У контексті вищої педагогічної освіти України 2 страница

Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школі

науково-практична конференція "Досягнення проекту і плани на майбутнє" [196, с 4].

Наступний етап: у кінці січня 2007 р. з ініціативи орг­комітету проекту та за підтримки департаменту вищої освіти МОН з метою обговорення та розробки відповідно­го курсу "Громадянська освіта" було проведено перший науково-методичний семінар для викладачів ВНЗ «Підго­товка до викладання курсу "Громадянська освіта"». Осно­вне його завдання - розробка науково-методичного забез­печення до викладання проблем громадянської освіти. У семінарі, що відбувся в м. Немирові на Вінниччині, узяли участь майже 20 представників ВНЗ, серед яких декани, завідувачі та викладачі профільних кафедр педагогічних і класичних університетів, а також міжнародний керівник зазначеного проекту Девід Ройл, міжнародний експерт Ярослав Калоус, національний експерт проекту з підготов­ки вчителів Тетяна Ладиченко, голова Всеукраїнської асо­ціації викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба" Поліна Вербицька, інші науковці, які вже мали до­свід розробки цієї проблеми [196, с. 5]. На обговорення було винесено проект навчальної програми курсу "Грома­дянська освіта" для студентів ВНЗ. На "круглому столі" учасниками було обговорено основні напрями реформу­вання педагогічної освіти, актуальні завдання щодо підго­товки вчителя в контексті діючого Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти і Концепції профільного навчання.

Слід підкреслити: програма і майбутній навчальний курс, які обговорювалися, спрямовані на підготовку майбутнього вчителя до викладання курсу "Громадянсь­ка освіта", що своїм змістом і прикладним характером має сприяти розвитку громадянськості особистості. Специфікою курсу "Громадянська освіта" є його^ інтегра-тивність - поєднання різних гуманітарних дисциплін: соціології, історії, соціальної педагогіки, психології, полі­тології, історії політичних і правових учень, політичної

Становленн^^озвитокиш^

антропології з метою використання їх гуманітарного по­тенціалу і формування у студентів відповідних знань, якостей і компетенцій [257, с. 7].

Робочою групою під керівництвом науковців Націона­льного педагогічного університету імені М. П. Дра-гоманова Т. В. Ладиченко та Т. В. Бакки визначено такі завдання курсу:

> поглиблення, оновлення та систематизація знань про демократію, громадянське суспільство і його інститути;

> ознайомлення зі світовим, європейським і націона­льним досвідом громадянської освіти;

> реалізація особистісно-орієнтованого, діяльнісного та компетентнісного підходів до навчання;

> підготовка майбутніх учителів до використання ін­новаційних освітніх технологій, інтерактивних методик у викладанні курсу;

> створення умов для набуття учителями досвіду гро­мадянської дії, демократичної поведінки та конструкти­вної взаємодії [257, с. 8].

Програма розрахована на 36 навчальних години і скла­дається з науково-теоретичного та методичного модулів:

> теоретична підготовка, що передбачає вивчення за­сад громадянської освіти;

> методична підготовка, що спрямована на форму­вання практичних умінь, навичок, організації і прове­дення занять з громадянської освіти.

Одним з головних інструментів забезпечення правової освіти громадян в Україні у досліджуваний період була система навчальних закладів. Держава надавала першо­чергового значення правовій просвіті дітей та учнівської молоді, формуванню в них стандартів правомірної пове­дінки і звичок, виховання поваги до батьків, старших людей, норм законодавства і громадської моралі. У до­шкільних і загальноосвітніх навчальних закладах відбу­вався постійний процес перетворення правових знань дітей та учнівської молоді у стійкі морально-правові пе­реконання, формувалися і закріплювалися стереотипи

Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школ і

правомірної поведінки у криміногенних ситуаціях. Також держава сприяла створенню громадських організацій учнівської молоді, використанню інших можливостей для її активної участі у процесі правової освіти і виховання, захисту власних прав та інтересів [331].

Як відомо, мета освіти - всебічний розвиток людини, як особистості і найвищої цінності суспільства. У той же час освіта є основою інтелектуального, культурного, ду­ховного, соціального й економічного розвитку суспільства і держави, тому формування правової свідомості грома­дян за допомогою правової освіти і виховання було голо­вним напрямом державної політики, а юридична освіта, як складова частина освіти громадян, - справа держав­ного значення. Правове виховання здійснювалося через педагогічну і правову допомогу молоді в розвитку її пра­вової культури, розумінні ролі права в суспільстві, фор­муванні навичок правомірної поведінки [357, с 15-16; 373, с. 67-73].

