Поняття про судження 2 страница

Однак думка ця залишилася б обмеженою тим, що мислиться в змісті суб'єкта судження, якби думка про це явище не одержала подальшого визначення у предикаті судження. У нашому прикладі предикат стверджує, що "колоїдам" притамання така властивість, як "дисперсність". Таким чином, предикат повніше, точніше визначає ту частину думки про предмет, що виступає як суб'єкт судження.

5. 3. Класифікація суджень

Судження відрізняються одне від іншого низкою особливостей. Це пояснюється тим, що в судженнях відбивається різна кількість предметів з різними властивостями, а також різноманіттям характеру відношень між предметами. Усі ці визначальні характеристики суджень і є основою їх поділу на види.

Різноманітність суджень вимагає певної їх класифікації, яка полягає в поділі суджень залежно від обсягу й змісту предметів чи явищ, що відображаються в судженні, та від характеру зв’язку між предметами чи явищами та їх властивостями. Основними класифікаційними ознаками можуть виступати такі (рис. 5.3):

- склад суб’єкта і предиката;

- обсяг або кількість відображуваних предметів чи явищ;

- якість відображуваних предметів чи явищ;

 

 

Рис. 5.3 − Класифікаційні ознаки поділу суджень

 

- характер зв’язку між відображуваними предметами або явищами та їх властивостями;

- міра істотності для предмета чи явища відображуваної властивості.

5.3.1. Поділ суджень за складом суб’єкта і предиката

За складом суб'єкта і предиката судження поділяються на прості й складні (рис. 5.4).

 

 

Рис. 5.4 − Класифікація понять за складом суб’єкта і предиката

Простим називається судження, яке складається не більш ніж з двох понять, наприклад: "Алюміній – метал", "Логіка – наука", "Хлор – газ", "Крейсер – корабель", “Турбіна – двигун внутрішнього згоряння” і т.ін.

Складним вважається судження, що складається з декількох роздільно мислимих понять про предмети чи класи предметів і в якому щось стверджується чи заперечується стосовно цих предметів. Наприклад, у складному судженні "Сірка й азот належать до металоїдів" суб'єкт складений, тому що він складається з двох роздільно мислимих понять – "сірка" і "азот".

У складних судженнях складеним може бути і предикат. Наприклад, "Алюміній може бути тривалентним і одновалентним". У цьому прикладі ми могли б вказати, за яких умов алюміній може бути одно- чи тривалентним. Інший приклад: “Контроль – це процес отримання і подання інформації про події в об’єкті або про його технічний стан”.

5.3.2. Поділ суджень за кількістю

Якщо ми візьмемо за критерій поділу суджень кількісний аспект, тобто обсяг або кількість відображуваних предметів або явищ, то всі судження можна розподілити на одиничні, часткові й загальні (рис. 5.5.).

Одиничним судженням називається таке судження, в якому стверджується (чи заперечується) зв'язок властивості з одиничним предметом чи класом предметів у цілому, наприклад, “Лопатка – елемент турбіни”, "Валеріана – цілюща трава", "Іванов – студент фізтеху", "Золото (Аu) – хімічний елемент першої групи періодичної системи Менделєєва" і т. ін.

Рис. 5.5 − Класифікація суджень за кількістю предметів чи явищ

Те, що в одиничних судженнях висловлюється, має відношення поширеності на окремо взятий предмет. Але цей факт не свідчить про те, що начебто одиничне судження не має цінності в науці. Візьмемо, приміром, науки описові – астрономія, географія, історія, соціологія, література і мистецтво, історія науки і техніки та ін. Одиничне судження в цих науках відіграє важливу роль у системі знань. Учені шукають протягом сторіч ім'я автора того чи іншого художнього твору. І коли виявляється автор, а з ним і відомості про його життя і діяльність, то художній твір немов би "оживає". Він по-іншому уявляється, чується, розуміється.

