Методичні рекомендації та пояснення

План заняття

1. Здійснити аналіз системи принципів адміністративного права України.

2. Визначити співвідношення національне та європейське адміністративне право.

3. Проаналізувати сутність європейських принципів адміністративного права.

4. Розглянути систему європейських принципів адміністративних процедур.

5. Обговорення виконаних практичних завдань до теми.

Готуючись до відповіді на перше питання варто знати, що принципи адміністративного права– це засадничі (основні) ідеї, положення, вимоги, що характеризують зміст адміністративного права, відображають закономірності його розвитку і визначають напрями і механізми адміністративно-правового регулювання суспільних відносин.

Слід враховувати, що принципи адміністративного права вказують на основні риси, сутнісні характеристики, зміст і призначення всієї галузі адміністративного права. Вони випливають або з окремих правових норм, або формулюються на основі групи норм даної галузі права і пов'язані з іншими принципами, що регулюють суспільну поведінку людей. При цьому принципи адміністративного права однаковою мірою характеризують сутність і зміст як самої галузі права, так і тих суспільних відносин, що є предметом регулювання цієї галузі.

Треба пам’ятати, що процес виділення загальних принципів дуже ди­намічний, оскільки принципи можуть змінюватися залежно від суспільно-економічних та політичних умов, які на теперішній час є в Україні нестабільними. І це особливо характерно для адміністративного права. Те, що вчора мало засадниче значення, сьогодні внаслідок суспільних змін може втратити таке значення.

Не слід ототожнювати принципи адміністративного права і принципи державного управління було б неправильно, хоча вони дуже тісно взаємозв'язані. Адже принципи адміністративного права визначають характер механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, природу зв'язків, які формуються в процесі цього регулювання. У свою чергу, принципи державного управління – це основоположні ідеї, які визначають порядок організації та здійснення управління.

Серед принципів сучасного адміністративного права можна виділити загальні і спеціальні. Загальні принципи мають фундаментальне значення для всієї галузі адміністративного права. Як правило, вони виявляються і деталізуються в принципах спеціальних, характерних для окремих інститутів адміністративного права: принципах державної служби, принципах адміністративної відповідальності, принципах адміністративного процесу тощо.

Загальні принципи українського адміністративного права закріплені в Конституції України, конкретизуються і розвиваються в законодавчих та інших нормативно-правових актах. До цих принципів можна віднести:

- принцип законності;

- принцип пріоритету прав та свобод людини і громадянина;

- принцип рівності громадян перед законом;

- принцип демократизму нормотворчості й реалізації права;

- принцип взаємної відповідальності держави і людини;

- принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між державою і людиною.

Надаючи характеристику загальним принципам, найбільшу увагу доцільно приділити розгляду принципу верховенства права та принципу пріоритету прав і свобод людини і громадянина.

Так, принцип законності слід розглядати як утвердження верховенства вимог і положень Конституції та законів України в ході адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. Цей принцип означає, що всі органи виконавчої влади, як й інші державні органи, утворюються відповідно до закону, який також наділяє їх відповідними повноваженнями. Не може бути повноважень поза законом. Окрім цього, надалі повноваження повинні здійснюватися у межах і в спосіб, визначені законом. Тобто рішення і дії мають бути пройняті ідеологією панування законності при неухильному дотриманні прав і свобод громадян, законних інтересів усіх учасників адміністративних правовідносин. Водночас цей принцип не можна тлумачити однобічно – лише щодо державних органів. Він стосується також громадян, які щоденно стикаються з цими органами. Щодо них громадяни повинні бути лояльними, сумлінно виконувати покладені на них правом обов'язки.

Принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина випливає з положень ст. З Конституції України: людина, її життя і здоров'я, честь і гідність є найвищою соціальною цінністю. Цей важливий принцип зумовлює такий характер взаємовідносин людини і держави, за якого остання повинна спрямовувати свою діяльність на втілення в життя конституційних прав і свобод громадян. Тобто принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина полягає у створенні таких умов, за яких кожна особа могла б самоутверджуватись як гідний член суспільства.

Принцип рівності громадян перед законом виявляється в тому, що не може бути жодних привілеїв чи обмежень за ознаками раси, політичних, релігійних переконань, соціального походження та іншими ознаками. Всі громадяни мають рівні права й обов'язки у сфері адміністративно-правових відносин: право на державну службу, на освіту, обов'язок відповідати за адміністративні правопорушення. Цей принцип має забезпечувати однакові «стартові» умови кожному громадянину для самореалізації в суспільстві.

