Розділ 4. Охорона праці. 4 страница

В історіографії довгий час триває дискусія з приводу тлумачення в давньоруський період слова «Украина». Найбільш поширеною є думка про те, що це слово походило від слова «окраїна», тобто під «Украиною» розумілися книжниками окраїнні, порубіжні землі[161]. Інші дослідники пов’язують слово «Украина» із загальнослов’янським словом «край» (у значенні земля, країна тощо)[162]. Для правильного розуміння змісту терміна «Украина» необхідно комплексно проаналізувати численні згадки про нього в давньоруських та післямонгольських джерелах. Такий аналіз дає підставу вважати, що даний термін використовувався не стільки як географічний чи етнічний, а в більшій мірі як державнополітичний та соціальний, оскільки під «Украинами» розумілися території, що не входили до державної структури Русі. Важливо підкреслити, що південноруський кордон не був справжнім державним кордоном для русів, оскільки за ним не було іншої держави, і лише небезпека з боку наїздів кочовиків перешкоджала масовому переселенню на південь. Тому, можливо, слово «Украина» означало якусь територію, де не було князівського правління, – «вольницю», що знаходилася поблизу батьківщини, «країни» – «у країни». Внаслідок специфіки суспільного устрою «Украин» в станово-класовій структурі їх населення був значний прошарок осіб, які брали участь у воєнних діях, а в мирний час поряд з несенням сторожової служби займалися землеробством, ремеслами та промислами.

Монголо-татарська навала завдала жорстокого удару слов’янам-степовикам, але не знищила їх повністю. Археологічні дослідження дають цікаві матеріали про слов’янське населення Причорномор’я саме у найбільш скрутний для нього час (друга половина ХІІІ – ХІV ст.)[163]. У ХІV ст., спостерігається прагнення Великого князівства Литовського оволодіти деякими південними реґіонами, зокрема Поділлям (колишні Пониззя і галицька «Украина»). Щоправда, з середини ХІІІ ст. практично зникла з джерелами назва «бродники», однак, як довели дослідники, вона замінюється терміном тюркського походження – «козак», який означав воїна, охоронця[164].

В літературі тривалий час виникнення козацтва розглядалося лише як результат класової боротьби у феодальному суспільстві. Проте такий погляд, серйозно спрощує складні історичні процеси. Козацтво (а також близькі до нього за формою та духом суспільно-станові структури в інших країнах) виникало внаслідок міграційних процесів, потреби освоєння багатих земель, необхідності забезпечення функціонування торговельних шляхів і оборони державних кордонів. Появу козацтва як історичного явища можна віднести щонайменше до часів існування держави Русь[165]. Володарі останньої не завжди мали можливість контролювати бродників-козаків, проте були зацікавлені в їх перебуванні та діяльності в степу. Життя бродників-козаків було важливою складовою цивілізаційного поступу усього східнослов’янського світу. Козацтво як історичне явище пройшло значний шлях еволюції: між бродниками ХІ – ХІІ ст. і козацтвом XV – XVI ст. мали місце істотні відмінності, проте останні у не меншій мірі мали місце і між козаками XV – XVI ст. і їх спадкоємцями в другій половині XVII – XVIII ст.

Слово «козак» у перекладі з тюркської мови означає «воїн», «охоронець». Проте козаки не належали до привілейованого стану середньовічного суспільства (по крайній мірі до Визвольної війни середини XVII ст.) і цим зумовлювалася специфіка їх напіввоєнного, напівмирного життя в степах та лісостепах. Часто не маючи можливості займатися хліборобством, вони головну увагу приділяли рибальству, полюванню, промислам, ремеслам. За етнічним складом це були в основному слов’яни, хоч інколи траплялися й представниками інших народів, насамперед, тюрки, котрі при цьому, ймовірно, повинні були прийняти православ’я. Назва земель, де мешкали бродники-козаки – «Украина» (або «Украйна»), з часом стала назвою їх країни, а самі вони відіграли визначну роль у створенні українського етносу.

[1][1] Про це див. Гуревич А.Я. Проблемы генезиса феодализма в Западной Европе. – М.,1970. – С.7-25.

[2] Див. Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности ХІІ – ХІІІ вв.. – К.,1980. – С.6-21.

