Методичні рекомендації та пояснення

План заняття

Основні поняття

На окремі види прав громадян

Адміністративні проступки, що посягають

Мета заняття: засвоєння студентами знань про те, які адміністративні правопорушення посягають на окремі види прав громадян, ознайомитись із їх складами; сформувати в осіб, які навчаються, вміння правильно кваліфікувати ті чи інші правопорушення, відокремлювати їх від суміжних складів злочинів, поважне ставлення до законів, що передбачають адміністративну відповідальність, як до важливого засобу захисту прав, свобод і законних інтересів громадян шляхом установлення заборон та обов’язків інших суб’єктів у різних сферах державного управління; підвищення рівня правосвідомості студентів як майбутніх юристів у частині визнання пріоритетності прав і свобод людини та громадянина під час адміністративних правовідносин з державою.

Адміністративне правопорушення – протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на охоронювані законом суспільні відносини і за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Об’єкт правопорушення – благо, якому в результаті правопорушення завдається шкода або створюється загроза заподіяння такої шкоди.

Право на життя – універсальне, загальновизнане природне право людини, яке є найвищою цінністю, закріплене в міжнародно-правових актах і Конституції України.

Право власності – сукупність правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження незалежно від волі іншої особи, на свій розсуд.

Право землекористування – право володіння та користування земельною ділянкою особою, яка не є її власником.

Право інтелектуальної власності – сукупність правомочностей особи в сфері створення, оформлення, використання та охорони результатів інтелектуальної творчої діяльності людини.

Право на інформацію – конституційне право особи вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Право на працю – конституційне право громадян, яке передбачає можливість кожної особи заробляти на життя працею, яку вона обирає або на яку вільно погоджується.

Право на підприємницьку діяльність – конституційне право фізичної особи на здійснення з метою отримання прибутку любої діяльності, не забороненої законом.

1. Аналіз складу адміністративних проступків, що посягають на права громадян на життя, здоров’я та безпеку.

2. Порівняльний аналіз і дискусія щодо сутності адміністративних проступків, що посягають на політичні та соціально-економічні права та свободи громадян.

3. Порівняльний аналіз і дискусія щодо сутності адміністративних проступків, що посягають на культурні права та свободи громадян на власність.

4. Обговорення рішень ситуативних задач та виконаних завдань до теми.

Розглядаючи перше питання заняття, потрібно згадати, що найбільш значущі для людини права охороняються нормами кримінального права. Зокрема, це стосується прав на життя та здоров’я, що утворюють першооснову всіх інших прав і свобод. Право на життя становить абсолютну цінність, тому що всі інші права людини втрачають своє значення у випадку її загибелі. По суті, всі інші права так чи інакше поєднуються навколо цього, стрижневого, права. Право на здоров’я похідне від права на життя й покликане забезпечувати останнє. Право на здоров’я не менш важливе для людини і вимагає аналогічних механізмів забезпечення. Не випадково посягання на життя та здоров’я особи складають категорію особливо тяжких кримінально караних діянь і не тягнуть адміністративної відповідальності, за винятком адміністративного проступку, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП – порушення правил тримання собак і котів, що спричинили заподіяння шкоди здоров’ю людей. Здоров’я людини виступає як додатковий об’єкт зазначеного адміністративного проступку. У конструкції складу правопорушення факт заподіяння шкоди є кваліфікуючою ознакою за частиною другою ст. 154 КУпАП України, що передбачає більш сувору санкцію порівняно з першою частиною.

