Школы менеджмента 3 страница

На думку більшості дослідників, критика повинна мати досить приватний характер. Критика в особистій розмові дає змогу уникнути пліток і не давати приводу для зловтіхи іншим, якщо вони присутні при розмові. Вислуховування критичних зауважень на свою адресу в присутності друзів, колег, підлеглих тільки посилює ступінь приниження, яке відчуває людина, навіть якщо вона готова усвідомити ці зауваження. У будь-якому разі увагу варто концентрувати на проблемі, що виникла, а не на людині (наприклад, на проблемі нере-324

алізованої продукції, а не на агенті зі збуту). Тут доцільно скористатися неписаним правилом: "Обов'язок керівника — врахувати, що людині властиво помилятися". Це насамперед означає, що відповідальність за помилки своїх підлеглих має нести менеджер. Визнання невдачі не повинно породжувати почуття провини або бажання начальника покарати його. Більш шляхетно було б компенсувати понесені втрати і зробити відповідні висновки. Якщо менеджер відчуває, що працівника необхідно покарати, то це варто розцінювати як слабкість керівника. Загалом покараннями та санкціями у разі допущення помилок підлеглими можна домогтися небагато. Результат покарання частіше всього може призвести до демотивації працівника, хоча реакції з боку покараного можуть коливатися в дуже значних межах залежно від культури й особистих відносин на фірмі.

Якщо помилку зроблено випадково, то покарання може виявитися просто недоречним. Якщо ж помилку зроблено свідомо, то покарання може бути лише одне — звільнення. Між цими двома можливими мірами покарання цілий спектр заходів, що дає можливість дуже гнучко реагувати на помилки. За халатність, недбалість і безвідповідальність карати дуже суворо все ж таки не варто, але враховувати їх при визначенні винагороди за працю необхідно практично в кожному випадку. Однак, коли безтурботність і недбалість працівника межують із некомпетентністю, необхідно зробити висновок, що цій людині було довірено надмірно велику відповідальність.

У складних випадках корисно запросити іншого працівника як арбітра для встановлення справедливості критики. Менеджерові слід навчитися не бути дуже добрим і не ухилятися від критики своїх працівників та колег, коли це необхідно.

Контрольні запитання і завдання

Поняття кар'єри і сфери її реалізації. Види кар'єри і їхня взаємозумовленість. Стадії професійної кар'єри.

Основні напрями реалізації внутрішньоорганізаційної кар'єри. Зв'язок кар'єри і потреб.

Характеристика основних етапів ділової кар'єри. Управління діловою кар'єрою. Мета кар'єри, її динаміка.

Які запитання ви хотіли б задати роботодавцю і чому? Технічні навички і їхня роль у здійсненні управлінської діяльності.

Особливості адміністративних навичок. Комунікативні навички в кар'єрі менеджера.

Якими рисами визначається спроможність менеджера в роботі з людьми?

Кваліфікаційні вимоги до особистості в країнах із розвинутою ринковою економікою.

Способи посісти керівну посаду.

Технічні, комунікативні, аналітичні навички менеджерів.

Мета критики в менеджменті.

Ситуація: критикують вас, ваші дії.

Ситуація: критикуєте ви.

Критика підлеглих.

Процедура проведення ділових переговорів.

Варіанти поведінки в ситуації конфлікту.

Стратегія реагування на нечесні прийоми.

Як завершувати переговори?

Глава

ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МЕНЕДЖЕРА

11.1. Визначення придатності до управлінської діяльності

В управлінській діяльності, в якій безліч нестандартних ситуацій, повністю виявляються обдарування, таланти, особистість менеджера. Зупинимося на цьому аспекті запитання. Спробуємо відповісти на запитання, як визначити придатність людини до роботи менеджера?

Які риси і у якому обсязі потрібні вам для того, щоб почати свій шлях до вищої управлінської роботи? Зауважимо насамперед, що добрі менеджери мусять мати потрібні знання, щоб розуміти бізнес, уміти робити його прибутковим і бачити перспективу. Професія менеджера вимагає певних особистих рис. При цьому не має значення, якою мірою вони розвинуті у вас на початку кар'єри. У міру просування ви будете набувати нових рис і розвивати їх. Проте починаючи кар'єру, ви обов'язково мусите певною мірою мати такі риси: насамперед ви маєте бути реалістом; уміти все швидко схоплювати й поєднувати знову здобуті знання з раніше одержаними; ви мусите мати навички керівництва й організації роботи колективу; бути готовим самому виконувати роботу й керувати її виконанням; бути досить енергійним і цілеспрямованим для досягнення своєї мети.

