У контексті вищої педагогічної освіти України 1 страница

Теоретичні засади

ДЛЯ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ ПРАВОЗНАВСТВА У ШКОЛІ

Розділ 6

ПІДГОТОВКА ПЕДАГОГІВ-ЮРИСТІВ

підготовки педагогів-юристів

Запорукою успішної розбудови Української держави, подолання загальної кризи в суспільстві є духовне відро­дження народу. Майбутнє української нації залежить від змісту цінностей, що закладаються у світоглядні орі­єнтації молодих людей та від того, якою мірою духов­ність стане основою їхнього життя. Становлення україн­ської державності - складний і тривалий процес, важ­лива роль у якому належить професіоналам-фахівцям з різних галузей знань і практичної діяльності. Прогреси­вний поступ суспільства залежить саме від професіона­лізму фахівців, завдання підготовки яких покладається на вишу школу. Кваліфіковані спеціалісти будь-якого на­пряму - це продукт вищої школи, від якості якого залежить якість нашого виробництва і життя, морально-психологічний клімат у колективі і суспільстві, загальна су­спільна атмосфера [98, с 73; 337, с. 1].

На 1995 р. в Україні діяло 16 класичних, 45 технічних університетів, ЗО академій, 72 інститути та 740 ВНЗ І—II рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі), що пе-

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

ребували у загальнодержавній власності, 546 закладів післядипломної освіти [398, арк. 40-56]. Крім цього, дер­жавну ліцензію отримали 123 ВНЗ, засновані на інших формах власності [417, арк. 124].

Загальний контингент студентів становив понад пів­тора мільйона чоловік. Це дозволяло забезпечувати міс­цями у ВНЗ близько 35 % випускників загальноосвітніх закладів. На кожні 10 тис. населення в Україні було 170 студентів [359, с 3-4].

Однак, незважаючи на зусилля суспільства та відпо­відних органів державної виконавчої влади, вища осві­та у середині 90-х pp. XX ст. перебувала у глибокій кризі [390; 391]. Катастрофічно не вистачало коштів. Спосте­рігався відплив педагогічних і викладацьких кадрів [392; 393]. Падала зацікавленість у набутті фундамента­льної освіти. Різко знизилися вимоги до рівня освіченос­ті, загальної культури, не вистачало підручників, посіб­ників, інших засобів навчання [387; 388].

З огляду на зазначене вища освіта потребувала глибо­кого системного реформування з метою збереження її потенціалу й обсягу підготовки фахівців, посилення дер­жавної підтримки пріоритетних напрямів освіти і науки, приведення у відповідність із найновішими світовими стандартами. Саме ці питання були представлені в "Ос­новних напрямах реформування вищої освіти в Україні 1995 р.". У цьому документі було приділено увагу й підго­товці педагогічних кадрів, потребу у яких мали загально­освітні навчальні заклади, зокрема і для викладання шкі­льного курсу правознавства [359, с 5].

Концепція загальної середньої освіти (12-річна шко­ла), затверджена Постановою Колегії МОН України та Президією АПН України від 22 листопада 2001р. № 12/5-2 визначила особливості підготовки вчителя і його професійне удосконалення у процесі переходу до 12-річної школи. Комплексного підходу потребувало розв'язання проблем підготовки вчителя, який би усві­домлював свою соціальну відповідальність, постійно

Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школ і

дбав про своє особистісне і професійне зростання, умів досягти нових педагогічних цілей [275, с 3].

Під цим кутом зору роль учителя полягала не лише в тому, щоб забезпечити трансляцію знань, але й бути лю­диною культури і вселюдських цінностей, провідником ідей державотворення та демократичних змін.

Домінантною стала підготовка педагога, діяльність якого не обмежувалася викладанням власного предмета, фахів­ця, здатного до здійснення міждисциплінарних зв'язків, який усвідомлював значущість професійних знань у кон­тексті соціокультурного простору. Важливим було його вміння організувати навчальний процес як педагогічну взаємодію, спрямовану на розвиток особистості, її підгото­вку до розв'язання завдань життєтворчості. Реалізуючи гу­манітарну природу професії, учитель як вихователь й орга­нізатор навчального процесу не обмежується оцінкою на-вченості учнів, а стимулює їхні особисті досягнення.