Але, слід з’ясувати, що законодавству про адміністративні проступки у забезпеченні прав на життя і здоров’я також відведена певна роль. Якщо злочинами визнаються ті діяння, які безпосередньо спричиняють шкоду життю та здоров’ю людини, то до адміністративних проступків належать діяння, які створюють умови для спричинення шкоди, створюють реальну загрозу її спричинення, порушуючи тим самим режим безпеки. По суті, різниця між багатьма складами злочинів і адміністративних проступків полягає в наявності або відсутності наслідків, пов’язаних із спричиненням шкоди життю і здоров’ю, а також власності людини. У зв’язку з тим, що адміністративні проступки безпосередньо не спричиняють шкоду, їх не можна вважати такими, що посягають на життя та здоров’я. Їх об’єктами є група соціальних прав і свобод – право людини на охорону здоров’я, на безпеку життя та навколишнього середовища. Ключовим поняттям для даних правопорушень є поняття безпеки, як режиму існування людини, за якого відсутня загроза заподіяння шкоди будь-яким правам і цінностям, у даному випадку – життю і здоров’ю. Зворотний безпеці стан – небезпека – викликає у людини психічну напругу, соціальний і психологічний дискомфорт, створює реальну загрозу життю і здоров’ю. За своїм змістом безпеку можна поділити на санітарно-епідемічну, екологічну, техногенну, громадську (соціальну); за характером вражаючих факторів – біологічну, бактеріологічну, радіаційну, хімічну, технологічну, пожежну та ін. Можна назвати близько ста тільки законодавчих актів, спрямованих на забезпечення безпеки людини в різних сферах громадського життя (наприклад, Основи законодавства України про охорону здоров’я, «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру», «Про перевезення небезпечних вантажів», «Про охорону навколишнього природного середовища» та ін.). Крім того, забезпеченню безпеки людини присвячена велика кількість підзаконних нормативних актів – різних правил, інструкцій, норм, стандартів, виданих Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, а також спеціальних органів влади, створених для забезпечення реалізації правил, норм і стандартів, здійснення контролю і нагляду за дотриманням безпеки людини.

Аналіз адміністративних проступків, що посягають на безпеку людини, показує, що в даній частині законодавство бере участь в охороні прав і свобод громадян опосередковано, через забезпечення виконання спеціальних правил. Саме правила покликані надавати нормальні можливості для взаємовигідної реалізації своїх прав і обов’язків, і невиконання таких правил у більшості випадків призводить до порушення чийогось права. Тому диспозиції багатьох норм є бланкетними – відсилають до інших нормативних актів, де закріплено такі правила.

Правозахисна роль багатьох стандартів, норм і правил не завжди очевидна. Прийнято вважати, що вони мають державно-управлінський характер і видаються на користь держави. Поряд із цим їх правильність і необхідність для забезпечення прав і свобод громадян стають наочними для людини у випадках їх порушення, особливо, якщо такі порушення призводять до заподіяння шкоди власності, здоров’ю, а в окремих випадках і смерті (наприклад, при порушенні правил пожежної безпеки, безпеки дорожнього руху).

Реалізуючи профілактичну функцію, адміністративна відповідальність встановлюється в цій сфері за сам факт порушення правил, у зв’язку з чим більшість складів адміністративних проступків є формальними, тобто для її настання немає необхідності чекати виникнення шкідливих наслідків. Наявність таких наслідків, як правило, призводить до того, що діяння кваліфікується вже як злочин. Наприклад, порушення правил безпеки дорожнього руху становлять собою адміністративні проступки, передбачені відповідними статтями розділу 10 КУпАП, а в разі спричинення внаслідок таких порушень тілесних ушкоджень або смерті діяння переростає в злочин, передбачений ст. 268 КК. Зі всіх правопорушень, що посягають на права і свободи громадян та передбачені КУпАП, найбільша кількість належить саме до тих, що посягають на безпеку людини в різних сферах:

