Сучасні підходи до управління охороною праці

Вимоги міжнародних стандартів до управління охороною праці

У ринкових умовах метою кожного підприємства є втрима­тися на ринку й одержати прибуток. Досягнення цих умов стане можливим, якщо втрати підприємства будуть нижчими від заробленого прибутку. Вже багато років тому система обмежен­ня втрат (Loss Control Management) на підприємстві була трак­тована як один з ключових елементів його успішного функціо­нування. Виявилося, що краще обмежувати втрати, ніж підви­щувати дохід шляхом підвищення продажу або підвищення ціни. Це може призвести до спаду продажу і, як наслідок, — до зменшення доходу.

Втрати підприємства, на які можна впливати, значною мі­рою пов’язані з охороною праці. Нещасні випадки на вироб­ництві зумовлюють значні втрати часу, підвищення страхових внесків, знищення або пошкодження обладнання, зниження продуктивності праці, значні штрафні санкції, витрати коштів на експертизи та ін. Відомі випадки, коли аварії спричиняли катастрофічні наслідки, і підприємства переставали існувати.

Охорона праці включає в себе не тільки попередження трав­матизму та профзахворювань на робочих місцях, а й питання безпеки продукції, що виробляється, охорону навколишнього середовища, безпеку працівників підрядних організацій, від­відувачів тощо.

З метою підвищення ефективності охорони праці й належ­ного обґрунтування профілактичних заходів проводиться оцін­ка ризику. Чим більш комплексно, з точки зору втрат, поста­витися до аналізу та оцінки ризику, тим більший шанс побу­дувати ефективну систему управління охороною праці (безпекою і гігієною праці). Так, у фірмі Shell Chemie Nederland до уваги беруть такі категорії втрат:

— люди;

— майно підприємства;

— навколишнє середовище;

— імідж фірми.

При такому багатоаспектному підході до оцінки ризику підприємства в стані оцінити, які профілактичні заходи будуть найбільш ефективними та економічно обґрунтованими. Бюд­жет охорони праці навіть у найуспішніших фірмах завжди обмежений, тому важливо обирати такі заходи, які є найбільш дієвими.

Ефективність функціонування системи управління охороною праці залежить від таких факторів:

— економічний підхід;

— управління на підставі оцінки ризику;

— цілеспрямованість планування;

— корегуючі й запобіжні дії;

— конкретне запобігання;

— заохочення і співпраця усіх працівників;

— подальше вдосконалення системи.

1. Економічний підхід. У ринковому господарстві жодні бізнесові цілі не будуть реалізовані без створення належної без­пеки працівників. Що добре для працівника, то добре і для підприємства. Тому велика увага приділяється співпраці в цій галузі, а також навчанню працівників й усвідомленню ними необхідності управління ризиком, виконання праці максималь­но безпечним способом. У ринковому господарстві неприпу­стимий жодний неврахований ризик. Незначні тимчасові виго­ди не можуть бути виправданими, якщо вони провокують втра­ти, що значно перевищують одержані вигоди. Виходячи з цього, безпека праці є спільною ціллю та інтересом як для працівни­ків, так і для підприємства.

2. Управління на підставі оцінки ризику. Сучасна система управління охороною праці повинна спиратися на ідентифіка­цію небезпек та оцінку ризику. В процесі ідентифікації небез­пек необхідно виявляти всі небезпеки для працівника й підпри­ємства, а також для клієнта та суспільства. Це означає зміну підходу до охорони праці: від примусового виконання приписів і норм до підходу “мені це потрібно для усунення ризику”.

Управління охороною праці на підставі оцінки ризику вима­гає, по-перше, ретельної, комплексної попередньої ідентифікації небезпек та оцінки ризику; по-друге, постійного моніторингу рівня ризику; по-третє, уміння визначати неприпустимий ри­зик і конкретно реагувати на такі ситуації. Підприємство, що здійснює оцінку ризику і приймає відповідний рівень як припу­стимий, згоджується на наслідки (можливі випадки). З тієї точ­ки зору визначення терміну “безпечна праця” може бути сфор­мульоване як свідоме прийняття припустимого ризику.

