Маскування аеродрому

Маскування аеродромів є одним з основних видів забезпечення бойових дій авіаційних частин та спрямоване на підвищення їх живучості і збереження боєздатності в ході бойових дій.

Воно організовується і здійснюється з метою збереження боєздатності авіації, приховування даних і введення противника в оману відносно дійсного базування, складу, ступені бойової готовності і бойових можливостей авіаційних частин, системи управління і замислів командування на їх бойове застосування, забезпечення несподіваності дій.

Одним з найважливіших завдань маскування являється протидія технічним засобам розвідки противника.

Основними способами маскування є: приховування, імітація, демонстративні дії, дезінформація.

Приховування заключається в створенні умов, що ускладнюють отримання противником розвідувальних даних, в ліквідації або послабленні демаскуючих ознак, характерних для базування й бойової діяльності авіації.

Під демаскуючими ознаками розуміють такі ознаки,за якими противник може визначити наявністьта установити призначення або станоб’єкта.Отже,демаскуючими ознаками є ті, які дають можливість виявити та опізнати данний об’єкт.

Демаскуючі ознаки класифікуються по трьом групам: видові, експлуатаційні, специфічні.

Для аеродромів видовими ознаками є: ЗПС, РД, МС і внутрішні аеродромні дороги з штучним покриттям визначених розмірів і характерним взаємним розміщенням в плані, рівна поверхня льотного поля зі слідами експлуатації його літаками і засобами аеродромно-технічного забезпечення (АТЗ), характерні форми і розміри зон і споруджень службово-технічної забудови, казарменого і житлового містечок, літаки, вертольоти, засоби АТЗ, розміщення радіотехнічних, маскувальних і світлотехнічних засобів на аеродромі, укриття, щілини, траншеї і різні загородження, розміщенні в районі аеродрому і ряд інших ознак.

Експлуатаційними демаскуючими ознаками аеродромів є: зльоти, посадки і руління літаків, пересування засобів АТЗ, робота світлотехнічних і радіотехнічних засобів управління польотами, радіо і телефонні переговори, накопичення особового складу і техніки в місцях стоянки літаків, ТЕЧ АТ, пунктів прийому їжі, складів і т.д; теплові, світлові і звукові випромінювання електростанцій, котельній, двигунів літальних апаратів, автомобілів і т.д

.

Специфічні демаскуючі ознаки: зміна магнітного поля землі в місцях зосередження техніки, характерні радіолокаційні контрасти льотного поля, аеродромних споруджень і авіаційної техніки, наявність, контрастів електромагнітних випромінювань між об’єктами і фоном.

Наявність такої маси демаскуючих ознак не дозволяє приховати аеродромом, як об’єкт розвідки, однак проведення заходів по маскуванню дозволяє приховати багато об’єктів на аеродромі, в першу чергу, авіаційну техніку.

Прийоми маскування

Приховування демаскуючих ознак, які характерні для базування і бойової діяльності авіації досягаються використанням прийомів, які можна розділити на три групи:

- використання природних умов для маскування;

- використання технічних прийомів маскування;

- дотримання о./с. апч вимог правил маскувальної дисципліни.

Використання природних умов для маскування включає:

- використання маскуючи властивостей місцевості;

- використання темного часу діб;

- використання поганої погоди і обмеженої видимості;

- використання інших природних умов, сприяючих приховування або зменшенню помітності об’єктів;

-

Технічні прийоми маскування засновані на застосуванні табельних маскувальних засобів, піротехнічних і димових засобів, використанні живої рослинності і підручних маскувальних засобів і матеріалів.

До технічних прийомів маскування відноситься:

- маскувальне фарбування;

- використання штучних масок;

- використання живої рослинності;

- виготовлення та установка макетів хибних споруд;

- застосування піротехнічних, димових і аерозольних засобів;

- зміна кольору і фактури поверхонь об’єкта і фону різними засобами;

- світломаскування і звукомаскування об’єктів;

- застосування табельних маскувальних засобів.

Маскувальна дисципліна передбачає певну поведінку і дії о. с., які виключають появу демаскуючих ознак, що полегшують виявлення і пізнання об’єктів, в тому числі посилення охорони і оборони аеродромів і споруд на них, обмеження кола осіб, що допускаються до об’єктів і документації.

Маскувальна дисципліна встановлюється наказом по авіагарнізону, в якому оголошується «Правила маскувальної дисципліни», в яких, наприклад, знаходяться відображення наступні положення:

- порядок виходу літаків на виконання завдання і повернення з нього (літаки на аеродромі не повинні тривалий час знаходяться незамаскованими);

- порядок рушення, місця стоянок і укриттів засобів АТЗ. Для чого, на кожному аеродромі розробляється схема маршрутів рушення о./с. і автотранспорту по аеродрому. На цій схемі вказуються:

· місця в’їзду на аеродром і виїзду з нього;

· місця стоянки засобів АТЗ польотів;

· місця пожежного і медичного постів;

· маршрути і швидкості руху автотранспорту;

· маршрути руху пішоходів.

