Наземна охорона та оборона аеродрому 4 страница

Основними завданнями соціально-правового забезпечення є:

- мобілізація внутрішніх сил військовослужбовців на виконання бойових завдань через активізацію мотивації їх діяльності;

- досягнення свідомого виконання особовим складом вимог Законів України;

- формування переконань у необхідності дотримання моральних принципів поведінки в екстремальних умовах воєнного часу, норм міжнародного гуманітарного права (права війни);

- підтримання високої дисципліни, організованості та порядку;

- реалізація соціальних гарантій особового складу Збройних сил України та членів їх сімей згідно з чинним законодавством.

Культурно-освітня робота - це діяльність, яка спрямована на формування у військовослужбовців засобами культури і мистецтва високого морально-психологічного стану, мобілізацію їх на виконання бойових завдань і задоволення їх духовних потреб.

Основними її завданнями є:

- підтримка та відновлення моральних, психічних, психофізіологічних і фізичних сил особового складу, його мобілізація на виконання бойових завдань;

- формування товариських взаємин між воїнами всіх націй, національних і етнічних груп, різних конфесій України, виховання національної гідності та патріотизму;

- задоволення духовних (культурних) потреб військовослужбовців і членів їх сімей.

Духовне виховання – система цілеспрямованих заходів щодо створення умов задоволення релігійних потреб військовослужбовців і працівників ЗС України відповідно до їх конфесійної належності.

Інформаційно-психологічна протидія – це комплекс заходів щодо прогнозування, профілактики та зриву інформаційного і психологічного впливу (психологічних операцій) противника, нейтралізації його намагань дезінформувати і деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову діяльність.Ця робота повинна мати випереджальний характер.

Основними завданнями протидії інформаційно-психологічному впливу противника є:

- оцінка сил і засобів психологічних операцій противника, визначення об'єктів і їх можливого впливу;

- роз'яснення військовослужбовцям мети, завдань, тематики, форм, методів, технічних засобів здійснення психологічних операцій противника;

- надійне перекриття каналів інформаційно-психологічного впливу противника на особовий склад Збройних сил України;

- безперервне, об'єктивне, психологічно доцільне, структуроване воєнно-політичне та бойове інформування військовослужбовців;

- розвідка, придушення або фізичне знищення сил (засобів) психологічних операцій противника.

Результатом МПЗ є високий моральний дух, чи високий морально-психічний станнаселення і військовослужбовців України, як складова бойового потенціалу держави та її Збройних сил, який характеризує всебічну готовність і здатність як окремого військовослужбовця, так і всіх Збройних сил України до виконання поставлених бойових завдань воєнного часу по захисту територіальної цілісності та недоторканості України.

Таким чином, МПЗ спрямовано на підтримання високої боєздатності та готовності військ до виконання бойових завдань шляхом створення високого морально-психічного стану власних військ і морально-психологічного приголомшення військ противника.

Питання для самоконтролю

1. Суть і мета забезпечення бойових дій.

2. Суть оперативного забезпечення.

3. Мета і шляхи здіснення технічного забезпечення.

4. Мета та види тилового забезпечення.

5. Суть та зміст інженерно-авіаційного забезпечення бойових дій.

6. У чому полягають особливості інженерно-авіаційного забезпечення польотів?

7. Основні напрямки щодо організації захисту особового складу при веденні бойових дій з зараженого аеродрому.

8. У чому полягає робота особового складу стосовно забезпечення бойових дій з зараженого аеродрому?

9. Основні способи маскування аеродромів і авіаційних частин.

10. Основні прийоми маскування.

11. Мета та види медичного забезпечення.

12. Суть та шляхи морально-психологічного забезпечення.

Глава 7. Базування та перебазування авіаційних підрозділів і частин

§ 7.1 Базування авіаційних підрозділів і частин

Базування авіації - це розміщення авіаційних частин і з’єднань на аеродромах і аеродромних вузлах, що забезпечує необхідні умови для підтримання постійної бойової готовності і ведення бойових дій.

Організація базування авіаційних підрозділів, частин і з’єднань є основою високої бойової готовності і визначається рішенням старшого начальника в залежності від характеру виконання завдань, задумки майбутніх дій, наявності аеродромів та їх ємності, льотно-технічних даних літаків та умов обстановки. Базування авіації має забезпечити при любих обставинах організовано, в установлені терміни приведення авіаційних частин в готовність до ведення бойових дій та успішне виконання покладених на них бойових завдань вдень та вночі в будь-яких погодних умовах.