Одиничні судження відіграють велику роль у нашому мисленні ще й тому, що без вивчення окремих представників класу предметів ми не зможемо пізнати клас предметів у цілому. Одиничне судження, якщо воно правильно відбиває предмет, завжди розкриває оптимальний шлях осягнення сутності всього класу предметів. Формула одиничного судження:

Це S є (не є) Р.

Частковим судженням називається таке судження, в якому предикат відноситься лише до частини обсягу суб'єкта, тобто до частини якого-небудь класу предметів, наприклад, "Деякі речовини є фторидами", “Деякі з’єднання конструкцій є зварними”. У кожному з цих суджень в суб'єкті узагальнено множину різних, але схожих у відомому відношенні предметів. Частина з них і є предметом часткового судження.

У предикаті також можуть бути узагальнені ознаки предмета. Отже ми мислимо предмет судження тільки і тільки як "речовина", або відповідно як “з’єднання” й абстрагуємося від усіх реальних розходжень між речовинами чи, відповідно, між з’єднаннями. Аналогічно мислиться й ознака "фториди" чи, відповідно, зварні, тобто узагальнено. Тому зміст першого з розглянутих нами суджень є такий: якась, у точності невідомо яка саме, частина речовин є фторидами. Подібно до цього, зміст другого з розглянутих суджень полягає в тому, що знов-таки якась, в точності невідомо, яка саме, частина з’єднань конструкцій є зварними.

Таким чином, ми помітили, що часткові судження несуть у собі певну невизначеність. Квантор "деякі" у цих судженнях має сенс "принаймні деякі, а може бути і всі". У процесі подальшого дослідження ми можемо уточнити, конкретизувати. Але в кожному випадку має місце особливий, тільки йому властивий характер розгляду.

Так, у нашому судженні ми можемо виділити групу за хімічними властивостями фторидів – галогени, інертні гази, кисень, азот та ін. У свою чергу, можемо уточнити, наприклад, фториди азоту: трифторид азоту NF₃, тетрафторгидразін N₂F₄, дифторамін NF₂Н і т.ін.

Аналогічно можна виділити за характером виконання з’єднання болтові, шпилькові, шпонкові, клейові, зварні та інші.

Формула часткового судження має вигляд

Деякі S є (не є) Р.

На відміну від часткових суджень, загальні судження виражають істинність відомого ствердження або заперечення щодо повного класу предметів. У подібних судженнях предикат відноситься до всього обсягу суб'єкта. Загальним судженням називається судження, в якому що-небудь стверджується чи заперечується про кожний (без винятку) предмет чи явище якого-небудь класу предметів чи, відповідно, явищ. Так, закон Ньютона про всесвітнє тяжіння поширюється на будь-які макротіла, в якій би частині Всесвіту вони не знаходилися.

Формула загального судження має вигляд

Всі S є Р

або

Жодне S не є Р.

Наприклад, "Атоми всіх хімічних елементів мають ядро", "Всі будівлі мають опору", "Всі метали є провідниками струму", “Всі механічні пристрої мають обмежений ресурс” та ін.

Варто зазначити, що не у всіх випадках перед суб'єктом загального судження ставиться квантор "всі". Часто слово "всі" просто мається на увазі, але судження від цього не перестає бути загальним. Так, судження "Квадратні рівняння мають рішення", звичайно ж, є судженням загальним.

Загальне судження не можна розглядати поза одиничним і частковим судженням. Воно не може існувати саме по собі, поза окремими предметами. Отже загальне судження являє собою думку про загальну природу реальних предметів.

У логіці серед загальних суджень виділяють такі, що реєструють і не реєструють.

Загальним судженням, що реєструє, називається судження, в якому що-небудь стверджується чи заперечується про клас з обмеженим, конкретним числом предметів, наприклад, "Всі окисли лужних металів при взаємодії з водою утворюють сильні луги", "Усі галогени розташовані в VII групі таблиці Менделєєва".