У всіх випадках маршрути руху автотранспорту і пішоходів повинні бути визначені для кожного напрямку посадки літаків і не повинні перетинати ЗПС.

Види маскування

У відповідності до видів розвідки маскування поділяють на:

-оптичне;

-теплове;

-радіолокаційне;

-радіо і радіотехнічне;

-акустичне.

При оптичному маскуванні для протидії фотографічним, оптико-електронним і телевізійним засобам розвідки використовуються: маскуючи властивості місцевості, складні метеорологічні умови, час року і доби, рослинність, дотримання режиму використання джерел світла, надання об’єктам маскувальних форм, застосування штучних масок, маскувальне пофарбування авіаційної і забезпечуючої техніки, споруджень.

Для оптичного маскування техніки можуть застовуватися табельні маскувальні засоби різних типів, які випускалися промисловістю.

Основними з них є:

- табельні маскувальні комплекти (МКТ,МКС-2,ТС-75 та найбільш сучасні);

- табельні маскувальні маски.

Табельний маскувальний комплект МКТ призначен для маскування бойової та спеціальної техніки від повітряної обо наземної оптичної розвідки противника на фоні рослинності, оголеного

грунту та на снігу.

Комплект складається з маскувального покриття (сітки), чохла, прикілків і зшивних шнурів.

Комплекти бувають кількох типів:

- МКТ-Л – для маскування на фоні рослинності (лицьова частина) та оголеного грунту (зворотний бік);

- МКТ-С – для маскування на снігових фононах;

- МКТ-Т – для маскування на рослинному фоні.;

Табельні маскувальні комплекти МКС-2 таТС-75 призначені для приховування техники та інженерних споруд від оптичної розвідки противника в умовах тривалої експлуатаціі.

Покриття МКС-2 радіопрозоре, не буде горіти,волого та біостійке,стійке при дії на нього активного середовища (окислювачив, парів,спецпалива).

Основним способом застосування табельних маскувальних комплектів МКТ усіх типів, МКС-2, ТС-75 та ін. є улаштування з них масок-перекрить.

До основних маскувальних масок відносяться маски «Шатер», «УМК» (універсальна маска каркасна), «Зонт-1», «Зонт-2».

Табельні маскувальні маски призначені для маскування літаків,засобів АТЗ,споруд та інших об’єктів.

Табельні маскувальні маски випускалися з маскувальним покриттям типів МКТ-Л, МКТ-С та МКС-2.

До,складум масок крім маскувальних покриттів входять розтяжки,стояки,елементи, які деформуються та ін.

Теплове маскування полягає у використанні маскуючих властивостей місцевості, створенні водних та аерозольних завіс, застосуванні огороджуючих конструкцій для зменшення теплового випромінювання поверхні, створення хибних теплових цілей.

При радіолокаційному маскуванні використовуються захисні властивості місцевості, технічні засоби для імітації військових об'єктів, зміну радіолокаційної обстановки, радіопоглинаючі покриття і маски, екрани.

З метою радіотехнічного маску вання обмежується, вкрай до тимчасової заборони, робота радіоелектронних засобів, створюється хибна радіоелектронна обстановка, роботою радіоелектронних засобів імітуються об'єкти і забезпечуються демонстративні дії.

Акустичне маскування досягається зниженням рівня шуму працюючих машин і двигунів, застосуванням шумових завіс для приховання акустичних демаскуючих ознак, дотриманням режиму роботи шумостворюючих засобів, створенням хибної звукової обстановки.

Маскування об’єктів,які розташовані відкрито

Зменшення імовірності виявлення АТ та засобів АТЗ, які розташовані відкрито, досягається:

- їх розосередження на аеродромі;

- маскуванням і використанням маскуючих властивостей місцевості;

- маскуючою обробкою мість стоянки та фарбуванням чохлів;

- застосування технічних засобів маскування;

- застосування матеріалів, які є під рукою.

Основним прийомом маскування об’єктів,які розташовані відкрито є застосування табельних маскувальних засобів.

Заходи по введенню противника в оману про дійсне базування, стан і характер бойових дій авіаційних частин

Паралельно з заходами по приховуванню проводяться заходи по введенню противника в оману про дійсне базування, стан і характер бойових дій авіаційних частин.

Основними способами введення противника в оману являються імітація, демонстративні дії і дезінформація.

Імітація полягає в створенні хибних об'єктів і цілей шляхом використання макетів, радіоелектронних, піротехнічних та інших технічних засобів маскування.

Імітація досягається: створенням і роботою хибних аеродромів з правильною розстановкою імітаційного обладнання і техніки, розгортанням хибних пунктів управління авіацією, частковим розгортанням засобів ППО, організацією зв'язку між хибними пунктами управління і об'єктами, між хибними і реальними, а також із штабами частин і об'єктами, виділеними для забезпечення імітації перегрупування і бойових дій авіації, встановленням режимів роботи радіозв'язку, забезпечуючих приховане управління військами і виконання замислу оперативного маскування.

