Iнновацiйна дiяльнiсть пiдприємства

Для змiцнення позицiй на ринку пидприємство повинне визначити свою iнновацiйну полiтику, яка має п’ять головних складових:

1. Запровадження нової технiки, технологiй або нових органiзацiйних методiв забезпечення комерцiйно-фiнансової дiялъностi.

2. Розробка i впровадження продуктiв з новими якостями.

3. Використання нових видiв сировини та енергоносіїв.

4. Структурні змiни в органiзацiї виробництва.

5. Поява нових ринкiв постачання та збуту.

Згiдно iснуючих мiжнародних стандартiв, iнновацiя визначається як кiнцевий етап iнновацiйної дияльності, яка реалiзуєтъся у виглядi нового або удосконаленого товару, що надходить на ринок, практично використовується або задовольняє певнi соцiальнi потреби.

Iнновацiйний процес передбачає створення, освоення та розповсюдження iнновацiй. Iнновацiя і iнновацiйний процес тiсно пов’язанi мiж собою i їм притаманнi три основнi властивостi: науково-технiчна новизна, виробниче використання та комерцiйна реалiзацiя.

У практицi господарсько-комерцiйної дiяльностi iснує три логiчнi форми iнновацiйного процесу:

1. Простий внутрiшньо органiзадiйний (в однiй органiзацiї).

2. Простий мiж органiзацiйний (як предмет купiвлi-продажу).

З. Розширений (створення нових продуктiв, якi порушують позиції конкурентiв на ринку).

Суб’єктiв iнновацiйної дiяльностi класифiкують на чотири основнi групи: новаторiв, раннiх реципiєнтiв, ранню бiльшiсть та вiдстаючих.

Новатори - це генератори iдей, якi намагаються отримати швидкий прибуток вiд винаходiв.

Раннi реципiєнти - пiдприємцi, якi першими освоїли новацiї i проштовхують новий товар на ринок з метою отримання прибуткiв.

Рання бiльшiсть - фiрми, якi першими налагодили масове промислове виробництво товару, що забезпечує їм додатковий прибуток.

Вiдстаючi - фiрми, що спiзнюються з нововнеденнями, їх продукцiя морально застарiла. Вонн вiдносяться до групи iмiтаторiв.

Інновацiйний процес має циклiчний характер. Вiн складається iз декiлькох етапiв i матерiалiзується у виглядi функцiональних органiзацiйних одиниць обособлених в результатi розподiлу працi. Економiчний i технологiчний вплив iнновацiйного процесу може частково втiлюватися в новi товари або технологiї. Головним чином, цей процес спрямований на збiльшення економiчного та науково-технiчного потенцiалу, як передумови створення нових технологiй, обладнання та товарiв.

Новизна iнновацiй оцiнюється з погляду їх ринкових позицiй та основних технологiчних параметрiв. У залежностi вiд технологiчних параметрiв розрiзняють продуктовi та процеснi iнновацiї.

Продуктовi iнновацiї передбачають застосування нових матерiалiв, напiвфабрикатiв, комплектуючих та створення нових продуктiв.

Процеснi iннiовацiї можуть бути пов’язанi зi створенням нових органiзацiйних структур у складi iснуючої фiрми.

За типами новизни iнновацiї класифiкуються на:

- новi iнновацiї галузi у свiтому масштабi;

- новi iнновацiї у окремiй країнi;

- новi iнновацiї окремого пiдприємства.

За мiсцем впровадження i використання видiляють такi iнновації:

- вхiднi iнновацiї (нова сировина, машини, енергоносії, обладнання, iнформацiя);

- iнновації системної структури пiдприємства (управлiнськi, органiзацiйнi, виробничi, технологiчнi);

- вихiднi iнновацiї (товар, послуги, технології, iнформацiя).

Органiзацiйними структурами iнновацiйного процесу є органiзацiї, якi здiйснюють iнновацiйну дiяльнiсть, науково-дослiдницькi та конструкторськi роботи. Серед цих структур чiльне мiсце займають пiдприємства малого бiзнесу. iнно вацiйний бiзнес є ризиковим i тому цi фiрми як бiльш мобiльнi сприйнятливiшi до нових iдей.