З огляду на нову ситуацію в освітньому просторі Укра­їни на початку XXI ст. педагог повинен уміти працювати в умовах вибору педагогічної позиції, технології, підруч­ників, змісту, форм навчання тощо [359, с 7].

Отже, на початку XXI ст. постало питання професійної переорієнтації вчителя - від просвітництва до здійснення життєтворчої та культуротворчої місії, від маніпулятив-ної, авторитарної педагогіки до педагогіки особистісно зорієнтованої, педагогіки співпраці.

Усе це вимагало кардинальних змін у первинній і піс-лядипломній професійній освіті вчителя [396; 402]. Саме тому реформа у вищій школі пов'язувалася з утверджен­ням фундаментальності педагогічної освіти, гармонізації в ній науково-предметних і світоглядно-методологічних, дидактичних, психологічних знань, що дозволило б фахі­вцю повніше реалізувати гуманітарну, культуротворчу функції, виробити професійні цінності, оволодіти сучас­ним інструментарієм вивчення особистості дитини [397, арк. 125-126].

Акценти в підготовці вчителя на початку XXI ст. пере­несені з вивчення стандартних, інваріантних станів на механізми оволодіння новим, залучення до перспектив­них моделей педагогічного досвіду і набуття власного в широкій і різноманітній практиці [128, с 2-4].

Змінюється у досліджуваний період і підготовка спеці­аліста. Вона стає гнучкішою й адекватнішою запитам практики. Зокрема, у зв'язку із запровадженням Закону України "Про загальну середню освіту" виникла необхід­ність оновлення навчальних планів ВНЗ шляхом введен­ня додаткових дисциплін, спецкурсів, які мали забезпе­чити готовність педагога до роботи в різних типах зага­льноосвітніх навчальних закладів, профільних класах, з учнями шестирічного віку, з тими, хто має особливі здіб­ності до роботи класного керівника тощо [109].

У класичних університетах збільшувалися обсяги годин на вивчення психолого-педагогічних дисциплін і педаго­гічної практики. Актуальною була підготовка вчителів для сільської школи за кількома спеціальностями, а та­кож спеціально для роботи в малокомплектній школі.

Післядипломна педагогічна освіта на початку XXI ст. стала персоніфікованішою, надаючи кожному вчителю ширші можливості для оновлення, удосконалення, по­глиблення своєї професійної підготовки у прийнятний для нього спосіб, у тому числі на базі дистанційного на­вчання із застосуванням нових інформаційних техноло­гій [109].

Замовником підвищення своєї професійної кваліфікації став сам учитель, якому держава мала надавати необхідні для цього можливості і стимули. Було розпочато удоскона­лення системи цілеспрямованої підготовки викладацьких кадрів для ВНЗ через магістратуру й аспірантуру.

Разом з цим розроблено проект створення у регіонах системи стимулювання та підтримки новаторських по­шуків учителів: педагогічні банки ідей, творчі спілки учителів-новаторів, благодійні фонди тощо.

Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школ і

Проблема підготовки педагогічних кадрів для викла­дання правознавства у школі мала не лише теоретичне, а Й практичне значення. З погляду теорії вона була осно­вою створення навчальних планів, програм і, взагалі, ос­новою організації всього навчального процесу. Практич­не значення цієї проблеми полягало в подальшому збага­ченні змісту роботи школи. Поліпшення освітніх і вихов­них функцій залежало передусім від учителя, рівня його професійної підготовки і педагогічної майстерності. У перше десятиріччя XXI ст. зі становленням нової націо­нальної школи зростала і роль учителя правознавства. Щоб перебудувати навчально-виховний процес потрібно було виховати вчителя нового типу, тому на всіх етапах неперервної освіти вчителів правознавства мав стати ре­альний і постійний аналіз співвідношення та взаємодії правової освіти і педагогічних знань - загальної педагогі­ки, психології, дидактики, методики.