Як виявити ці риси, як їх розвивати, застосовувати на практиці?

Ви маєте бути зрілою людиною з власним реалістичним світоглядом: не літати в хмарах, а тверезо дивитися на речі.

Як цього досягти? Необхідно постійно оцінювати свої погляди і вчинки з позицій вимог практики та економічної доцільності, обов'язків керівника. Ви вчините правильно, якщо після ретельного обмірковування для початку собі дасте відповідь на такі запитання: Що ви думаєте про людей узагалі; що ви конкретно думаєте про себе; що ви думаєте про бізнес? Перевірте ваші особисті погляди на

ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МЕНЕДЖЕРА

11.1. Визначення придатності до управлінської діяльності

В управлінській діяльності, в якій безліч нестандартних ситуацій, повністю виявляються обдарування, таланти, особистість менеджера. Зупинимося на цьому аспекті запитання. Спробуємо відповісти на запитання, як визначити придатність людини до роботи менеджера?

Які риси і у якому обсязі потрібні вам для того, щоб почати свій шлях до вищої управлінської роботи? Зауважимо насамперед, що добрі менеджери мусять мати потрібні знання, щоб розуміти бізнес, уміти робити його прибутковим і бачити перспективу. Професія менеджера вимагає певних особистих рис. При цьому не має значення, якою мірою вони розвинуті у вас на початку кар'єри. У міру просування ви будете набувати нових рис і розвивати їх. Проте починаючи кар'єру, ви обов'язково мусите певною мірою мати такі риси: насамперед ви маєте бути реалістом; уміти все швидко схоплювати й поєднувати знову здобуті знання з раніше одержаними; ви мусите мати навички керівництва й організації роботи колективу; бути готовим самому виконувати роботу й керувати її виконанням; бути досить енергійним і цілеспрямованим для досягнення своєї мети.

Як виявити ці риси, як їх розвивати, застосовувати на практиці?

Ви маєте бути зрілою людиною з власним реалістичним світоглядом: не літати в хмарах, а тверезо дивитися на речі.

Як цього досягти? Необхідно постійно оцінювати свої погляди і вчинки з позицій вимог практики та економічної доцільності, обов'язків керівника. Ви вчините правильно, якщо після ретельного обмірковування для початку собі дасте відповідь на такі запитання: що ви думаєте про людей узагалі; що ви конкретно думаєте про себе; що ви думаєте про бізнес? Перевірте ваші особисті погляди на

працю й бізнес. Викладіть їх письмово, щоб упевнитися в тому, що це ваше щире переконання, а не випадкова думка, що може змінитися завтра. Керівна робота — це робота для людей, які вірять у бізнес і готові боротися за свої переконання. Що ви думаєте про людей? Ваше ставлення до людей може сказати багато чого про ваші можливості як керівника. Не відповідайте на це запитання надто поспішно, тому що ви не можете дозволити собі ні найменшої помилки.

За вашим уявленням можна судити, наскільки ви шануєте основні права людей. Взаємна повага між начальником і підлеглим є абсолютно необхідною умовою нормальних внутрішньоорганізаційних відносин. Повага викликає повагу. Якщо ви не шануєте своїх підлеглих, вони не будуть, не зможуть шанувати вас. Якщо ж вони не шанують вас, ваша влада буде мати лише номінальний характер. Ви самі завдасте поразки своїм задумам, якщо будете несправедливі до своїх товаришів по службі, котрі мають кращі здібності. Ви втратите повагу інших, що так необхідно для постійного успіху. Якщо ви маєте справу з іншим керівником, здібності якого більші, ніж у вас, — зробіть його своїм союзником. Учіться в нього. Право на вдосконалення передбачає обов'язок наслідувати, йти за прикладом кращого.