[3] Шаскольский И.П.Образование древнерусского государства // Советская историография Киевской Руси. – Л.,1978. – С.128-141; Шаскольский И.П.Развитие древнерусской государственности в ХІ – первой половине ХІІІ вв. // Советская историография Киевской Руси. – С.142-151; Кизилов Ю.А. Советская историография феодальной раздробленности и форм государственного строя средневековой Руси // ИСССР. – 1979. – №2. – С.87-104; та ін.

[4] Фроянов И.Я. Древнерусская народность // Советская историография Киевской Руси. – С.13-35; Фроянов И.Я. Киевская Русь. Очерки отечественной историографии. – Л.,1980. – С.6-29.

[5] Гуслистий К.Г. Вопросы истории Украины и этнического развития украинского народа. Период феодализма. Доклад на соискание ученой степени докт. ист. наук. – К.,1963. – С.106-107.

[6] Одна з останніх великих праць, де доводиться факт існування давньоруської народності, належить перу В.В.Седова. Див. Седов В.В. Восточнославянская этноязыковая общность// Седов В.В. Славяне в раннее средневековье. – М., 1996. – С. 358-384.

[7] Ісаєвич Я.Д. Проблема походження українського народу: історіографічний і політичний аспект // Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. – Львів, 1996. – С. 22-42.

[8] Про давньослов’янську спільність див.: В.Д.Королюк, Г.Г.Литаврин, Б.Н.Флоря. Древняя славянская этническая общность // Развитие этнического самосознания народов в эпоху раннего средневековья. – М.,1972. – С.10-33.

[9] Павленко Ю. Теоретико-методологічні засади дослідження етногенезу східнослов’янських народів у цивілізаційному контексті // Ruthenica. – Т.1. – К.,2002. – С.9-24.

[10] Дещо інше бачення етнічних процесів на Русі див.: Дашкевич Я. Нація і утворення Київської Русі // Матеріали до української етнології. – К., 1995. – Вип. 1(4). – С.97-102; його ж. Українські землі в часах галицько-волинської державності // Пам’ять століть. – 2002. – №4. – С.3-21.

[11] Див. Пашуто В.Т. Черты политического строя Древней Руси // Новосельцев А.П., Пашуто В.Т., Черепнин Л.В., Шушарин В.П., Щапов Я.Н. Древнерусское государство и его международное значение. – М.,1965. – С.89,92.

[12] Черепнин Л.В. Исторические условия формирования русской народности до конца ХV в. // Вопросы формирования русской народности и нации. – М., Л., 1959. – С.59-60; пор. Котляр Н.Ф.Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси ІХ – ХІІІ вв. – К.,1985. – С.5, який спеціально звертає увагу на розбіжність думок вчених з приводу переходу родоплемінних структур в територіальні.

[13] Рыбаков Б.А. Обзор общих явлений русской истории ІХ – середины ХІІІ века // Вопросы истории. – 1962. – №4. – С.50; його ж. Киевская Русь и русские княжества в ХII – XIII веках. – М., 1982 – С.474.

[14] Ловмянський Г. Происхождение славянских государств // ВИ. – 1977. – № 3. – С.185-186.

[15] Балушок В.Г. Етногенез українців // Народна творчість та етнографія. – 2002. – №1-2. – С.30-31; його ж. Етногенез українців. – К.,2004. – С.155-156.

[16] Горский А. О древнерусских «землях» // ОИ. – 2001. – №1. –С.144-150.

[17] Lamberti Annales, pars II // MGH SS. – T.5. – 1844. – P.219,230; Grudziński Т. Polityka papieźa Grzegorza VII wobec państw Europy Śródkowej i Wschodnej. – Toruń,1959. – S.74-105; Янин В.Л. Русская княгиня Олисава-Гертруда и ее сын Ярополк // Нумизматика и эпиграфика. –Т.4. – М., 1963. – С.142-165; Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях Х – первой трети ХІІІ вв. – С.52-56; Назаренко А.В. Древняя Русь на международных путях. Междисциплинарные очерки культурных, торговых, политических связей ІХ – ХІІ вв. – М.,2001. – С.521-539.

