Загальна характеристика економічної ефективності виробництва

План

ПОКАЗНИКІВ ВИРОБНИЦТВА

У ФОРМУВАННІ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ

1. Загальна характеристика економічної ефективності виробництва.

2. Техніко-економічні показники ефективності виробництва.

2.1. Поняття про собівартість продукції, значення собівартості у формуванні техніко-економічних показників виробництва.

2.2. Поняття про продуктивність праці, значення продуктивно­сті праці у формуванні техніко-економічних показників ви­робництва.

2.3. Поняття "основні фонди", амортизація основних фондів та їх значення у формуванні техніко-економічних показників ви­робництва.

У процесі своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові витрати, до яких належать:

1. Витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво або на реалізацію продукції, поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг).

2. Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю (розширення, та оновлення виробництва).

3. Витрати на соціальний розвиток колективу (соціально-куль­турні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби).

Найбільшу питому вагу у загальному обсязі витрат підприємства мають витрати на виробництво.

Економічну ефективність виробництва визначають як сукупність технічних, техніко-економічних і техніко-експлуатаційних показників.

Технічні показники — це коефіцієнти уніфікації, точність оброб­ки, коефіцієнт використання матеріалу та ін.

Уніфікація — це вибір оптимальної кількості різновидів продук­ції, процесів, послуг, параметрів.

Коефіцієнт уніфікації— це відношення чисельності одно типових об'єктів до загальної кількості об'єктів.

Точність обробки — це ступінь відповідності виготовленої деталі розмірам, формі та іншим характеристикам залежно від призначен­ня деталі.

Точність обробки (шорсткість поверхні) суттєво впливає на екс­плуатаційні властивості деталей.

Так, зносостійкість деталей знижується при значній шорсткості поверхні внаслідок нерівномірного зносу.

Міцність деталей машин також залежить від шорсткості поверх­ні. Наявність рисок приводить до концентрації напруги, що в ви­кликає нерівномірний знос поверхні і призводить до руйнування виробу.

Стійкість проти корозії зменшується, якщо поверхня шорстка, тому що збільшується площа контакту з руйнуючим середовищем.

Коефіцієнт використання матеріалу — це відношення маси мате­ріалу в готовому виробі (Мг) до маси матеріалу, що ввели в техно­логічний процес (Мв):

Техніко-економічні показники — це собівартість, продуктивність праці, амортизація, якість продукції, трудоємність та ін.

Техніко-експлуатаційні показники машин, апаратів і агрегатів — це габарити (висота, довжина, ширина в см, м), займана площа (кв. см, м); маса (в кг, г); кількість обертів (за сек., хв); ступінь ав­томатизації, наявність захисних приладів; вихідна потужність, що споживається та енергоємність, тривалість безвідмовної роботи (гарантійний строк); перелік виконання основних і допоміжних опе­рацій: умови, необхідні для нормальної роботи (температура, воло­гість повітря, шум, вібрація і т, п.) та ін.

Важливим завданням для технологів є порівняльний аналіз усіх вищенаведених показників з метою виявлення найбільш оптималь­них режимів проведення технологічного процесу і вибору сучасно­го технологічного обладнання.

Технологічний процес є складовою виробничого процесу, а це означає, що для підвищення ефективності виробництва необхідне вдосконалення технологічного процесу. Формою організації вироб­ничого процесу є виробнича структура (див. лекцію 6).

Залежно від спеціалізації виробництва розрізняють виробничу структуру предметну, технологічну та предметно-технологічну. Предметна виробнича структура має певний ступінь замкнутості. Наприклад, це цехи з виробництва двигунів, шасі, кузовів та інших вузлів. Предметна структура підприємства визначає послідовність використання засобів праці у технологічному процесі, застосування високопродуктивного обладнання, інструментів, штампів тощо.

Технологічна виробнича структура визначає чітку технологічну ві­докремленість. У кожному підрозділі здійснюються однорідні тех­нологічні процеси з виробництва різного кінцевого продукту. На­приклад, взуттєві і швейні підприємства, ливарні, механічні цехи машинобудівних заводів. Ця структура спрощує управління цехом, дає змогу маневрувати розміщенням людей, полегшує перехід з од­нієї номенклатури виробів на іншу.

Предметно-технологічна виробнича структура характеризує наяв­ність на одному й тому самому підприємстві основних цехів, які організовані за предметним та технологічним принципом. Напри­клад, заготівельні цехи організовуються за технологічним принци­пом (ливарні сірого чавуну, ливарні ковкого чавуну, ковальсько-пресові), а обробні та складальні— за предметним принципом. Ця виробнича структура переважає у машинобудуванні, взуттєвій, швейній, меблевій галузях промисловості.

Якщо розглянути фактори, що впливають на виробничу структу­ру підприємств — галузева належність, номенклатура продукції, ре­сурси, тип виробництва, технології та технологічність продукції тощо, то зрозуміло, що техніко-економічні показники (собівартість, продуктивність праці, якість продукції) значною мірою формують­ся під впливом технологій.

В цілому ефективність виробництва— це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 63; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!