Синтетичні солідоли володіють доброю колоїдною ста­більністю. Їх використовують як консервативні мастила, тому що вони практично не змиваються дощем з відкритих повер­хонь.

Пенетрація характеризує густину мастила. Показник чисто емпіричний, він не має практичного значення. Число пенетрації виражає глибину занурення стандартного конуса в мастило на протязі 5 с при 25°С. Чим м’ягше мастило, тим глибше зану­рення конуса в мастило. Згідно ГОСТ 23258-78 в найменуванні мастила входить індекс класу консистенції: 00, 0,1-7,0. Найм’якші мастила мають індекс класу консистенції “00”, а найтвердіші – “7,0”. Пенетрацію визначають за ГОСТ 5346-78.

Вологостійкість мастил залежить, головним чином, від ро­ду загусника. Основна маса мастил вологостійка. Недостатню вологостійкість мають комплексні кальцієві мастила, не дивля­чись на те, що вони не розчинні у воді. Низькою вологостій­кістю в комплексних мастилах володіють кальцієві мила низькомолекулярних органічних кислот, які є стабілізаторами структу-ри. Тому в склад комплексних кальцієвих мастил, працюючих в умовах високої відносної вологості повітря, нео­бхідно вводити гірофобізуючі присадки. Підвищеною волого­стійкістю повинні володіти консерваційні – захисні мастила. Високу вологостійкість мають літієві мастила.

Водостійкість передусім важлива для мастил працюючих в негерметичних вузлах тертя або контактуючих з водою. Мастила не повинні змиватися водою або змінювати свої властивості при попаданні в них вологи. При оцінюванні вологостійкості приймається до уваги гігроскопічність мастил. Обводнені мастила втрачають свої якості.

Сучасні мастила виготовляють з високоякісних масел та хімічно стійких загусників з добавкою антиокисних присадок, дезактиваторів металів. Корозійність мастил визначають за ГОСТ 9.080-77, а стабільність мастил проти окислення – за ГОСТ 5734-76.

Хімічна стабільність. Під хімічною стабільністю мастил розуміють їх стійкість проти окислення при зберіганні та експлуатації. Окислення мастил понижує їх антикорозійні властивості, а також викликає їх розміцнення, погіршення колоїдної стабільності, мастильної та захисної можливості. При підвищенні температури окислення мастил прискорюється.

На хімічну стабільність мастил впливає рід загусника та якість дисперсного середовища. Більшість неорганічних та органічних мастил переважають за хімічною стабільністю (мильні мастила). В мильних мастилах окисленню піддаються масло та загусник. Мила деяких металів є сильними каталізаторами окислення, наприклад, свинцеві. Неможливо отримати хімічно стабільні мастила із масел з низькою хімічною стабільністю без добавки високоефективних антиокисних присадок. Хімічна стабільність дуже важлива для довгопрацюючих та “вічних” мастил, які заправляються в вузли тертя 1-2 рази протягом 10-15 років або один раз за весь період експлуатації, а також мастил, працюючих при темперах 100°С. Мастила з низькою хімічною стабільністю мають невеликий строк експлуатації, вимагають частої заміни, що веде до їх перевитрати. Поява твердої корки на поверхні мастила при зберіганні свідчить про глибоке окислення мастила. Таке мастило не придатне до використання.

За значенням пенетрації, тобто за всією консистенцією, мастила мають 9 індексів класу консистенції:

Пенетрація

при 25 °С за

ГОСТ 5346-78 400-430 335-385 310-340 265-295

Індекс класу

консистенції 00 0 1 2

Пенетрація

при 25 °С за

ГОСТ 5346-78 220-250 175-205 130-160 85-115 нижче 70

Індекс класу

Консистенції 3 4 5 6 7

Приклади позначень мастил:

- СКа2/8-2-“С” означає, що мастило загального призначення для звичайних температур (солідол); Ка – загусник – кальцієве мило; 2/8 – температурний діапазон використання в межах – 20-80°С; 2 – індекс класу консистенції;

- МЛі 4/13-3-“М” – багатоцільове мастило; Лі – загусник (літієве мило); 4/13 – температурний діапазон використання в межах – 40…+130°С; 3 – індекс класу консистенції Уна;

- 3/12-е3-“У” – вузькоспеціалізовані мастила; На – загусник (натрієве мило); 3/12-температурний діапазон використання в межах – 30…+120°С; е – масляна основа-складні ефіри; 3 – індекс класу консистенції;

- КТ6/5к-г4 -“К” – канатне мастило; Т – загусник (тверді вуглеводи); 6/5 – температурний діапазон використання в межах –60…+50°С; к – виготовлена на основі кремнійорганічної рідини; г – тверда добавка графіту; 4 – індекс класу консистенції.

6.3. Асортимент пластичних матеріалів

Найрозповсюдженішими водостійкими мастилами для змащування вузлів тертя різних машин та механізмів є кальцієві мастила – солідоли.

Синтетичні солідоли СКа2/7-2(ГОСТ 4636-76) виготовляють загусненням масел середньої в’язкості гідратерованими кальцієвими милами синтетичних жирних кислот, отриманих окисленням парафіну. Температура використання синтетичних солідолів не перевищує 50-70°С. Вище цієї температури вони розпадаються. Солідол С можливо заправляти у вузли тертя до температури –10°С, а прессолідоли С – до температури – 20°С.

Прес-солідоли використовують для змащування вузлів тертя шасі авто-мобілів; солідол С – в якості літнього та зимового мастила в різних вузлах тертя. Недоліком останнього є відносно низька механічна стабільність.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 83; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!