Принцип демократизму нормотворчості та реалізації права виявляється в можливості громадян як безпосередньо, так і через своїх представників, різні організації брати участь у формуванні правової політики, в управлінні справами держави. Демократизм виявляється в розширенні повноважень органів місцевого самоврядування. Його можна вважати формою забезпечення прав і свобод громадян і одночасно методом управління й пошуку компромісу, поєднання свободи та порядку в дотриманні прав і свобод громадян.

Принцип взаємної відповідальності держави і людини означає, що держава і особа пов'язані взаємно кореспондуючими правами і обов'язками. Порушення однією із сторін своїх адміністративно-правових обов'язків тягне за собою юридичну відповідальність. Зокрема, держава зобов'язана відшкодувати людині завдану їй матеріальну і моральну шкоду (ст. 56 Конституції України).

Принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між державою і людиною – це «дух» законів і всієї системи адміністративного законодавства, яким мають бути пройняті норми адміністративного права, що закріплюють відносини між суспільством, державою і людиною. Він виявляється передусім у вимозі шанобливого ставлення представників держави до людської гідності

Водночас слід підкреслити, що наведений перелік загальних принципів адміністративного права (як і спеціальних принципів галузі) не є вичерпним і довершеним.

До спеціальних принципів, або тих принципів, які розкривають сутність адміністративно-правового регулювання, природу і зміст інститутів галузі, найчастіше відносять такі:

- служіння органів виконавчої влади та їх апарату суспільству та людині;

- обмеженість втручання органів виконавчої влади в громадське й особисте життя людини;

- повнота прав і свобод громадян у адміністративно-правовій сфері;

- визначення мінімально необхідних повноважень органів державної виконавчої влади;

- оптимальне доповнення й урівноваження державно-владних повноважень органів виконавчої влади з повноваженнями органів самоврядування.

Підготовка змістовної відповіді на друге питання плану вимагає ознайомлення з визначенням Європейського адміністративного права, яке слід розуміти як сукупність юридичних принципів, процедур та інститутів, які призначені та використовуються для імплементації принципів, політик та законодавства Європейського Союзу та Європейських Співтовариств.

Європейське адміністративне право розглядається у широкому та вузькому значенні.

У вузькому значенні під ним слід розуміти право, що регулює діяльність європейської адміністрації (тобто йдеться про сукупність європейських та національних адміністративних (управлінських) органів, що має багаторівневу структуру; це обумовлено складом європейської адміністрації — європейськими та національними адміністративними органами).

У широкому значенні — ще й діяльність органів, установ та агенцій європейських регіональних організацій.

Основні відмінності між національним та європейським адмініст­ративним правом полягають у наступному:

1) національне адміністративне право базується на єдиному органі влади; а європейська адміністрація, на противагу, має два головні органи (Європейська Рада та Європейська Комісія) та змішану структуру, що складається з європейської адміністрації та національних адміністрацій;

2) національне адміністративне право характеризується дво­сторонніми відносинами між громадянином та адміністрацією; європейське адміністративне право характеризується трьохсторонніми відносинами між громадянином, Європейською Комісією та національними органами державного управління;

3) національне адміністративне право складає окрему галузь права, а національна адміністрація може прямо забезпечувати виконання своїх рішень; європейське адміністративне право, навпаки, зобов'язує Європейську комісію звертатися до Європейського Суду з прав людини з метою забезпечення виконання відповідних рішень.

Третє питання заняття вимагає вказівки на те, що на сьогодні у зарубіжних довідково-енциклопедичних джерелах визначено декілька груп значень поняття «принцип». Слід виокремити такі, які дають визначення юридичної природи цієї категорії:

Група А. Принцип як основоположна правда, закон, доктрина або припущення.

Підгрупа 1. Принцип як загальне правило або стандарт.

Підгрупа 2. Принцип як сукупність моральних та етичних стандартів.

Група Б. Принцип як визначена наперед політика або спосіб дії.

Група В. Принцип як основна або необхідна якісна складова або елемент, що визначає внутрішню природу або окремі характеристики поведінки.

Група Г. Принцип як правило або закон, що стосується функціонування природних феноменів або механічних процесів.

Провідну роль в утвердженні сучасного розуміння поняття європейських принципів адміністративного права відіграв взаємовплив принципів міжнародного, європейського та національного права (передусім конституційного та адміністративного) європейських країн, європейських та загальних принципів права, принципів європейського адміністративного права та ЄАП, принципів належного урядування (англ. — «good governance») та належного управління (англ. — «good administration»), що сформувалися в західноєвропейській тра­диції права на основі принципу верховенства права (англ. — The Rule of Law Principle).

В європейській доктрині праворозуміння зміст поняття європейських прин­ципів адміністративного права, включає: а) принципи європейського адміністративного права; б) принципи Європейського адміністративно­го простору (ЄАП) як квінтесенція змісту принципів євро­пейського адміністративного права (вузьке розуміння).

