Фінансовий капітал підприємства, його сутність і формування.

Тема 14. Управління фінансовим потенціалом підприємства

ТЕСТИ

1. Яка вартість є вартістю відтворення нової точної копії об’єкта власності на базі нинішніх цін з використанням таких самих чи подібних матеріалів:

а) повна вартість заміщення

б) обґрунтована ринкова вартість

в) скрапова вартість

г) повна вартість відновлення

2. Вартість підприємства як сформованого єдиного цілого – це:

а) інвестиційна вартість

б) вартість діючого підприємства

в) утилізаційна вартість

г) ліквідаційна вартість

3. Підприємство в оціночній діяльності виступає як:

а) об’єкт різних угод

б) суб’єкт різних угод

в) товар

г) усе перераховане

4. Властивості підприємства як товару:

а) корисність

б) цілісність

в) не стаціонарність

г) усі перераховані вище

5. До принципів пов'язаних з уявленням власника про майно належить:

а) принцип конкуренції

б) принцип попиту і пропозиції

в) принцип внеску

г) принцип заміщення

6. Міра того, скільки покупець буде готовий заплатити за оцінювану власність - це:

а) вартість

б) ціна

в) витрати

г) собівартість

7. Вартість не класифікують за:

а) ступенем ринковості

б) за величиною

в) цілями оцінки

г) характером аналога

8. Яка вартість є вартістю відтворення нової точної копії об’єкта власності на базі нинішніх цін з використанням таких самих чи подібних матеріалів:

а) повна вартість заміщення

б) обґрунтована ринкова вартість

в) скрапова вартість

г) повна вартість відновлення

9. Міра цінності власності окремого користувача або групи користувачів, що є складовою діючого підприємства без урахування найбільш ефективного її використання і величини грошового еквівалента від можливого продажу називається:

а) спеціальна вартість

б) вартість в обміні

в) ринкова вартість

г) вартість у користуванні

10. В міру додавання ресурсів до основних складових потенціалу підприємства чистий прибуток має тенденцію до зростання, але тільки до певного моменту (певної межі). Після цього темпи зростання дохідності починають уповільнюватися аж доти, доки приріст результативності не стане меншим за приріст витрат на додаткові ресурси – це положення принципу:

а) оптимального розміру

б) залишкової продуктивності

в) віддачі

г) збалансованості

11. До принципів пов'язанихпов’язані з ринковим середовищем належить принцип:

а) відповідності

б) внеску

в) корисності

г) очікування

14.1. Фінансовий капітал підприємства, його сутність і формування.

14.2. Механізм управління фінансовим капіталом.

14.3. Управління фінансами підприємства.

14.4. Управління витратими підприємства.

Термін „фінансовий капітал” з’явився в ХVI – XVII ст., в період становлення ринкової системи господарювання. З самого початку він розглядався як грошовий капітал та різні фінансові зобов’язання.

Процеси об’єднання грошового капіталу фінансового сектора економіки з грошовим капіталом промислових та інших підприємств реального сектора економіки споконвічно мали фінансову природу, тому що були пов’язані з утворенням, розподілом і використанням фондів коштів, що стало основою для широкого розповсюдження терміну „фінансовий капітал”.

Перетворення грошей в капітал є об’єктивною закономірністю розвитку ринкового способу господарювання. Потреба в коштах господарських структур – це потреба в джерелах формування капіталу, які необхідно залучати в такій кількості і якості, щоб з’явилися фінансові можливості для вирішення стратегічних і тактичних завдань підприємницької діяльності. Тому кошти, а також інші види матеріальних і нематеріальних активів, оцінені у вартісній формі, мобілізовані з різних джерел з метою фінансового забезпечення господарської діяльності, в сучасних умовах розглядаються як „фінансовий капітал” підприємницької діяльності. Отже за своєю економічною природою фінансовий капітал є капіталом у грошовій формі, який перетворюється в дійсний капітал у процесі свого інвестування.

В сучасних умовах капітал підприємницьких структур фактично утворюється не тільки за рахунок мобілізації коштів з різних джерел, а й також шляхом вкладення матеріальних і нематеріальних активів, земельних ділянок, цінних паперів, інтелектуальних ідей і т. д.. Тому „фінансовий капітал” можна розглядати як вартість сукупності залучених з різних джерел коштів, призначених для фінансового забезпечення господарської діяльності підприємницьких структур.