Загальним судженням, що не реєструє, називається судження, в якому що-небудь стверджується чи заперечується про клас з нескінченно великим чи невизначено великим числом предметів, наприклад, "Жодна жива істота не може жити без клітинної структури", "Зірки, що мають так звані невидимі супутники, є спектрально-подвійними зірками", "Всі атоми мають електрони", “Всі машини складаються з деталей та вузлів” і т. ін.

5.3.3. Поділ суджень за якістю відображуваних предметів чи явищ

За якістю відображуваних предметів чи явищ судження можна поділити на стверджувальні й заперечні (рис. 5.6).

Рис. 5.6 − Класифікація суджень за якістю предметів чи явищ

У будь-якому судженні що-небудь стверджується про предмет і його властивості чи, навпаки, що-небудь заперечується щодо предмета та його властивостей. Стверджувальна і заперечна форма суджень і називається якістю судження.

Заперечним називається таке судження, в якому відображається відсутність якого-небудь зв'язку між пред метом і певною властивістю.

Формула заперечного судження:

S не є Р

S є не Р.

Приклади заперечних суджень: "Усі діелектрики не проводять електричний струм", "Калій не є радіоактивним елементом", "Україна - не агресивна держава", “Турбіна не є виробником електричної енергії”.

Таким чином, при визначенні якості судження вирішується питання про приналежність чи відсутність тієї чи іншої ознаки в предмета або в класу предметів.

5. 4. Види простих суджень за кількістю та якістю

Увсіх предметах матеріального світу якість і кількість існують у цілісній єдності. Саме якісно-кількісна характеристика дає нам підставу говорити про сутнісну сторону якого-небудь предмета чи явища. Якщо ми поєднаємо поділ суджень за якістю і кількістю, то одержимо такі чотири основних види суджень: загальностверджувальні, частково-стверджувальні, загальнозаперечні й частковозаперечні (рис.5.7).

Судження, яке одночасно є загальним і стверджувальним, називається загальностверджувальним. Воно виражається такою формулою

Усі S є Р.

Приклади: "Всі окисли і кислоти – складні речовини", "Усі країни СНД розташовані на території Євразії", "Усі рідини – пружні", “Всі дизелі є двигунами внутрішнього згоряння”.

Судження, яке одночасно є частковим і стверджувальним, називається частковостверджувальним судженням.

Це судження виражається формулою

Деякі S є Р.

 

 

 

Рис. 5.7 − Види суджень за кількістю та якістю предметів і суджень

 

Приклади: "Деякі вчені Національного технічного університе­ту "ХШ" є лауреатами Державної премії України", "Деякі метали – тугоплавкі", "Деякі студенти фізтеха – поети", “Деякі конструкційні матеріали є композитами”.

Судження, яке одночасно є загальним і заперечним, називається загальнозаперечним судженням. Формула загальнозаперечного судження має такий вигляд:

Жодне S не є Р.

Приклади: "Жодне фізичне явище не виникає без причини", "Жоден жир не розчиняється у воді", "Жоден король не може одружитися по любові", “Жоден двигун внутрішнього згоряння не може працювати без пального”.

Судження, яке одночасно є частковим і заперечним, називається частковозаперечним судженням і виражається такою формулою:

Деякі S не є Р.

Приклади: "Деякі елементарні частки не є позитивно зарядженими", "Деякі космічні явища не пояснені на рівні сучасної фізики", “Деякі літаки не є турбореактивними”.

В логіці для стислості прийнято кожне з чотирьох видів суджень позначати спеціально закріпленою за ним буквою. Так, літера А позначає загальностверджувальне судження, оскільки вона є першою голосною в латинському слові Аffirmo, що означає "стверджую".

Літера І вживається для позначення частковостверджувального судження, оскільки вона є другою голосною у слові Аffirmo.

Літерою Е прийнято позначати загальнозаперечне судження, оскільки вона є першою голосною в латинському слові Nego, що значить "заперечую".