а) адміністративні проступки, що посягають на санітарне та епідеміологічне благополуччя населення. Шкода, заподіювана людині здійсненням правопорушень даної групи, полягає в розповсюдженні та зараженні небезпечними хворобами, у створенні загрози епідемій, у забрудненні шкідливими речовинами, в погіршенні екології та інше. Прикладом таких правопорушень є порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (ст. 42 КУпАП), виробництво, заготівля, реалізація сільськогосподарської продукції, що містить хімічні препарати понад гранично допустимі рівні концентрації (ст. 42¹ КУпАП), виробництво, зберігання, транспортування або реалізація продуктів харчування чи продовольчої сировини, забруднених мікроорганізмами та іншими біологічними агентами понад гранично допустимі рівні (ст. 42³ КУпАП), ухилення від обстеження і профілактичного лікування осіб, хворих на венеричну хворобу (ст. 45 КУпАП), порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (ст. 45¹ КУпАП), умисне приховування джерела зараження венеричною хворобою (ст. 46 КУпАП), порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що піддалися радіаційному забрудненню (ст. 46¹ КУпАП), порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення та засмічення (ст. 59¹ КУпАП), засмічення лісів відходами (ст. 73 КУпАП), недотримання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд (ст. 79 КУпАП), випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах (ст. 80 КУпАП), невиконання вимог екологічної безпеки в процесі впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (ст. 91¹ КУпАП), порушення правил і норм з ядерної та радіаційної безпеки при використанні джерел іонізуючого випромінювання (ст. 95 КУпАП), порушення правил користування жилими будинками та жилими приміщеннями (ст. 150 КУпАП), порушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів (ст. 152 КУпАП), а також проступків, пов'язаних з порушенням стандартів у сфері безпеки продукції і послуг — випуск і реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів (ст. 167 КУпАП), випуск у продаж нестандартної продукції (ст. 168 КУпАП), виконання робіт, надання послуг громадянам-споживачам, що не відповідають вимогам стандартів, норм і правил (ст. 168¹ КУпАП) та інші;

б) адміністративні проступки, що посягають на безпеку громадян шляхом порушення правил, норм і стандартів, які забезпечують безпеку під час експлуатації різних технічних засобів, об’єктів будівництва, використання речовин з властивостями підвищеної вибухо-пожежної небезпеки, утримання тварин. Загроза спричинення шкоди може приховуватися в небезпечних властивостях певної групи механізмів, споруд і речовин, а також тварин. Саме для запобігання спричинення шкоди створено низку правил, порушення яких утворюють дану групу правопорушень — порушення вимог пожежної безпеки в лісах (ст. 77 КУпАП), порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (ч. 2 ст. 41 КУпАП), порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості (ст. 93 КУпАП), грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації сільсь­когосподарських машин і техніки безпеки (ст. 108 КУпАП), викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів (ч. 3 ст. 109 КУпАП), порушення правил поведінки на повітряному судні (ст. 112 КУпАП), порушення правил входу суден у порт і виходу їх з порту, руху та стоянки суден у портових водах, а також правил, що забезпечують безпеку пасажирів під час посадки на судна, в путі слідування та під час висадки їх з суден (ч. 1 ст. 114 КУпАП), порушення правил по охороні порядку та безпеки руху на річковому транспорті та маломірних суднах (ст. 116 КУпАП), порушення правил, що забезпечують безпеку експлуатації суден на внутрішніх водних шляхах (ч. 3 ст. 116² КУпАП), порушення правил користування річковими та маломірними суднами (ст. 117 КУпАП), порушення правил користування засобами автомобільного транспорту та електротранспорту (ст. 119 КУпАП), порушення Правил дорожнього руху (ст. ст. 121—126, 128—133, 140 КУпАП), порушення правил тримання собак і котів (ст. 154), стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням встановленого порядку (ст. 174 КУпАП), порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 175 КУпАП), порушення правил застосування спеціальних за­собів самооборони (ст. 195³ КУпАП) та інші;

в) порушення вимог із забезпечення безпеки в спеціальних ви­падках (при проведенні мітингів, демонстрацій, інших масових заходів тощо). Шкідливість таких проступків виявляється в самій поведінці (і лише в ній) людини, особливо в умовах підвищеної соціальної активності. Наприклад, утворення некерованого натовпу при неправильній організації масових заходів може призвести до паніки, тисняви, хуліганських проявів та з великою вірогідністю стати причиною пошкодження власності, тілесних ушкоджень, смерті (ст. ст. 185¹, 185² КУпАП).