Так, наприклад,длявведенню противника в оманупро дійсне базування авіаційних частин на озброєнні авіації ПС ЗС України находяться макети літаків(наприклад, макет С-6 імітує літак Су-24М), цистерна Ц-1, що імітує 25 м³ табельний резервуар для палива. Макети спеціальної техніки повинні виготовлятися військами.

Для імітації радіолокаційних і теплових властивостей АТ і ЗНО ЗВ застосовується металеві відбивачі промислового виготовлення типу «Піраміда» і теплові імітатори типу КФП-1-100.

Демонстративні дії полягають в навмисному показі дій реальних частин на хибних напрямках шляхом перебазування окремих частин на нові аеродроми, виконанням польотів на хибних напрямках, переміщенням наземних ешелонів по хибних напрямках.

Дезінформація полягає в доведенні до противника таких відомостей, які б вводили його в оману відносно дійсного складу, групування і дій авіації, а також намірів командування.

Досвід другої світової війни, сучасних війн і конфліктів підтверджують значення заходів по введенню противника в оману. Особливе значення має створення хибних аеродромів і імітації на них роботи авіаційних частин. Так в період з січня 1943 р. по червень 1944 р. на хибні(удавані) аеродроми 17 ПА було зроблено 120 нальотів авіації німецьких ВПС і скинуто близько 3000 авіаційних бомб. В цей же час по діючим аеродромам ПА було здійснено 54 нальоти і скинуто 1120 авіабомб.

Необхідно відмітити, що ефективніть ударів авіації БНС по аеродромам Іраку в 1991 році була дуже знижена гарним маскованням іракців, які підставили під бомби і ракети надувні та пластикові макети бойової техніки.

Розробку та організацію заходів з тактичного маскування авіаційних частин здійснюють штаби ПС ЗС України та Повітряного командування. До авіаційних частин спеціальними (бойовими) розпорядженнями доводяться в частині, що її стосується, заходи планів оперативного маскування ПС (Повітряного командування), які проводяться силами та засобами авіаційних частин, а також силами та засобами вищих штабів в інтересах авіаційних частин. На підставі розпоряджень вищих штабів і рішення командира авіаційної частини розробляється план маскування та протидії розвідці противника.

Контроль якості маскування аеродрому здійснюється з землі і з повітря. Ефективність маскування з повітря провіряється з літаків або з вертольотів візуальним спостереженням, повітряним фотографуванням і застосуванням радіотехнічних, радіолокаційних і інфрачервоних засобів повітряної розвідки.

Таким чином,суть маскування як раз у тому і полягає,щоб приховати демаскуючі ознаки дійсних об’єктів і відтворити їх при створенні хибних об’єктів і імітаціі їх діяльності.

Питання для самоконтролю

1. Що таке протиповітряна оборона аеродрому?

2. Мета наземної оборони та охорони аеродрому.

3. Основний принцип побудови наземної оборони аеродрому?

4. Основні способи маскування.

5. Основні прийоми макування.

§ 7.3 Перебазування авіаційних частин

Сучасні операції збройних сил будь-якої держави немислимі без авіаційної підтримки. Про це каже досвід Другої світової війни, сучасних війн і конфліктів в Кореї, В’єтнамі на Ближньому Сході, Афганістані, Іраку.

Для створення авіаційних угрупувань організовується перебазування авіаційних частин. Так для проведення Білоруської наступальної операції влітку 1944 р. було створено авіаційне угрупування в складі 4-х повітряних армій в кількості до 6000 літаків. Спочатку авіація зосереджувалась на аеродромах, значно віддалених від лінії фронту, а потім за 2-3 дня до початку операції непомітно, дотримуючись радіомовлення та на малих висотах маленькими групами перелетіла на передові аеродроми.

ВПС США та країни НАТО антиіракської коаліції для проведення операції “Буря в пустелі” склали авіаційне угруповання в кількості до 2000 літаків тактичної авіації та до 60 літаків стратегічної авіації. Перебазування виконувалося з континентальної частини США. Довжина маршруту склала до 12000-15000 км. Переліт через Атлантичний океан виконувався з невеликими дозаправками в повітрі. Оперативні аеродроми для тактичної авіації знаходилися на відстані 400-700 км від кордонів Іраку. В ході бойових дій, завоювавши панування в повітрі, частина тактичної авіації була перебазована значно ближче до кодонів з Іраком, а літаки стратегічної авіації були посаджені на аеродроми Саудівської Аравії.

Таким чином, перебазування авіаційних частин є необхідною складовою частиною їх боєздатності. Частота зміни аеродромів базування авіаційних частин різних родів авіації знаходиться в прямій залежності від їх призначення та завдань, що виконуються, а також характеру дії Сухопутних військ, Військово-морських Сил, в інтересах яких діє авіація.

Найбільш маневрені повинні бути підрозділи та частини армійської, штурмової та винищувальної авіації. Транспортна авіація перебазовується лише в деяких рідких випадках.