Крім того, базування авіаційних частин організується з врахуванням реалізації бойових можливостей авіаційних комплексів, мінімального часу польоту до цілі, здійснення швидкого аеродромного маневру, а також забезпечити високу живучість авіаційних частин й техніки при нанесенні противником ударів по аеродрому.

7.1.1. Основні поняття про аеродроми і аеродромні вузли.
Класифікація аеродромів

Аеродром - це комплекс спеціально підготовлених земельних ділянок, споруджень та обладнання, що забезпечують зліт, посадку, руління, розміщення та обслуговування літаків, вертольотів та інших ЛА і базування авіаційних частин та підрозділів.

Авіаційному з‘єднанню призначається аеродромний вузол, який включає основні аеродроми авіаційних частин та хибні (удавані) аеродроми.

Класифікація аеродромів

В залежності від роду авіації, злітно-посадкових характеристик ЛА, які знаходяться на озброєнні цих родів, умов ведення бойових дій аеродроми класифікуються за наступними ознаками:

1. За їх бойовим призначенням:

- основні – аеродроми, призначені для постійної дислокації ав. частин в мирних умовах і ведення з них бойових дій в військовий час;

- оперативні – аеродроми, які виділяються для створення авіаційних угруповань за задумом проведення перших операцій;

- розосередження – аеродроми, які закріплені за авіаційними частинами для їх розосередження в особливий період з метою зниження уразливості від ударів противника з повітря;

- запасні – аеродроми, які виділяються авіаційній частині (підрозділу, екіпажу) на випадок неможливості використання основних;

- маневру – аеродроми, призначені для короткочасного базування авіачастин для забезпечення виконання покладених завдань;

- взаємодії – аеродроми, призначені для використання різними авіаційними частинами (підрозділами) при виконанні єдиного завдання;

- підскоку – аеродроми, розташовані поблизу лінії бойового зіткнення з противником, які використовуються для проміжної посадки при польоті до цілі або поверненні з бойового завдання, якщо радіус дії ЛА не дозволяє виконати завдання з основного аеродрому;

- засади – аеродроми, які розташовані в безпосередній близькості від лінії бойового зіткнення з противником і використовуються для здійснення найбільш раптових бойових дій;

- передові – для тимчасового базування для збільшення глибини дії на об’єкти противника;

- тилові – для формування, переформування авіаційних частин, додаткової підготовки льотних екіпажів, ремонту АТ у військовий час;

- дозаправки – для заправки ЛА ПММ, а також для відпочинку льотного складу при виконанні дальніх перельотів;

- завантаження (розвантаження) військ, бойової техніки або матеріальних засобів для ТрА

.

2. За відомчою належності:

- військові – аеродроми авіації ПС,ДСНС, ВМС та МВС;

- цивільні – аеродроми цивільних відомств;

- спільного базування – аеродроми військового і цивільного відомств.

3. За специфікою використання:

- навчальні – для проведення навчальних польотів в льотних ВНЗ;

- випробувальні – для забезпечення випробувальних польотів ЛА;

- трасові – для забезпечення перельотів по повітряних трасах;

- хибні(удавані) – для введення противника в оману відносно дійсного базування авіації

4. За ступенем обладнаності:

- постійні – ті, що мають ЗПС, РД і МС з штучним покриттям, капітальне спорудження і стаціонарне (пересувне) устаткування;

- польові – ті, що мають ЗПС, РД і МС ґрунтові або з штучним покриттям збірно-розбірного й перехідного типу, мінімум споруджень і пересувного устаткування.

5. За технічними характеристиками:

6.За типом покриття ЗПС:

- ґрунтові;

- зі штучним покриттям (бетонними, металевими, асфальтно-бетонними та ін.).

Знання класифікації аеродромів необхідно, як для бойової підготовки авіації ПС в мирний час, так і в ході підготовки до бойових дій і виконання бойових завдань.

Для кожної авіаційної частини один і той же аеродром може класифікуватися по різному. Так військовий аеродром першого класу з бетонним покриттям для авіаційної частини на якій вона базується є основним. В той же час, для інших авіаційних частин різних родів авіації він може бути оперативним, розосередження, маневру, запасним, взаємодії, передовим або тиловим, дозаправки, завантаження або розвантаження військ.

