е. Крутских. — 2-е изд. — М.: ИНФРА-М, 1999. — 368 с.

47.Культурология. XX век: Энциклопедия: В 2 т. — СПб.: Университетская книга; ООО "Алетейя", 1998.

48.Книга: Энциклопедия / Редкол.: И.Е. Баренбаум, А.А. Бе-левицкая, А. А. Говоров и др. — М.:БРЭ, 1998. — 800 с.

49.Глоссарий современного образования / Под ред. В.И. Астаховой. — X.: ОКО, 1998. — 272 с.

50.Педагогическая энциклопедия: В 6 т. / Гл. ред. А.И. Каи-ров. — М.: Сов. энциклопедия, 1964.

51.Словарь по социальной педагогике: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Авт.-сост. А.В. Мардахаев. — М.: Изд. центр "Академия", 2002. — 368 с.

52.Гончаренко С. Український педагогічний словник. — К.: Либідь, 1997. — 376 с.

53.Даль В.К. Толковый словарь русского языка. Современная версия. — М.: ЭКСМО-ПРЕСС, 2001. — 736 с.

54.Русский язык: Энциклопедия / Гл. ред. Ю.Н. Караулов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: БРЭ: Дрофа, 1998. — 703 с.

55.Ожегов СИ. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. — 22-е изд., стер. — М.: Рус. яз., 1990. — 921 с.

56.Толковый словарь русского языка: В 4 т. / Под ред. Д.Н. Ушакова. — М.: Сов. энциклопедия, 1935—1940.

57.Словарь современного русского литературного языка: В 20 т. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1948—1963.

58.Краткий этимологический словарь русского языка: Пособие для учителей / Под ред. С.Г. Бархударова. — М.: Уч. пед. изд., 1961. —403 с.

59.Словарь иностранных слов / Под ред. И.А. Лехина. — 4-е изд., перераб. и доп. —М.: Госиздат иностр. и науч. словарей, 1954. —856 с.

60.Энциклопедический словарь: В 3 т. / Под ред. Б.А. Введенского. — К.: Праща; М.: БСЭ, 1954—1955.

При доборі літератури з того чи того питання необхідно вміти скласти бібліографічні записи відповідно до єдиних вимог, які є обов´язковими для оформлення бібліографічного апарату.

У каталозі ви відшукали потрібну книгу чи статтю. Де і як записати дані про них, щоб успішно й раціонально ними користуватися? Найзручніше робити такі записи на бібліографічних картках. Це дає змогу класифікувати їх за різними принципами: алфавітним, тематичним або хронологічним. Подібні картки легко виготовити з цупкого паперу. Рекомендований розмір — 12,5 х 7,5 см.

Опис книги потрібно робити з титульного листа, а не з обкладинки, за такою формою:

1. Прізвище та ініціали автора. (Якщо книга написана двома чи трьома авторами, їх прізвища та ініціали подаються також на початку опису.)

2. Назва (заголовок) книги. Подається повністю і без скорочення.

3. Підзаголовні дані. Зазначаються відомості про жанр книги (науково-популярний нарис, навчальний посібник, довідник і т. ін.); вказується також, за чиєю редакцією вийшла книга; порядковий номер видання.

4. Вихідні дані. Подаються відомості про місце видання, найменування видавництва та рік видання.

Подаємо зразки бібліографічних описів книг, журнальних і газетних статей відповідно до установлених правил (табл. 15).

Таблиця 15. Зразки бібліографічного опису наукових праць

Характеристика джерела

Приклад оформлення

Монографії (один, два або три автори)

Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 1997. — 304 с

Чернокозова В.Н., Чернокозов И.И. Этика учителя. — К.: Рад. шк., 1973. — 176 с.

Мороз О.Г., Сластьонін В.О., Філіпенко Н.Г. Підготовка майбутнього вчителя: зміст та організація: Навч. посіб. — К., 1997. — 168 с

Чотири автори

Робоча книга класного керівника / В.П. Драгун, В.Л. Омеляненко, С.В. Омеляненко, Л.І. Прокопенко. — Черкаси, 1986. — 172 с

П´ять і більше авторів

Системный анализ инфраструктуры как элемент народного хозяйства / Н.И. Белоусова, Е.И. Вишняк, В.Ю. Левут и др. — М.: Экономика, 1982. — 262 с.

Багатотомні видання

Сухомлинсъкий В.О. Вибрані твори: В 5 т. — К.: Рад. шк., 1966—1967.

Книги за редакцією

Педагогіка / За ред. М.Д. Ярмаченка. — К.: Вища шк., 1986. — 542 с

Збірки праць

Педагогічний пошук / Упоряд. І.М. Баженова. — К.: Рад. шк., 1989. — 496 с

Збірник наукових праць

Подготовка учителя к работе в сельской малокомплектной школе: Сб. науч. трудов. — Смоленск, 1983.— 164 с.

Перекладні видання

ОконъВ. Введение в обшую дидактику: Пер. с пол. — М.: Высш. шк., 1990. — 382 с.