Перебазування авіаційних частин на нові аеродроми є досить складним процесом і потребує високого рівня професіоналізму управління штабів та офіцерського складу авіації ПС. Особливе навантаження при вирішені завдань перебазування полягає на підрозділи тилу та забезпечення.

7.3.1. Основні положення по перебазуванню

Перебазування авіаційних частин це процес, у ході якого проводиться комплекс заходів по організації зміни встановленого раніше базування.

Цей процес включає:

-переліт бойових та навчально-бойових літаків на новий аеродром;

-перевезення особового складу, засобів наземного забезпечення, озброєння та майна авіаційних частин;

-підготовку аеродрому, авіаційної та забезпечувальної техніки, систем та пунктів управління, льотного складу до виконання бойових завдань на новому місці базування;

-організацію системи охорони та оборони аеродрому, захисту від зброї масового ураження та маскування.

Перебазування може виконуватись в мирних умовах, напередодні війни та в ході бойових дій.

В мирних умовах метою перебазування авіаційної частини та частин забезпечення є: зміна дислокації; набуття досвіду роботи в різноманітних умовах базування; з навчальною метою до країн, де проводяться миротворчі та гуманітарні операції.

Крім того перебазування може здійснюватися в країни, де проводяться багатонаціональні операції з врегулювання кризових ситуацій, включаючи операції із встановлення миру.

Напередодні та в ході війни метою перебазування є:

-створення авіаційного угрупування у відповідності до задуму операції яка готується;

-відвід авіаційної частини з-під удару авіації, безпілотних засобів противника та його сухопутних військ у разі прориву оборони;

-наближення аеродромів до лінії бойового зіткнення з противником для збільшення глибини досяжності та інтенсивності бойових дій;

-відвід в тил авіаційних частин для поновлення боєздатності та відпочинку особового складу.

В залежності від мети перебазування та умов бойових дій, перебазування може проводитись:

-одночасно з виконанням бойового завдання, або без виконання бойового завдання;

-послідовно ескадрильями, або одночасно всім складом.

Перебазування з виконанням бойового завдання виконується, як правило, в період напружених бойових дій, що дозволяє економити ресурс літаків та створює сприятливі умови для наступних дій.

Перебазування без виконання бойового завдання виконується коли авіаційне угрупування створюється завчасно, або умови перебазування не дозволяють одночасно виконувати бойове завдання (не дозволяє тактичний радіус літаків).

Найбільш складним та трудомістким є організація та виконання перебазування частин тактичної авіації. Вони частіше змінюють дислокацію та виконують перебазування в найбільш складних умовах бойових обставин.

При цьому необхідно врахувати, що вирішальний вплив на перебазування в короткі строки здійснюють тил та підрозділи забезпечення, а також служба озброєння авіаційних частин, так як вони включають засоби наземного забезпечення, спец. автомашини, озброєння та майно цієї частини.

Тому тил і підрозділи забезпечення та служби озброєння авіаційних частин повинні бути постійно готовими до перебазування своїх сил та засобів і забезпечення в короткі строки виконання бойових завдань з нових місць базування.

В залежності від конкретних умов бойових обставин наявність транспортних засобів, віддалення аеродромів - перебазування може виконуватись:

Льотним ешелоном, в який входять літаки та вертольоти авіаційних частин (бойові, навчально-бойові);

Повітряним ешелоном, в який входять особовий склад, майно, техніка та озброєння частин і підрозділів, що перевозяться повітряним транспортом;

Наземним ешелоном, в який входять особовий склад, майно, техніка та озброєння частин і підрозділів, що перевозяться автомобільним, залізничним або водним транспортом.

При цьому основним видом транспорту для переміщення наземного ешелону частин тактичної та армійської авіації є автомобільний транспорт (коли відстань сягає до 500 км).

Для виконання завдань, поставлених перед авіаційною частиною в ході перебазування в них створюються тимчасові формування - спеціальні команди та групи, до складу яких входять необхідні спеціалісти.

Рекогностійна група створюється для визначення умов базування частини (ескадрильї) на новому аеродромі або площадці і отримання даних, необхідних командиру для прийняття рішення на перебазування.

До її складу входять офіцери штабу, озброєння, медслужби та представники тилу і підрозділів забезпечення, якщо вони перебазовуються разом з авіаційною частиною.

На новому аеродромі рекогносційна група визначає:

- придатність аеродромів (площадок) для посадки літаків та вертольотів, стан льотного поля;

- стан та місце розташування пунктів і систем управління і навігації;

- особливості польотів в районі нового базування;

- особливості виконання радіаційної, хімічної, біологічної та інженерної розвідки;

- можливості розосередження авіаційної техніки, розміщення технічних позицій підготовки та ремонту літаків, позицій підготовки ракет та інших об’єктів;

- санітарний стан аеродрому, зараженість хімічними та радіоактивними речовинами;

- стан сховищ для особового складу;

- можливості по організації охорони та оборони аеродрому, захисту від зброї масового ураження і маскування.

Крім того, рекогносційна група визначає обсяг першочергових робіт по дообладнанню аеродрому.