Класифікація і всі необхідні дані про аеродроми занесені в збірники та переліки аеродромів. Ці книги є одним з основних довідників штурманської служби та знаходяться в кожній частині авіації Повітряних Сил.

7.1.2. Вимоги до базування авіаційних підрозділів і частин на аеродромах

Як відомо, базування авіації - це розміщення авіаційних частин на аеродромах, яке забезпечує необхідні умови для підтримки постійної бойової готовності та ведення бойових дій.

Базування бригади(ескадрильї) тактичної (транспортної) авіації на цих аеродромах має забезпечити:

- швидке приведення їх в бойову готовність;

- розосереджене та укрите розміщення літаків (вертольотів) та швидке вирулювання їх для зльоту (підльоту);

- можливість зльоту літаків при виході з строю ЗПС;

- укрите розміщення особового складу, техніки, пунктів та засобів управління, запасів пального та боєприпасів;

- зручність підвозу та зберігання матеріальних засобів;

- гарні санітарно-епідеміологічні умови в районі аеродрому.

Таким чином, базування авіаційних частин, з одного боку має задовольняти вимогам високої бойової готовності, а з другого - забезпечувати живучість і боєздатність авіаційних частин в ході бойових дій в умовах нанесення противником ударів по аеродромам.

Авіаційна бригада в мирний час дислокується на аеродромі постійного базування. За брТА закріплюються оперативні аеродроми (аеродроми розосередження). Аеродроми розосередження займаються авіаційними частинами за особливим розпорядженням в умовах реальної загрози розв’язання війни і можливого нанесення противником ударів по аеродрому постійного базування.

Для аеродромів розосередження можуть бути використані цивільні аеродроми, польові аеродроми та ділянки автострад.

У воєнний час бригаді ТА (ТрА) виділяється один-два основних аеродроми.

У ході бойових дій на певний проміжок часу можуть бути виділені такі аеродроми: запасний, маневру, взаємодії, підскоку, засади, дозаправки, а для військ Транспортної та армійської авіації також завантаження (розвантаження) військ, техніки та матеріальних засобів.

Базування армійської авіації має свої особливості: в мирний час вертолітні бригади і ескадрильї базуються на аеродромах постійного базування.

При приведені військ в бойову готовність при реальній можливості розв’язання воєнних дій і в ході виконання бойових завдань вертольотній бригаді виділяється основний і запасний райони базування, вертольотній ескадрильї - майданчик базування.

Вертолітні бригади в районах базування розташовуються поескадрильно на двох чотирьох майданчиках на відстані 10-15 км. одна від одної в смузі бойових дій загальновійськового з’єднання.

Крім того, поблизу лінії бойового зіткнення з противником можуть створюватися майданчики підскоку і організовуватися засади на напрямках припустимого руху противника. Майданчики підскоку віддалені від лінії бойового зіткнення на 10-20 км., а засади від припустимого місця атаки цілей на 2-6 км.

Базування авіації здійснюється ешелонами. В оборонних операціях аеродроми базування авіації розташовуються більш глибоко від противника, а в наступальних операціях вони наближаються до лінії бойового зімкнення з противником. Так, в обороні аеродрому і майданчики базування, як правило, призначаються: для армійської авіації 50-80 км.; для винищувачів та літаків - штурмовиків 100-150 км.; розвідникам не менше 150 км.; бомбардувальникам - не менше 100 км. від лінії бойового зіткнення.

Частини транспортної авіації базуються на аеродромах, які знаходяться на більшій відстані від лінії противника. Такі нормативні відстані базування різних родів авіації дозволяють забезпечити своєчасне виконання бойових завдань авіаційними підрозділами та частинами і створити мінімально можливу уразливість від засобів ураження, що застосовуються противником по аеродромам.

Для базування авіаційних з’єднань призначається аеродромний вузол, який включає основні аеродроми бригад і хибні(удавані) аеродроми,які зв’язані між собою лініями зв’язку та шляхами сполучення.

В реальних умовах бойових дій нормативні відстані та виділення основних аеродромів кожній авіаційній частині може бути не завжди реалізоване. Все буде визначатися станом і наявності аеродромів, можливістю доставки на них матеріальних засобів та боєприпасів, природно-кліматичними умовами. Гостро постає питання відновлення аеродромів, будівництва польових аеродромів та площадок.