Порушують громадський порядок і спокій, безпеку громадян, гро­мадську мораль такі проступки, як дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП), вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або не проходження корекційної програми (ст. 173² КУпАП), розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява в громадських місцях у п'яному вигляді (ст. 178 КУпАП), розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві (ст. 179 КУпАП). Вони безпосередньо заподіюють шкоду правам і свободам громадян, а також створюють умови для вчинення інших проступків, злочинів та інших антигромадських проявів. Паніку серед населення чи порушення порядку можуть викли­ати неправдиві чутки (наприклад, про аварії, що наближаються, стихійні лиха, майбутні погроми тощо). Чутки обов’язково мають бути неправдивими, спосіб поширення значення не має, за винят­ком випадків, коли використовуються засоби зв’язку, що в свою чергу тягне відповідальність за ст. 148³ КУпАП. Внаслідок поширення таких чуток створюється загроза дестабілізації в суспільстві, у людей виникають невпевненість та страх, порушується їхній спокій. В разі виникнення паніки створюється загроза життю та здоров’ю громадян. Відповідальність за поширення неправдивих чуток пе­редбачена ст. 173¹ КУпАП. Загроза спокою громадян може виража­тися й у такому діянні, як порушення вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях (ст. 182 КУпАП) та інших.

Велика кількість адміністративних проступків одночасно по­сягають на декілька видів прав і свобод, наприклад, дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП), вчинення насильства в сім'ї (ст. 173² КУпАП) та самоуправство (ст. 186 КУпАП). Так, при здійсненні дрібного хуліганства може створюватися загроза здоров’ю людей (спричинення легких тілесних ушкоджень), власності (пошкодження вітрин, транспортних засобів, одягу і т. д.), порушуватися право на недоторканність (образливе зачіпання), завдаватися шкода честі і гідності (образа, нецензурна лайка) тощо.

Готуючись до відповіді на друге питання плану заняття, слід засвоїти, що велике значення для громадянина мають соціально-економічні права та свободи. За їх допомогою забезпечуються незалежність людини в суспільстві, безпека та комфортність життя. Реалізацію соціально-економічних прав врегульовано багатьма базовими галузями права – цивільним, господарським, трудовим, правом соціального забезпечення тощо. Особливу увагу охороні соціально-економічних прав і свобод громадян приділяє й адміністративне законодавство. Зокрема, це виявляється у встановленні адміністративної відповідальності. КУпАП містить значний перелік адміністративних проступків громадян, що посягають на соціально-економічні права і свободи.

Треба звернути увагу на те, що в КУпАП є лише один підрозділ, що цілком присвячений проступкам, які посягають на соціально-економічні права та свободи громадян – глава п’ята другого розділу - ”Адміністративні правопорушення в об­ласті охорони праці і здоров’я населення”. Об’єктом посягань зазначених у цьому підрозділі кодексу проступків є саме соціально-економічні права та свободи громадян. Аналіз складів адміністративних проступків, закріплених у ст. ст. 41, 41¹, 41², 41³ КУпАП, дає змогу встановити, що їх об’єктом є закріплені в Конституції України та законодавчих актах можливості людини у сфері її трудової діяльності, а також гарантії реалізації цих можливостей. Об’єктом інших ад­міністративних проступків п’ятої глави КУпАП є право на безпеку в різних сферах (на безпечне життя та оточення), про що вже говорилося вище.