Так, наприклад, малий дослiдницький бізнеес у США, який охоплює галузь комп’ютерної технiки i програмування, задовольняе 20% свiтових потреб своїми продуктами.

Практика органiзацiї дослiдних i пошукових робiт сприяла створенню особливих форми бiзнесу - венчурного (ризикованого), холдингового, лiзингового, iншуресного, iпотечного та iн.

У практицi iнновацiйного бiзнесу найпоширенiшими є такi iнновацiйнi стратегiї:

1. Наступальна - грунтується на принципах пiдприємницької конкуренції i є типовою для власникiв малих фiрм.

2. Захисна - передбачає утримання завойованих позицiй на ринку. головним її завданням є пiдтримка оптимального спiввiдношення параметрiв “витрати - результати” та постiйного проведення НДКР.

3. Iмiтацiйна - застосовується фiрмами з сильними ринковими i технологiчними позицiями.

Iнновацiйна стратегiя враховує такi фази життєвого циклу товару:

1. Зародження (iдея, виробничий цикл).

2. Народження (початок випуску товарiв та входження на ринок).

3. Ствердження (товар починає конкурувати, у тому числi i з материнською фiрмою).

4. Стабiлiзацiя (вичерпує свiй потенцiал i наближається до стану зрiлостi).

5. Початок старiння (фiрма пройшла пiк свого розвитку).

6. Падiння.

7. Витiснення з ринку (товар вичерпав свiй потенцiал i готується до переходу в iнший стан).

8. Деструктизацiя (товар закiнчує своє iснування i може використовуватися за iншим призначенням (металобрухт).

Приймаючи ту чи iншу стратегiю фiрма повинна враховувати чотири важливих фактори:

- ризик;

- досвiд виконання попереднiх стратегiй;

- фактори часу;

- реакцiю власникiв фiрми на прийняту стратегiю.

Прийнята стратегiя може реалiзовуватися трьома методами: “з гори - вниз”, “знизу - вгору” та консультацiйною фiрмою.

11.3. Оцiнка інвестиційної діяльності підприємств.

У iнвестицiйнiй сферi в Українi передбачається прискорити процес роздержавлення власностi, зменшення бюджетних асигнувань на фiнансування капiталовкладень в економiку, оборону та соцiальну сферу. Але сьогоднi ефект отриманий вiд приватизацiї незадовiльний.

Найскладнiшою проблемою приватизованих пiдприємств є їх реструктуризацiя. Гальмом у цiй справi є вiдсутнiсть досвiду реструктуризацiї та коштiв на її здiйснення. На сучасному етапi приватизацiйнi процеси призводять до розпорошения власностi, шляхом випуску великої кiлькостi акцiй з номiнальною вартiстю 5,50, 25 коп. Такий пiдхiд сприяє появi численних акцiонерiв, якi не можуть суттєво впливати на управлiння пiдприємством та iнвестицiйнi процеси.

Ще одна негативна тенденцiя спостерiгається у полiтицi державних органiв, якi планують загальну приватизацiю. Вони обгрунтовують її доцiльнiсть отриманням додаткових коштiв для покриття дефiциту бюджету. Досвiд приватизацiї, яка здiйснювалася у країнах СНД та розвинутих зарубiжних країнах свiдчить, що при здiйсненнi приватизацiї держава бiльше втрачаї нiж отримуї. Так, наприклад, у Нiмеччині на приватизацiйнi процеси витрачено на 600 млрд. марок бiльше коштiв нiж отримано вiд приватизацiї.

Проблему приватизацiї ускладнює також той факт, що Україна має основнi фонди, якi зорiснтованi на витратну економiку i 95% їх - це фонди вiйськово-промислового ком плексу.

Основними чинниками, якi негативно впливають на iнвестицiйний клiмат в Українi такi:

- недосконале i нестабiльне законодавство;

- заборона на приватизацiю великої кiлькостi промисло вих об’єктiв та вiдсутнiсть реального права на землю.

- нерозвиненiсть вторинного ринку цiнних паперiв;

- вiдсутнiсть реального захисту iнвесторiв вiд ризикiв;

- недосконалiсть податкової системи;

- полiтична нестабiлънiсть.

