Аналіз використання матеріальних ресурсів.

Методика встановлення техніко-економічних норм витрати матеріалів.

Найточнішими й найобгрунтованішими вважають норми, розроблені розрахунково-технічним і розрахунково-аналітичним методами, які дозволяють встановити норми з урахуванням сучасного рівня розвитку та намічуваних змін у техніці, технології, організації виробництва і праці.

На кожному підприємстві споживається велика кількість різних видів матеріальних ресурсів. Їх номенклатура доходить до десятків тисяч найменувань. Проведення в кожному окремому випадку аналізу впливу усіх факторів на витрати матеріалів і детальний розрахунок норм виявляються в цих умовах трудомісткою справою. Тому окремі підприємства встановлюють норми шляхом укрупнення, за аналогією з іншими об’єктами, за звітними даними і т.д., що зовсім неприйнятно.

Рис. 12.3. Методи встановлення норм витрат матеріальних ресурсів

Усунення зазначених труднощів досягається шляхом розробки загально галузевих норм витрат матеріальних ресурсів на ті об’єкти виробництва, які виготовляються на багатьох підприємствах даної галузі, і на типові елементи продукції, які входять до багатьох видів робіт. Такі норми називають типовими.

Ефективність використання матеріальних ресурсів визначається за допомогою системи техніко-економічних показників.

Загальні витрати на виробництво охоплюють всю кількість матеріальних ресурсів, витрачених підприємством.

Питомі витрати матеріальних ресурсів конкретного виду (т) – це їхні середні витрати на одиницю виробленої продукції або виконаної роботи:

т =Qзаг / q

Qзаг – загальні витрати матеріальних ресурсів;

q - кількістьвиробленої продукції або виконаної роботи.

Питомі витрати матеріальних ресурсів на одиницю основної споживчої властивості однотипної продукції (тс.в.) – одиницю продуктивності, потужності і т.д.:

тс.в.= ∑тq / h

h – загальний обсяг споживчої вартості продукції.

Витрати палива на одиницю продукції. На підприємствах, які виробляють однотипну продукцію, цей показник встановлюється у натуральному виразі (на 1 т зерна, буряків, м’яса, 1000 яєць і т.д.). Там де виробляється широка номенклатура продукції, він встановлюється не за усією номенклатурою продукції, а за типовим видом. На технологічні потреби витрати палива визначаються на одиницю продукції. На енергетичні потреби на одиницю енергії, що виробляється, з урахуванням ККД енергетичного апарату. На оплювальні цілі – на 1 м³ обєму опалювального приміщення.

Коефіцієнт корисного використання матеріальних ресурсів (ККВ) на виробництво конкретної продукції (К_в):

К_в = q_ч / Qзаг

q_{ч –} чиста маса матеріалу (корисні витрати).

При кількісному вимірюванні ефективності використання матеріальних ресурсів оцінюється: співвідношення фактичних витрат матеріальних ресурсів і виконаного обсягу робіт (виробленої продукції); обернене співвідношення матеріальних витрат і виготовленої продукції (виконаних робіт).

Матеріалоємність продукції (робіт) (М_є):

М_є = Q / Z

Q – обсяг матеріальних витрат;

Z – собівартість продукції.

Матеріаловіддача (М_в):

М_в = 1 / М_є

Для оцінки фактичної економії матеріальних ресурсів на підприємстві доцільно скористатися абсолютними та відносними показниками економії.

Абсолютне значення фактичної економії (Е_ф) матеріальних ресурсів може бути обчислене за формулою:

Е_ф = ∑т₀ q₁ p₁ - ∑ т₁ q₁ p₁

q₁ – обсяг виробництва звітного періоду;

т₀, т₁ – питомі витрати матеріальних ресурсів у базовому та звітному періоді;

p₁ – ціна і-го матеріального ресурсу в звітному році.

Оцінку відносного значення економії матеріальних ресурсів можна виконати, обчисливши рівень (ступінь) економії (Р_е):

Р_е = Е_ф / ∑ т₁ q₁ p₁

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 43; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!