Більшість адміністративних проступків, що посягають на соціально-економічні права та свободи громадян, розглядаються в інших розділах КУпАП, залежно від сфер, в яких вони здійснюються, або згруповані за іншим, ніж права та свободи, об’єктом. Так, у главі шостій КУпАП узагальнені адміністративні проступки, що посягають на власність. Об’єктом посягання цих проступків є, як правило, право державної власності. Але деякі з них – дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП), ухилення від відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином підприємствам, установам, організаціям або громадянам (ст. 51¹ КУпАП), порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності (ст. 51² КУпАП) — посягають на чужу власність, а також на право інтелектуальної власності. Велику увагу законодавство про адміністративні правопорушення приділяє охороні права громадянина як споживача – право на якість товару і послуг; право на інформацію про товар і його якість; право на безпеку товару, право на усунення недоліків товару чи відшкодування витрат, пов'язаних з їх усуненням споживачем чи третьою особою; заміни аналогічним товаром належної якості; відповідного зменшення його купівельної ціни; заміни таким самим товаром іншої моделі з відповідним перерахунком купівельної ціни; розірвання договору і відшкодування збитків, понесених споживачем (ст. 156¹ КУпАП). Для забезпечення захисту цих прав на працівників торгівлі, громадського харчування, сфери послуг, на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, покладено обов’язок видавати документ, що підтверджує факт здійснення угоди (касовий чек, копію чека, квитанції, прибуткових і видаткових касових ордерів). Невиконання цього обов’язку утворює склад проступку, передбаченого ч. 3 ст. 155-1 КУпАП. Суттєво порушують майнові права громадян-споживачів такі дії, як обважування, об­раховування, перевищення встановлених цін і тарифів або інший обман покупця чи замовника. Стаття 155² КУпАП передбачає ад­міністративну відповідальність за вищезгадані дії у випадках, якщо матеріальна шкода, заподіяна таким чином, не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Особливою охороною забезпечується право споживачів на якість продукції. Воно стосується не тільки права власності, але й права на безпеку продукції. Забезпечити якість, комплектність і упакування має відповідність продукції, товарів, робіт і послуг вимогам стандартів, сертифікатам відповідності, нормам, правилам і зразкам (еталонам). Порушення зазначених норм і правил виявляються в різних формах: випуск і реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів (ст. 167 КУпАП); випуск у продаж нестандартної продукції (ст. 168 КУпАП); виконання робіт, надання послуг громадянам-споживачам, що не відповідають вимогам стандартів, норм і правил (ст. 168¹ КУпАП); недодержання стандартів при транспортуванні, зберіганні та використанні продукції (ст. 170 КУпАП); введення в обіг продукції, щодо якої немає сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності чи декларації про відповідність, а також неправомірне застосування національного знака відповідності (ст. 170¹ КУпАП). Порушують права споживачів і такі проступки, як зловживання монопольним становищем на ринку (ст. 166¹ КУпАП) та неправомірні угоди між підприємцями (ст. 166² КУпАП). Вчинення цих діянь призводить до необґрунтованого завищення цін, обмеження або припинення виробництва, створення дефіциту на ринку, що в кінцевому підсумку зачіпає інтереси власника як споживача, змушеного платити за товар більш високу ціну.

Інший характер мають проступки, які обмежують право власності на землю і право користування землею, що пов'язується з особливим статусом об’єкта права, – землею. Норми КУпАП покликані забезпечити адміністративно-правовими засобами виконання земельного законодавства, дотримання й охорону прав землевласників і землекористувачів від самовільного зайняття земельної ділянки (ст. 53¹ КУпАП) та знищення (будь-яким способом) межових знаків меж землекористування (ст. 56 КУпАП). Внаслідок таких дій потерпілий обмежується в розмірі належної йому земе­льної ділянки, позбавляється можливості правильно визначити її межі. Додатковими збитками від таких дій може стати втрата частини врожаю.

Окремі адміністративні проступки порушують не лише право власності, але й гарантоване Конституцією України (ст. 42) право на заняття підприємницькою діяльністю, наприклад, монополізм і неправомірні угоди між підприємцями створюють нерівні умови конкуренції, усувають з ринку чи обмежують доступ до нього продавцям, виробникам та іншим підприємцям. Окрім вже вказаних випадків порушення прав підприємців, КУпАП як окрему гарантію, встановлює відповідальність за дискримінацію підприємців органами влади і управління (ст. 166³ КУпАП).

З’ясовуючи зміст відповіді на третє питання плану практичного заняття, слід відзначити, що законодавство про адміністративні проступки приділяє певну увагу захисту окремих культурних прав і свобод громадян. Культурні права та свободи – це можливості збереження та розвитку націо­нальної самобутності людини, доступу до духовних здобутків людства, їх засвоєння, використання та участі у подальшому розвитку. Культурні права гарантують духовний розвиток людини, допомагають кожному індивіду стати корисним учасником політичного, духовного, соціального і культурного прогресу.

На жаль, необхідно зазначити, що саме культурні права та свободи найбільш слабо захищені адміністративно-правовими засобами. Адміністративна відповідальність встановлена лише за посягання на об’єкти права інтелектуальної власності (ст. 51² КУпАП), порушення правил охорони й використання пам’яток історії та культури (ст. 92 КУпАП), за незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітацію, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені (ч. 1 ст. 164³ КУпАП), за порушення прав дітей на освіту батьками, а також особами, що їх замінюють (ч. 1 ст. 184 КУпАП), за порушення прав громадян на інформацію (ст. 212²), за переміщення через митний кордон України товарів або предметів, виготовлених з порушенням прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом (ст. 345 Митного кодексу України), за відмову фізичним і юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисне затримування її, надання недостовірної або неповної інформації (п. «г» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»).