Передумовою реалiзацiї концепцiї регулювання iнвестицiйної дiяльностi, прийнятої Кабмiном України є створення конкурентного середовища, здiйснення структурноє перебудови економiки, послiдовна децентралiзацiя iнвестицiйного процесу, збiлъшення частки власних коштiв у структурi iнвестування, широке використання кредитiв, впровадження системи страхування iнвестицiй, лiзинг, факторинг та iншi заходи. Концепцiя повинна стати пiдгрунтям для формування програми економiчного i соцiального розвитку окремих галузей i еко номiки України у цiлому.

Інвестицiйна полiтика повинна здiйснюватися у таких на прямах:

- вкладання бюджетних коштiв органами державного управлiння на фiнансування капiтального будiвництва, у тому числi на промислове будiвництво у випадку вiдсутностi iнших джерел;

- проведення ефективної податкової полiтики спрямованої на стимулювання iнвестування (наприклад у США 10% пiльги).

- формування обгрунтованих договiрних цiн на будiвельнi роботи та посилення контролю за їх рiвнем;

- розвиток конкуренцiТї на iнвестицiйному ринку;

- захист внутрiшнього iнвестицiйного ринку вiдповiдними законоданчими актами;

- створення Українського банку реконструкції i розвитку для довго — та середньострокового фiнансування пріоритетних проектiв.

Реалiзацiя iнвестицiйної полiтики та й ефективнiсть залежить вiд обсягу вкладень та вiд напрямiв iнвестування.

Обгрунтування проектiв здiйснюється на етапi пiдготовки пiдприємства до приватизації. При цьому можливi такi варiанти проектiв:

- створення ВАТ;

- продаж фiрм на аукцiонi на конкурснiй основi;

- продаж державного пакету акцiй;

- лiквiдацiя фiрми;

- фiнансове оздоровлення (санацiя);

- викуп фiрми;

- реконструкцiя;

- модернiзацiя;

- перепрофiлювання.

Особливого обгрунтування потребують проекти у випадку комерцiйного конкурсу або викупу фiрми стратегiчним партнером. Розрахунок та обгрунтування приватизацiї здiйснюють покупцi, посередники або антимонопольний комiтет. дiяльнiсть щодо обгрунтування iнвестицiйних проектiв органiзовується згiдно прийнятої концепції, „Управління проектом”, яка передбачає:

- глибоке обгрунтування iнвестицiйних рiшень з урахуванням економiчних, соцiальних, еконологiчних та технiчних факторiв;

- координацiя i контроль процесу реалiзацiї проекту;

- аналiз впливу внутрiшнiх i зовнiшнiх факторiв на iнвестицiйний процес.

Прийняття рiшення щодо доцiльностi проекту з урахуванням комерцiйних, економiчних та технiчних передумов здiйснюється шляхом розробки бiзнес-планiв та комплексу маркетингу.

Важливими факторами iнфраструктури, якi впливають на вибiр мiсця розмiщення пiдприємства є технiчна можливiсть спорудження об’єкту, транспорт, воднi ресурси, паливно-енергетичнi ресурси, утилiзацiя вiдходiв виробництва та людськi ресурси. Iнженерне забезпечення проекту передбачає

- визначення потреби, купiвлі та розмiщення обладнання;

- розрахунок виробничих площ та витрат на будiвництво i експлуатацiю об’єкту;

- планування промислового майданчика;

- створення складського господарства;

- вибiр сучасних технологiй та визначення фiнансових джерел для їх придбання;

- вибiр транспортних засобiв.

Органiзацiйне проектування передбачає вибiр оптимальноi структури управлiння, розрахунок накладних витрат, визначення наявних ресурсiв сировини i матерiалiв, наявностi у регiонi працiвникiв вiдповiдної квалiфiкацiї.

Впровадження проекту - це вiдрiзок часу вiд прийняття рiшення щодо його iнвестування до початку виробництва. На цьому етапi визначають:

- перелiк i обсяги робiт;

- графiк виконання робiт (бажано сiтковий);

- складання кошторису витрат;

- визначення джерел фiнансування.

Для розрахунку оптимального часу впровадження проекту доцiльно застосовувати методи моделювання динамiчних процесiв, систему СПУ.