Проблеми нормативно-правового врегулювання підго­товки педагогічних працівників у ВНЗ були також окрес­лені у Законі України "Про вишу освіту" [108]. Зрозуміло, що вони були актуальні для фахівців, які викладали шкі­льний курс правознавства. Крім того, Закон урегулював суспільні відносини галузі навчання, виховання, профе­сійної підготовки громадян України. Він встановив пра­вові, організаційні, фінансові й інші засади функціону­вання системи вищої освіти, створив умови для самореа-лізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

У Посланні Президента до Верховної Ради також наго­лошувалося на необхідності підготовки кваліфікованих педагогічних кадрів [263].

Національна доктрина розвитку освіти підготовку пе­дагогічних і науково-педагогічних працівників, визнала однією з основних на той час. Зокрема, підготовка педа­гогічних і науково-педагогічних працівників, їх професій­не вдосконалення були важливою умовою модернізації

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

освіти. Для підтримки педагогічних і науково-педагогічних працівників, підвищення їх відповідальності за якість професійної діяльності держава забезпечувала:

> розроблення та вдосконалення нормативно-правової бази професійної діяльності педагогічних і науково-педагогічних працівників;

> прогнозування та задоволення потреб суспільства у зазначених працівниках;

> розвиток конкурентноспроможної системи навчаль­них закладів, у яких проводилася підготовка, перепідго­товка та підвищення кваліфікації педагогічних і науко­во-педагогічних працівників;

> розроблення та запровадження державних стандар­тів педагогічної освіти різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і державних стандартів післядипломної педагогіч­ної освіти;

> оволодіння педагогічними працівниками сучасними інформаційними технологіями;

> періодичне оновлення і взаємоузгодження змісту підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

> упровадження системи цільового державного фінан­сування підготовки педагогічних і науково-педагогічних працівників та їх професійного вдосконалення;

> поліпшення системи стимулювання професійного зростання педагогічних і науково-педагогічних праців­ників, можливість вивчення іноземних мов [361].

Держава забезпечувала також умови для підвищення престижу та соціального статусу педагогічних і науково-педагогічних працівників, створювала систему профе­сійного відбору молоді до вищих педагогічних навчаль­них закладів.

У Національній програмі правової освіти населення підготовці педагогічних працівників, які б могли ви­кладати правознавство у школі, також приділялася увага [362]. Зокрема, було визначено, що підготовка викладачів правових дисциплін здійснюється ВНЗ як

Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школ і

за державним замовленням, так і за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб. Крім того, зроблено спробу визначити реальну потребу і забезпечувати підготовку необхідної кількості викладачів правових дисциплін для загальноосвітніх, професійно-технічних і витих навчальних закладів.

Разом із цим, одним з елементів підготовки викладачів правових дисциплін загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів стало проведення навча­льно-методичних семінарів із залученням наукових пра­цівників та фахівців-практиків у галузі права.

Найповніше проблеми підготовки юридичних кадрів для навчальних закладів були викладені у Постанові Уря­ду - "Програма розвитку юридичної освіти на період до 2005 р." [268].

Цим документом було визначено програму розвитку юридичної освіти на період до 2005 p., а також особли­вості вдосконалення системи юридичної освіти, приве­дення її у відповідність зі світовими вимогами, створен­ня умов для задоволення потреб громадян у сучасній юридичній освіті та реалізація права на працю за здобу­тою спеціальністю, повне забезпечення потреб органів державної влади, правоохоронних органів, інших сфер юридичної практики у фахівцях-юристах.

У Програмі розвитку юридичної освіти на період до 2005 р. також зауважувалося про проблеми підготовки юридичних кадрів для навчального процесу [268]. Від­повідно до рішень цієї програми було розширено прак­тику створення у школах-інтернатах класів з поглибле­ним вивченням правових дисциплін, особливо у сільсь­кій місцевості.

З метою оновлення змісту юридичної освіти було ви­значено базові вищі навчальні заклади і кафедри, де за­проваджено постійно діючі наукові і науково-методичні семінари для педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників.