Принципи європейського адміністративного права:

— принцип законності (англ. — the principle of legality) — запозичений з французького права у класичному розумінні поняття верховенства права, відповідно до якого визнається зв'язаність адміністрації (виконавчої гілки влади) законом;

— можливість скасування (або відкликання) незаконного адміністративного акта (англ. — the revocability of unlawful administrative action) та відповідність цього принципу вимо­гам неприпустимості негативного впливу на права громадян, реалізація яких була визнана або підтримана таким актом);

— принцип недискримінації (англ. — non-discrimination) - подібні справи не будуть розглядатися по-різному, крім випадків, коли наявні об'єктивно обумовлені обставини для такої диференціації:

— юридична визначеність (англ. — legal certainty) — один із основних (фундаментальних, засадничих) принципів ЄАП, відповідно до якого усі суб'єкти права повинні керуватися у своїх діях правовими приписами (нормами). Спеціальними випадками застосування цього принципу є захист законних очікувань, заборона зворотної дії норм, що встановлюють покарання, вимога до держави, установ та організацій діяти добросовісно та з повагою до наданих прав і т. ін.;

— право на захист (франц. — droit de la defence) — запозичений з французької мови термін, який означає право на захист, а також має змістовне навантаження концепцій природ­ної справедливості (англ. — natural justice), чесності (англ. — fairness), та, відповідно, американської концепції належної юридичної процедури (англ. — due process);

— принцип пропорційності — запозичений з німецької концепції Verhaltnismassigkeit, відповідно до якої у реалізації повноважень установ та організацій мають використовуватися такі засоби, які відповідають цілям отримання відповідного результату, та які не повинні виходити за межі необхідного для досягнення поставленого завдання (мети);

— принцип поваги до фундаментальних прав людини та громадянина (англ. — respect for fundamental human rights) — відповідно до положень Європейської конвенції з прав людини та їхні тлумачення Європейським судом з прав людини, а також усталених конституційних традицій країн - членів ЄС, а також положень права ЄС в цілому (зокрема проект Конституції ЄС);

— принцип субсидіарності (англ. — subsidiarity) — рішення повинні прийматися на найнижчих рівнях організації, забезпечувати ефективність запропонованих заходів, що призводить до деволюції (передачі) владних повноважень у середині ЄС з наднаціонального на національний рівень;

— принцип належного управління (англ. — «good administration») — містить поєднання вимог щодо справедливого розгляду та використання найкращого досвіду (методів) (англ. — best practices) в управлінні, а також запровадження інституту омбудсмена для розгляду скарг про факти неналеж­ного урядування (управління) (англ. — maladministration), що були наявними у діяльності установ та організацій ЄС;

— принцип прозорості (англ. — transparency) — розвинувся під впливом Скандинавських принципів належного уря­дування, запозичений із вступом до ЄС Швеції та Фінляндії у середині 1990-х років. У європейському праві переважно вживається щодо доступу до офіційних документів, що містять рішення.

До зазначених принципів європейського адміністративно­го права додано два принципи права ЄС:

— принцип застосування (англ. — applicability) полягає у тому, що пряме застосування положень права ЄС безпосередньо встановлює права та обов'язки для тих, кого воно стосується, без потреби інкорпорації у будь-якій формі або імплементації норм у національний правопорядок:

— принцип прямої дії (англ. — direct effect) проявляється у здатності норми права ЄС надавати права приватним особам, що підлягають захисту в національних судах (проти їх власної держави або національних органів державного управління).

До принципів ЄАП належать такі групи: 1) юридична визначеність (надійність та передбачуваність); 2) відкритість і прозорість; 3) відповідальність; 4) ефективність та результативність.

Представити взаємодію зазначених складових поняття принципів ЄАП можна так.

До групи принципів «Юридична визначеність» належать принцип правової держави; принцип верховенства права; принцип надійності; принцип передбачуваності; принцип зв'язаності адміністрації законом; принцип недискримінації; принцип пропорційності; принцип доцільності (обґрунтова­ності); принцип процедурної справедливості; принцип своєчасності; принцип професіоналізму тощо.

До групи принципів «Відкритість і прозорість» слід віднести принаймні: принцип відкритості на противагу секретності; принцип прозорості на противагу дискретності; принцип винятковості конфіденційного та секретного характеру діяльності органів публічної влади; принцип набрання законної сили тільки після офіційного опублікування; принцип підлеглості публічних адміністрацій зовнішньому контролю; принцип обов'язкового обґрунтування та наведення підстав прийнятого рішення особі, чиї права або законні інтереси зачіпаються у зв'язку із його прийняттям і т. п.;

До групи принципів «Відповідальність» належать принцип несення відповідальності органами публічної адміністрації; презумпція вини органу публічної адміністрації у відносинах з громадянином; принцип відшкодування шкоди органами публічної влади, заподіяної правам і законним інтересам гро­мадян та інших осіб; принцип формалізованих процедур з метою уникнення абстрактної відповідальності; принцип примату інтересів людини і громадянина у відносинах з органами публічної влади тощо.