При організації перебазування в граничні строки, рекогносціювання аеродрому виконуються передовою командою авіаційній частині.

Передова команда (перший ешелон) частини призначається для прийому літаків і вертольотів, розміщення частини або ескадрильї, підготовки бойових дій, управління екіпажами на землі та в повітрі.

До її складу входить: основний склад штабу частини, начальники служб, комплекс обладнання та документи командного пункту, від служби озброєння - 45-50% особового складу, та 25-35% технічного майна (без ТЕЧ АТ), частина льотного складу, які не входять до складу екіпажів, котрі перелітають літаками. Начальник передової команди, як правило, є заступник командира частини. З метою підвищення мобільності при виконанні своїх функцій, передова команда може підрозділятися на дві групи: оперативну групу і групу підсилення. Оперативна група включає 15-20% особового складу, ремонтну групу зі складу ТЕЧ АТ (6-8 чоловік). В залежності від обставин група підсилення відбуває на аеродром нового базування спільно з оперативною групою або після підготовки літаків до вильоту з аеродрому попереднього базування.

Команда випуску (другий ешелон) частини призначається для забезпечення підготовки літаків та вертольотів до перельоту та їх випуску з аеродрому попереднього базування. Вона очолюються начальником штабу частини або іншою особою, призначеною командиром частини.

До команди випуску частини тактичної авіації звичайно включають: офіцерів штабу та служб, чергову зміну КП з необхідною документацію, 50-55% особового складу та 65-75% (по вазі) технічного майна служби озброєння (без ТЕЧ АТ).

Для підвищення мобільності при виконанні своїх функцій команда випуску може підрозділятися на групу випуску і групу Транспортування технічного майна. Група випуску включає до 40% особового складу та майна служби озброєння.

Команда транспортування майна (третій ешелон) частини включає особовий склад та майно ТЕЧ АТ (основна група спеціальних машин, ремонтна бригада для відновлення авіаційної техніки на попередньому аеродромі) та позиції попередньої підготовки ракет, а також інший склад частини, що не входить до першого і другого ешелонів.

Після підготовки літаків до вильоту, введення в дію літаків, що знаходяться в ТЕЧ АТ при виконанні регламентних робіт, особовий склад третього ешелону готується до перебазування засобів військового ремонту і відбуває на новий аеродром відповідно з планом перебазування.

При перебазування авіаційній частині з посадкою на проміжному аеродромі можуть створюватись інші групи: група супроводу (оперативна група), рухома ремонтна група ТЕЧ АТ, пошукова ремонтна група, група Транспортування майна. В завдання цих груп входить зустріч, підготовка до випуску та випуск літаків і вертольотів з проміжних аеродромів.

При перебазуванні авіаційних частин в межах України, як правило, проміжних аеродромів для посадки не буде.

7.3.2. Підготовка авіаційних підрозділів та частин до перебазування

Перед перебазування авіаційної частини з частинами забезпечення проводиться велика підготовча робота, яку підрозділяють на завчасну та безпосередню підготовку.

Завчасна підготовка забезпечує підтримання авіаційній частині та частин забезпечення в постійній готовності до одержання наказу на перебазування та скорочує строки підготовки після отримання наказу на перебазування.

На цьому етапі штаб частини разом з службою озброєння та керівництвом тилу та підрозділів забезпечення здійснюють типові розрахунки, для визначення необхідної кількості Транспортних засобів для перебазування, проводять розрахунки частини на команди та групи, розробляють заходи по забезпеченню та маскуванню перебазування льотного та наземних ешелонів, проводяться тренування по перебазуванню авіаційних частин на аеродроми розосередження з метою досягнення узгоджених дій, та підвищення навиків особового складу.

Наявність типових розрахунків дозволяє завчасно складати списки особового складу та перелік майна з урахуванням потреби в цьому на новому аеродромі.

Вихідними даними для виконання зазначених розрахунків є:

-об’єм та маса майна, що перевозиться;

-чисельність особового складу, який підлягає перевезенню;

-дальність перебазування;

-характеристики Транспортних засобів за вантажопідйомністю та швидкістю руху.

При розрахунках враховується, що технічне майно ІАС має значні габарити і відносно невелику масу, тому розрахунок потрібної кількості автомобільного та залізничного Транспорту проводиться за об’ємом майна, а потрібної кількості засобів повітряного Транспорту – за величиною маси наявного майна, співставляючи його габаритні розміри з розмірами вантажних кабін.

З урахуванням цього, потрібна кількість автоТранспорту (К_а) для перебазування технічного майна і особового складу визначається за формулою:

,

де 0,8 – коефіцієнт, що враховує ущільнення укладення майна (отриманий дослідним шляхом);

W_в – загальний об’єм майна, що перевозиться;

S – площа кузова (причепа) автомобіля;

h – допустима висота завантаження кузова;

N_{о.с .} – чисельність особового складу, що підлягає перевезенню;

n_а – встановлена норма посадки особового складу в автомобілі даного типу.