Словники, енциклопедії

Короткий тлумачний словник української мови / За ред. Д.Г. Гринчишина. — К.: Рад. шк., 1988. — 320 с.

Педагогическая энциклопедия: В 4 т. — М.: Сов. энциклопедия, 1964—1968.

Складові частини книги

Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу // Макаренко А.С. Твори: У 7 т. — К.: Рад. шк., 1954.—С. 9—92.

Сухомлинсъкий В.О. Розмова з молодим директором школи // Сухомлинсъкий В.О. Вибрані твори: У 5 т. — К.: Рад. шк., 1977. — Т. 4. — С. 136—328.

Складові частини збірника

Лисенкова СМ. Коли вчитися легко // Педагогічний пошук / Упоряд. І.М. Баженова. — К.: Рад. шк., 1989.—С. 47—89.

Складові частини журналу

Карпенко І., СілитінаІ. Емоційна культура майбутнього вчителя // Рідна школа. — 1998. — №6. —С. 34—38.

СтельмаховичМ.Г. Виховний потенціал української родини // Учитель. — 1998. — №6. — С 52—55.

Газетні статті

Закон України "Про освіту" // Голос України. — 1996. — 25 квітня.

Рострапович М. Провидец // Факты. — 1998. — 17 октября.

Дисертації

Майборода Г.Я. Соціально-педагогічний потенціал українських народних обрядів у системі формування морально-духовних цінностей особистості: Дис.... канд. пед. наук: 13.00.01. —Черкаси, 1996. — 214 с.

Автореферати дисертацій

Кретова О.І. Формування культури професійного мовлення майбутніх учителів на основі системного підходу: Автореф. дис.... канд. пед. наук: 13.00.01. — Кіровоград, 1998. — 20 с

Опис книг, газетних і журнальних статей треба робити тією мовою, якою вони надруковані.

Для більш зручного обслуговування в бібліотеках з великою кількістю книг є спеціальні картки-вимоги. Подаємо можливий зразок такої вимоги:

Трапляється, що у бібліотеці навчального закладу немає потрібної книги. У такому випадку її можна замовити за міжбібліотечним абонементом (МБА). Слід звернутися у відділ МБА бібліотеки, яка обслуговує читача, заповнити бланк-замовлення на одержання потрібної літератури. Бланк посилається в координаційні центри МБА і через деякий час книга надсилається бібліотеці-замовникові. Література за МБА видається на такі терміни: книги вітчизняного видання — на ЗО днів; книги іноземними мовами — на 15 днів; журнали — на 15 днів; видання, що користуються підвищеним попитом, — на 15 днів, мікрофільми — на 45 днів.

Кожен студент, починаючи з першого курсу, має дбати про комплектування власної бібліотеки відповідно до професійних та пізнавальних інтересів. Шлях книги до читача довгий. Навіть змістовні, цінні книги перевидаються не частіше як через 5—7 років. Тому думати: "Я придбаю книгу пізніше, коли вже буду працювати", — припускатися помилки. Якщо ж ставити собі за мету щомісяця купувати 3—4 книги для власної бібліотеки, то за 5 років навчання у ВНЗ можна зібрати 240—250 книг. Це той цінний багаж, який допоможе молодому фахівцеві успішно набувати своєї фахової майстерності.

Досить важливим для студента є вміння користуватися книгою. Для ефективної і результативної роботи з книгою необхідно дотримуватися науково обґрунтованих організаційних і санітарно-гігієнічних вимог. Зокрема:

1. Раціонально організувати своє робоче місце (стіл, стілець, приладдя: ручка, чорнило, олівець, лінійка, папір, довідники та ін.). Стіл і стілець мають бути дібрані відповідно до росту людини. Правильним і зручним за висотою має бути співвідношення стола і стільця. Книги, підготовлені для опрацювання, мають лежати зліва попереду, а письмове приладдя — праворуч. Якщо стіл приставлений близько до стіни, то над ним можна приладнати поличку, на якій розмістити частину потрібних книг, особливо довідників. Книга, яку читаємо, має бути віддалена від очей на відстань 25—ЗО см і лежати з нахилом 45 градусів, щоб усі рядки тексту знаходилися на однаковій відстані від очей. Доцільно використовувати також підставку для книги. Це значно полегшує роботу очей. Не потрібно завантажувати стіл великою кількістю книг, паперів.

2. Під час читання і ведення записів світло має падати зліва і зверху. При штучному освітленні важливо потурбуватися про достатню його кількість. Найбільш зручно користуватися настільною лампою. Світло не має бути ні надто яскравим, ні тьмяним, бо це є причиною швидкої втоми очей.

3. У робочій кімнаті має бути чисте повітря, насичене достатньою кількістю кисню, що є важливим чинником підтримання працездатності й активності клітин головного мозку. Тому доцільно працювати при відкритому вікні чи кватирці. Якщо з якихось причин не можна дотримуватися цього, то періодично (через 1— 1,5 години) потрібно відчиняти вікно і провітрювати кімнату.