Недругорядним є й те, що ви думаєте про себе. Якщо ви шануєте права інших, ви шануєте самого себе? Ви знаєте, що ви чесна, порядна людина. Проте що, на вашу думку, ви собою являєте? Яка ви людина? Що ви думаєте про себе як про претендента на більш високу управлінську роботу?

Серед учених і практиків немає єдиного погляду на те, яким має бути керівник. Найбільш поширена думка про організатора як про людину, що жертвує своєю індивідуальністю заради справи. Можливо, це справджується щодо рядових організаторів, але неправильно відносно менеджерів. Індивідуальність менеджера впливає на весь колектив. Підпорядкована йому організація, незалежно від того, велика вона чи мала, стає відображенням його особистих спроможностей як керівника, відображенням його особистості.

Однак самоствердження не означає самопожертви. Ефективний менеджер підходить до керівництва як до самоствердження, а не як до самопожертви. Людина, яка жертвує собою або своїми життєвими зручностями, має боротися із собою так само, як вона бореться зі своїми конкурентами на піляху до досягнення вершин виробництва. Попутно виникає і таке запитання: а чим ви особисто готові пожертвувати заради посади менеджера? Поставивши перед собою мету стати менеджером, продумайте, скільки часу вам потрібно для особистого життя. Якщо ви бажаєте мати вільний час, ставте перед собою завдання, які ви можете розв'язати з урахуванням своїх здібностей, протягом 40-годинного робочого тижня.

Людина, яка поставила мету стати менеджером значної організації, має бути готова присвятити себе (але не жертвувати собою) втіленню в життя цієї мети. Вона має побудувати своє життя так,

щоб кожний її крок був спрямований на досягнення цієї мети. Вона підпорядковує свої особисті справи службовим, вибирає помічників з таким розрахунком, щоб вони допомагали їй домагатися поставленої мети.

Чи думаєте ви про себе як про ходовий товар? З усіх висловів управлінського жаргону "продавати себе" — найбільш уживаний і, разом з тим, неправильний. У нього є свої варіанти: продавати свої ідеї і продавати свої можливості. Однак саме люди, які користуються подібними термінами, відстають в умінні продавати. Вони не дотримуються порад, які торгові експерти дають продавцям: не намагайтеся продавати товари. Продавайте вигоди. Давно прийшов час для менеджерів замість продавати себе, свої ідеї і свої можливості продавати вигоди, які вони можуть приносити. Продавати себе? Кому ви потрібні? Що робить вас кращим менеджером, ніж ваш колега? Проте ви можете запропонувати багато вигод. Ви можете, наприклад, продати 100 товарних одиниць там, де зараз нормальним вважається продаж 50. Ви можете забезпечити 15 % прибуток на капітал там, де прибуток 5 % вважається добрим. Є тисячі вигод, подібних до перерахованих, що очікують бути запропонованими вищому керівництву такими людьми, як ви.

Спроможність учитися і рішучість продовжувати вчитися на роботі й поза нею — риси, необхідні менеджеру. Потреба в добрих керівниках не дає можливості однозначно встановити конкретно визначені вимоги до освітнього цензу. Тому, щоб стати першокласним керівником, може бути достатньо інститутського диплома або навіть просто вашого бажання, готовності почати з азів і вчитися безперервно.

Сьогодні фахова освіта не є проблемою: її можна одержати майже скрізь. Однак навчання загальних питань керівництва й управління — це самоосвіта. Ви вчитеся керувати й управляти в процесі своєї роботи, спостерігаючи за тим, як це роблять інші, а також читаючи про те, як здійснюється керівництво на інших підприємствах. Ви повинні більше знайомитися з досвідом інших людей і поєднувати цей досвід із власним. Підсумовуйте те, що ви знаєте, чого вчитеся і що робите самі, й ваша спроможність пізнавати і робити буде зростати. Починайте вчитися управляти з підвищення своєї технічної компетенції. Керівництво бізнесом вимагає більшого вміння, ніж просте виконання роботи. Вам необхідно мати повне уявлення про майбутню роботу й прекрасні знання всіх допоміжних інструментів і процесів, що сприяють полегшенню й прискоренню роботи. Чим нижча ваша посада як керівника, тим необхідніші вам глибокі знання техніки роботи вашого відділення або дільниці. У протилежному разі ви не зможете оцінити навіть ефективність власної роботи.