Становлення та р озвиток шкільної правової ос віти (1991-2007 роки)

Порушувалося також питання створення у провідних ВНЗ III—IV рівнів акредитації інститутів (факультетів) підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, які викладають правознавчі навчальні дисципліни. Для підготовки викладачів право­знавчих дисциплін у Програмі було визначено мережу провідних ВНЗ III—IV рівнів акредитації.

Чимало уваги приділялося розробленню і виданню но­вого покоління якісних підручників, навчально-методичних посібників, дидактичних засобів навчання з юридичних навчальних дисциплін.

Концептуальні засади розвитку педагогічної освіти України та її інтеграція в європейський освітній простір визначили систему педагогічної освіти, яка на основі на­ціональних надбань світового значення й усталених єв­ропейських традицій забезпечувала підготовку педагогі­чних працівників, здатних здійснювати професійну дія­льність на демократичних і гуманістичних засадах, реалі­зовувати освітню політику як пріоритетну функцію дер­жави, що спрямовувалася на розвиток і самореалізацію особистості, задоволення її освітніх і духовно-культурних потреб, а також потребу бути конкурентноспроможними на ринку праці [208].

Відповідно до цього документа основними завданнями розвитку педагогічної освіти стали:

> забезпечення професійно-особистісного розвитку майбутнього педагога на засадах особистісної педагогіки;

> приведення змісту фундаментальної, психолого-педагогічної, методичної, інформаційно-технологічної, практичної та соціально-гуманітарної підготовки педа­гогічних і науково-педагогічних працівників до вимог інформаційно-технологічного суспільства та змін, що відбувалися у соціально-економічній, духовній і гумані­тарній сфері, у дошкільних та загальноосвітніх навчаль­них закладах;

> модернізація освітньої діяльності вищих педагогічних навчальних і наукових закладів, які здійснюють підготовку

Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школі

педагогічних та науково-педагогічних працівників, на ос­нові інтеграції традиційних педагогічних та новітніх муль­тимедійних навчальних технологій, а також створення но­вого покоління дидактичних засобів;

> запровадження двоциклової підготовки педагогіч­них працівників за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра і магістра;

> удосконалення системи відбору молоді на педагогічні спеціальності, розширення цільового прийому та запрова­дження підготовки вчителя на основі договорів;

> удосконалення мережі вищих навчальних закладів і закладів післядипломної педагогічної освіти з метою створення умов для безперервної освіти педагогічних працівників [208].

Відповідно до вищезазначеного документа система педагогічної освіти стала складовою системи вищої осві­ти і включала ВНЗ усіх форм власності, заклади післяди­пломної педагогічної освіти й органи управління в галузі вищої освіти.

Підготовку педагогічних працівників здійснювали пе­дагогічні коледжі, педагогічні університети, класичні уні­верситети й інші ВНЗ за умови виконання ними вимог галузевих стандартів вищої педагогічної освіти.

Із цією метою педагогічні училища (технікуми) реорга­нізовувалися в педагогічні коледжі, які функціонували за двома моделями:

> педагогічні коледжі як структурні підрозділи педаго­гічних або класичних університетів;

> педагогічні коледжі як самостійні ВНЗ.

Разом із цим було регламентовано, що у педагогічних коледжах здійснювалася підготовка педагогічних пра­цівників освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра (на основі повної загальної середньої освіти) за напрямом підготовки "Освіта" з окремих спеціальностей ("Дошкіль­на освіта", "Початкова освіта", "Музичне мистецтво",

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

"Образотворче мистецтво", "Технології", "Фізичне вихо­вання", "Професійна освіта") [208].

У педагогічних університетах - підготовка та перепід­готовка педагогічних працівників - фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра та професіоналів осві­тньо-кваліфікаційного рівня магістра.

У класичних університетах - підготовка та перепідго­товка педагогічних працівників - фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра та професіоналів осві­тньо-кваліфікаційного рівня магістра за напрямом підго­товки "Освіта", а також за іншими напрямами, за якими передбачається здобуття педагогічної кваліфікації. Кла­сичні університети могли створювати педагогічні інсти­тути як структурні підрозділи [208, 215].