До групи принципів «ефективність і результативність» належать принцип ефективної адміністрації; принцип ефективного та результативного виконання європейського законодавства та інші.

Відповідно до широкого розуміння поняття європейських принципів АП передбачає, крім наведених, й принципи права ЄС, окремі статутні принципи регіональних європейських ор­ганізацій, окремі принципи міжнародного права, які набули уточнення у регіональному контексті, а також принципи діяль­ності органів, установ та агенцій ЄС, що мають адміністратив­ну природу. До цього переліку на рівні національних правових систем додаються принципи адміністративного права країн — членів ЄС, особливості формування яких обумовлені націо­нальними адміністративними традиціями, а також керівні ідеї, положення та принципи, розроблені національними доктринами та загальні принципи права.

Відповідь на четверте питання плану варто починати з визначення адміністративної процедури.

У доктрині західних країн адміністративна процедура поділяється на:

- безспірну (непозовну) та спірну (позовну);

- «внутрішньоапаратну» і «зовнішньоспрямовану»;

- «заявну» і «втручальну».

До "заявної" можна віднести справи за заявами щодо надання адміністративних послуг, коли йдеться про задоволення суб'єктивного права особи, а також з розгляду інших заяв громадян та юридичних осіб, коли йдеться про задоволення законного інтересу особи.

«Втручальна» процедура починається за ініціативою адміністративного органу (у законодавстві деяких західних країн це називається «за приналежністю»). «Втручальні» процедури за характером наслідків для приватної особи умовно можна поділити на позитивні, або сприяючі (наприклад, підготовка рішення про капітальний ремонт житлового будинку, що перебуває у державній чи комунальній власності), і негативні, або обтяжуючі (приміром, викуп земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності). У випадку з позитивною «втручальною» діяльністю органів публічної адміністрації прийняте рішення не покладає на приватних осіб ніяких обов'язків та не обмежує їхніх прав та законних інтересів.

Ключове значення для ефективного та раціонального регулювання адміністративно-процедурних відносин з точки зору методології, а також правильного застосування відповідних правових норм мають принципи адміністративної процедури. Саме принципи є тим каркасом, що допомагає не схибити як у правотворчості, так і в правозастосуванні. Серед них можна виділити загальні принципи і принципи-норми (норми-стандарти).

До загальних відносяться принципи:

- верховенства права;

- законності;

- принцип рівності учасників адміністративної процедури перед законом;

- публічності;

- ефективності;

- принцип строковості, або оперативності;

- принцип підконтрольності.

Окремо необхідно сказати про принципи адміністративної процедури, які виділяються в європейському адміністративному праві. Так, в «Резолюції про захист особи відносно актів адміністративних органів» визначено п'ять таких принципів:

- право бути вислуханою,

- доступ до інформації,

- допомога і представництво,

- виклад мотивів,

- зазначення засобів правового захисту.

У ході підготовки до розгляду п’ятого питання плану необхідно на підставі аналізу теоретичних положень щодо адміністративно-правового захисту прав громадян та відповідних положень чинного національного законодавства студентам необхідно виконати запропоновані до теми практичні завдання і підготуватися до їх обговорення та можливої дискусії стосовно такого виконання.

Питання для самоконтролю та самоперевірки

1. Як слід розуміти поняття „принципи адміністративного права”.

2. Класифікація принципів адміністративного права України.

3. У чому полягає відмінність принципів адміністративного права від принципів державного управління.

4. Розмежування європейського адміністративного права та національного адміністративного права.

5. Які є дві основні групи принципів європейського адміністративного права.

6. Наведіть поняття принципу верховенства права.

7. Надайте характеристику принципам гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між державою і людиною.

8. Проаналізуйте принцип демократизму нормотворчості та реалізації права якформу забезпечення прав і свобод громадяні одночасно як метод управління й пошуку компромісу, поєднання свободи та порядку в дотриманні прав і свобод громадян.

9. Охарактеризуйте шанобливе ставлення представників держави до людської гідності.

10. Що означає, коли держава і особа пов'язані взаємно кореспондуючими правами і обов'язками при реалізації принципу взаємної відповідальності держави і людини.

11. Наведіть характеристику Європейського адміністративне права у широкому значенні.

12. Визначте сутність Європейського адміністративне права у вузькому значенні.

13. Які принципи належать до групи «ефективність і результативність».

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 87; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!