[18] Войтович Л.В. Князівські династії Східної Європи (кінець ІХ – початок ХVІ ст.): cклад, суспільна і політична роль. – С.367.

[19] ПВЛ. – Ч.1. – С.109.

[20] Там же. – С.110.

[21] Гадло А. В. К истории Тмутараканского княжества во второй половине XI в. // Историко-археологическое изучение Древней Руси: Итоги и основные проблемы. славяно-русских древностей. – Вып.1. – Л., 1988. – С. 198–200; його ж. Предыстория Приазовской Руси. Очерки истории русского княжения на Северном Кавказе. – СПБ, 2004. – С.269-276.

[22] ПВЛ. – Ч.1. – С.135.

[23] Там же.

[24] Там же.

[25] Грушевський М.С. Історія України-Руси. – Т.2. – У Львові,1905. – С.46,74-75.

[26] Гадло А. В. К истории Тмутараканского княжества во второй половине XI в. – С. 205.

[27] Плахонін А. Князь Ростислав Володимирович і Волинь // Київська старовина. – 2000. – №5. – С. 16.

[28] ПВЛ. – Ч.1. – С.135.

[29] Там же. – С.159.

[30] Соловьев С.М. История России с древнейших времен. Т.1-2 // Сочинения. – Кн.1. – М., 1988. – С.675, пр.78.

[31] ПВЛ. – Ч.1. – С.135-136.

[32] Насонов А.Н. «Русская земля» и образование Древнерусского государства. – М., 1951. – С.135.

[33] Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях Х – первой трети ХІІІ вв. – С.59.

[34] Майоров А.В. Галицко-Волынская Русь. Очерки социально-политических отношений в домонгольский период. Князь, бояре и городская община. – СПб., 2001. – С.101-102; пор. також: Чобіт Д. Як виникло місто Броди. – Броди, 2002. – С.23.

[35] ПВЛ. – Ч.1. – С.136.

[36] Там же. – С.159.

[37] Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях Х – первой трети ХІІІ вв. – С.59.

[38]ПВЛ. – Ч.1. – С.136.

[39] Аналіз літератури з цього питання див.: Майоров А.В. Галицко-Волынская Русь. – С.103-104.

[40] ПВЛ. – Ч.1. – С.159.

[41] Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство Вид.2. – Львів, 1999. – С.91.

[42] ПВЛ. – Ч.1. – С.171.

.

[43] Там же. – С.135.

[44] Там же.

[45] Там же. – С.137.

[46] Там же. – С.174.

[47] Плахонін А. Перша волинська криза (1084 – 1087 рр.) // Україна в Центрально-Східній Європи (з найдавніших часів до ХVІІІ ст.). – Вип.3. – К.,2003. – С.49-68.

[48] Летописец Переяславля-Суздальского. Издан К.М.Оболенским. – М.,1951. – С.51.

[49] Chronici Hungarici compositio saeculi XIV // SRH. – V.1.– 1937. – P.412-414, 424-425; Chronicon Monacense // SRH. – V.2. – 1938.– P.80; Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. – М.,1968. – С.53; Пашуто В.Т. Древняя Русь и Венгрия // Славяне и Русь. -=- М.,1968. – С.349.

[50] ПВЛ. – Ч.1. – С.141.

[51] Про цей твір див.: Хрущов И.П. Сказания о Васильке Ростиславиче // Чтения Исторического общества Нестора-летописца. – 1879. – №1. – С.44-62; Творогов О.В. Василий // Словарь книжников и книжности Древней Руси. ХІ – первая половина ХIV в. – Л.,1987. – С.91-92; Алешковский М.Х Повесть временнных лет. – М.,1971. – С.32-52.

[52] Рыбаков Б.А. Древняя Русь. Сказания, былины, летописи. – М., 1963. – С.275-279. Такий погляд поділяє також Л.Є.Махновець. Див.: Літопис Руський. За Іпатським списком переклав Леонід Махновець. – К.,1989. – С.146.

[53] Творогов О.В. Комментарии // Памятники литературы древней Руси. Начало русской литературы. ХІ – начало ХІІ века. – М.,1978. – С.448.

[54] Шахматов А.А. Нестор-летописец // Записки Наукового товариства ім.Т.Г.Шевченка. – Т.117-118. – Львів, 1914. – С.35-41.