В теперішній час всі авіаційні частини базуються на постійних аеродромах, які дозволяють успішно виконувати з них бойові завдання початкового періоду війни.

Загальний порядок використання цих аеродромів визначається Керівництвом по експлуатації аеродромів ЗС України та Інструкцією з виконання польотів у районі аеродрому.

Відповідальність за утримання аеродрому в постійній експлуатаційній готовності за організацію охорони, оборони, перепускного режиму, переміщення транспорту і особового складу на аеродромі несе командир авіаційної частини.

Він повинен забезпечити охорону літаків, обслуговування екіпажів (відпочинок, харчування), підготовку і випуск в подальший політ заявлений час, відповідно польотному завданню, з урахуванням підготовки екіпажів та мете умов.

При базуванні на аеродромі авіаційних частин Повітряних Сил спільно з авіаційними частинами (підрозділами, групами) інших видів ЗС порядок їх взаємодії з авіаційною частиною додатково визначається спеціальним наказом командира цієї частини та командира частини, що базується. Крім того, складається план спільного використання аеродрому.

7.1.3. Основні елементи аеродрому.

На кожному аеродромі мають бути наступні елементи:

1. Льотне поле;

2. Службово-технічна забудова;

3. Казармове та житлове містечко;

4. Під’їзні шляхи.

Льотним полем називається частина площі аеродрому, на якому розміщуються:

1. Злітно-посадкові смуги з боковими та кінцевими смугами безпеки;

2. Рульові доріжки, які розподіляються на магісТральні, з’єднувальні, допоміжні та вивідні:

-магісТральні РД з’єднують кінці ЗПС;

-з’єднувальні РД зв’язують МРД з ЗПС в місцях передбаченого закінчення пробігу літаків;

-допоміжні РД з’єднують окремі групи місць стоянки літаків (МС) та спорудження службово-технічної забудови, спеціальні майданчики з МРД або з ЗПС;

-вивідні РД з’єднують індивідуальні МС з допоміжними або МРД.

3. Місця стоянки літаків (вертольотів), які являють собою ділянки (майданчики) для розміщення та обслуговування літаків (вертольотів). Вони можуть бути індивідуальними (на один літак або вертоліт) та групові (на декілька літаків або вертольотів);

4. Майданчики для посадки вертольотів (літаків) вертикального зльоту та посадки;

5. Технічні позиції та майданчики для підготовки літаків (вертольотів) до вильоту:

-технічна позиція №1 для огляду та розрядки зброї;

-технічна позиція №2 для підготовки до повторного вильоту (ЦЗ);

-технічна позиція №3 для технічного огляду літаків (вертольотів) перед вирулюванням на ЗПС;

-майданчики для розміщення наземних засобів забезпечення польотів;

-майданчики для стоянки чергових та літаків, які перелітають, і вертольотів.

6. Майданчики для розміщення засобів зв’язку і РТЗ польотів, які знаходяться в межах льотного поля (РСП, курсових та глісадних радіомаяків).

Службово - технічною забудовою (СТЗ ) називається комплекс споруджень та обладнання, які призначені для забезпечення:

1. Управління польотами, розміщення засобів зв’язку і РТЗ польотів;

2. Передпольотної підготовки та відпочинку особового складу;

3. Технічного обслуговування та ремонту авіаційної техніки;

4. Стоянки, технічного обслуговування та ремонту наземної техніки;

5. Зберігання авіаційного та іншого палива, мастил, озброєння, боєприпасів, авіаційно - технічного майна та ін.;

6. Експлуатаційного утримування та ремонту льотного поля та аеродромних споруджень;

7. Захисту о.с. та техніки;

8. Охорони та оборони аеродрому.

Основні спорудження та обладнання СТЗ

Для рішення цих завдань основними спорудженнями та і обладнанням СТЗ є:

1. Командний пункт бригади (КП брТА), який має бути розміщений в місці, що забезпечує необхідні умови маскування та захисту від різних засобів ураження, на відстані 3-5 км. від центру ЗПС, як правило, поза зон розосередження.

Біля КП брТА розміщуються:

-метеостанція;

-засоби зв’язку;

-пост радіаційного та хімічного спостереження;

-КП підрозділів забезпечення (батз, бз РТЗ).