Дана формула може бути також використана для розрахунку потрібної кількості залізничних платформ, коли перебазування буде здійснюватись залізничним Транспортом.

Потрібна кількість літаків (вертольотів) (К_п) для перебазування майна та особового складу визначається за формулою:

,

де М – загальна маса майна, що перевозиться;

g – наявна вантажопідйомність літака (вертольоту) при перельоті на задану дальність перебазування;

N – чисельність особового складу, що підлягає перевезенню;

n_П – встановлена норма посадки людей у літак (вертоліт).

Час, потрібний на перебазування (Т_пер) визначається за формулою:

,

де L – дальність перебазування;

V – середня швидкість транспортного засобу;

t_зав, t_розв – час завантаження і розвантаження майна;

- сумарний час зупинки транспортних засобів в дорозі;

m – число зупинок;

R – число рейсів;

- темп перевезення (середня часова дистанція між транспортними засобами, що прибули на пункт розвантаження протягом всього часу перебазування).

При розподілі особового складу по командам та групам, йому повинні призначатися постійні функціональні обов’язки незалежно від варіантів перебазування.

Льотний склад на етапі завчасної підготовки до перебазування вивчає новий район бойових дій, особливості польоту по маршрутам, складання планових таблиць перельоту та доведення їх до льотного складу.

В мирний час за планами бойової підготовки та бойової готовності авіаційних бригад регулярно проводиться тренування з відпрацюванням перебазування на аеродроми розосередження.

Безпосередня підготовкаавіаційної частинидо перебазування починається з отримання бойового розпорядження і завершується доповіддю про готовність до перебазування. Завдання на перебазування авіаційній частині ставиться командиром з'єднання, а окремої частини — командуючим Повітряним командуванням, як правило бойовим розпорядженням.

В розпорядженні на перебазування вказуються: новий аеродром базування авіаційної частини та час перебазування на ньому, місце КП з'єднання, порядок перебазування частини (з виконанням або без виконання бойового завдання) маршрути льотного та наземного ешелонів, Транспортні засоби та час прибуття їх на аеродром, готовність до бойових дій з нового аеродрому базування.

З отриманням бойового розпорядження командир спільно з начальником штабу частини, начальниками служб, уточнює завдання на перебазування частини та дає вказівки на підготовку пропозицій на відпрацювання рішення, визначення замислу та підготовку попереднього розпорядження.

Для цілеспрямованої роботи по підготовці авіаційної частини до перебазування розробляється план роботи командира та штабу у вигляді тимчасового графіка, визначається час та об’єм питань, що підлягають узгодженню з підрозділами забезпечення.

Після визначення замислу перебазування командир авіаційній частині віддає попереднє розпорядження на перебазування, що скорочує час на підготовку підрозділів частини до виконання завдання. В попередньому розпорядженні вказуються: район нового базування, спосіб перебазування, вид та кількість виділених транспортних засобів, строки готовності передової команди до завантаження, готовність літаків та вертольотів до перельоту, час та місце поставлення завдання на перебазування.

На період підготовки до перебування штаб частини спільно з службою озброєння та іншими службами після доведення попереднього розпорядження виконує наступну роботу: організовує рекогносцювання нового аеродрому, вивчення з льотним складом району бойових дій, нового аеродрому та маршруту перельоту, підготовку авіаційної техніки, готовить дані командиру для прийняття рішення та оформляє рішення, організовує підготовку льотного складу, контролює його готовність до перельоту на новий аеродром, організовує управління авіаційною частиною на період перебазування, складає і подає заяву на автомобільний і залізничний Транспорт, необхідний для перевезення наземного ешелону, уточнює розрахунки особового складу та майна.

При підготовці до перебазування з виконанням бойового завдання командир та штаб частини паралельно готують документи на виконання бойового завдання та на перебазування. У цьому випадку рішення на бойові дії та перельоту наносяться на одну карту.

На основі рішення командира штаб частини відпрацьовує наказ або розпорядження на перебазування, планову таблицю перебазування та план завантаження.

В наказі на перебазування вказується (нумерація у відповідності з пунктами наказу):

1. Короткі висновки з оцінки обстановки;

2. Розкривається мета та спосіб перебазування, коли, яким складом, в якій послідовності виконати переліт бойових літаків, бойовий порядок при перельоті, несення бойового чергування, які команди і групи мати та яким Транспортом їх перевезти;

3. Сили та засоби виділенні старшим начальником в інтересах перебазування;

4. Ставляться завдання штатним підрозділам та тимчасовим формуванням. При постановці завдання вказується: порядок перельоту льотного та повітряного ешелонів, маршрут та профіль польоту, аеродроми до заправки, порядок забезпечення перельоту, запасні аеродроми та заходи на випадок вимушеної посадки, порядок переміщення наземного ешелону, маршрут руху Транспортних засобів, заходи по забезпеченню таємності та маскування;

5. Вказується час, ступінь готовності до перебазування та бойових дій на новому аеродромі;

6. Вказуються місця та час розгортання пунктів управління в ході перебазування та порядок їх переміщення, а також на кого покладається функція управління на випадок виходу із ладу пунктів управління.