4. Необхідно чергувати періоди напруженої праці і відпочинку. Групи нейронів, які включені в активну розумову діяльність, порівняно швидко стомлюються. Важливо через 1,5—2 години один вид розумової роботи змінювати на інший, зовсім відключитися від розумової роботи і зайнятися виконанням протягом 10—15 хвилин іншого виду діяльності, яка не потребує розумового напруження. Ефективним є активний відпочинок і виконання фізичних вправ, прогулянка на повітрі тощо.

5. Працюючи з книгою, не треба робити часті перерви. Необхідно "запрацюватися", "ввійти в матеріал", щоб виробити певний динамічний стереотип. Це підвищує ефективність розумової праці.

6.Заняття мають бути регулярними і постійними в часі. Ми часто нарікаємо на нестачу часу. Але це лише тому, що ми нераціонально його використовуємо. Російський письменник А.П. Чехов писав: "Якщо хочеш, щоб у тебе було мало часу, то не роби нічого". Якщо кожного дня відводити хоча б 3—4 години на читання книг, опрацьовуючи 20 сторінок за годину, то за рік можна прочитати близько 30 тис. сторінок. А це в середньому 140— 150 книг.

7.Під час роботи з книгою в кімнаті має панувати тиша. Шум знижує активність розумової праці, викликає пригнічений стан (гіпостенію). До того ж, організм витрачає значну кількість енергії на захист від зовнішніх подразників.

8.З книгою треба працювати спокійно, без зайвих рухів. Не слід привчати себе читати лежачи. Це розсіює увагу, веде до швидкої втоми. Не можна продуктивно працювати з книгою у транспорті або стоячи в черзі.

9.Під час роботи з книгою не слід застосовувати збуджувальні засоби: чай, каву, тютюн та ін. Це підвищує працездатність на короткий час, але шкодить здоров´ю.

10. Читати треба мовчки, що дає змогу глибше зосередитися на змісті прочитаного, проникнути в його суть. Інколи для відчуття поетичності твору окремі місця доцільно читати вголос.

У роботі з книгою варто дотримуватися таких правил:

1.При вивченні певної проблеми у першу чергу потрібно ознайомитися з першоджерелами, а потім уже з посібниками і критичними статтями. Опрацювання посібників не може замінити вивчення першоджерел. Робота над першоджерелами викликає у читача самостійні думки, судження, сприяє більш глибокому розумінню теми чи проблеми.

2.Опрацювання літератури з конкретного питання варто починати з робіт загального характеру і від них переходити до спеціальних і більш вузьких досліджень.

3.Необхідно добирати для читання книги, доступні для розуміння. Безперечно, робота над літературою має викликати певні складнощі, але цього не треба боятися. Перечитуючи книгу або статтю кілька разів, можна проникнути в суть матеріалу, дійти до розуміння тих чи тих понять.

Починати працювати з книгою варто із загального ознайомлення з нею. Спочатку оглядають титульний лист, на якому вка зано рік і місце видання. Коротка анотація, яка вміщена, як правило, на початку, допомагає читачеві визначити загальний орієнтир щодо проблем, які розглядаються в книзі. Перегляд змісту передмови, післямови також певною мірою сприяє формуванню у читача інтересу до книги.

Залежно від змісту книги і мети, що її ставить перед собою читач, розрізняють такі види читання.

1.Суцільне читання. Воно становить процес уважного прочитання книги або окремих її розділів без відволікань, скажімо, для записів. При такому читанні можна зробити багато, але це не завжди дає потрібний ефект. Часто прочитані в такий спосіб книги складаються в калейдоскопічні картини і залишають у пам´яті мало знань. К. Д. Ушинський застерігав: "Книга, що має таке важливе значення для людини, залишається німою не лише для того, хто не вміє читати, але й для того, хто, прочитавши механічно сторінку за сторінкою, не зумів видобути із мертвої букви живі думки".

Щоб суцільне читання не зводилося до бездумної механічної роботи, даремної витрати часу, варто попередньо ознайомитися з відомостями про автора, змістом, структурою, прочитати, як уже було сказано раніше, анотацію книги. У спеціальному зошиті (читацькому щоденнику) записати основні дані про книгу і автора, а після прочитання занотувати головні проблеми, які в ній розглядаються.

2. Продовженням попередньої роботи з книгою (суцільного читання) є її вивчення. У процесі вивчення книги, проблем, що висвітлені в ній, можна зіткнутися з певними труднощами. Це може стурбувати, викликати розчарування, зневіру у власних силах. Цього аж ніяк не треба боятися. По-перше, будь-яке питання треба починати вивчати з найпростішого, з елементарних його частин. Лише за цієї умови можна поступово оволодіти і методом, і самим предметом. По-друге, успіху можна досягти за достатньої наполегливості. Тільки наполегливість, тверде бажання йти до конкретної мети, терплячість принесуть успіх. Треба привчити себе:

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 52; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!