2. Командно-диспетчерський пункт (стартовий командний пункт) розміщується на аеродромі, як правило, по центру відносно до ЗПС на відстані 250-300 м. від кордонів льотно поля та 100-150 м. від МРД і групової МС з урахуванням забезпечення гарного огляду льотного поля та ЗПС;

3. Споруди засобів зв’язку, РТЗ і метеозабезпечення;

4. Будівлі висотного спорядження, які мають розташовуватися в районі КДП та технічної позиції підготовки літаків;

5. Службово споруда з навчальними класами та споруда тренажерів;

6. Споруди ТЕЧ брТА - розміщується поблизу РД в районі однієї із зон розосередження;

7. Спорудження технічної позиції підготовки ракет знаходяться в районі однієї із зон розосередження ескадрильї та складу авіаційного ракетного озброєння та боєприпасів;

8. Авіаційний тир для пристрілки озброєння ЛА;

9. ПУ ІАЗ і батз розміщуються в районі технічної позиції підготовки літаків;

10. Споруди автопарків батз, бз РТЗ;

11. Споруди охорони та оборони аеродрому (збірні кулеметні споруди (ЗКС), окопи, ходи сполучення, вишки для чатових та інше);

12. Склади (авіаційно-технічного майна, авіаційного ракетного озброєння та боєприпасів, авіаційного та автомобільного пального);

13. Споруди в зонах розосередження літаків, метою яких є розосередження АТ та запасів матеріальних засобів на військових аеродромах.

Зона розосередження являє собою частину аеродрому, на якій розміщуються індивідуальні МС літаків (сховища) і група споруд службово - технічної забудови.

За сучасними вимогами зони розосередження мають розташовуватися на відстані не менше 1,5-2 км. від кінців ЗПС. Така відстань виключає істотне знищення літаків при вибуху ядерного боєприпасу в районі центру ЗПС.

В районах розосередження літаки розташовуються в простих сховищах або в спеціальних (залізобетонних укриттях).

Крім сховищ в зоні розосередження літаків мають бути наступні основні будівлі і спорудження:

1. Ескадрильно-технічна будівля (ЕТБ);

2. Захищений склад авіапалива;

3. Захищене сховище 1-БК з майданчиком для підготовки АЗУ;

4. Сховище для зйомного обладнання літаків;

5. Сховище для о.с.;

6. Сховище для наземної техніки;

7. КП ае, який має знаходитися на віддаленні 150-200 м від МС, або в одному з ЗБУ;

8. Майданчики для випробування двигунів (на відстані від МС літаків не менше 100 м);

9. Майданчик для спецобробки АТ;

10. Місткість для збору відстою палива та відпрацьованого мастила.

Казармені та житлові містечка призначаються для розквартирування частин та підрозділів, які дислокуються на аеродромах, розміщення штабів та служб, а також для розміщення установ комунально-побутового та культурного обслуговування о.с.

Казармені та житлові містечка можуть бути трьох типів:

1. казармені;

2. житлові;

3. казармено-житлові (комплексні).

Казармені містечка розташовуються на відстані 2-3 км від центру льотного поля. В них розміщуються:

1. штаби;

2. службові та навчальні споруди;

3. казарми;

4. їдальні;

5. клуб;

6. медичний пункт з лазаретом;

7. вартове приміщення;

8. об’єкти побутового призначення (солдатські чайні, магазин, майстерня побутового обслуговування, баня, пральня та інше);

9. спортивні майданчики;

10. склади (продовольчого, речового та інших видів майна);

11. пожежне депо.

Житлові містечка розташовуються відокремлено на відстані до 6 км. від льотного поля або в найближчих населених пунктах. В житловому містечку розташовані житлові будинки, гуртожитки, готелі, школи, дошкільні дитячі заклади, мед. заклади, офіцерський клуб (будинок офіцерів), підприємства торгівлі та громадського харчування, спортивні споруди.

Об’єкти, які знаходяться на льотному полі, службово-технічній забудові та в казарменому і житловому містечках сполучаються між собою автомобільними дорогами.

Крім того, автомобільні дороги з’єднують аеродром з державною або місцевою сіткою автомобільних доріг.

При незначному віддаленні аеродрому від державних з.д., постійні аеродроми зв’язуються під’їзними залізничними шляхами з їх сіткою.

Для кожного аеродрому встановлюється район аеродрому - повітряний простір над аеродромом та прилегла до нього місцевість.