Основною метою функціонування фінансового капіталу є забезпечення формування доходу для власників підприємств і створення сприятливих умов для розвитку суб’єктів підприємницької діяльності в процесі кругообігу дійсного капіталу на макро- і мікроекономічному рівні.

Утворення і нагромадження фінансового капіталу створює лише необхідні економічні умови для наступного його інвестування. Тільки в процесі інвестування реалізується економічний потенціал країни й окремих підприємницьких структур. Саме можливість інвестування є заохочувальним мотивом для всіх суб’єктів економічної системи до нагромадження і перетворення накопиченого майна у фінансовий капітал.

Збільшення обсягів фінансового капіталу в економіці країни і на кожному підприємстві є не тільки позитивним явищем, а й породжує масу фінансово-економічних проблем, які необхідно заздалегідь прогнозувати і домагатися їх мінімізації в процесі фінансової діяльності.

Серед великої кількості проблем, що породжуються процесом формування фінансового капіталу, необхідно насамперед виділити проблему пов’язану з вибором джерел його утворення й оцінкою вартості кожного такого джерела з позиції доцільності та можливості його залучення. Іншою проблемою є обґрунтування його раціональної структури, що істотно впливає на рівень фінансової стійкості підприємства. Третьою проблемою є оптимізація розмірів фінансового капіталу в процесі його формування.

Використання фінансового капіталу теж породжує масу проблем пов’язаних з вибором напрямів його вкладення, мінімізацією витрат при виборі напрямків розміщення, допустимою межею зниження підприємницького і фінансового ризику.

Аналіз процесу фінансування господарської діяльності підприємств різних галузей, форм власності та господарювання показує, що на початковому етапі 75% фінансового капіталу використовується для формування необоротних активів, 15% для утворення оборотних активів і 10% направляється в фонд оплати праці. Друга фаза – стійкий розвиток діяльності – структура фінансового капіталу складається зі співвідношення вкладення засобів у необоротні і матеріальні оборотні активи, цінні папери і фонд оплати праці. Наближені дані такого співвідношення становлять 15, 60, 15 і 10% відповідно.

За формою утворення фінансовий капітал – це в основному грошовий капітал, сформований у процесі розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту шляхом заощаджень, які здійснюються домашніми господарствами, підприємницькими структурами не фінансового і фінансового секторів економіки, включаючи і держсектор, некомерційними організаціями, які обслуговують домашні господарства. Сюди відносяться нагромадження за рахунок використання частини чистого прибутку, амортизаційних відрахувань, заробітної плати й інших доходів населення, певної частини коштів фондів, призначених на соціальні цілі, прямих і непрямих податків, доходів від зовнішньоекономічної діяльності.

В умовах ринкової системи господарювання підприємства використовують різні джерела коштів для утворення фінансового капіталу.

Джерела утворення фінансового капіталу поділяються на власні та позикові.

Власні джерела утворення фінансового капіталу поділяються на:

- зовнішні власні джерела коштів

1) фінансові інструменти власності (прості тапривілейовані акції);

2) установчі та пайові внески;

3) кошти державного і місцевого бюджетів, а також кошти позабюджетних фондів, використовувані на безповоротній та безплатній основі;

4) кошти галузевих цільових фондів, використовувані на безповоротній основі;

5) кошти асоціацій, концернів, холдингів, які надаються на безповоротній основі;

6) інші види безповоротного і безплатного надання коштів.

- внутрішні власні джерела коштів

1) амортизаційні відрахування;

2) прибуток;

3) інші джерела.

Позикові джерела утворення фінансового капіталу поділяються на:

- позикові кошти що формуються за рахунок фондового ринку

1) різні види облігацій.

- позикові кошти що формуються за рахунок кредитного ринку

1) довгострокові банківські кредити;

2) довгострокові займи і кредити небанківських установ;

3) міжбанківські кредити.

- позикові кошти що формуються за рахунок внесків і депозитів

1) банківські внески і депозити фізичних та юридичних осіб;

2) внески по довгостроковому страхуванню.

- позикові кошти, які надаються державою та її органами

1) довгострокові позики і кредити держави;

2) довгостроковий податковий кредит і податкові пільги.

- інші позикові джерела.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 77; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!