Методичні рекомендації та пояснення

План заняття

1. Форми вияву правозахисної функції адміністративної відповідальності.

2. Способи захисту прав громадян в адміністративно-деліктній сфері.

3. Захист прав громадян від протиправних дій колективних суб’єктів.

Перш за все, слід звернути увагу на те, що зміст основних понять, які використовуються при розгляді даної навчальної теми, відомий студентам з курсу адміністративного права. Тому загальною рекомендацією вважаємо те, що при підготовці до семінарського заняття студентам важливо згадати місце та призначення інституту адміністративної відповідальності, його основні положення, класифікацію адміністративних правопорушень за видами об’єктів посягань. З цією метою слід звернутися до Кодексу України про адміністративні правопорушення, що безпосередньо призначений для регулювання вказаних питань.

Готуючись до відповіді на перше питання семінарського заняття, слід згадати про те, що адміністративна відповідальність є важливим елементом механізму охорони і захисту прав і свобод людини і громадянина від протиправних посягань. Про пріоритетність завдання охорони прав і свобод громадян свідчить те, що у ст. 1 Кодексу про адміністративні правопорушення воно поставлено законодавцем на перше місце.

Адміністративна відповідальність реалізується шляхом накладення адміністративних стягнень, які згідно до ст. 23 КУпАП, мають на меті виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Таким чином, правозахисна функція адміністративної відповідальності реалізується за двома напрямками:

1) попередження посягань на права і свободи громадян;

2) виховання порушників в дусі поваги до прав і свобод громадян через застосування до них адміністративних стягнень.

Ефективність адміністративної відповідальності багато в чому залежить від способу реалізації її правозахисної функції, і ця функція можевиявлятись у таких формах:

1. Реалізація органами виконавчої влади адміністративної відповідальності як примусового методу державного управління у певній сфері.

Прикладом вияву правозахисної функції адміністративної відповідальності в процесі здійснення державного управління може служити діяльність щодо захисту прав вкладників (у тому числі і громадян) з боку Національного банку України. Так, однією із функцій Національного банку України як особ­ливого центрального органу державного управління відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» є здійснення банківського регулювання та нагляду. У ст. 1 цього ж Закону зазначено, що банківський нагляд — це система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спря­мованих на забезпечення дотримання банками та іншими особа­ми, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку. Іншими словами, однією із цілей державного управління, яке здійснюється Національним банком України, є захист інтересів вкладників, серед яких громадяни становлять мільйони.

Активними упорядковуючими діями, що є складовою банківського нагляду, є заходи впливу, перелік і підстави застосування яких наведено у статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Зокрема, цією статтею встановлено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів На­ціонального банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, до яких, поряд з іншими, відносяться накладення штрафів на керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та банки відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду. Крім того, у разі порушення цього Закону чи нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів або доходів і настання ознак неплатоспроможності банку Національний банк України має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку згідно з положеннями цього Закону.

Таким чином, для захисту інтересів (прав) вкладників Націо­нальний банк України активно використовує заходи відповідальності, які застосовуються виключно в адміністративному порядку (тобто мають адміністративно-правову природу).

2. Використання інституту адміністративної відповідальності для забезпечення окремих прав громадян у тих сферах, де державне управління не здійснюється.

Так, ст. 41² КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про колективні договори і угоди», контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками. У той же час згідно зі ст. 255 КУпАП протоколи про адміністра­тивні правопорушення, передбачені ст. 41² КУпАП, мають право складати уповноважені на те особи органів Міністерства праці та соціальної політики України, а розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 41² КУпАП, належить до компетенції відповідних судів. Очевидно, що притягнення до адміністративної відповідально­сті за порушення, передбачені статтею 41² КУпАП, не має відношення до державного управління, оскільки його головною метою є забезпечення виконання зобов'язань сторонами колективного договору або угоди. Органу виконавчої влади відведено фактично лише функцію складання протоколу про відповідне правопорушення і направлення його до суду.

3. Деліктне адміністративно-правове регулювання, тобто регулювання відносин, пов'язаних із забезпеченням прав громадян, шляхом встановлення адміністративної відповідальності за певні правопорушення.