У цей повітряний простір входять наступні зони:

1. пілотажу (повітряного бою);

2. польотів на малій та гранично-малій висоті (ГМВ - до 200 м, МВ - вище 200 м до 1000 м);

3. польотів на дозвуковій швидкості;

4. для набору стелі;

5. очікування;

6. польотів по приладам під шторкою та в хмарах;

7. групових польотів;

8. вимушеного покидання літака;

9. скидання ПТБ, викидання вантажів та інше.

Район аеродрому, кількість аеродромних зон, їх розміри, розташування і призначення визначають в залежності від завдань, які вирішує розташована на аеродромі авіачастина.

Польоту в районі аеродрому виконуються відповідно до Інструкції по виконанню польотів в районі аеродрому, яка розробляється під керівництвом командира авіаційної частини з залученням фахівців авіаційних частин, що базуються на аеродромі.

Для кожного аеродрому і аеродромного вузла розроблюється інструкція по проведенню польотів в районі аеродрому і аеродромного вузла.

Військовий аеродром має знаходитися в постійній готовності до експлуатації, що є основним завданням тилу авіаційної бригади та батальйону аеродромно-технічного забезпечення.

Таким чином, розташування авіаційних частин на аеродромі, з одного боку, має задовольняти вимогам високої бойової готовності, а з другої - забезпеченню життєздатності об’єктів в умовах нанесення противником ударів по аеродрому.

Питання для самоконтролю

1. Дати визначення аеродрому.

2. Класифікація аеродромів.

3. Основні елементи аеродрому.

4. Які вимоги пред’являються до розміщення об’єктів авіаційної частини на аеродромі?

§ 7.2. Охорона та оборона аеродромів

Аеродроми, на яких базується авіаційна техніка, запаси пального, зброї та різних матеріальних засобів є одним з основних об’єктів, які будь-який агресор, починаючи бойові дії, вважає першочерговими. Досвід ІІ світової війни, сучасних війн і конфліктів підтверджує те, що бойові дії починаються з нанесення ударів по аеродромах шляхом знищення на них авіаційної техніки, складів пального та боєприпасів, пунктів і засобів управління. Цим досягається завоювання переваги в повітрі в найкоротший термін та неможливість нанесення зворотного удару авіацією.

Так розпочиналась війна фашистської Німеччини проти Польщі, Франції, СРСР.

В перший день війни на заході (10 Травня 1940 р.) німецька авіація піддала ударам 72 аеродроми англійців та французів. На протязі двох діб було знищено близько 400 літаків. Крім цього, на ряд аеродромів було скинуто повітряний десант.

Таку ж тактику фашистська авіація застосувала розпочавши війну проти СРСР. В перший день ВПС СРСР втратили близько 800 літаків на землі і біля 400 в повітрі.

БНС (багато національні сили) в січні 1991 р. при звільненні Кувейту нанесли масовий авіаційно-ракетний удар по аеродромах Іраку, практично не давши йому можливості застосувати свою авіацію для вирішення завдань оборони.

Бойові дії Російських ВПС по роззброєнню чеченських бойовиків розпочались із знищення літаків на землі (до 200 літаків).

В сучасних умовах по аеродромах можуть наносити удари: авіація, крилаті і балістичні ракети, застосовуватися повітряні десанти та рейдові диверсійні групи. По майданчикам базування армійської авіації можуть застосовуватись, крім того, артилерія та системи залпового вогню.

Тому, незважаючи на те, що аеродроми знаходяться в тилу основних угрупувань військ, вони потребують вирішення питань організації ППО, створення наземної системи охорони і оборони. Важливим є також вирішення питання маскування та ЗЗМУ.

7.2.1. Протиповітряна оборона аеродрому

ППО аеродрому організовується з метою недопущення ударів засобів повітряного нападу і повітряної розвідки противника та здійснюється за планом оперативного командування в загальній системі ППО з централізованим використанням винищувальної авіації, зенітно-ракетних і зенітно-артилерійських частин, спеціальних частин і підрозділів РЕБ.

Протиповітряна оборона кожного аеродрому включає:

1. Організацію виявлення повітряного противника і своєчасне попередження про нього підрозділів ППО та особового складу;

2. Організацію прикриття зенітними засобами, винищувальною авіацією та засобами РЕБ;

3. Розосередження і укриття особового складу, авіаційної та техніки забезпечення, засобів та систем навігації і управління, матеріальних засобів;

4. Маскування аеродрому;

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 77; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!