Разом із тим уникайте пасток спеціалізації, тому що технічні знання можуть стати фетишем і загнати вас у глухий кут. Будьте обережні та уникайте однобокої спеціалізації. Наприклад, бухгал-

тер може присвятити десять років свого життя тому, щоб стати кращим бухгалтером великого підприємства, і справді стане ним, не підвищивши шансів на просування по управлінській драбині. Тільки навчившись бачити за цифрами людей, комплекс організаційних погоджених заходів, капітальних вкладень і прибутків, бухгалтер зможе збагнути в процесі своєї роботи основи керівництва й управління. Однак ці основи виявляться для нього марними, якщо він не навчиться втілювати їх у програму дій для інших, які й будуть перетворювати її в життя. Якщо бухгалтер здатний побачити у своїх звітах та обґрунтувати необхідність зміни курсу дій компанії, фірми, він уже має не тільки технічну підготовку, а й здібності керівника.

Продовжуючи розгляд цієї проблеми, підкреслимо, що від компетенції до керівництва — один крок. Ніколи не буває занадто пізно або занадто рано використати на практиці здобуті знання. Необхідно пам'ятати й те, що зберегти знання можна, тільки застосовуючи їх у справі. Навчання важливо починати негайно і ніколи не припиняти.

У кінцевому підсумку винятково важливо знати, наскільки добре ви зможете організувати роботу колективу і керувати нею.

Відповідь нескладна. Досягнувши вищого поста на підприємстві, ви можете оцінити свою спроможність організовувати й управляти колективною роботою людей за кінцевими результатами діяльності вашого підприємства. Цифри про прибутки, так само як дані про збитки, скажуть вам багато чого про вашу спроможність як керівника. Проте якщо ви перебуваєте на більш низькому керівному щаблі, то не можете за цими результатами зробити висновок про свою діяльність, тому що частина заслуг за досягнуті успіхи належить вищому керівництву, а частина — вашим підлеглим. Виникає запитання: як же вам оцінити свою здатність до організації та управління колективом людей?

Відповідь може бути приблизно такою. Ви можете оцінити свої здібності організатора шляхом аналізу своїх дій за останні півроку, протягом яких складалася така ситуація: підсобний або основний робітник зненацька не вийшов на роботу; не було необхідних матеріалів або припинилася подача сировини; сталася поломка устаткування або не вистачило інструментів. Якщо у вас не виникало нерозв'язних проблем у будь-якій із цих ситуацій, то можна вважати, що ви маєте відмінні організаторські здібності й умієте їх застосовувати на практиці. Ніяка вдача не позбавила б вас протягом цього часу від вирішення хоча б однієї такої проблеми, якби ви не були здатні підтримувати організованість і порядок. Однак якщо у вас виникали труднощі при вирішенні питань у якійсь із перелічених ситуацій і якщо робота в зв'язку з цим тимчасово припинялася, то вам, скоріш за все, необхідно звернути більше уваги на організаторську сторону своєї роботи. Добра організація допомагає виліковувати непередбачені хвороби ще до того, як вони зів'ють собі гніздо у функціонуючому господарському організмі.

Завойовуйте собі авторитет, зміцнюйте його. Авторитет — це повага, оцінка керівника підлеглими. Вам слід домогтися його. Ваше зростання як керівника перебуває у значній залежності від того, наскільки великий авторитет ви зумієте завоювати і наскільки правильно зможете його використовувати. Більшість людей думають, що авторитет — це щось дане зверху в силу відповідного службового становища. Насправді службове становище дає лише можливість завоювати авторитет. Його ж використання багато в чому залежить від вас.

Життєво важливе й питання: як випередити своїх конкурентів? Щоб випередити їх, необхідно завзято й довго працювати над собою, присвятити все життя досягненню своєї головної мети; розвивати здатність до напруженої роботи й уміння перетворювати важку роботу в легку; завжди мати запас енергії та досвіду минулої діяльності; сумлінно вивчати не тільки свою роботу, а й роботу вищих керівників.