[55] Плахонин А.Г. Потомство Владимира Ярославича и Волынь // Вестник Удмуртского университета. – 2003. – С.102.

[56] Творогов О.В. Комментарии. – С.448.

[57] ПВЛ. – Ч.1. – С.171.

[58] Там же. – С.170-171.

[59] Там же. – С.174.

[60] Там же. – С.174.

[61] Там же. – С.181.

[62] Там же. – С.178.

[63] Там же. – С.181.

[64] Там же. – С.178-179.

[65] Там же. – С.181.

[66] Font M. Koloman the learned, king of Hungary. – Szeged,2001. – P.74.

[67] ПВЛ. – Ч.1. – С.181.

[68] Там же. – С.153.

[69] Там же. – С.177.

[70] Шайтан М.Э. Германия и Киев в ХI в.// Летопись занятий постоянной историко-географической комиссии. – М.,1927. – Т.24(1). – С.19; Пашуто В.Т. Внешняя политика древней Руси. – С.44.

[71] ПВЛ. – Ч.1. – С.177.

[72] Див., наприклад: Maleczyński K. Bolesław III Krzywousty. – Warszawa,1974. – S.27.

[73] Herbordi Vita Ottonis babenbergensis // MPH. – T.2. – 1872. – P.74.

[74] Ibid.

[75] ПВЛ. – Ч.1. – С.176.

[76] ПВЛ. – Ч.1. – С.201; Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. – С.187; Горский А.А. Русско-византийские отношения при Владимире Мономахе // ИЗ. – 1987. – Т.115. – С.323-325.

[77] Мазур О. Князівська влада у галицьких волостях на зламі ХІ – ХІІ ст. // Другий Міжнародний конгрес україністів. Історія. – Львів, 1994. – Ч. 1. – С.9-14.

[78] Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси ІХ – ХІІІ вв. – С.38-39; пор. Parczewski M. Początki kształtowania się polsko-ruskiej rubieźy etnicznej w Karpatach. – Kraków,1991. – S.45.

[79] Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях Х – первой трети ХІІІ вв. – С.67-69.

[80] Див. докладно: Włodarski B. Ruś w planach politycznych Bolesława Krzywoustego // Zeszyty naukowe Uniwersitetu M.Kopernika w Toruniu. Nauki humanistyczno-spoleczne. – Zesz. 20. Historia 2. – Toruń,1966. – S.37-57; Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях Х – первой трети ХІІІ вв. – С.64-66.

[81] ПСРЛ. – Т.2.Ипатьевская летопись. – М.,1908. – Стб.284.

[82] ПСРЛ. – Т.2. – Стб.285; Rocznik kapitulny krakowski // MPH. – 1872. – T.2. – P.797.

[83] ПСРЛ. – Т.1.Лаврентьевская и Судальская летопись по Академическому списку. Издание второе. Вып.1-3. – Л.,1926-1928. – Стб.292.

[84] Там же. – Т.2. – Стб.286.

[85] Там же.

[86] Там же. – Т.1. – Стб.292; там же. – Т.2. – Стб.286; та ін.

[87] Ortliebi Zwifaltensis Chronicon // MPH. – T.2 – 1872.– P.3; Herbordi Vita Ottonis babenbergensis. – P.74-75.

[88] Vincentii Chronicon. – L.III,20-21.

[89] Włodarski B. Ruś w planach politycznych Bolesława Krzywoustego. – S.151.

[90] ПСРЛ. – Т.2. – Стб.287.

[91] Vincentii Chronicon. – L.III,22.

[92] ПСРЛ. – Т.2. – Стб.288.

[93] Там же. – Т.9. Летописный сборник, Именуемый Патриаршей, или Никоновскою, летописью. – СПб.,1862. – С.152.

[94] Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki slawnego królestwa Polskiego. – Warszawa, 1972. – Т.3-4. – S.165; пор.Щавелева Н.И. Древняя Русь в “Польской истории” Яна Длугоша. – М.,2004. – С.419-420.

[95] Абрамович Д. Києво-Печерський патерик. Репринтне видання. – Києв, 1991. – С.151-152.