В економiчнiй практицi ефективнiсть iнвестицiй розраховується з використанням наступних методiв:

- метод чистої теперiшньо вартостi (ЧТВ);

- метод оцiнки термiну повернення iнвестицiй (ТО);

- iндекс прибутковостi iнвестицiй (Іпр).

Розрахунки передбачають дисконтування розрахункових грошових потокiв. Окрiм приведених методiв, для iнвесторiв потрiбно розрахувати кiлька додаткових показникiв:

- прибутки сторiн, якi впроваджують проект,

- суспiльнi iнтере си,

- цiноутворення на ресурси i продукцiю,

- життсвiй цикл то вару,

- ризики.

Вибiр iнвестора для фiнансування проекту здiйснюсться у таких напрямах:

- бюджетні та позабюджетні кошти;

- кредити комерційних банків;

- гроші фірми;

- надходження з фондового ринку

- іноземні інвестори.

11.4. Оцiнка ефективностi та експертиза iнновацiйних та інвестиційних проектiв.

Для впевненостi у ефективностi iнновацiйного проекту потрiбно здiйснити його експертизу. Існують три методи проведення експертизи iнновацiЙних проектiв, якi фiнансуються iз бюджету: описовий, метод порiвняння впливу iшювацiйного проекту, експертиза, Спецiальна експертна комiсiя рекомендує використовувати такi принципи при проведеннi експертизи iнновацiйних проектiв:

1. Наявнiсть незалежної групи експертiв, якi виконують роль арбiтрiв у суперечливих ситуацiях, при пiдборi спецiалiстiв-експертiв та методiв їх контролю.

2. При розрахунках додаткової вартостi, дiяльнiсть в областi дослiдженъ повинна розглядатися як виробнича.

3. Здiйснення попереднъого прогнозування i планування витрат на середньострркову перспективу для визначення очiкуваної ефективностi та перiодичностi контролю.

4. Методи контролю повиннi вiдповiдати перспективам розвитку системи управлiння науково-технiчної полiтики на державному рiвнi.

5. Врахування впливу проекту на соцiально економiчне та екологiчне середовище.

Обсяг фiнансування на проект розглядаеться і затверд жується на державному рiвнi урядом i витрати на нього враховуються у держбюджетi поточного фiнансового року. Виконавцiв науково-технiчних програм визначають на конкурснiй основi.

Експертна оцiнка здiйснюється на основi аналiзу наукового змiсту проекту та наукового потенцiалу авторiв проекту. При цьому враховується:

- чiткiсть i обгрунтованiсть пропозицiй;

- чiткiсть визначення мети i методiв дослiдження;

- якiсна характеристика проекту (проект має) (не має) фундаментальний характер, системний характер, прикладний;

- наукове напрацювання у визначеному напрямку та завдання проекту, публiкації з проблеми, науковi розробки;

- науковий потенцiал авторiв проекту, оцiнка визначасться з урахуванням аналiзу наукового змiсту проекту;

- новизна проекту, оригiнальнiсть iдеї тощо.

Формалiзацiя результатiв експертизи здiйснюється на рейтинговiй основi. Рейтинг iндивiдуального проекту визначається на другому рiвнi експертизи. На третьому рiвнi готуються висновки щодо загальної оцiнки проекту.

Iндивiдуальний рейтинг розраховусться за формулою:

Р_iнд = К₁ +К₂ + К₃

де Р_iнд - загальний рейтинг проекту;

К₁, К₂ - коефiцiєнти вiдповiдної наукової цiнностi проекту i реальностi його виконання у визначений термiн;

К_{3 -} коефiцiєнт корекцiї загалъної оцiнки К₁, і К₂

Загальний рейтинг проекту може мати нормативне значения вiд 2 до 13.

При значеннi К₁= 2 проект має достатню кориснiсть, а при К₁ = 5-це видатний результат.