Літерою О позначається частковозаперечне судження, оскільки вона є другою голосною у слові Nego.

Щоб коректно оперувати судженнями типів А, Е, І, О в процесі логічних операцій, необхідно звертати увагу на розподіленість їхніх термінів, тобто суб'єкта і предиката.

 

5.5. Розподіленість термінів у судженнях

 

Якщо в судженні мисляться всі предмети, охоплювані терміном, тобто він мислиться у повному обсязі, то цьому разу термін вважається розподіленим. У противному разі він є нерозподіленим.

У загальностверджувальних судженнях (типу А) обсяг суб'єкта цілком входить у обсяг предиката. Так, у судженні "Усі вампіри – кровоссавці" обсяг суб'єкта (поняття "вампір") цілком включається в обсяг предиката (поняття "кровоссавець"). У судженні “Всі турбіни є машинами ротативного типу”. Обсяг суб’єкта (тут – поняття “турбіна”) також цілком включається в обсяг предиката (яким виступає поняття “ротативні машини”).

Формула загальностверджувального судження має такий вигляд:

Усі S суть Р.

У загальнозаперечних судженнях (типу Е) обсяг суб'єкта ні в якій своїй частині не збігається з обсягом предиката. Так, у судженні "Жоден діелектрик не може бути провідником електричного струму" обсяг суб'єкта і предиката мисляться один поза іншим: ні в числі діелектриків не може бути провідників, ні в числі провідників не може бути діелектриків.

Формула загальнозаперечного судження має такий вигляд:

Жодне S не є Р.

У частковостверджувальних (типу І) і частковозаперечних (типу О) судженнях суб'єкт є нерозподіленим; на це вказує квантор "деякі". Тут обсяг суб'єкта входить в обсяг предиката не повністю, а тільки деякою частиною в частковостверджувальних судженнях, а в частковозаперечних – з обсягу предиката виключається не увесь обсяг суб'єкта, а тільки його частина.

Формула частковостверджувального судження має такий вигляд:

Деякі S суть Р.

Наприклад, "деякі композитори були видатними хіміками". Обсяг суб'єкта (поняття "композитори") входить в обсяг предиката (поняття "хіміки") тільки в деякій своїй частині, адже не всі композитори були хіміками. Або в судженні “деякі автомобілі є вантажівками” обсяг суб’єкта (поняття “автомобілі”) тільки частково входить в обсяг предиката (поняття “вантажівки”), оскільки не всі автомобілі є вантажними.

Формула частковозаперечного судження має вигляд

Деякі S не суть Р.

Наприклад, "деякі метали не є сплавами". Тут з обсягу сплавів виключаються не всі метали, а тільки частина їх, тобто чисте залізо, алюміній і т.ін. Аналогічно в судженні “деякі з’єднання не є болтовими” із загального обсягу болтових з’єднань виключаються не всі з’єднання, а тільки частина з них, наприклад, шпилькові, шпонкові, штифтові, зварні тощо, у яких не використовується пара “болт-гайка”.

У загальностверджувальних судженнях (типу А) суб'єкт (S) за своїм обсягом може цілком збігатися з предикатом (Р). Так, у судженні "усі квадрати – рівносторонні прямокутники" обсяг суб'єкта не тільки повністю входить в обсяг предиката, але і повністю вичерпує обсяг предиката. Таке відношення можна наочно виразити у вигляді двох співпадаючих кіл, як це показано на рис. 5.8.

 

Рис. 5.8 − Співпадання обсягів суб’єкта і предиката у загальностверджувальному судженні

Якщо суб'єкт (S) являє собою лише вид, а предикат (Р) – рід, як, наприклад, у судженні "усі християни – віруючі", то відношення їх обсягів можна виразити у такому графічному вигляді, як наведено на рис. 5.9.