[96] Перхавко В.Б. Киево-Печерський патерик о торговле солью в древней Руси // Восточная Европа в древности и средневековье. Проблемы источниковедения. – М.,1990. – С.105-109.

[97] Аулих В.В. Историческая топография древнего Галича // Славянские древности. Этногенез. Материальная культура Древней Руси. – К., 1980. – С.133-151; його ж. Княжий Галич // Галичина та Волинь у добу середньовіччя. – Львів, 2001. – С.139-153; Баран В.Д. Княжий Галич в історії України // Український історичний журнал. – 2001. – №4. – С.67-75; Джеджора О. Проблеми історичної топографії давнього Галича // Записки наукового товариства ім. Шевченка. Праці історико-філософської секції. – Т.ССХХІІ.– Львів,1993. – С.292-303; Майоров А.В.Проблема основания Галича в современной историографии // Україна в Центрально-Східній Європі. – Вип.3. – Київ, 2003. – С.253-262; та ін.

[98] Андрощук Ф. К истории обряда интронизации древнерусских князей («сидение на курганах») // Дружинні старожитності Центрально-Східної Європи VIII – X ст. Матеріали Міжнародного польового археологічного семінару. – Чернігів, 2003. – С.5-10; Баран В.Д., Томенчук Б.П. Галичина могила // Галицько-Волинська держава: виникнення, історія, культура, традиції. – Львів, 1993. – С.30-31.

[99] ПСРЛ. – Т.2. – Стб.722.

[100] Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki slawnego królestwa Polskiego. – Т.3-4. – S.165; Татищев В.Н. История Российская. – Т.2. – М.,1963. – С.138.

[101] Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси ІХ – ХІІІ вв. – С.80.

[102] Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides Russes du X-e au XIII-e siecle. – Romae,1927.– Table III. – P. 5.

[103] Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси ІХ – ХІІІ вв.– С.80.

[104] Рапов О.М. Княжеские владения на Руси в Х – первой половине ХІІІ в. – М., 1977. – С.75; Майоров А.В. Галицко-Волынская Русь.– С.220.

[105] Розанов С.П. Евфимия Владимировна и Борис Коломанович. Из европейской политики // Известия Академии наук СССР. Отделение гуманитарных наук. – Ч.1. – М.,1930. – 585-599; ч.2. – С.649-671 (окремі відбитки); Maleczyński K. Bolesław III Krzywousty. – Warszawa,1974. – S.220; Włodarski B. Ruś w planach politycznych Bolesława Krzywoustego. – S.55-56.

[106] ПСРЛ. – Т.2. – Стб.450.

[107] Chronici Hungarici compositio saeculi XIV. – P.448,451; Chronicon Monacense. – P.81; cp. Canonicus Wissegradensis Continuatio Cosmae // Fontes Rerum Bohemicarum. – T.2. – Praha,1874. – P.215-216.

[108] ПСРЛ. – Т.2. – Стб.304.

[109] Там же. – Стб.308.

[110] Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. Вид.2. – С.97.

[111] Рабинович Р.А. Призрачная Берладь // Stratum plus. – 1999. – №5. – С.364-365

[112] ПСРЛ. – Т.2. – Стб.301.

[113] Див.: Королюк В.Д. Основные проблемы формирования раннефеодальной государственности и народностей славян Восточной и Центральной Европы // Исследования по истории славянских и балканских народов. Киевская Русь и ее славянские соседи.– М.,1972. – С.25.

[114] Historia Polski. – T. I do roku 1764. Ćz. I do połowy XV w. Pod red. H. Łowmiańskiego. – Warszawa, 1957. – S.228-229,304,311 (автори розділів – М.Шчанецький, Г.Лябуда, Ю.Бардах); Bardach J. Historia państwa i prawa Polski. – T.1. – Warszawa,1973. – S.167

[115] Назаренко А.В. Родовой сюзеренитет Рюриковичей над Русью (Х – ХI вв.) // ДГ СССР. 1985 г. – 1986. – С.149-156.

[116] Пятнов А.П. Борьба за киевский стол в 1148-1151 гг. // Вестник МГУ. – №1. – 2003. – С.3-24.

[117] ПСРЛ. – Т.2. – Стб.303.

[118] Див. Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси ІХ – ХІІІ вв. – С.С.82.