Становлення демократичної правової державності по­требувало значного підвищення правосвідомості грома­дян, їхньої правової культури, неухильного дотримання ними вимог законодавства, кваліфікованого його засто­сування. Головним у досягненні цієї мети стало знання права, як однієї із форм і засобів реалізації конституцій­них положень. Закони й інші нормативно-правові акти, що визначали права й обов'язки громадян, повинні бути доведеними до відома населення в порядку, встановле­ному законодавством.

Найважливішим напрямом у виконанні цього завдан­ня стала правова освіта, мета якої - виховання громадян у дусі поваги до закону і прав людини, а також небайду­же ставлення до порушень законності та правопорядку.

Правові знання - це необхідний елемент загальної культури людини, а правознавство - обов'язкова дисцип­ліна у ВНЗ [47]. XXI ст. вимагало якісно нового підходу до питань вибору змісту правової підготовки, методів і ме-

Становлення та розвиток ш кільної п равової освіти (1991-2007 роки)

тодики навчання не тільки кваліфікованих спеціалістів-юристів, але і фахівців інших галузей знань. Випускники ВНЗ, незалежно від того, яку кваліфікацію вони одержа­ли після його закінчення, разом із засвоєнням спеціаль­них дисциплін і юридичних знань мали глибоко усвідо­мити та навчитися жити відповідно до властивих демок­ратичному суспільству правових, моральних, соціальних і політичних цінностей. Якщо ж правові знання не пере­ходять у ціннісні настанови, не стають внутрішніми пе­реконаннями людини, то це може бути свідченням недо­сконалості правосвідомості суспільства загалом, і право­вої освіти зокрема [13, с 20-21].

Правові знання - це система визначеного обсягу знань людини про право і правові явища, відомостей про конкретні правові норми, їхнє розуміння, усвідом­лення сутності правових принципів, їх вимог, цілей, призначення. Ці знання здобуваються за допомогою правового навчання і виховання, соціального і правово­го досвіду [31, с 29-30]. Проте, щоб передавати правові знання, викладач має володіти і знати правову ідеоло­гію, що охоплює систематизоване виявлення правових поглядів, ідей, вимог різноманітних соціальних груп, і ґрунтується на відповідних соціальних та наукових знаннях. Формування правової ідеології відбувається як процес теоретичного усвідомлення реальних процесів і явищ навколишньої дійсності.

Коли суспільство не бачить підвищеної потреби у ви­хованні, з одного боку, законослухняних, а з іншого, ін­формованих про свої права й обов'язки й поважаючих ці права осіб, і не забезпечує це вже з дитячого садочку, то майбутнє стає небезпечним. З огляду на це на початку XXI ст. назріла необхідність у повнішому й об'єктивнішо­му інформуванні громадськості про права і їх захист.

У правовому вихованні й освіті можна умовно виділи­ти два напрями:

> навчання основам правознавства студентів неюри-дичних ВНЗ;

Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школ і

> вивчення спеціальних юридичних дисциплін студе­нтами-юристами. До другої категорії, що навчаються, належать і студенти, які після закінчення ВНЗ одержать кваліфікацію викладача права.

Обсяг і зміст курсу правознавства в неюридичних ВНЗ у досліджуваний період визначався високими вимогами і до кваліфікації випускників ВНЗ, і до їх особистих якос­тей. Головна мета курсу правознавства у вищій школі -підготувати студентів до життя, навчити їх приймати ві­рні рішення в реальних повсякденних ситуаціях, вихова­ти з них свідомих, активних громадян правової держави. Для цього використовувалися ділові ігри, диспути і диску­сії, вивчалися нормативно-правові документи. Крім того, дуже важливим було уміння розв'язувати різноманітні юридичні завдання й аналізувати знайомі студентам із повсякденного життя ситуації.

На початку XXI ст., коли в Україні закладалася право­ва основа глибоких соціально-економічних перетворень, проблема підготовки спеціалістів, що знають правові но­рми, уміють їх застосовувати, розуміють значення права в суспільстві, набувала особливого значення. Від цього залежало - буде або ні наша держава правовою.

Поширення юридичних знань у суспільстві безпосеред­ньо покладено на спеціалістів-юристів і викладачів пра­вових дисциплін. І від того, наскільки якісно ми будемо готувати цих спеціалістів, наскільки правильно визначимо педагогічні методи навчання і виховання та здійснимо підбір змісту навчального курсу, настільки глибоко вихо­ваємо розуміння значення цінності права і сутності пра­вової ідеології, настільки кваліфіковано випускники юри­дичних закладів будуть виконувати свої фахові функції, усвідомлено розповсюджувати правові знання серед насе­лення і в загальноосвітніх навчальних закладах, пропагу­вати роль права в побудові демократичного суспільства.