Конкурси економiчних дослiдженъ здiйснюються Фондом “Євразiя”, Фондом “Форда”, iнститутом “Вiдкрите суспiльство”, Фондом Сороса, благодiйними трастами “П’ю” та всесвiтнiм банком. Завданням цих органiзацiй є об’єднання зусиль органiзацiй-замовникiв для розвитку дослiдницького потенцiалу у сферi економiки, пiдтримки проектiв з економiчних та демократичних реформ у краiнах СНД, надання кредитiв для здiйснення реформ i процесу стабiлiзацiї у всьому свiтi, фiнансова пiдтримка у формi грантiв (“П’ю”).

Головним завданням експертизи є забезпечення вибору якiсного iнновацiйного проекту, з допомогою єдиної системи показникiв, для їх порiвняння. Порiвнюють такi параметри проектiв:

- обсяги робiт, якi виконуються новими методами (технологiя, обладнання, потужнiсть);

- якiснi параметри iнновацiй;

- фактор часу;

- рiвень цiн, тарифiв та умов працi.

Розрахунки передбачають дисконтування усiх вартiсних показникiв. При порiвняннi варiантiв вони приводяться до головних умов порiвнянностi (однаковi обсяги виробництва, рiвень якостi, однакова тривалiсть термiнiв виконання).

У ринковiй економiцi оптимальний варiант визначається з врахуванням iнтересiв iнвестора. У основi порiвняння варiантiв лежить принцип комплексного пiдходу, який вимагає врахування усiх заходiв, що здiйснюються у процесi виконання даного варiанту, рiшення щодо проекту.

Розраховуючи проектнi витрати, слiд мати на увазi, що однаковi витрати окремих варiантiв, якi здiйснюються в рiзний час, не дають однакового економiчного ефекту. Значна тривалiсть життевого циклу iнновацiй призводить до нерiвноцiнних витрат i результатiв. Приведения витрат на проект з фактору часу до порiвняльних умов здiйснюсться за допомогою дисконтування. Таким термiном є рiк початку iнвестування проекту.

Наприклад, сьогоднi iнвестор вкладас в проект 1 млн. грн. розраховуючи отримати 10% прибутку. Через рiк вартiсть про екту складе 1,1 млн. грн. - це майбутня вартiсть iнвестицiй iнвестора, а поточна вартiсть - 1 млн, гри. Рiзниця майбутньої i поточної вартостi проекту називається дисконтом. Дисконт розраховується шляхом використання формули складних процентiв:

Д_t = 1/(1+i)^t

де i - норма дисконту;

t - час, роки;

Д_t - процентний фактор теперiшньоi вартостi iнвестицiй (ТВ).

При вiдборi iнновацiйних проектiв враховується також iнфляцiйний фактор. При iснуваннi iнфляцй виникає вiдмiннiсть мiж номiнальною i реальною ставками доходiв. Номiнальна ставка - це поточна ринкова ставка доходу без врахування темпiв iнфляцiї Реальна ставка - це ставка з врахуванням очiкуваних темпiв iнфляцiї

При аналiзi i вiдборi варiантiв слiд звертати увагу на способи зниження ризикованостi проекту. У практицi управлiння iнновацiйними процесами iснують наступнi шляхи зменшення ризикiв:

- розподiл ризику мiж учасниками проекту (передача частини ризику субпiдрядникам);

- страхування;

- створення резерву для покриття непередбачених ризикiв;

Розподiл ризику здiйснюється на стадії розробки кошторису та укладання контракту.

Великi проекти можуть мати вiдхилення з термiну виконання, тому потрiбно застрахуватися вiд цього ризику, тобто передати частку ризику страховiй компанії.

Резерв коштiв розподiляється на загальний i спецiальний. За рахунок загального резерву корегуються витрати у кошторисi. Спецiальний фонд враховує змiни цiн, сплату штрафiв у вiдповiдностi з контрактом.

При розглядi проекту на рiвнi фiрми головна увага звертастьєя на комерцiйну ефективнiсть проекту, яка визначається шляхом порiвняння доходiв i витрат.

Вибiр оптимального проекту здiйснюсться шляхом порiвняння основних технiко- економiчних показникiв кiлькох альтернативних рiшень.

Таким чином, експертиза iнновацiйних проектiв дозволяє оцiнити їх з погляду iнвестицiйної привабливостi та визначити оптимальний проект.