[119] ПСРЛ. – Т.2. – Стб.304.

[120] Там же. – Стб.305.

[121] Грушевський М.С. Іcторія України-Руси. – Т.2. – С.141.

[122] ПСРЛ. – Т.2. – Стб.316.

[123] Рапов О.М. Княжеские владения на Руси в Х – первой половине ХІІІ в. – М.,1977. – С.75; Рабинович Р.А. Призрачная Берладь // Stratum plus. – 1999. – №5. – С.357-378.

[124] Татищев В.Н. История Российская. – Т.2. – М.,1963.– С.158.

[125] Расовский Д. О роли черных клобуков в истории Древней Руси // Seminarium Kondakovianum. – T.3. – Praga,1927.– С.97-104.

[126] Плетнева С.А. Кочевники средневековья: Поиски исторических закономерностей. – М.,1984. – С.64.

[127] Про Івана Берладника див.: Коновалова И.Г., Перхавко В.Б. Древняя Русь и Нижнее Подунавье. – М.,2000. – С.71-74; Майоров А.В. Галицко-Волынская Русь. – С.211-240.

[128] Котляр Н.Ф. Русь на Дунаї // УІЖ. – 1966. – №9. – С.21-22.

[129] Князький И. О. Славяне, волохи и кочевники Днестровско-Карпатских земель (конец ІХ – сер. ХІІІ вв.) – Коломна, 1997. – С.201.

[130] ПСРЛ. – Т.2. – Стб.670.

[131] Мавродин В.В. Очерки по истории феодальной Руси. – Л.,1949. – С.101.

[132] ПСРЛ. – Т.2. – Стб.659.

[133] ПСРЛ. – Т.2. – Стб.521.

[134] Там же. – Стб.521.

[135] Князький И.О. Славяне, волохи и кочевники Днестровско-Карпатских (конец ІХ – сер. ХІІІ вв.). – С. 91; його ж. Византия и кочевники южнорусских степей. – Коломна, 2000. – С.58-59.

[136] Моця О.П. Середнє Подністров’я в давньоруський час // Давня і середньовічна Україна (історико-археологічний збірник). – Кам’янець-Подільський, 2000. – С.244-248.

[137] Успенский Ф.И.Образование Болгарского царства. – Одесса,1879. – С.33-38.

[138] Цанкова-Петкова Г. Културни и политически връзки и отношения България, Киевска Русия и Византия през ранното средновековие // Руско-български връзки през векове. – София, 1986. – С.79-81.

[139] Котляр М.Ф. Русь на Дунаї. – С.19-20; Павлов П. Древнеруските броднице в българската история // Сборник българо-украински връзки през вековете. – София,1983. – С.119.

[140] Коледаров П. Политическа география на средновевната Българска държава. Втора част (1186 – 1396). – София, 1989. – С.41.

[141] Тыпкова-Заимова В. Тюркские кочевники, византийская администрация и местное население на нижнем Дунае (ХІ – ХІІ вв.) // Восточная Европа в древности и средневековье. – М.,1978. – С.67-73.

[142] Головко О.Б. Слов’яни Північного Причорномор’я доби Київської Русі та проблеми витоків українського козацтва // УІЖ. – 1991. – №11. – С.24-35.

[143] Бубенок О.Б. Ясы и бродники в степях Восточной Европы (VI – начало ХІІІ вв.). – К., 1997; його ж. Бродники – оседлое население Половецой степи // Сходознавство.– К.,2002. – Вип.16. – С.8-42.

[144] Котляр М.Ф. Русь на Дунаї. – С.20; Князький И. О. Славяне, волохи и кочевники Днестровско-Карпатских земель с середины ХІІ в. до нашествия монголо-татар. Автореф. канд. диссертации. – М.,1990. – С.13.

[145] Шушарин В.П. Свидетельства письменных источников Королевства Венгрии об этническом составе населения Восточного Прикарпатья первой половины ХІІІ в. // ИСССР. – 1978. – №2. – С.39-44.

[146] ПСРЛ. – Т.2. – Стб.342.

[147] Романов В.К. Статья 1224 г. о битве при Калке Ипатьевской летописи // Летописи и хроники. 1980 г. В.Н.Татищев и изучение русского летописания. – М.,1981. – С.79-103.