Навчальний процес у навчальних закладах базувався на принципах науковості, гуманізму, спадкоємства і без-

Становлення та розвиток шкільної пр авової освіти (1991-2007 рок и)

перервності, незалежності від утручання будь-яких полі­тичних партій, інших суспільних і релігійних організацій.

Навчальний процес у юридичних ВНЗ почав організо­вуватися з урахуванням можливостей сучасних інфор­маційних технологій навчання й орієнтуватися на фор­мування досвідченої, гармонійно розвиненої особистості, спроможної до постійного відновлення наукових знань, фахової мобільності та швидкої адаптації до змін і розви­тку соціально-культурної сфери, системах управління й організації праці в умовах ринкової економіки.

Фахові правові знання спеціаліста-юриста, викладача правових дисциплін ґрунтуються на всебічних і глибоких знаннях системи права загалом і його галузях зокрема, основних принципах і тенденціях розвитку, розумінні процесів його реалізації і методики викладання, а також упевненості в необхідності всебічного нарощення цих знань у процесі здійснення своєї фахової діяльності, успі­шного володіння навичками користування арсеналом юридичних засобів, методами і формами при розгляді будь-якої юридичної ситуації. Рівень професійно-правової культури випускників юридичних факультетів ВНЗ пови­нен мати тенденцію на своє постійне удосконалення.

Випускник юридичного факультету після закінчення ВНЗ повинен мати:

> відповідний рівень правової, політичної, економіч­
ної, етичної і психолого-педагогічної культури;

' > чітко сформовані принципи основ світогляду, зага­льних уявлень про навколишній світ і своє місце в ньому, про шляхи реалізації в умовах реальної дійсності своїх життєвих і фахових програм;

> орієнтуватися у проблемах ринкової економіки, со­ціальних, національних, історичних і демографічних процесах розвитку суспільства;

> розбиратися в закономірностях виникнення, функ­ціонування і розвитку держави та права, уміти визнача­ти суть цих явищ, виходячи не лише з їх завдань та фун­кцій, а і з їхнього соціального призначення;

Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школ і

> уявлення про призначення гілок державної влади,
спираючись на її суверенні якості;

> переконання необхідності права в суспільстві;

> активно брати участь у громадському житті, форму­
ванні правової свідомості і цивілізованих взаємовідносин
усіх членів суспільства.

Ці завдання лежать в основі вивчення спеціальних юридичних дисциплін. Проте для того, щоб виконати їх, буде недостатнім вивчити зі студентами норми чинного законодавства або розглянути конкретні прецеденти су­дової практики - необхідний глибокий науковий аналіз досліджуваних правових явищ. Тільки комплексний си­стемний підхід, що буде містити в собі і вивчення норми права, і її трактування, й особливості її застосування, і її наукове обґрунтування, може дати очікуваний нами ре­зультат - розвинути спроможність студента логічно мис­лити, міркувати, формувати свою думку, уміння само­стійно приймати рішення у складній юридичній ситуації [7, с 40-42; 103, с. 2].

Сьогодні недостатньо зробити кожного випускника но­сієм певної суми знань. Для того, щоб говорити про висо­кий професіоналізм, необхідно навчити випускника ВНЗ застосовувати знання, уміння і навички. І ця спромож­ність використовувати випускником вивчений матеріал прищеплюється такими навчальними дисциплінами, як педагогіка, психологія, юридична педагогіка, юридична психологія, методика викладання права тощо. Причому ці дисципліни повинні бути, на нашу думку, обов'язковими для вивчення не лише для викладачів права, але і для спеціалістів-юристів, тому що саме ці дисципліни покли­кані сформувати в студента цілісну картину про особли­вості психічного і психологічного розвитку людини, засоби позитивного впливу на нього, закономірності й особливос­ті розвитку людини на різних етапах його життя, взаємо­дію між людьми, вплив на неї колективу і суспільства, ме-

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

тоди і засоби передачі знань, умінь і навичок тощо, а в кі­нцевому рахунку - уміння спілкуватися.

Отже, мета навчального закладу, здійснюючи підгото­вку спеціаліста-юриста, викладача правових дисциплін, - сформувати у випускника органічну систему основних якостей юриста, педагога, оскільки вони, з одного боку, характеризують індивідуальність особистості, а з іншого, розкривають потенціал професіоналізму, спрямованого на служіння справі законності і добробуту людей.