Рис. 5.9 − Співвідношення обсягів суб’єкта і предиката, коли S є видом,

а P – родом

 

У даному судженні суб'єкт ("християни") взятий у всьому своєму обсязі, тобто є розподіленим, однак предикат ("віруючі") узятий не у всьому обсязі, тому що в судженні не говориться про всіх віруючих (не сказано: "усі християни суть усі віруючі"),тобто предикат тут не розподілений.

У частковостверджувальних судженнях ( типу І) лише частина обсягу суб’єкта S збігається з обсягом предиката Р. Так, у судженні "Деякі коливання є подовжними" нічого не говориться ні про всі види (S) "коливаннь", ні про всі (Р) "подовжні", а якщо так, то обидва терміни є нерозподіленими. Графічно це співвідношення можна зобразити так, як на рис. 5.10.

Рис. 5.10 − Співвідношення обсягів суб’єкта і предиката частковостверджувальних суджень

У загальнозаперечних судженнях (типу Е) як S, так і Р взяті у повному обсязі, тобто розподілені. Візьмемо, наприклад, судження: "жодна органічна речовина не є металом". Тут суб'єкт "органічна речовина" розподілений, тому що ми стверджуємо, що всі органічні речовини не є металами. Предикат у цьому судженні також розподілений. Це видно з того, що коли жодна органічна речовина не є металом, то і жоден метал не є органічною речовиною.

Відношення суб'єкта і предиката в загальнозаперечному судженні можна за допомогою кіл зобразити так, як це наведено на рис. 5.11.

 

 

Рис. 5.11 − Співвідношення обсягів суб’єкта і предиката у загальнозаперечувальних судженнях

У частковозаперечному судженні (типу О) суб'єкт не розподілений, тому що в ньому мова йде про частину предметів якого-небудь класу. Так, у судженні "деякі фізики не є програмістами" суб'єкт узятий не в повному обсязі, тому що ми говоримо не про всіх фізиків, а лише про певну частину з них, саме ту, яка об’єднує фізиків, які не є програмістами.

Однак предикат у цьому судженні розподілений, тому що ми виключаємо суб'єкт із загального обсягу предиката. І хоча частина фізиків входить до числа програмістів, все-таки частина фізиків, що залишилася, виключається з усіх частин предиката. Графічно це виглядає так, як показано на рис. 5.12.

 

Рис. 5.12 − Співвідношення обсягів суб’єкта і предиката в частковозаперечувальних судженнях

 

Таким чином, суб'єкт S є розподіленим у загальних судженнях (типу А і Е) і не розподіленим у часткових судженнях ( типу І і О); предикат Р є розподіленим у заперечних судженнях ( типу Е і О) і не розподіленим у стверджувальних судженнях ( типу А та І).

Д ля більш легкого запам’ятовування і зручного користування можна скласти табл. 5.1, де знаком „+” позначається розподіленість, а знаком „-” нерозподіленість.

 

Таблиця 5.1 − Розподіленість і нерозподіленість термінів залежно від типу судження

	S	P
A E I O	+ + – –	– + – +
Суб'єкт А – розподілений Е – розподілений І – не розподілений О – не розподілений	Предикат А – не розподілений Е – розподілений І – не розподілений О – розподілений

5.6. Відношення між судженнями

Процес мислення не можна уявити собі як розвиток одного якогось судження. У реальності ми постійно щось з чимось порівнюємо і в результаті, цілком природно, одержуємо нове знання як про один, так і про інший предмет чи явище. Між судженнями типів А, Е, І, О можуть існувати різні види відношень, але найбільш істотними з них є такі: відношення суперечності; відношення противності; відношення підпротивності; відношення підпорядкування (рис. 5.13).

 

 

Рис. 5.13 − Основні види відношень між судженнями

 

Відношення суперечності (контрадикторності) суджень визначаються двома правилами (рис. 5.14):

1) Два суперечних судження не можуть бути одночасно в одному й тому ж самому відношенні істинними.