[148] ПСРЛ. – Т.2. – Стб.742.

[149] Мавродин В.В. Очерки по истории феодальной Руси. – С.101.

[150] Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды. – T.1. – СПб.,1884. – С.27.

[151] ПСРЛ. – Т.1. – Л.,1926-1928. – Стб.508.

[152] Див. такий погляд: Плетнева С.А. Половцы. – М.,1990. – С.92-93; Плетнева С.А. Кочевники средневековья. – С.151; та ін.

[153] ПСРЛ. – Т.2. – Стб.789,791; Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси. – С.39,129.

[154] ПСРЛ. – Т.2. – Стб.789.

[155] Головко А.Б. К вопросу о роли «Червенских градов» в истории восточного и западного славянства в ІХ – первой трети ХІ вв. // Древнерусское государство и славяне. – Минск, 1983. – С.107-109; пор. Ванечек В. Франкские пограничные марки и их соседи – чехи и моравы// Славяне в эпоху феолдализма. – М.,1978. – С.150-155.

[156] Моця А.П. Южнорусские земли в ІХ – ХІІІ вв.(По данным погребальных памятников). Автореф. докт. дисс. – К.,1991. – С.28.

[157] ПВЛ. – Ч.1. – С.135.

[158] ПСРЛ. – Т.1. – Стб.653.

[159] Там же. – Т.2. – Стб.663-664,732.

[160] Коринный Н.Н. О размещении и численности населения Переяславского княжества в начале ХІІ века // Древнерусское государство и славяне. – Минск,1983. – С.112; пор. Рычка В.М. Формирование территории Киевской земли (ХШ – первая треть ХII в.) – К.,1988. – С.64.

[161] Агеева Р.А. Страны и народы: происхождение названий. – М.,1990. – С.164-165; Дашкевич Я.Р. Большая граница Украины // Этноконтактные зоны в европейской части СССР. – М.,1989. – С.8; та ін.

[162] Шевченко Ф.П. Формирование украинской народности // История Украинской ССР. –Т.1. – К.,1982.– С.328; Брайчевський М. Галицько-Волинське королівство // Хроніка-2000. – К.,1999. – С.84-101; та ін.

[163] Козловський А. Населення Південного Подніпров’я в другій половині ХІІІ – середині ХМ ст. // Ruthenica. – Т.1. – К., 2002. – С.128-134.

[164] Бушаков В. До питання про походження терміну «козак» // Східний світ. – №1-2’97. – К.,2000. – С.21-26.

[165] Котляр М.Ф.Давньоруські попередники козацтва // УІЖ. – 1990. – №12. – С.15-20; Головко О.Б. Слов’яни Північного Причорномор’я доби Київської Русі та проблеми витоків українського козацтва // УІЖ. – 1991. – №11. – С.24-35; Щербак В. Українське козацтво: Формування соціального стану. Друга половина XV – середина XVII ст. – К., 2000. – С.24-25.

Охорона праці - система законодавчих актів та відповідно їм соціально-економічних, технічних, гігієнічних та організаційних заходів, що забезпечують безпеку, зберігають здоров’я та працездатність людини в процесі праці.

Обов'язок по забезпеченню безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Виконання цього обов'язку вимагає від них точного дотримання вимог нормативних актів (інструкцій, правил, стандартів) з охорони праці, розроблених на державному міжгалузевому і галузевому рівнях.

Закон України про охорону праці встановив основні принципи державної політики в галузі охорони праці: пріоритет життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності, повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці, комплексного розв’язання завдань охорони праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, використання економічних методів управління, виконання нормативів охорони праці незалежно від форм власності і видів діяльності підприємства.
Організація робіт з охорони праці включає:

- забезпечення безпеки виробничого устаткування, виробничих процесів, будинків, споруд;

- нормалізацію санітарно-гігієнічних умов праці;

- інструктаж з техніки безпеки і навчання працюючих безпечним умовам праці;

- забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту;

- забезпечення оптимальних режимів праці і відпочинку;

- організацію лікувально-профілактичних заходів, соціально-побутового обслуговування робітників, професійний відбір працюючих щодо окремих спеціальностей.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 46; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!