Досягнути це можна було шляхом:

> розроблення науково обґрунтованого прогнозу дер­жавної потреби у юридичних кадрах різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і механізму визначення на основі регіонального підходу обсягу відповідного державного замовлення;

> визначення оптимальної мережі ВНЗ, що здійснюють підготовку юристів, виходячи з потреб регіонів;

> розроблення нового змісту правових дисциплін, які викладаються у загальноосвітніх, професійно-технічних і ВНЗ, шляхом створення нового покоління підручників, навчально-методичних посібників, дидактичних й інфо­рмаційних засобів навчання;

> створення ефективної системи післядипломної підго­товки, перепідготовки та підвищення кваліфікації юриди­чних кадрів і забезпечення їх професійної мобільності.

Таким чином, становлення суверенної незалежної України супроводжувалося суттєвими змінами в царині суспільних відносин, насамперед економічних, що пе­редбачало новий тип взаємозв'язку освіти і суспільства загалом.

Формування національної системи освіти відбувалося в умовах істотних змін у духовному просторі суспільства, що вимагало від сіячів "доброго, мудрого, вічного" пере­осмислення й уточнення власної світоглядної позиції, а також внесення певних корективів у цілі, завдання та зміст освітянського процесу.

Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школі

Освітньо-педагогічні зміни в національному масштабі відбувалися у контексті загальноцивілізаційних трансфо­рмацій, зумовлених як упровадженням нових освітніх технологій, заснованих на використанні можливостей су­часної комп'ютерної техніки, так і суттєвим розширен­ням можливостей і потреб в індивідуальному, особистіс-ному розвитку людини.

Не можна підняти освіту, не віддавши належне її ключовій фігурі - учителю. Учитель - основний чинник у реформуванні освіти. Він має не лише володіти своїм предметом, а й уміти орієнтуватися у відповідній галузі знань, здійснювати інтеграцію в межах суміжних дис­циплін, будувати навчальні плани, формувати в учнів навички самоосвіти [151, с 7-8]. Усе це під силу педа­гогу як творчій індивідуальності. Учитель такого рівня професіоналізму бачить високий особистісний сенс усього, що відбувалося в процесі професіональної дія­льності. Спілкування з дітьми для нього - особистісна значуща цінність, йому властиві широта захоплень, співпереживання, професійна інтуїція, воля і цілесп­рямованість у досягненні мети. Тож підготовка педаго­га повинна, насамперед, забезпечити зростання його творчої індивідуальності.

Система освіти України має у своєму підпорядку­ванні велику кількість ВНЗ, які готують фахівців з різ­них спеціальностей, відрізняються технічною оснаще­ністю і складом педагогічних кадрів, науковим потен­ціалом [37, с 5-10].

Сьогодні як ніколи вимагається від кожного випуск­ника педагогічного університету сучасних знань й уміння за короткий час включитися у професійний процес. І як окремий фахівець, так і держава зацікав­лені у підготовці та отриманні спеціалістів із рівнем освіти, не нижчим від світового.

Для успішного конкурування з іншими ВНЗ нашої дер­жави та зарубіжних країн необхідно постійно підтриму-

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

вати високий рівень підготовки фахівця відповідно як до його статусу у кваліфікації, так і до їх кількості. Також висуваються жорсткі об'єктивні вимоги підготовки з ко­жної спеціалізації.

Держава і суспільство у своїй офіційній ідеологічній доктрині орієнтуються на певну модель особистості, процес розвитку якої спрямований на освоєння соціа­льного світу, його предметів і відношень, історично ви­роблених форм і способів поводження з природою, норм людських взаємин [150, с 7-10]. Вони мають ре­гулювати процеси підготовки фахівців, ураховуючи ву­зівський потенціал і тенденції розвитку кожного ВНЗ. Для цього потрібно оцінити можливості кожного з та­ких закладів і співвіднести їх поміж собою, насамперед це стосується системи освіти і її закладів, таких як пе­дагогічні університети, у яких з'явилося багато нових спеціальностей, та, зокрема, і тих, які були направлені на підготовку педагога-юриста. Ця спеціалізація нале­жить до сфери людської правової культури, яка є про­відною ланкою в системі суспільної свідомості. Вона має інтенсивно впливати на всі соціальні процеси, ви­значаючи один із напрямів загальної динаміки розвит­ку держави - правовий захист дітей, сім'ї та молоді. На цей вектор і спрямована правова освітня підготовка педагога-юриста, що є важливим фактором його май­бутньої професійної діяльності.

Нинішня освітня концепція ставить у центр навчаль­ної діяльності особистість. При цьому береться до уваги не лише студент ВНЗ, а й будь-яка особа, якій суспільст­во гарантує доступ до вищої освіти. Такий підхід до про­фесійної освіти вимагає перегляду усталених поглядів на зміст і якість навчальної діяльності, форми організації вищих освітніх закладів, на роль педагога, на шляхи під­готовки студента.

Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школ і

6.2. Підготовка педагогів-юристів

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 67; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!