Підготовка педагогічних працівників також здійсню­валася в інших ВНЗ за умови виконання ними вимог га­лузевих стандартів вищої педагогічної освіти. ВНЗ та за­клади післядипломної педагогічної освіти могли об'єдну­ватися в навчальні, навчально-наукові та навчально-науково-виробничі комплекси.

В університетах здійснювалася також підготовка та перепідготовка науково-педагогічних працівників шля­хом їх навчання в аспірантурі та докторантурі.

За умови виконання вимог галузевих стандартів вищої педагогічної освіти підготовку педагогічних працівників у класичних університетах та інших ВНЗ можна було здійс­нювати за напрямами підготовки та спеціальностями, за якими передбачено присвоєння кваліфікації вчителя, тобто і вчителя правознавства.

Оскільки в Україні протягом досліджуваного періоду й особливо у сільській місцевості, де загальноосвітні навча­льні заклади не були забезпечені педагогами окремих спеціальностей, наприклад, іноземні мови, правознавст­во тощо, то з метою підготовки педагогічних працівників до викладання двох і більше навчальних предметів і здій­снення ними інших навчально-виховних функцій було передбачено поєднання педагогічних спеціальностей і

Підготовка педагогів-юристів д ля викладання курсу правознавства у школ і

педагогічних спеціалізацій, що входили до напряму під­готовки "Освіта" [268].

Педагогічні спеціалізації запроваджувалися для підго­товки педагогічних працівників до викладання навчаль­них предметів варіативної компоненти навчального пла­ну загальноосвітніх навчальних закладів, а також до проведення позашкільної і позакласної роботи з ураху­ванням професійних потреб замовника і задоволення особистісних освітніх інтересів студента. Поєднуватися могли лише споріднені за змістом спеціальності.

Значне місце в системі підготовки педагогічних кад­рів для педагогічної освіти у досліджуваний період за­ймала вища юридична освіта на неюридичних факуль­тетах. Вона передбачала вивчення студентами в систе­мі правової освіти окремих спецкурсів і розділів навча­льних дисциплін, факультативів, пов'язаних з майбут­ньою професійною діяльністю, а також курсу "Основ конституційного права України". Однак на це відводи­лася доволі незначна кількість годин. Лише окремі пе­дагогічні вищі навчальні заклади дбали про детальніше вивчення випускниками окремих галузей права, що мало застосовуватися в майбутньому у відповідних сферах їхньої діяльності.

Важливе місце у підвищенні правової культури цього періоду належало системі юридичної освіти, що покли­кана обслуговувати потреби демократичного суспільст­ва. Юридична освіта була спрямована на підготовку висококваліфікованих фахівців з відповідним рівнем правової культури та правосвідомості, які також могли на високому рівні викладати правові дисципліни на всіх рів­нях правової освіти.

Загальновідомо, що позитивне право виходить від держави, воно відтворене в писаних нормах, міститься в нормативно-правових документах: законах, актах вико­навчої влади, судових й адміністративних прецедентах, нормативно-правових договорах, правових звичаях. При-

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991 -2007 ро ки)

родне ж право має глибший, ґрунтовніший і більш ви­значальний для життя людей норматив поведінки, бо по­ходить із самої природи людини. Джерело прав людини - вона сама, її потреби й інтереси, її спосіб існування та розвитку. Вона ж є їх носієм, і тому природне право як сукупність прав й обов'язків має загальносоціальне, люд­ське походження.

З огляду на це в державі порушувалося питання про можливість і необхідність внесення змін до змісту юри­дичної освіти, зокрема до навчальних програм юридич­них ВНЗ, поклавши в їх основу доктрину природного права, зокрема, доктрину верховенства права, а не док­трину юридичного позитивізму.

Державна програма розвитку вищої освіти на 2005-2007 pp. також окреслила шляхи розв'язання проблеми підготовки педагогічних фахівців-юристів [274].

Затвердження цієї Програми було зумовлено необхід­ністю реалізації політики і стратегії держави, спрямова­них на подальшу розбудову національної системи вищої освіти, адаптацію її до соціально орієнтованої економіки, інтеграцію у європейське і світове співтовариство.