Теорія менеджменту пропонує ряд порад, своєрідних заповітів управлінському персоналу, дотримання яких допоможе уникнути поразок і розчарувань. До них належать такі:

1) будьте гранично чесними, привертаючи до себе соратників, поповнюючи ряди своїх прихильників;

2) відмежуйте себе від навіжених і божевільних;

3) забезпечте собі підтримку серед людей, які думають так само, як ви, незалежно від того, збираєтеся ви чи ні залучати їх на свій бік;

4) план будь-яких змін в організації має завжди базуватися на ґрунтовній концептуальній основі. Потрібно мати абсолютно чітке і ясне уявлення про те, що і як змінювати. Звичайно, планувати зміни куди легше, ніж реалізовувати їх на практиці;

5) ніколи не будьте в полоні власної риторики. Пам'ятайте, що значні зміни в організації не можна ввести тільки декретами. У будь-якій організації є дві структури: одна існує на папері, інша є результатом складної системи взаємовідносин, що складаються в стінах організації;

6) не дозволяйте тим, хто протистоїть змінам, привласнити собі право на основні принципи;

7) знайте свою територію, поле боротьби, місцевість, де будуть вестися бойові дії. Керівник, який прагне успішно здійснити зміни, має знати все про свою організацію;

8) треба знати, пам'ятати й цінувати чинники організаційного середовища. Не важливо, наскільки прибутковими та надихаючими є ті зміни, які ви намагаєтеся здійснити, але, якщо вони породжують усе більше й більше незручностей і дискомфорту в організації, цілком ймовірно, що вони приречені на невдачу;

9) уникайте шоку майбутнього. Коли керівник надто захоплюється плануванням, занадто спрямований у майбутнє, до досягнення нових рубежів він часто забуває минуле і зневажає сьогодення. У результаті ще до того, як намічений план або програма почнуть приносити свої результати, працівники будуть уже настроєні проти них. Вони ма-

ють жити і діяти сьогодні й тут, на цьому самому місці. А якщо погляд їхнього лідера спрямований тільки в завтрашній день, працівники постійно будуть відчувати брак уваги й турботи про свої насущні потреби з боку керівника;

10) зміни найбільш успішні тоді, коли ті, на кого вони спрямовані, кого безпосередньо стосуються, з самого початку залучені до процесу планування. Ніщо так не змушує людей протистояти новим ідеям або підходам, як упевненість у тому, що ці зміни нав'язані їм силоміць.

Головне, щоб у будь-якій організації в процесі здійснення змін було знайдено засоби стимулювати гласність, прагнення до істини, насамперед до максимально чесного, об'єктивного і всебічного висвітлення проблем організації, причому найбільш відкритим і демократичним способом. Варто підкреслити, що кар'єра менеджера, його шлях до вершин успіху не завжди встелено трояндами. Його можуть підстерігати невдача, розчарування. Поразка — не тільки наслідок несприятливих обставин, а й ваших власних помилок. Наполеон наприкінці свого життя писав: "Нікого, крім мене, не варто звинувачувати в моєму падінні. Я сам був своїм найбільшим ворогом, причиною моєї трагічної долі".

Один із найбільш яскравих представників практичного менеджменту XX ст. Лі Якокка в автобіографічній книзі "Кар'єра менеджера" з цього приводу написав: "Невдачі є природною складовою життя і треба ретельно вибирати способи реагування на них. Під час важкого стресу і нещастя найкраще зайнятися справою, спрямувати свій гнів і енергію на щось конструктивне".

Дейл Карнегі пропонує завести спеціальне досьє для вчасної підтримки самокритики: "Дурниці, які я зробив", у якому слід описувати свої помилки і причини, що викликали їх. Будь-який збій у вашій роботі — це привід для глибокого розбору його причин, тому що подібна ситуація може бути лише попередженням про можливо більш глибоку кризу. Невчасно вжиті вами заходи, нестача інформації, нерозуміння реальної обстановки, відсутність з вашого боку належного контролю за виконанням або готовності до надзвичайних дій можуть створити загрозу для вашої справи. Криза має послужити корисним уроком для вас. Після кожної кризи обов'язково проаналізуйте причини її виникнення, способи її запобігання в майбутньому і зробіть запис вашого аналізу в досьє "Для майбутнього".