Прикладами подібного вияву може служити, зокрема, ст. 173 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Очевидно, що вчинення дрібного хуліганства є посяганням на гідність громадян, право на повагу до якої закріплено у ст. 28 Конституції України, але відповідного правового регулювання відносин, пов'язаних із гідністю громадян, практично не існує, крім деліктних норм, що забезпечують захист права на гідність.

Аналогічним чином здійснюється захист прав громадян у випадках, передбачених статтею 173² КУпАП, згідно з якою адміністративна відповідальність встановлюється за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений.

Готуючись до відповіді на друге питання, слід засвоїти те, що адміністративно-деліктний механізм передбачає декілька способів захисту прав громадян:

1) прямий захист від протиправного посягання – має місце у випадках, коли права громадян виступають як безпосередній об'єкт адміністративного правопорушення. Це передбачено в нормах досить неве­ликої кількості статей КУпАП. У якості прикладів можна привести статті 41 і 93 (де безпосереднім об’єктом є визначене Конституцією України право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом), 148³ (конституційне право на повагу до гідності громадян), 149 і 150 (право на житло), 156¹ (права споживачів), 166¹ і 166³ (економічна свобода), 184² (право на соціальне забезпечення), 186⁴ (право на працю), 195³ (право на особисту недоторканість), 212³ (право на інформацію) тощо;

2) опосередкований захист – передбачає реалізацію правозахисної спрямованості адміністративної відповідальності через встановлення відповідальності за правопорушення, об'єктом яких виступають не самі права громадян, а інші цінності, внаслідок посягання на які створюється загроза порушення прав громадян. Так, встановлення адміністративної відповідальності у сфері охорони навколишнього природного середовища (наприклад, у ст.ст. 59, 72, 78, 83 КУпАП), крім власне забезпечення належного стану природних об'єктів, переслідує мету забезпечення право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Також безпосередньо не пов'язані з посяганнями на права громадян діяння, що утворюють об'єктивну сторону пра­вопорушень на транспорті. Але багато з них пов'язані із забезпеченням безпеки руху, а безпека руху, у свою чергу, є фактором забезпечення права громадян на життя та здоров'я (наприклад, у ст.ст. 114, 122 КУпАП);

3) сприяння формуванню матеріальної бази для реалізації певних прав громадян – передбачає встановлення відповідальності посадових осіб підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за обмеження матеріальної бази, спрямованої на реалізацію права громадян на соціальний захист (наприклад, у ст.ст. 165³, 165⁴, 165⁵ КУпАП);

4) встановлення адміністративної відповідальності за корупційні діяння і правопорушення, пов’язані з корупцією – останні прямо чи опосередковано майже завжди пов’язані із посяганням якщо й не на самі права і свободи громадян, то на конституційний принцип рівності громадян.

Розглядаючи третє питання, слід засвоїти, що завдяки універсальності інституту адміністративної відповідальності, останній часто використовується для створення правового режиму комплексного захисту прав різноманітних суб'єктів. Така ситуація, зокрема, має місце у сфері захисту економічної конкуренції, де за допомогою адміністративної відповідальності реалізуються закріплені у ст. 42 Конституції України право громадян на підприємницьку діяльність, право на захист від недобросовісної конкуренції, зловживання монопольним становищем та неправомірного обмеження конкуренції, а також права споживачів.

Слід звернути увагу на те, що адміністративна відповідальність колективних суб'єктів: суб'єктів господарювання — юридичних осіб та груп осіб, які визнаються суб'єктом господарювання, їх об'єднань та об'єднань громадян, що не є суб'єктами господарювання — за порушення у сфері захисту економічної конкуренції реалізується на підставі норм законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», а відповідальність посадових осіб та інших працівників суб'єктів господарювання, працівників органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю — на підставі норм КУпАП.

Так наприклад, Законом України «Про захист економічної конкуренції», передбачена відповідальність за такі діяння, як антиконкурентні узгоджені дії, що стосуються усунення з ринку або обмеження до­ступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців; застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин. Підставою відповідальності за цим Законом також є зловживання монопольним становищем, яке може проявлятись, зокрема, у застосуванні різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин; укладанні угод та прийняття суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; обмеженні виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям; створенні перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання тощо.