3. Цілеспрямоване планування. Змістом постійного вдоско­налення системи управління є уміння ставити кожний раз вищі цілі, котрі необхідно досягти й оцінювати їх кількісно. Не мож­на управляти тим, що неможливо кількісно оцінити.

4. Корегувальні й запобіжні дії полягають у:

— ідентифікації безпеки та оцінки ризику;

— розрахунку показників безпеки праці;

— проведенні аудитів, перевірок.

Ця інформація використовується для вдосконалення систе­ми. Для попередження нещасних випадків, профзахворювань, аварій і пожеж доцільно проводити постійний кількісний мо­ніторинг, а не обмежуватися тільки наслідками, кількістю ви­падків.

5. Конкретне запобігання полягає, перш за все, в передба­ченні виникнення будь-яких небезпечних ситуацій (небезпеч­ної поведінки працівників, небезпечних умов праці). Необхід­но вчасно усувати всі порушення вимог безпеки, а також, що є найефективнішим, провадити ідентифікацію та оцінку ризику й ліквідовувати його неприпустимі рівні. На цьому будується система безпеки на підприємстві.

6. Заохочення і співпраця усіх працівників. Твердження “За безпеку праці відповідає керівництво, служба охорони праці” варто замінити словами: “За безпеку праці відповідають усі пра­цівники підприємства, від директора до робітника”. Кожний з них має свої обов’язки і відповідає за їх виконання. Ця си­стема повинна бути зрозуміла і прийнята всіма працівниками. З тією метою на підприємствах влаштовуються конкурси знань з охорони праці, збори, розваги для працівників та їх сімей.

7. Подальше вдосконалення системи. Діяльність щодо охо­рони праці ніколи не припиняється. На підприємстві відбува­ються постійні зміни технології, обладнання, методів праці, виникають нові небезпеки. Вдосконалення системи може бути стратегічним (п. 1—3) і поточним (п. 4—5). Головний напрям вдосконалення — досягнення культури безпеки, яка полягає в урахуванні й додержанні вимог безпеки на всіх етапах вироб­ничої діяльності, відповідного виховання працівників.

У західних країнах застосовуються такі підходи до управлін­ня охороною праці:

— підхід ISRS (International Safety Rating System), який базується на концепції Loss Control Management, тобто оцінці безпеки на підприємстві управління втратами; призначений для оцінки ефективності управління охоро­ною праці та її сертифікації;

— підхід OHSAS (Occupetional Health and Safety Assessment system) — система управління безпекою і гігієною праці, котра діє з 1999 р. і застосовується для аудиту та видачі сер­тифікатів на системи управління охороною праці;

— управління ризиком на підприємстві;

— інтеґрація системи управління охороною праці з управлін­ням якістю (ISO 9001:2000), охороною навколишнього се­редовища (ISO 14001:1996) і безпекою (OHSAS 18001:1999).

3.4. Підхід ISRS

Перша версія ISRS (Internatio Safety Rating System) була видана 1978 р. в International Loss Control Institute, Longawille, Georgia, USA. Ця методика неодноразово вдосконалювалася і стала зараз міжнародним інструментом оцінки та сертифікації системи управління охороною праці, складовою системи змен­шення втрат на підприємстві. Сертифікат на відповідність ви­могам ISRS видає страхова фірма Det Norske Veritas. Ця систе­ма з 2000 р. запроваджується в Польщі під назвою EVISA під керівництвом д-ра Е. Качевського.

За методикою ISRS усі питання охорони праці поділенні на 20 розділів. Кожний розділ розподілений на кілька підрозділів, а кожний підрозділ має конкретні запитання, за виконання яких нараховується визначена кількість балів (табл. 3.1—3.3).

Таблиця 3.1.

За методикою підприємства можуть бути атестовані за стан охорони праці за 10 рівнями й одержати відповідний сер­тифікат (див. табл. 3.2). Приклади запитань за методикою ІSRS наведені в табл. 3.3.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 58; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!