Практично кожне пiдприємство має обмеженi власнi i позиковi кошти. Якщо воно бере позики, то повинне використовувати їх ефективно. Із декiлькох проектiв менеджер повинен вибрати такий, який принесе найбiльший прибуток i матиме позитивний вплив на фiнансовий стан пiдприємства. Це по сутi i є основа доцiльностi капiталовкладень.

Існують такi види iнвестицiй: на придбання нового обладнання для роэширення виробництва; на замiну морально та фiзично зношеного обладнання; обов’язковi проекти (охорона працi, довкiлля); iншi витрати (купiвля землi, патентiв, лiцензiй, адмiнiстративних примiщень, або iнших пiдприємств).

Початковi капiтальнi витрати - це витрати початкового iнвестування проекту. для визначення орiєнтовного прибутку вiд iнвестицiй менеджер повинен знати: купiвельну цiну обладнаня, додатковi витрати, якi виникають при цьому, дохiд вiд продажу демонтованого обладнання, суму податку, який потрiбно сплатити із суми за продаж старого обладнання, розмiр пiльг при купiвлi нового обладнання. Отримавши вiдповiдь на цi питання, розраховують капiталънi витрати.

Капiтальнi витрати на створення нового пiдприємства складаються iз таких елементiв:

КВ_н = В_з + В_б.р. + В_н._обл. + ВМ_обл. + В_кр + В_скл + В_тран. + В_ін - КП_п,

де КВ_н - новi капiтальнi витрати на створення пiдприємства, тис. грн.;

В_з - витрати на купiвлю земельної дiлянки, тис. грн.;

В_н._обл. - витрати на купiвлю нового обладнання, тис. грн.;

ВМ_обл - витрати на монтаж обладнання (15-20% вiд цiни обладнання),тис. грн.;

В_кр - витрати на сплату вiдсоткiв за кредит i суми кредиту, тис. грн.;

В_скл - складськi витрати (3-5% вiд вартостi обладнання), тис. грн.;

В_тран - транспортнi витрати (5 -7% вiд вартостi обладнання), тис. грн.;

В_ін - витрати на пiдготовку проектних документiв, їх затвердження, на утримання тимчасової дирекцiї пiдприємства.

КП_п - компенсацiйнi пiльги на встановлення сучасного обладнання

У випадку реконструкцiї, модернiзації та структурної перебудови дiючого пiдприємства розраховуються додатковi капiтальнi витрати за формулою:

КВ_д = КВ_н.обл + ВМ_обл. + В_скл + В_тран + ВД_в.обл + В_буд – ЛВ_в.обл

де КВ_д - додатковi капiтальнi витрати на модернiзацiю, реконструкцiю (структурну перебудову) дiючого пiдприємства, тис. грн.;

ВМ - витрати на монтаж нового обладнання (15-20% вiд вартостi обладнання), тис. грн.;

В_скл - складськi витрати на зберiгання обладнання (3-5%), тис. грн.;

В_тран - транспортнi витрати (5-7%), тис. грн.;

ВД_в.обл - витрати на демонтаж вибуваючого обладнання (50% вiд витрат на демонтаж за початковою вартiстю), тис. грн.;

В_буд - витрати на будiвельнi роботи, тис. грн.

ЛВ_в.обл - лiквiдна вартiсть вибуваючого обладнання, грн.

Лiквiдна вартiсть вибуваючого обладнання розраховується за формулою:

ЛВ_в.обл = В_поч – В_поч * Т_експл * Н_аморт

де В_поч - початкова вартiсть вибуваючого обладнання, тис. грн.;

Т_експл - термiн експлуатації вибуваючого обладнання, рокiв;

Н_аморт - середньорiчна норма амортизації вибуваючого обладнання, %.

Розрахувавши капiтальнi витрати, приступають до розра хунку їх ефективностi.

Заходи, якi пропонуються до впровадження господарських рiшень, потребують iнвестицiї на їх реалiзацiю та обгрунтування їх доцiльностi i ефективностi.

Особливiсть розрахункiв ефективностi органiзацiйних та технiчних заходiв полягає у тому, що ефект розраховується на плановий ообсяг продукцiї i за базу порiвняння приймаються показники дiяльностi пiдприємства до його реформування, а при будiвництвi - показники аналогiчного пiдприємства галузi.