Саме тому метою Програми стало нарощування потен­ціалу вищої освіти, усунення причин, які сповільнювали її адаптацію до соціально орієнтованої ринкової економі­ки, інтеграцію у європейський і світовий освітній прос­тір, розширення доступу громадян до здобуття вищої освіти, підвищення якості вищої освіти, удосконалення механізмів управління і фінансування, здійснення захо­дів щодо соціального захисту учасників навчально-виховного процесу, посилення соціального партнерства з роботодавцями у сфері формування якісної та конкурен-тноспроможної робочої сили на ринку праці.

Основними завданнями Програми стало:

> створення сучасної нормативно-правової бази для розвитку вищої освіти;

> удосконалення управління та організаційної струк­тури системи вищої освіти з урахуванням підвищення

Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школ і

рівня мобільності студентів, випускників, науково-педагогічних працівників і науковців ВНЗ на ринку осві­тніх послуг і ринку праці, підвищення економічності та результативності системи вищої освіти;

> створення умов для ефективної освітньої діяльності через формування необхідного ресурсного забезпечення, посилення ролі університетів як осередків інтеграції си­стеми вищої освіти у європейський і світовий освітній простір;

> посилення соціального партнерства та сприяння ін­теграційним процесам з іншими освітніми галузями, на­уковими установами, роботодавцями;

> розширення доступу громадян до здобуття вищої освіти тощо.

Розпочалася робота над удосконаленням механізму розподілу випускників, які здобули вишу освіту за на­прямами і спеціальностями педагогічного профілю за кошти державного бюджету, поетапно запроваджуючи систему стимулювання таких випускників, першим ро­бочим місцем яким є посада вчителя в сільському загаль­ноосвітньому, дошкільному, позашкільному навчальному закладі, удосконалилися механізми цільової підготовки фахівців для потреб села [41].

Також забезпечено реалізацію стратегії орієнтації галу­зі на збереження та розвиток наукових і педагогічних шкіл, упровадження механізму об'єктивної оцінки та ви­знання здібностей викладачів до наукової і педагогічної діяльності, удосконалення механізму управління просу­ванням по службі та посилення мотивації до науково-педагогічної діяльності.

У ході опитувань, проведених серед студентів ВНЗ України неюридичного профілю, близько двох третин відповіли негативно на запитання, чи орієнтуються вони у законодавстві.

Становлення та розвиток шкільної п равової освіти (199 1-2007 р оки)

Такі дані були оприлюднені у ході засідання ВМКМР з правової освіти населення, яке відбулося 8 червня 2007 р. в Києві [26].

Опитування показало, що значний відсоток респонде­нтів не орієнтувалися у системі органів місцевого само­врядування. Значна кількість опитаних не знала, які ор­гани в Україні формуються шляхом виборів. Чимало сту­дентів неюридичних ВНЗ вважали, що до виборних ор­ганів в Україні належать місцеві державні адміністрації та Кабінет Міністрів.

У цьому контексті у ході засідання Ради було наголо­шено, що ВНЗ, особливо регіональні, часто не мали мож­ливості доступу до електронної бази законодавства. Ра­зом із тим, у вузівських бібліотеках нерідко використову­вали підручники та спеціальну юридичну літературу, які були повністю або частково застарілими.

Зокрема, більшість підручників із правознавства видані до 2005 р. Виявлено підручники з основ конституційного ладу в Україні 1999 р. випуску, які базувалися на поло­женнях першої редакції Конституції. Крім того, у бібліоте­ках ВНЗ використовувалися закони, що втратили чин­ність через ухвалення нових редакцій: Кримінальний ко­декс, 1993 р. видання; Цивільний кодекс, 2000 р. видан­ня; науково-практичний коментар до Конституції, 1999 р. видання тощо. Виявлено підручники "Законодавство про захист прав споживачів", які ґрунтувалося на старій ре­дакції Закону "Про захист прав споживачів" [26].

ВМКМР з правової освіти населення ухвалила резолю­цію, де передбачається підготувати та подати на затвер­дження до Кабінету Міністрів України план заходів щодо удосконалення організації правоосвітнього та правови-ховного процесу в навчальних закладах України [208].