Наказ доводиться до командирів підрозділів, управління та штабу частини, начальників служб та командирів тимчасових формувань.

План завантаження розробляється при перевезенні особового складу, майна та спец. автомашин на Транспортних літаках або залізниці.

Транспортні засоби під завантаження майна та особового складу подаються у встановлений час у завчасно визначенні місця.

Згортання та завантаження технічних засобів підготовки літаків проводиться по мірі їх звільнення.

По закінченню підготовки до перельоту льотного ешелону і готовності штатних підрозділів та тимчасових формувань до виступу, командир авіаційній частині доповідає командиру вищого рівня про готовність частини до перебазування.

7.3.3. Перебазування авіаційних частин

Етап перебазування авіаційної частини на новий аеродром починається з моменту перельоту передової команди та закінчується тоді, коли на новий аеродром прибудуть всі справні бойові літаки, основна частина наземного ешелону та будуть розгорнуті ПУ та технічні засоби підготовки літаків.

Авіаційна частина перебазовується, як правило, без перерви в бойових діях в такій послідовності: передова команда, літаки та вертольоти, команда ТЕЧ АТ, ПППР.

Передова команда завжди перевозиться одним-двома рейсами транспортних літаків та вертольотів, або одним рейсом автомобілів. По прибутті на новий аеродром начальник передової команди організує її роботу, а також керування підрозділами та екіпажами в ході перельоту і при ведені бойових дій з нового аеродрому.

Тилове забезпечення авіаційної частини в ході перебазування організовується її начальником. Для цього тил або підрозділи забезпечення в повному складі або частиною сил у складі комендатури переміщується на новий аеродром. Крім того на новому аеродромі розгортаються автомобільні, ремонтні, медичні підрозділи та склади з запасами матеріальних засобів.

Управління на новому аеродромі здійснюється з КП авіаційної частини, що розгортається передовою командою. На ньому організовується робота чергової зміни бойового розрахунку КП, офіцерів штабу та служб.

З ПУ авіаційної частини на попередньому аеродромі виконується управління зльотом та рухом перелітаючих літаків в районі аеродрому, контроль за своєчасною відправкою команд та груп льотного, повітряного та наземного ешелонів на новий аеродром.

Після доповіді начальника передової команди про готовність нового аеродрому до прийняття літаків, штаб авіаційної частини перед вильотом бойових та транспортних літаків уточнює повітряний, метеорологічний, радіаційний та хімічний стан, порядок зльоту, польоту та посадки літаків і доводить його до командирів ае, розрахунків ПУ, контролює готовність засобів РТЗ перельоту літаків.

Бойові літаки перелітають на новий аеродром підрозділами, парами або поодинці на встановлених часових проміжках. Посадка перелітаючих екіпажів виконується, як правило, з ходу. Після посадки літаків виконується їх підготовка до виконання бойового завдання.

Команда випуску відбуває відразу після зльоту бойових літаків. Вона перевозиться, як правило, автомобілями або повторним рейсом транспортних літаків чи вертольотів.

ТЕЧ АТ та інший склад авіаційної частини відбуває на новий аеродром після підготовки бойових літаків до вильоту. Перевезення їх виконується на штатному автомобільному транспорті.

Перевезення команд та груп автомобльним транспортом

Перевезення команд та груп автомобльним транспортом виконується частіше всього по одному маршруту. При перебазуванні авіаційної частини на два аеродроми наземний ешелон прямує по одному маршруту до пункту розходження. Це створює сприятливі умови для надання взаємної допомоги та контролю за пересуванням команд та груп.

Колона наземного ешелону відправляється по раніше розвіданому маршруту з дистанцією між підрозділами та автомобілями 25-50 м. Під час руху відкритою місцевістю в умовах загрози застосування противником РУК дистанція між машинами збільшується і може бути 100 – 150 м.

Під час руху гірськими дорогами, в умовах обмеженої видимості, ожеледиці, по дорогах, що мають круті підйоми, спуски, повороти, а також з підвищеною швидкістю дистанції між машинами збільшуються.

Середня швидкість руху колони наземного ешелону на автомобілях може бути — 25-30 км/год. і визначається відношенням довжини маршруту (величини добового переходу) до загального часу руху, без урахування часу на привали. Вона повинна відповідати дорожнім умовам і технічному стану машин.

Під час пересування в гірських районах, лісисто-болотистій місцевості та за інших несприятлив умов швидкість руху залежно від стану доріг, характеру місцевості і впливу противника може бути значно меншою. У всіх випадках рух повинен відбуватися з максимально можливою за даних умов швидкістю.

Уночі машини рухаються з використанням приладів нічного бачення або світломаскувальних пристроїв, а під час руху ділянками місцевості, які проглядаютьсяпротивником, ісвітлої ночі – з приладами нічного бачення, які працюють у пасивному режимі, вимкненим зовнішнім і внутрішнім освітленням або повністю вимкненими приладами.