Доцiльнiсть iнвестування у проект може оцінюватися з врахуванням та без врахування ризику.

Оцiнка доцiльностi iнвестицiй без ризику визначається такими методами:

Середня ставка доходу - це порiвняння чистих доходiв з початковою вартiстю проектiв. Для цього сума чистих доходiв за певний термiн дiлиться на суму середнiх iнвестицiй.

Термiн окупностi - це кiлькiсть рокiв, за якi вiдшкодовуються початковi iнвестицiї для визначення термiну окупностi використовують грошовий потiк (прибуток + амортизацiя). Цi методи застосовуються у випадку незначних капiтальних вкладень, коли їх втрата не призводить до тяжких фiнансових наслiдкiв.

З урахуванням ризику розраховуються такi показники:

Чиста теперiшня вартiсть - це теперiшня вартiсть грошового потоку, зменшена на суму початкових iнвестицiй. Проект приймається при ЧТВ О, якщо ж ЧТВ О, то вiн вiдхиляється. Для визначення теперiшньої вартостi грошового потоку його корегують на рiвень iнфляцiї та ставку дисконту.

Внутрiшня ставка доходу - це ставка дисконту, за якою теперiшня вартiсть грошових потокiв дорiвнює початковим iнвестицiям.

ВСД= ЧТВ – КВ = 0

Індекс прибутковостi - це метод, що передбачає порiвняння теперiшньої вартостi майбутнiх грошових потокiв з початковими iнвестицiями:

ІП = ТВ / ІП > 1

У кожному окремому випадку, менеджер визначає, який метод застосовувати у тому чи, iншому випадку. Iнвестування у проекти пов’язано з кредитними та цiновими ризиками.

Ризик - це термiн для визначення непевностi i не стабiльностi. Iнвестицiї безпечнi якщо доходи вiд них стабiльнi i надiйнi. Методом, який у найбiльшiй мiрi враховує ризики iнвестування, с метод еквiвалента певностi. Вiн передбачає розподiл грошових потокiв на певну i ризиковану частини. Для цього розрахунковi грошовi потоки переводяться у безпечнi за допомогою коефiцiєнту певностi, а потiм дисконтуються за безпечною ставкою, як правило за ставкою держав ного банку.

Наступним методом є модель оцiнки капiтальних активiв МОКА, який передбачає розподiл ризику на двi частини: диверсифiкований i недиверсифiкований. Цей метод дозволяє визначити зв’язок мiж доходами окремих власникiв цiнних паперiв та загальними доходами ринку цiнних паперiв.

Ризикованiсть рiзних цiнних паперiв можна визначити простим порiвнянням їх доходностi iз загальною доходнiстю (iндексом) ринку. Для визначення залежностi доходу на акцiї вiд доходiв ринку використовують коефiцiснт бета (β). Бета характеризує кут мiж доходами ринку i доходами на окремi акцiї. Ця залежнiсть описується рiвнянням.

R_S = β * R_m + a + e

Де: а - постiйна величина;

β - коефiцiснт бета;

е - величина помилки;

R_m - доходнiсть ринку;

R_S - доходнiсть акцiй.

Коефiцiєнт бета є базовим при аналiзу ризикованостi рiзних акцiй. При бета рiвне одиницi ризик не диверсифiкований, як i увесь ринок цiнних палерiв, якщо бета для акцiї дорiвнюс 0,6, то вони мають меншу мiнливiсть, нiж ринок у цiлому, тому вони менш ризикованi, якщо ж бета,наприклад, рiвний 2, то акції бiльш ризикованi.

