Основи бюджетного устрою

Вертикальна структура бюджету характеризується двома по­няттями: бюджетний устрій і бюджетна система. Вони тісно вза­ємозв'язані.

Бюджетний устрій показує, в який спосіб побудо­вана бюджетна система. Іншими словами, він відображає організацію вертикальної структури бюджету держави за рівнями влади.

Бюджетна система — це сукупність усіх бюджетів, які формуються в даній країні відповідно до її бюджетного устрою і адміністративно-територіального поділу. Основи бюджетного устрою досить стабільні і обумовлюються загалом однаковими чинника­ми в різних країнах. Бюджетні ж системи різних країн можуть дещо різнитися, хоча і базуються на однакових підвалинах.

Основами бюджетного устрою, що відбивають напрями та форми вертикальної побудови бюджету, є:

- виділення видів бюджетів;

- установлення принципів побудови бюджетної системи;

- розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;

- організація взаємовідносин між різними бюджетами.

Теоретично можливі три варіанти структурної побудови бю­джету.

1. створення єдиного для всієї країни бю­джету на основі принципу централізації державних коштів у єди­ному фонді.

2. створення тільки регі­ональних бюджетів.

3. Урахування як загальнодержавних, так і місцевих потреб створюється кілька рівнів бюджету на основі поєднання на кож­ному рівні централізованих і децентралізованих бюджетів. Саме такий підхід є загальноприйнятим у світі.

Вертикальні рівні бюджетів установлюються відповідно до політичного устрою країни та її адміністративно-територіального поділу. Розрізняють два види бюджетів: центральні та місцеві. При цьому в країнах з федеративним устроєм можуть бути два види центральних бюджетів: загальний — для федерації і для окремих членів федерації. Так, у США існують федеральний бюджет і бюджети кожного штату. У колишньому СРСР окремо формувались союзний бюджет і республіканські бюджети союзних республік.

Принципи побудови бюджетної системи є головним елементом у бюджетному устрої. У цілому можливі два альтернативні підходи - встановлення або єдності всіх бюджетів або автономності кожного з них.

Принцип єдності може базуватись тільки на жорсткому централізованому керівництві. Принцип автономності створює всі передумови для ефективного і раціонального використання бюджетних ресурсів, для пошуку і залучення резервів.

Важливим напрямом бюджетного устрою є розмежування доходів і видатків між бюджетами. Це розмежування ґрунтує­ться на певних засадах, які обумовлені такими факторами:

- фінансова модель суспільства,

- побудова податкової системи і системи доходів бюджету,

- територіальним розвитком, форм власності.

Основу розподілу видатків між бюджетами становить розподіл функцій та повноважень між рівнями державної влади й управління. Застосовуватися два підходи. 1) за територіальною ознакою - місцезнаходження об'єкта фінансування. 2) за відомчим підпорядкуванням - фінансування ведеться з бюджету того рівня, до котрого належить орган управління, яко­му підпорядкований об'єкт фінансування.

Розподіл доходів між бюджетами є похідним від розмежуван­ня видатків та здійснюється основними методами.

1)закріплення за кожним бюджетом певних доходів.

2) установлення системи бюджетного регулювання, тобто здійсненні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів виходячи з їхніх потреб.

Важливою складовою бюджетного устрою є організація міжбюджетних взаємовідносин. За напрямом ці взаємовідносини бувають вертикальні й горизонтальні. Вертикальні взаємовідно­сини виникають між бюджетами різних рівнів. Горизонтальні взаємовід­носини складаються між бюджетами одного рівня.

Залежно від характеру організації взаємовідносин вони бува­ють регламентовані й договірні.

2. Склад і структура бюджетної системи.

Засади бюджетного устрою і склад бюджетної системи України визначаються в бюджетному законодавстві — спочатку в Законі «Про бюджетну систему України», а нині в «Бюджетному кодексі України». У першій редакції Закон був прийнятий у 1991 р.

У Законі 1995 р. було визначено принципи бюджетного уст­рою: єдність, повнота, достовірність, гласність, наочність і само­стійність усіх бюджетів.

У 2001 р. був прийнятий «Бюджетний кодекс України», на його основі здійснено більш обґрунтований і чіткий розподіл доходів і видатків між бюджетами, на прозору основу переведено міжбюджетні відносини, упорядковано бюджетний процес. Кодексом встановлені наступні принципи побудови бюджетної системи: єдності бюджетної системи; збалансованості; самостійності; повноти; обґрунтованості; ефективності; субсидіарності; цільового використання бюджетних коштів; справедливості й неупередженості; публічності і прозорості; відповідальності учасників бюджетного процесу.

Бюджетна система України включає чотири рівні, що відповідають її адміністративно-територіальному поділу:

— загальнодержавний;

— обласний та Автономної Республіки Крим;

— районний;

— низовий.