Колону автомобілів доцільно будувати в наступному порядку: попереду автомобіль головного дозору з засобами радіаційної та хімічної розвідки, потім автомобіль начальника автоколони з засобами зв’язку. Далі прямують автомашини з майном та спеціальні машини, позаду колони прямує автомобіль тильного дозору.

На шляху прямування начальник автоколони безперервно підтримує зв’язок по радіо з КП авіаційної частини, працюючи на прийом.

Для зберігання фізичних сил складу водіїв автомобілів, прийняття їжі, виконання технічного обслуговування машин, перевірки стану та закріплення вантажів, а також підтягування автомобілів, що відстали в ході руху, організовуються привали протягом до однієї години через кожні 3-4 години руху, а в другій половині добового переходу – один привал тривалістю до 2 год. Наприкінці кожного добового переходу призначається денний (нічний) відпочинок.

При русі основна увага приділяється дисципліні маршу, зупинки автомобілів без крайньої необхідності не дозволяються. Рух колон через населені пункти та вузьке місце, при підході до переправ та на переправах проводиться без зупинок на збільшених дистанціях та швидкостях.

Управління на марші виконується начальником автоколони сигналами з використанням технічних засобів. Використовуючи радіо засоби та провідниковий зв’язок дорожньо-коменданської служби, начальник автоколони доповідає командиру авіаційної

частини про прибуття на перепочинки та в кінцевий пункт маршруту, про зміни маршруту руху, вимушені зупинки, про напад противника на автоколону, радіаційний та хімічний стан.

Перебазування вважається закінченим, коли на новий аеродром перелетять всі справні бойові літаки та вертольоти, прибудуть всі штатні підрозділи та тимчасові формування з майном, на аеродромі будуть розгорнуті та почнуть функціонувати засоби управління та підготовки літаків до польотів.

Пересування та переміщення в районі АТО у складі автоколонни.

Автомашини повинні формуватися по наступним правилам:

- як мінімум, дві автомашини в колоні, усі військовослужбовці озброєні автоматичною зброєю (гранатомет, гранати і.т.д.), забезпечені засобами індивідуального захисту; наявність радіостанції на автомашинах колони; остання автомашина повинна бути завжди на виду у передньої машини;

- не повинно бути непередбачених маршрутів руху; обмежене переміщення в темний час доби; про своє місцезнаходження не розмовляти відкритим текстом по рації, при радиообміні використовувати режим передачі з засекречуванням інформації.

Дії у випадку засідки.

Чужа автомашина в колоні может значити спробу взриву. Зупиніть колону і превірте цю автомашину. Якщо по автоколоні відкритий вогонь:

- знайдіть, по можливості, укриття (використовуйте складки місцевості);

- відповідайте на вогонь (зброя повинна бути готовою до застосування); Зупиніть останні машини колони, чоб вони не потрапили під обстріл;

- негайно повідомте в штаб, чергову частину;

- пробивайтеся вперед, якщо відійти назад неможливо;

- окажіть першу медичну допомогу пораненим, а потім евакуюйте їх відповідно до стандартної оперативной інструкції.

При виконанні завдання вночі особовий склад повинен сурово додержуватися тиші і пам’ятати:

- світло від горящої цигарки видно - до 500 м;

- світло від кишенькового ліхтарика - до 1,5 - 2 км;

- спалахи пострілів від стрілкової зброї - до 1,5 - 2 км;

- світло фар автомобіля и танка на рівніній місцевості - до 4 - 8 км.

Дальність чутності в нічних умовах:

- неголосна розмова, команди, заряджання зброї, різка проволоки - 0,1 - 0,2 км;

- рух автомобілей - 0,5 - 1,0 км;

- одиночні постріли з автомата (винтовки) - 2 - 3 км;

- стрельба очередями, рух бронітехніки - 3 - 4 км.

Питання для самоконтролю

1. Що називають аеродромом?

2. Класифікація аеродромів.

3. Вимоги до базування авіаційних підрозділів і частин на аеродромах.

4. Основні елементи аеродрому.

5. Розміщення об'єктів авіаційної частини на аеродромі.

6. Заходи безпеки при русі особового складу й техніки по аеродрому.

7. Що таке противоповітряна оборона аеродрому?

8. Основні сили та засоби оборони аеродромів.

9. Основні заходи захисту від зброї масового ураження.

10. Охорона основних об'єктів авіаційної бригади на аеродромі.

11. Основні положення по перебазуванню.

12. Підготовка авіаційних підрозділів і частин до перебазування.

13. Перебазування авіаційних частин.

14. Порядок перебазування авіаційної частини.

15. Розрахунок необхідного часу для перебазування.

16. Визначення необхідної кількості транспортних засобів для перебазування.

Розділ 3. Військово-повітряні сили іноземних держав

Глава 8. Основи організації та бойового застосування ВПС
іноземних держав

§ 8.1 Призначення, завдання та організаційна структура ВПС США та об’єднаних ВПС НАТО

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 71; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!