Задамося запитанням: а чи відіграє вдача якусь роль у досягненні успіху? І взагалі чи існує вона? На це запитання можна дати коротку і ясну відповідь: звичайно. Проте вона настає тільки в тому разі, якщо ви вже захоплені сильним бажанням почати нову справу; якщо ви зібрані й сприйнятливі; якщо ви підготовлені до того, щоб зненацька побачити приховане дотепер від ваших очей; якщо, що б ви не робили, про що б ви не думали під час їжі й під час сну, ви невблаганно прагнете одного — запровадити свою ідею в життя. 332

Виникає принципово важливе запитання: як навчитися, зазнавши невдачі, йти вперед? Багато людей не мають достатньої впевненості в собі, щоб почати нову справу, але навіть почавши її, вони не можуть подолати перешкод, що виникають на їхньому шляху. Впевненість людини в собі виробляється в її прагненні перетворювати маленькі невдачі у великі перемоги.

Опанувати цим умінням можуть допомогти п'ять таких правил. Правило перше. Коли проблема здається занадто складною, розкладіть її на простіші. Приступаючи до якої б то не було справи, скажіть собі: "Давай почнемо з того, що ми знаємо, і будемо рухатися до того, чого не знаємо". Саме так слід приступати до роботи. Просто розпочати з того, в чому ви впевнені, а все інше приходить само собою — не завжди, правда, з першої спроби, але все ж таки досить часто. Це можна назвати технікою швидкого старту і впевненості в собі, котра є результатом того, що ви знаєте, з чого почати.

Правило друге. Думайте і дійте так, начебто ви вже домоглися свого. Правило третє. Якщо на вашому шляху трапляється нездоланна перешкода і ви не можете рухатися далі, зупиніться й подумайте. Не витрачайте більше ні часу, ні сил, ні грошей доти, доки не зважите всі можливі варіанти подолання цієї перешкоди. Якщо обставини все ж складуться проти вас, визнайте поразку й відступіть. Спробуйте піти іншим шляхом.

Правило четверте. Аналізуйте свої помилки з граничною чесністю, щоб знову не потрапити в пастку. Аналіз слабких сторін часто допомогає розкрити ваші нові можливості. Людині властиво вважати себе і свої вчинки абсолютно правильними й справедливими. Але бажано суворо і навіть безжалісно проаналізувати, чи досить чесно ми їх оцінюємо. Себе ще можна обдурити, але навряд чи вам вдасться обдурити інших.

Правило п'яте. Прагніть перетворити кожну поразку в перемогу. Робіть два кроки вперед після кожного кроку назад. Таким чином, для досягнення успіху ви, по-перше, маєте постійно пам'ятати свою мету; по-друге, повинні постійно бути наготові: ваші очі, вуха, мозок потрібно настроїти на це; по-третє, важливо знати, що невдача — природна і невід'ємна частина будь-якої роботи. Успіх сам собою не приходить.

Бажання домогтися успіху характерне для багатьох. Однак, щоб визначити, досягнуто його чи ще необхідно щось зробити для того, щоб прийшов успіх, слід спочатку усвідомити, що ж таке успіх. Якщо запитати в різних людей, які організації можна вважати успішними, то скоріше за все почуємо і різні відповіді. Очевидно, всі погодяться з тим, що організації створюються й існують для досягнення певної мети. Логічно зробити висновок, що організація досягла успіху, якщо вона досягла своєї мети. Успіх — це досягнута мета.

Існує багато шляхів досягнення комерційного успіху. І стільки ж учителів і рецептів. Проте все залежить від того, який шлях ви виберете,

яких принципів і правил будете дотримуватися в досягненні багатства й становища, все має починатися насамперед із самого себе. Ключ до успіху — в площині пошуку і задоволення потреб. Важливо пам'ятати й те, що успіх приходить не тільки до тих, хто має виняткові здібності, а й до тих, хто завзято шукає і врешті знаходить шляхи до нього.

На думку засновника і президента японської фірми "Соні" Акіо Моріта, шлях до успіху полягає в тому, щоб виробити самостійність, незалежність, чітке уявлення про поставлену мету. На цій основі можна робити те, що має робити справжній підприємець: приймати сміливі неординарні рішення, не боятися відповідальності за слова, розпорядження, вчинки, які часом суперечать традиціям, діючим соціальним настановам. Ніяка теорія, програма або урядова політика не може зробити підприємницьку справу успішною: це можуть зробити тільки люди.