При iнвестуваннi коштiв у проекти виникає питания, як пристосуватися до iнфляцiї?. Iнфляцiя - це процес загального обезцiнення грошей, при якому реальна вартiсть сподiваних грошових потокiв эменшується. Якщо це не враховувати, то ЧТВ i ВСД будуть штучно завищенi. Тому при розрахунку доцiльностi iнвестування у проект грошовi потоки слiд коригувати на прогнозованi темпи iнфляцiї

Послiдовнiсть розрахункiв економiчної ефективностi організаційно-технiчних i економiчних заходiв

Розрахунки економiчноi ефективностi проектiв господарських рiшень здiйснюеться у такiй послiдовностi:

1. Вибiр ефективного варiанту проекту iз кiлькох, якi роглядаються, методом привдених витрат;

В_пр = СВ + КВ * К_ефек n,

де В_пр - приведенi витрати на одиницю продукції н-го варiанту;

СВ - собiвартiсть продукції вiдповiдного варiанту;

КВ - капiталоємнiсть одиницi продукцiї н-го варiанту;

К_ефек - нормативний коефiцiєнт економiчної ефективностi капiталовкладень (К_ефек = 0,32).

До подальшого аналiзу береться варiант, який має найменшi приведенi витрати та один резервний.

2. Розрахунок додаткового прибутку ввід впровадження заходiв:

- додатковий прибуток, який отримає пiдприсмство за рахунок збiльшення обсягiв виробництва продукцiї:

ΔПР = (Р_пр - Р_б) * (Ц_б - СВ_б)

де ΔПР - додатковий прибуток пiдприємства, тис. грн.;

Р_пр - обсяг реалiзацiї продукції за проектом, т.;

Р_б - обсяг реалізації продукцiї за фактичними даними пiдприсмства, т;

Ц_б - базова цiна реалiзацii одиницi продукції, гри.

СВ_б - базова собiвартiсть одиницi продукцiї, грн.

- додатковий прибуток за рахунок зниження собiвартостi продукції:

ΔПР_св = (СВ_б – СВ_пр) * Р_пр.

де ΔПР_св - прибуток вiд зниження собiвартостi продукцiї тис. грн.;

СВ_б - базова (фактична) собiвартiстъ одиницi продукції пiдприємства, грн.;

СВ_пр - собiвартiстъ продукцi за проектом, грн.;

Р_пр - обсяг реалiзації продукції за проектом, т.

- загальний додатковий чистий прибуток вiд реалiзації заходiв плану:

ΔПР_ч = (ΔПР + ΔПР_св) * К_п

де К_п - коефiцiєнт, що враховує сплату податку.

3. Розрахунок додаткового чистого грошового потоку:

ΔГП_ч = ΔПР_д.з. + ΔА_р,

де ΔГП_ч - чистий додатковвй грошовий потiк, тис. грн.;

ΔПР_д.з. - загальний додатковий прибуток, тис. грн.;

ΔА_р - додаткова рiчна сума амортизації, яка розраховується вiд суми капiтальних вкладень

4. Розрахунок теперiшньої вартостi додаткового грошового потоку, за термiн 5 рокiв:

ΔГП_т.в. = ΔГП * К_ймов * К_диск

де ΔГП_т.в. - теперiшня вартiсть додаткового грошового потоку, тис. грн.;

К_ймов - коефiцiєнт ймовiрностi (визначають розробники проекту шляхом складання прогнозу змін макро-та мiкросередовища пiдприємства на настутнi 5 рокiв);

К_диск - коефiцiєнт дисконту (розраховується у залежностi вiд ставки дисконту НБУ).

5. Розрахунок чистої теперiшньої вартостi додаткового грошового потоку:

ΔЧТВ = Σ ΔГП_т.в - КВ,

де ΔЧТВ - чиста теперiшпя вартiсть додаткового грошового потоку, тис. грн.;

ΣΔГП_т.в - сума теперiшпьої вартостi додаткового грошового потоку за розрахунковкй перiод (5 рокiв), тис. грн.;

КВ - додатковi капiтальнi витрати, тис. грн.

6. Розрахунок iндексу окупностi (рентабельностi) проекту:

І_{ОК =} Σ (ΔГП_т.в / ΔКВ)≥ 1

де І_ОК - iндекс окупностi (рентабельностi) проекту.

Результати розрахункiв економiчної ефективностi органiзацiйно-технiчних заходiв повиннi бути врахованi при плануваннi показникiв роботи пiдприємства, окремих цехiв та дiльниць пiсля реформування. Розрахунки дозволяють узгодити плани технiчного та органiзацiйного розвитку з iншими роздiлами перспективного та рiчного планiв i обгрунтувати їх показники.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 51; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!