Слід також звернути увагу на те, що в окремих випадках культурні права охороняються попутно з іншими соціальними цінностями, правами та свободами громадян. Зокрема, право на інформацію порушується у випадку ненадання інформації для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 41³ КУпАП). Головною ж метою зазначеної норми є захист здійснення трудових прав громадянами. Приховування, перекручування або відмова від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і зверненнями громадян та їх об’єднань щодо безпеки утворення відходів та поводження з ними (ст. 82³ КУпАП), надання недостовірної інформації про умови проектування і будівництва чи необґрунтована відмова у наданні такої інформації (ч. 2 ст. 96 КУпАП), відмова працівників торгівлі, громадського харчування та сфери послуг і громадян, які займаються підприємницькою діяльністю в цих галузях, у наданні громадянам-споживачам необхідної, доступної та достовірної інформації про товари (роботи, послуги), у навчанні безпечного та правильного їх використання, а так само обмеження прав громадян-споживачів на перевірку якості, комплектності, ваги та ціни придбаних товарів (ч. 1 ст. 156¹ КУпАП) посягають на безпеку громадян, на права споживачів, і водночас обмежують право на отримання інформації.

Завершуючи вивчення питань цієї теми заняття, доцільно надати загальну характеристику певних ознак вказаних правопорушень. Так, спосіб здійснення адміністративних проступків, що посягають на права та свободи громадян, різний. Але слід зазначити, що більшість з них є порушенням або невиконанням певних правил, що, в принципі, характерно для всіх адміністративних проступків. Для утворення закінченого адміністративного правопорушення в більшості випадків достатньо самого факту порушення певних правил і немає необхідності чекати об’єктивно виражених наслідків – спричинення матеріальної, фізичної або психічної шкоди (формальний склад).

З суб’єктивної сторони більшість з адміністративних проступків, які посягають на права та свободи громадян, можуть бути здійснені як умисно, так і необережно. Форма вини, як правило, не має значення для кваліфікації діянь, але її встановлення необхідне для винесення відповідного адміністративного стягнення.

Санкції багатьох норм, що описують адміністративні проступки, що посягають на права та свободи громадян, встановлюють підвищену (як правило, в два рази) відповідальність посадових осіб. Це зумовлено тим, що якщо правопорушник є посадовою особою, то при вчиненні діяння він не лише виконує основні ознаки об’єктивної сторони, а й додатково не виконує чи неналежно виконує покладені на нього службові повноваження.

Важливе значення для оволодіння положеннями чинного адміністративно-деліктного законодавства під час підготовки до четвертого питання плану заняття студентам треба вирішити запропоновані у рамках самостійної роботи ситуативні задачі та виконати практичні завдання до теми.

Питання для самоконтролю та самоперевірки

1. Які адміністративні правопорушення мають безпосереднім об’єктом права людини на життя та здоров’я.

2. У складах яких адміністративних правопорушень права людини на життя та здоров’я виступають у якості додаткового об’єкту.

3. Дайте визначення безпеки як об’єкту адміністративних правопорушень і вкажіть на її зв'язок з такими об’єктами посягань як життя та здоров’я людини.

4. Надайте класифікацію адміністративних правопорушень, об’єктом посягання котрих є безпека.

5. Які адміністративні проступки мають об’єктом посягання права громадян на працю.

6. Які адміністративні проступки мають об’єктом посягання право власності.

7. Які адміністративні проступки мають об’єктом посягання права громадянина як споживача.

8. Які адміністративні проступки мають об’єктом посягання права на землю та на користування нею.

9. Які адміністративні проступки мають об’єктом посягання право на заняття підприємницькою діяльністю.

10. Які адміністративні проступки мають об’єктом посягання культурні права та свободи громадян.

11. Чім зумовлена підвищена відповідальність посадових осіб за адміністративні проступки, що посягають на права та свободи громадян.

12. Проаналізуйте спосіб здійснення адміністративних проступків, що посягають на права та свободи громадян.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 50; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!