Додамо, що успіх невід'ємний від пошуку ідей і прагнення втілити їх у життя.

11.2. Управлінські ідеї та реалізація їх у господарській практиці

Ідея — це своєрідний стрибок у невідомість. Неможливо точно передбачити, коли вона виникне. Проте добре відомо, що для появи ідеї необхідний її пошук. Основою цього процесу є не проста фіксація фактів, яких багато, а всебічне продумування їх, аналіз, вивчення. Є різноманітні методи вироблення ідей, але найбільш поширеним і корисним є метод мозкового штурму, або мозкової атаки. Він дає змогу швидко шукати ідеї. Властива цьому методу свобода дає можливість оцінювати фантастичні й незвичайні ідеї.

Процедура мозкового штурму складається з таких стадій: короткий виклад проблеми; запис короткого викладу проблеми на чистому бланку або дошці; визначення часу припинення подальшої роботи. Під час мозкового штурму будь-які ідеї записуються, але не оцінюються. Після закінчення проробленої попередньої роботи всі ідеї приводяться в логічний порядок і кожна обговорюється.

Як тільки виникає запас ідей, необхідно провести жорсткий відсів. Однак розумно не дозволяти собі відкидати пропозиції до того, як буде оцінено їхні перспективи. Намагайтеся відмовитися від тієї чи іншої ідеї на основі логіки, а не емоцій. Кожну ідею необхідно проаналізувати за такими критеріями: наскільки ймовірна її плодотворність? Чи зможете ви її змусити працювати? Чи є вона кращою з-поміж інших можливостей?

Вашою метою є вибір підходу, що має найбільші шанси на успіх і здійснення на практиці. Якщо вже ідею вибрано, розумно, хоробро і наполегливо домагайтеся її реалізації.

Ідея — це ембріон вчинків, і щоб її здійснити, її слід застосувати на практиці. Для ілюстрації процедури вироблення ідей можна скористатися табл. 18. 334

Таблиця 18. Перелік запитань процесу мозкової атаки

Вибирайте будь-який об'єкт, використовуючи конкретний набір запитань, аналізуйте і розпочинайте мозкову атаку. Таблиця мозкової атаки подає великий вибір напрямів пошуку, аналіз яких може дати цікаві й корисні ідеї. Занадто часто ми приймаємо наше оточення як належне. Тепер же пропонується вивчити навколишній світ аналітично і змінити його. Важливо дотримуватися принципу: зупинитися, вдивитися і діяти негайно.

Можна спробувати застосувати описаний метод до конкретно взятого продукту індивідуально або групою. Поставтеся до цього не як до завдання, а як до гри.

На запитання, де і як народжуються ідеї, можна відповісти приблизно так: "Завжди, скрізь і в будь-яких умовах, причому ваш вік не відіграє вирішальної ролі". Для того щоб зробити ідею прибутковою, можна діяти так.

По-перше, запишіть свою ідею не замислюючись. Не прагніть створити літературний шедевр. Сформулюйте, яку користь вона може принести. Якщо це якийсь новий виріб, намалюйте його. Якщо це процес — опишіть. Це необхідно зробити для того, щоб уточнити свою думку, а також для з'ясування питання, чи так вже добре ви-

глядає ваша ідея на папері, як у голові. З цього моменту думайте над тим, як потім оформити патент. Продумайте ретельно можливості застосування вашої ідеї, результат проробленої вами роботи, відмінності цієї ідеї від інших, подібних їй.

По-друге, спробуйте зробити макет. Якщо вам важко зробити це самому, попросіть кого-небудь допомогти вам. За макетом можна визначити, буде ваша ідея мати широке практичне застосування чи ні. Маючи перед собою макет, легше зрозуміти, як краще сформулювати ідею.

По-третє, спробуйте прискіпливо визначити цінність своєї ідеї. Ніколи не запитуйте про це дружину або близьких. Вони можуть не захотіти розчарувати вас. Або ж, навпаки, для того щоб опустити вас до свого рівня, можуть применшити значення вашої ідеї і розхолодять вас. Найкращий шлях — використання спеціальних тестів (як це звичайно роблять експерти, які одержують не залежні ні від кого результати).

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 49; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!