У свою чергу, Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачена відповідальність за такі діяння, як неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; порівняльна реклама; дискредитація господарюючого суб'єкта (підприємця); купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом тощо.

Адміністративна відповідальність керівників підприємств (об'єднань, господарських товариств тощо) та фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності за діяння, що є зловживанням монопольним становищем на ринку, або за укладення угод, спрямованих на встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок, розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи за іншими озна­ками з метою їх монополізації, усунення з ринку або обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших підприємців, передбачена статтями 166¹ та 166² КУпАП.

Також слід звернути увагу на те, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг несуть відповідальність у вигляді штрафів за:

- відмову споживачу в реалізації його прав, установлених п. 1 ст. 14 і п. З ст. 15 цього Закону;

- виготовлення або реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідають вимогам нормативних документів;

- реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов'язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката);

- виготовлення, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища;

- реалізацію товару, виконання роботи, надання послуг, заборонених для виготовлення та реалізації (виконання, надання) відповідним державним органом;

- реалізацію небезпечного товару (отрути, отрутохімікату, вибухо- і вогненебезпечної речовини тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання;

- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, роботу, послугу;

- реалізацію товару, термін придатності якого минув;

- порушення умов договору між споживачем і виконавцем
про виконання роботи, надання послуги.

Далі потрібно вказати що, незва­жаючи на широке коло прав і свобод громадян, які охороняються за допомогою засобів адміністративної відповідальності, треба бачити, що частина прав реалізується шляхом їх використання у межах наданих державою або іншими суб'єктами можливостей. Так, гарантоване кожному ст. 57 Конституції України право знати свої права і обов'язки реалізується шляхом ознайомлення з відпо­відними нормативними актами. При цьому можливість ознайомлення з ними обумовлена їх опублікуванням або доведенням до відома громадян в інший спосіб. Зазначене право не потребує захисту за допомогою примусових засобів, оскільки його реалізація залежить суто від волі його носія. Аналогічним чином реалізація закріпленого у ст. 44 Конституції України права на страйк пов'язана виключно з волевиявленням носія цього права.

Підсумовуючи відповідь на дане запитання, слід підкреслити, що реалізація частини прав громадян відбувається шляхом виконання певних обов'язків або дотримання певних заборон іншими суб'єктами. Так, реалізація прав споживачів обумовлюється виконанням низки обов'язків суб'єктами, які надають споживачеві товари, роботи або послуги. Реалізація права на належні, безпечні і здорові умови праці обумовлена обов'язками роботодавців щодо створення таких умов. Реалізація права на соціальний захист обумовлена обов'язком держави створити матеріальну базу соціального захисту тощо. У таких випадках для реалізації прав громадян необхідно забезпечити виконання зобов'язаними суб'єктами своїх обов'язків, і тільки якщо такі обов'язки не виконуються добровільно, доцільним є використання засобів державного примусу, в тому числі засобів адміністративної відповідальності.

Питання для самоконтролю та самоперевірки

1. Яке місце займає адміністративна відповідальність у державному механізмі захисту прав і свобод людини та громадянина.

2. За якими напрямками реалізується правозахисна функція адміністративної відповідальності.

3. У чому цінність оперативності як головної якості адміністративної відповідальності в процесі захисту прав громадян.

4. У яких формах може проявлятись правозахисна функція адміністративної відповідальності.

5. Яким чином може реалізовуватись правозахисна спрямованість адміністративної відповідальності.

6. Яку роль відіграє інститут адміністративної відповідальності у боротьбі з корупцією, як одним з головних явищ, яке безпосередньо пов’язане з посяганням на права та свободи громадян.

7. Яким чином сприяє захисту прав і свобод громадян встановлена чинним законодавством адміністративна відповідальність колективних суб’єктів.

8. Чим обумовлюється можливість забезпечення захисту прав громадян за допомогою засобів адміністративної відповідальності.

9. У чому полягає примусовий метод державного управління.

10. Від чого залежить ефективність адміністративної відповідальності.

11. Що слід розуміти під деліктним адміністративно-правовим регулюванням.

12. Охарактеризуйте прямий захист від протиправного посягання.

13. Визначте поняття - опосередкований захист від протиправного посягання.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 51; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!