На загальнодержавному рівні формується центральний бю­джет нашої країни — Державний бюджет України. На обласному рівні формуються Республіканський бюджет Автономної Респуб­ліки Крим та обласні і міські (міст державного значення) бюдже­ти. На районному рівні формуються районні бюджети (сільських районів) та міські (міст обласного значення з районним поділом) і бюджети міст обласного значення без районного поділу. Сюди ж можуть бути віднесені бюджети районів у містах. На низовому рівні формуються бюджети міст районного значення, селищ, сіл та бюджети сільських Рад (якщо одна сільська Рада об'єднує двоє чи більше сіл, то у них формується один бюджет). Усі бюджети, які утворюються в населених пунктах, належать до бюджетів мі­сцевого самоврядування.

3. Взаємовідносини між ланками бюджетної системи.

Між ланками бюджетної системи відбувається рух грошових потоків, який характеризує взаємовідносини між бюджетами.

За формами руху коштів можливі такі взаємовідносини між бюджетами:

— бюджетне субсидіювання;

— вилучення коштів;

— взаємні розрахунки бюджетів;

— бюджетні позички.

Бюджетне субсидіювання — це виділення коштів із бюджету вищого рівня бюджетам нижчого рівня.

Воно здійснюється з наступних причин.

По-перше, для надання фінансової допомоги тим бюджетам, в яких відносно слабка дохідна база порівняно з їхніми видатками.

По-друге, необхідність бюджетного субсидіювання обумовлена пропорціями розподілу доходів між центральним і місцевими бюджетами.

По-третє, необхідність субсидіювання може визначатись тимчасовими факторами, наприклад реалізацією окремих державних програм.

Видами бюджетного субсидіювання є: бюджетні субсидії, бюджетні субвенції, бюджетні дотації.

Вилучення коштів є формою взаємовідносин, протилежною за змістом і за напрямом руху коштів бюджетному субсидіюванню, а саме такому його виду, як дотації.

Взаємні розрахунки між бюджетами виникають під час перерозподілу доходів і видатків між бюджетами після їх затвердження.

Бюджетні позички - це взаємовідносини між бюджетами з приводу тимчасового передання коштів з одного бюджету до іншого. Потреба в цьому виникає у разі тимчасових касових розри­вів у виконанні бюджету. Слід наголосити, що бюджетні позички пов'язані саме з касо­вим розривом у виконанні бюджету як тимчасовим явищем. Тобто доходів бракує саме на певну дату, потім вони надійдуть.

За напрямом руху коштів розрізняють вертикальні і горизонтальні взаємовідносини бюджетів.

За правовим регламентуванням взаємовідносини між бюджетами поділяються на дві групи: регламентовані законодавчими актами та інструктивними документами й договірні.

В Україні згідно з Бюджетним кодексом установлені взаємо­відносини між бюджетами у формі міжбюджетних трансфертів, до яких віднесено: дотацію вирівнювання; субвенцію; кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів (вилучення коштів); інші дотації.

До складу субвенцій віднесено такі їх види:

а) з Державного бюджету України: на здійснення програм соціального захисту; на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень унаслідок надання пільг, установлених державою; на виконання інвестиційних проектів; інші субвенції;

б) з місцевих бюджетів: на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування; субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань; на виконання інвестиційних проектів; інші субвенції.

ТЕМА 4. Функції та структура органів
оперативного управління бюджетом

1. Міністерство фінансів як провідна структура управління бюджетом.

Провідну роль у системі органів оперативного управління бюджетом відіграє Міністерство фінансів. Основа діяльності Міністерства фінансів є бюджет та бюджетна політика.

В своїй діяльності Центральний апарат Мінфіну керується Конституцією, законами, постановами КМУ, Указами і розпорядженнями Президента та іншими нормативними документами.

Діяльність МФУ регламентується «Положенням про Міністерство фінансів України».

Основними завданнями Мінфіну є:

- забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю та здійснення контролю за її проведенням Державною податковою адміністрацією, Держмитслужбою, ГоловКРУ, Державним казначейством;

- забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;

- здійснення заходів з підвищення ефективності управління державними фінансами;

- проведення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу фінансово-економічного становища держави, перспектив її подальшого розвитку;

- підготовка проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

- розроблення в установленому порядку проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, прогнозних показників зведеного бюджету України, організація роботи, пов'язаної із складенням та виконанням Державного бюджету України, координація діяльності учасників бюджетного процесу;

- удосконалення міжбюджетних відносин;

- здійснення в межах своїх повноважень контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

- розроблення стратегії фінансування державного бюджету;

- забезпечення здійснення державних запозичень, надання державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу;

- удосконалення методів фінансового і бюджетного планування;

- здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності, обов'язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків та бюджетних установ), а також фізичних осіб - підприємців;

- реалізація державної політики у сфері випуску та проведення лотерей;

- реалізація державної політики у сфері розроблення та виробництва голографічних захисних елементів, здійснення державного контролю і координація діяльності державних органів у цій сфері;

- участь у розробленні разом з іншими органами виконавчої влади державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

- інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави.

Міністерство фінансів на сьогоднішній день структурно складається з Департаментів – управлінь - відділів – секторів.

Фін управління облдержадміністрації утворюється рішенням відповідної облдержадміністрації за принципом подвійного підпорядкування і підзвітне центральному апарату міністерства та області.

Очолює начальник, що має заступників та помічників.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 81; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!