За температурою краплепадіння можливо визначити робо­чу температуру вуглеводних мастил.

Температура краплепадіння. Температура падіння першої краплі мастила при нагріванні у визначених умовах (за ГОСТ 6793-74) називається температурою краплепадіння. За темпе­ратурою краплепадіння судять про верхню температурну межу працездатності мастила. Працездатна температура повинна бути на 10-20°С нижче температури краплепадіння. Для багатьох мастил визначити робочу температуру за температурою крапле­падіння не рекомендується. Наприклад, температура краплепадіння литтєвих мастил звичайно лежить в інтервалі 180-200°С, верхня температурна межа не більше 130°С. Деякі гідротировані кальцієві мастила мають температуру краплепадіння, до 100°С і декілька вище. Тим більше робочі температури цих мастил не повинні перевищувати 65-75°С. Більшість немильних мастил, особливо високотемпературних, взагалі не мають температури краплепадіння.

До термозміцнюючих мастил відносяться, наприклад: нат­рієві, кальці-єво-натрієві (ЯНЗ-2, 1-13, 1-13с). Термозміцнення виявляють, вимірюючи межу міцності мастил до і після ви­тримки при підвищених температурах за ГОСТ 7143-73. Зібра­ний прилад вставляють в лазню. Спостерігають за станом мастила в ковпаку. Температура при якій падає перша крапля мастила через спеціальний отвір ковпачка, називається температурою краплепадіння.

Для визначення температури краплевиділення використо­вують спеціальний пристрій (рис. 2.14) – прилад (термометр) для визначення температури краплепадіння пластичних мастил. Пристрій працює наступним чином. На ртутну кульку 1 термометра надягають скляний ковпачок 2 з дослідженим мастилом. Термометр з ковпачком і мастилом вставляють у скляну пробірку. В ній термометр тримається корковою пробкою.

Рис. 2.14. Прилад (термометр) для визначення температури краплепадіння пластичних мастил

Колоїдна стабільність характеризує можливість дисперсної середи (масла) виділятися з мастила при зберігання та експлуатації. Виділення масла з мастила збільшується при збільшенні температури і тиску. Дуже сильно на виділення масла з мастила впливає прикладання до нього одностороннього тиску, наприклад, при дії на мастило відцентрових сил та тисків. З підвищенням температури колоїдна стабільність погіршується внаслідок зменшення в’язкості дисперсного середовища.

Якісні мастила повинні виділяти найбільшу кількість масла при випробовуванні визначених стандартних вимог. Надмірно стабільні (“сухі”) мастила погано змащують вузли тертя. Особливо важливо виділення деякої кількості масла з мастила для запобігання підвищеного зносу наприклад, в момент зрушення автомобіля з місця, тобто у стартові періоди. Виділення масла, проявлення слою масла на поверхні мастила при зберіганні (явище синерезиса) свідчить про “старіння” мастила, погіршення експлуатаційних якостей. Такі мастила не придатні до експлуатації. Колоїдну стабільність мастил визна­чають за ГОСТ 7142-74.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 182; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!