ІІІ. Виготовлення і аналіз макропрепарату.

ІІ. ЕПІКРИЗ.

Приклади заключної частини

1. На підставі клінічних ознак, патолого-анатомічних змін і результатів лабораторних досліджень слід вважати, що підсвинок загинув від сальмонельозу. Механізм смерті – право шлункова серцева недостатність внаслідок міокардозу.

2. На підставі анамнезу, клінічних ознак, знайдених під час патологоанатомічного розтину змін та лабораторних досліджень слід вважати, що причиною смерті підсвинка є отруєння кухонною сіллю внаслідок згодовування свиням комбікорму для корів. Механізм смерті – гостра серцева недостатність застою у великому колі кровообігу.

3. На підставі анамнезу, клінічних ознак і результатів патологоанатомічного розтину слід вважати, що основним захворюванням, яке призвело до загибелі підсвинка, є загострення хронічної катарально-гнійної бронхопневмонії, що виникла після авітамінозу та в умовах переохолодження організму. Механізм смерті – асфіксія внаслідок пневмонії.

4.Основна хвороба – лейкоз, а безпосередня причина смерті – кровотеча внаслідок розриву селезінки. Смерть тварини наступила від асфіксії (безпосередня причина смерті) на ґрунті гострої тимпанії рубця (основна причина хвороби), розвиненої в результаті поїдання твариною у великій кількості легко бродильних кормів (силос).

У випадку загибелі тварин від конкуруючих або поєднаних захворювань у висновку слід зазначати кожну хворобу.

В курсовій роботі клініко-анатомічний епікриз є важливою частиною, в якій наводяться міркування щодо причини захворювання, патогенезу, перебігу і клінічних ознак, патолого-анатомічних змін, диференційної діагностики, тобто проводиться детальний і конкретний аналіз випадку загибелі тварини.

Аналіз епікризу складається:

1. Коротке визначення хвороби.

2. У випадку розтину трупу тварини, яка загинула від інфекційної хвороби, необхідно проаналізувати епізоотичну ситуацію (дати епізоотичну характеристику).

3. Етіологія.

4. Основні клініко-анатомічні форми перебігу хвороби та їх патоморфологічна характеристика.

5. Патогенез.

6. Діагноз і диференційна діагностика.

Список використаної літератури складається за алфавітним порядком запису авторів відповідно до вимог бібліографічного списку.

Для макропрепарату можна взяти любий орган або тканину, частину органу з демонстративними в ньому патологічними змінами від трупу любого виду тварини. Макропрепаратом можуть бути частина, цілий орган, комплекс органів або труп дрібної тварини, в яких виявлені патологічні процеси, які представляють цікавість для учбових цілей. Наприклад, при гнійно-катаральній бронхопневмонії для макропрепарату беруть тільки легені або частину. При лейкозі салоподібне розростання може бути виявлене в лімфатичних вузлах, печінці, м’язах – в цьому випадку краще взяти цілий комплекс змінених органів.

Для макропрепарату необхідно брати ділянки на межі незміненої і зміненої патологічними процесами частини органу. Якщо виготовляється макропрепарат із пластинчатих органів, наприклад з кишечнику або серозного покрову, то його краще розтягти на скляній пластині, а потім помістити в скляний посуд. Для фіксації патологічного матеріалу краще всього користуватися 10-20% розчином формаліну. Показником того, що матеріал зафіксований є його рівномірне забарвлення поверхні і на розрізі в сірий або бурий колір Якщо через декілька днів після фіксації розчин формаліну в посудині буде мутний або червонуватого кольору, то його слід замінити свіжим. При фіксації в формаліні колір органу змінюється. Для того, щоб зберегти колір необхідно користуватися кольоровою фіксацією.

Методи кольорової фіксації.

По Йоресу:

В розчині І препарат знаходиться до тих пір, доки він набуде сірого кольору (в залежності від органу 2-6 днів). Після цього його переносять в розчин ІІ, де відновлюється його початковий колір і в цьому розчині препарат зберігається тривалий час.

Зафіксований препарат переносять в скляну банку, добре його закріплюють і герметично закривають, щоб не випаровувався формалін. Для цього можна застосовувати замазку Менделєєва: із скла вирізають кришку по величині горловини банки, краї кришки змазують змазкою і щільно накривають банку. Якщо нема замазки, банку можна закрити кришкою для консервування.

На макропрепарат накладається етикетка з вказівкою процесу в органі, від якої тварини, хто виготовив препарат (Ф.І.П., курс, група, дата виготовлення). Етикетка повинна бути невеликого розміру, щоб вона не закривала препарат.

АНАЛІЗ МАКРОПРЕПАРАТУ.

В цьому розділі описується патолого-анатомічний діагноз. Потім характеризується орган, представлений в якості макропрепарату по таких ознаках: величина органу, колір, консистенція, на розрізі – колір, малюнок, вологість, які процеси знайдені в органі (некроз, абсцес, крововиливи, інфаркт, камені, фібрин, слиз та ін.), детальне описування їх кольору, розміру та ін.

Наприклад: опис макропрепарату – “Гостра катаральна бронхопневмонія”: Легені спалі, частини тістуватої консистенції, забарвлені в темно-червоний колір, на розрізі такого ж кольору, малюнок виражений, при надавлюванні виділяється сіра піниста рідина. Серцева і додаткова частки ущільнені, забарвлені в червоний та сірий колір, гіперемійовані. На розрізі колір такий же, як і на поверхні, малюнок слабо виражений, при натискуванні виділяється густий сірий слиз. Відмічаються – поодинокі емфізематозні крепітуючі бугристі ділянки світло-червоного кольору, які виступають над поверхнею органу.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 56; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!