Розв'язанню цього важливого завдання сприяє розви­ток правової освіти як у своїх спеціальних, так і в зага­льних формах. Ідеться і про підготовку фахівців-правознавців за найвищими світовими стандартами, і

Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школі

про набуття мінімуму юридичних знань усіма учасника­ми суспільного співіснування.

Проте, з іншого боку, набуває особливого значення проблема якості цієї підготовки. Тут немало важливих складових: і відбір кандидатів на навчання, й удоскона­лення форм і змісту освіти, й орієнтація на світовий рі­вень стандартів щодо юридичної освіти, і зв'язок із реа­льною юридичною практикою, і методичне та технічне забезпечення навчального процесу на сучасному рівні, і високий професіоналізм викладацького складу, й упро­вадження нових організаційних форм підготовки юри­дичних кадрів, і диференціація юридичної освіти відпо­відно до потреб часу, і багато іншого.

Для юридичної підготовки це набувало особливого значення, бо ішлося про професію, представники якої мали забезпечувати найголовніше - пріоритет права на всіх рівнях буття суспільства й у всіх сферах його життє­діяльності. А лише за таких умов можна було досягнути цивілізованого рівня життя людини [141, с. 44-50].

Проблему якості підготовки педагогів-юристів, на нашу думку, зможе частково розв'язати і новий курс "Грома­дянська освіта", який хоч і більшою мірою був політологі­чно-правознавчого спрямування. Необхідність його ви­кладання у педагогічних ВНЗ розглядалася з 2004 р. Оскі­льки такий курс частково дублював політологію та право­знавство, то він мав і розширити знання студентів про основні засади організації громадянського суспільства.

Відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Європейською Комісією Міністерством освіти і науки протягом 2005-2008 pp. реалізовувався проект "Грома­дянська освіта - Україна".

До проекту були залучені м. Київ, Херсонська, Волин­ська та Вінницька обл., відповідно по 25 шкіл у кожній, а також університети, що готують учителів, та інститути. післядипломної педагогічної освіти. Стратегічними за­вданнями при цьому є формування нових міжпредмет-

Становленняп^озвитоки^

них підходів до викладання громадянської освіти, розро­бка методичних матеріалів для підготовки майбутніх учителів та підвищення кваліфікації вчителів у закладах післядипломної освіти, визначення нових актуальних підходів до організації позакласної діяльності [54].

Міжнародною командою компанії "Cambridge Education", яка стала виконавцем зазначеного проекту в Україні, визначено: результатами проекту мають стати ресурсний посібник для вчителя і відповідні посібники для підготовки спеціалістів з громадянської освіти та ви­кладачів інших предметів у педагогічних університетах і закладах післядипломної педагогічної освіти. Отже, за­значений проект передбачає комплексну реалізацію за­вдань громадянської освіти через удосконалення змісту освіти, систему підготовки вчителя, створення відповід­них навчальних ресурсів.

Протягом 2006 р. за підтримки МОН проводилися за­ходи з реалізації завдань зазначеного проекту. Так, зок­рема, у вересні минулого року у Національному педагогі­чному університеті імені М. П. Драгоманова відбулася Міжнародна науково-практична конференція "Підготов­ка вчителів у галузі громадянської освіти: проблеми і ви­клики", де розглядався досвід громадянської освіти Англії та Європи, аналізувалася сучасна практика підготовки та перепідготовки вчителів у контексті громадянської освіти. У жовтні на базі Південноукраїнського регіональ­ного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів за участю міжнародних фахівців Девіда Ройла (Велика Британія), Карлхайнца Дюрра (Німеччина), Ярослава Ка-лоуса (Чехія), директора Інституту виховання академіка АПН України І. Д. Беха, інших науковців Академії педа­гогічних наук і представників ВНЗ відбулася Міжнарод­на науково-практична конференція "Зміст громадянської освіти і виховання: історія, реалії, перспективи". У грудні на базі Інституту післядипломної освіти Київського наці­онального університету імені Тараса Шевченка пройшла

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 73; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!