Правило це ґрунтується на законі суперечності. А якщо це так, то визнаючи одночасно істинність А та О або Е та І, ми тим самим визнаємо істинність несумісних висловлювань. Інакше кажучи, ми явно порушуємо закон суперечності. Перевіримо це на конкретному прикладі. "Усі музичні інструменти – струнні", "деякі музичні інструменти не є струнними" або "всі музичні інструменти не є струнними", "деякі музичні інструменти – струнні". У двох парах суджень ми бачимо явну суперечність несумісності. Аналогічними будуть і пари суджень “всі деталі автомобіля є металевими” і “Деякі деталі автомобіля не є металевими” або “всі деталі автомобіля не є металевими” і “Деякі деталі автомобіля – металеві”. Кожна з цих пар також є несумісною, тобто між судженнями цієї пари існує відношення суперечності.

2) Два суперечних судження не можуть бути одночасно істинними, але вони не можуть бути й одночасно хибними. А якщо це так, то судження "всі метали плавають на воді" і "деякі метали не плавають на воді" або "деякі метали плавають на воді" і "усі метали не плавають на воді" не можуть бути одночасно хибними або одночасно істинними. Що характерно для цих двох пар суджень? Ми не можемо між ними поставити щось третє. А якщо і поставимо судження "метали", "напівплавучі", "напівтонучі", то й у цьому випадку він (конкретний метал) або плаває у воді, або тоне. Отже одне із суджень у кожній з пар суджень повинне бути істинним, а інше хибним. Невизначеності тут не може бути.

Рис. 5.14 − Відношення суперечності (контрадикторності) між судженнями

Контрарні судження (відношення противності) відрізняються від контрадикторних тим, що два судження можуть бути обоє одночасно хибними, але не можуть бути одночасно істинними (рис. 5.15).

Рис. 5.15 − Відношення контрарності між судженнями

Відношення контрарності має місце між судженнями А і Е, тобто між загальностверджувальними і загальнозаперечними судженнями. Наприклад, судження типу А "Усі гази легше повітря" і типу Е "Усі гази не легше повітря" обидва є одночасно хибними. Судження типу Е "Жоден фотон не знаходиться у стані спокою" і типу А "Усі фотони знаходяться у стані спокою" є контрарними. У цих двох контрарних судженнях, як ми бачимо, судження Е є істинним, а судження А -хибним.

У відношенні субконтрарності знаходяться частковостверджувальні (І) і частковозаперечні (О) судження (рис. 5.16). Що характерно для такої пари суджень? Вони мають однакові суб'єкти і квантори. Для підтвердження можна взяти судження "Деякі молекули складаються з атомів" (І), "Деякі молекули не складаються з атомів" (О). Якщо судження О є хибним, то це значить, що істинним є судження І. У даному випадку істинним є судження "Деякі молекули складаються з атомів".

Рис. 5.16 − Відношення субконтрарності між судженнями типів І та О

Субконтрарні судження можуть бути і обоє істинними. Це пояснюється тим, що в дійсності одна й та ж ознака деяким предметам якого-небудь класу предметів може належати, а іншим предметам того ж самого класу не належати. Так, якщо істинне судження типу І "Деякі спеціальності в НТУ “ХПІ” є інженерно-технічними", то судження типу О "Деякі спеціальності в НТУ “ХПІ” не є інженерно-технічними" – буде невизначеним, тобто воно може бути як істинним, так і хибним. Це залежатиме від подальшого уточнення судження. У даному ж разі обидва ці судження виявилися істинними, тому що в НТУ “ХПІ” здійснюється підготовка як фахівців інженерно-технічного профілю, так і фахівців у галузі економіки, менеджменту та психології.

Відношення підпорядкування існують між загальностверджувальними (А) і частковостверджувальними (І) судженнями, а також між загальнозаперечними (Е) і частковозаперечними (О) судженнями. Загальні судження А і Е виступають по відношенню до часткових підпорядковуючими, а відповідні часткові судження І і О по відношенню до загальних виступають підпорядкованими (рис. 5.17).

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 82; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!